Наталя Гуменюк

Наталя Гуменюк’s Followers (13)

member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo
member photo

Наталя Гуменюк


Born
Ukraine
Genre


Гуменюк Наталія — українська журналістка-міжнародниця, викладач.


Наталя Гуменюк закінчила Інститут журналістики КНУ ім. Шевченка (2000–2004) та магістратуру з міжнародної журналістики в університеті міста Оребро, Швеція (2005–2006).Викладає курс «Міжнародні медіасистеми» Могилянської школи журналістики у Києві.

У 2002–2004 роках — головний редактор незалежної студентської газети «Наша справа». У 2002–2003 роках — журналіст-міжнародник на Новому каналі. У 2003 році — журналіст-міжнародник 5 каналу. У 2004 році — працювала в Інформаційній агенції «ProfiTV». У 2003–2004 роках — журналіст-міжнародник для програми Факти, ICTV. У 2005–2007 роках — керівник міжнародного відділу, спеціальний кореспондент телеканалу К1, автор-ведуча програми «Один реп
...more

Average rating: 4.57 · 624 ratings · 89 reviews · 3 distinct worksSimilar authors
Загублений острів. Книга ре...

4.60 avg rating — 472 ratings — published 2020 — 2 editions
Rate this book
Clear rating
Майдан Тахрір. У пошуках вт...

4.29 avg rating — 103 ratings — published 2015
Rate this book
Clear rating
"Найстрашніші дні мого життя"

4.84 avg rating — 50 ratings — published 2023
Rate this book
Clear rating

* Note: these are all the books on Goodreads for this author. To add more, click here.

Quotes by Наталя Гуменюк  (?)
Quotes are added by the Goodreads community and are not verified by Goodreads. (Learn more)

“До нашої війни я робила репортажі переважно з інших країн і часто обіцяла співрозмовникам пояснити людям деінде, «як там насправді». Мені страшенно боляче робити це в своїй країні. Упродовж усіх наступних років більшість співрозмовників і в Криму, і на Донбасі, далі говоритимуть: «Хай вони там дізнаються».”
Наталя Гуменюк, Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму

“Два роки хлопці були в СІЗО в Сімферополі, далі — етап до Ростова-на-Дону. Апеляційні суди бувають закритими. Син у тюрмі книжку написав — через адвоката передав. Можливо, їм там тяжко, але він нічого поганого не пише. Хіба знаю, що в кімнаті буває по 20–26 людей. Сплять по черзі. Скажімо, коли 16 ліжок, а їх — 26, тоді одні сплять вранці, інші — ввечері. Але це так було раніше. У їхній кімнаті семеро людей і в кожного своє ліжко. Знаю, що їх не катували, хоча місяць Сервер був у психлікарні. Ми ж усі переживаємо, щоб не було гірше, щоб інших наших хлопців не забирали. Пильнуємо, підтримуємо родини. Я сама з кожної пенсії 1000–2000 рублів виділяю, щоб допомагати дітям політв’язнів. Нас із 1783-го року мордують, анексують, але ми не здамося. Ми хочемо, щоб наших звільнили, а Україна допомогла, надавши їм статус політв’язнів офіційно. Поки не дають. Хочемо, щоб держава боролася за них, бо ми — громадяни України, нас громадянства не позбавляли, ми від нього не відмовлялися і російського громадянства не брали.»”
Наталя Гуменюк, Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму

“«Мені йшов сьомий рік, коли нас депортували. Бахчисарай тоді був звільненим від німців, і до нас підселився радянський офіцер, що жив у бабусиній кімнаті. Їй було 78 років», — розповідає Ельвіра Мамутова. У день розмови їй так само 78. «Мама за цим армійцем доглядала, готувала, молоко заквашувала йому; щось приготує, а він і каже: «Господине, що не виперете мені..?», і мама прала йому. Самотній, військовий… Так ми і жили. 17 травня був сильний дощ. Ми з сестрою бігали у дворі. Темніло, і мама нас покликала додому. Вже був вечір, вже й їсти треба, і спати треба вкладати нас. Прийшов офіцер і мамі каже: «Господине, ви знаєте, нас не чекайте, лягайте спати. Тільки я вас одне попрошу — ви о 3 годині ночі мене розбудіть, будь ласка».”
Наталя Гуменюк



Is this you? Let us know. If not, help out and invite Наталя to Goodreads.