Autobiografia na cztery ręce

Archiwum Kultury

by Jerzy Giedroyc, Krzysztof Pomian (Editor)

Opracowal Krzysztof Pomian

Genres: Nonfiction, History, Polish Literature

355 pages, Paperback

First published January 1, 1994

About the author

Giedroyc was born into a Polish-Lithuanian aristocratic family; with the title of the kniaź, prince, his studies in Moscow were interrupted by the October Revolution, when he returned home, and during the Polish–Soviet War of 1919–1921 his family left Minsk for Warsaw, where he graduated from the Jan Zamoyski gymnasium in 1924 and studied law and Ukrainian history and literature at the University of Warsaw. As a journalist and civil servant in interwar Poland, he maintained contacts with leading Ukrainians and urged the Roman Catholic Church to improve relations with the Greek Catholic Church to which most Ukrainians belonged, insisting that Poland's success as a national state depended on satisfying the aspirations of minorities so that minority nationalists would not have convincing arguments against Polish statehood; he thus took the side of Józef Piłsudski as against the National Democrats. In 1930 he took over as editor of the weekly "Dzień Akademicki" (Academic Day) which he soon transformed into the biweekly "Bunt Młodych", renaming it Polityka in 1937.

During World War II he served under General Władysław Anders in the Polish Army and kept up friendly contacts with representatives of other nationalities. After the war he moved to Paris, where he published and edited a leading Polish-émigré literary-political journal, Kultura (1947–2000), which promoted a peaceful settlement of Poland's eastern borders, accepting the results of the Molotov-Ribbentrop Pact and the Yalta Conference, even though many Poles regarded these as betrayals of Poland; this helped lay the groundwork for Poland's successful eastern policy after the fall of communism. His closest collaborator was Juliusz Mieroszewski, who provided the theoretical justification for Polish recognition of the borders with Ukraine, Belarus, and Lithuania (whose future independence he predicted long before it came about).

In 2006 the Polish Sejm declared the year 2006 to be the "Year of Jerzy Giedroyc."

He died in Maisons-Laffitte, Yvelines, Île-de-France, France.

Reviews

[Ярослава · Rating 3 out of 5]

Одразу зазначу, що це читається як текст лише в тому разі, якщо ви вже від початку досконало знаєте інтелектуальну історію міжвоєнної Польщі, середовище навколо "Культури" і взагалі польські екзильні кола після Другої світової. Якщо ви цього не знаєте, то текст доволі швидко розсипається на клапті згадок про якісь події, які не описані, якихось людей, що їхня роль ніде не пояснена, і тд. Показовий приклад: "Я не розумів, чому Домбровська не схотіла підписати свою статтю з протестом проти Берестя, хоча її вмовляли і Стемповський, і Ґридзевський". Якщо ви сподіваєтеся, що десь там пояснено, що за протест, проти чого, хто всі ці люди (крім Домбровської) - то марні сподівання.
Іншими словами, Гєдройць, безсумнівно, безмежно симпатична постать, який обстоював права національних меншин у міжвоєнній Польщі, вимагав від поляків високих етичних стандартів на набутих після Другої світової війни землях, збирав підписи російських діячів на захист української національної справи і тд. Але конкретно цю книжку можуть читати, здається, лише ті, хто займаються ним фахово.
Український переклад, утім, дуже добрий.

[Mykyta Kuzmenko · Rating 1 out of 5]

Книга має декілька цікавих абзаців, а так має інтерес мабуть для дуже вузької авдиторії. Втім послання наприкинці, особливо того що стосується польскої східної політики, буде актуальним ще дуже довго. Читати її надзвичайно важко і зовсім нецікаво, бо це не книга, а записи розмов. Декілька імен важливі для українського контексту, а саме священик Юзеф Маєвський, що 1952 року написав листа щодо питання литовських та українських земель до «Культури» (яке є головним дітищем Єжи Ґєдройця) та Юліуш Мєрошевський, який був одним з найближчих друзів Ґєдройця, що став автором ідеї УЛБ (Україна - Литва - Білорусь).

Сподобалось, що сам Ґєдройць дуже критичний самого себе і чітко показує що він людина досить складних поглядів і принципів. Він звичайно є надзвичайно важливою людиною українсько-польского діалогу, але й творити ідола з нього мабуть не треба.

[Nikolaus Yos · Rating 5 out of 5]

LIVE
LAUGH
LOVE JERZY GIEDROYC

[Roman Yashchuk · Rating 4 out of 5]

Книжка для специфічної авдиторії, подяка за показчик імен в кінці. Особливо цікавими для мене були документи та статті з "Критики" - де питання України піднімають неодноразово, а сам автор критикує політику пацифікації. Водночас вживання терміну "Східна Мaлoпoльща" показує, як класифікували ці землі більшість поляків. І велика подяка Єжи Ґедройцю за його вклад у порозуміння між нашими націями. Читати почав саме в розпал "загострення непорозуміння" з боку деяких польських політиків і переконався, що адекватні і водночас критичні симпатики України завжди були присутні, і ми вдячні їм за це.

[Galicius · Rating 2 out of 5]

Note on first reading:

This autobiography reads like a name-dropping encyclopedia for the first 40 pages. The names are apparently those the author revolved around. It's the world of culture and politics of pre-war Warsaw I suppose. I picked up this volume in a Polish bookstore in Chicago because I was familiar with the author as the publisher/editor of the Paris "Kultura" which I subscribed to towards the end of its years of publication.

I first tried this challenging autobiography in 2019 but stopped after forty pages because of the constant name-dropping of little-known figures in pre WWII Polish politics and media. I recently gave it another try, plowing through, hoping to learn more about this period, especially since I once subscribed to the author’s Paris Kultura. The narrative becomes much more engaging and understandable once WWII begins, and I was particularly interested in the chaotic situation in Bucharest where the Polish government sought refuge.

As my second reading progresses, with the focus shifting to the 1950s, it is notable that there is an absence of any reference to the 1943 Wołyń (Volhynia) massacre. This event, which saw the Ukrainian Insurgent Army (UPA) perpetrate the killings of an estimated 100,000 Poles, is a significant omission in the text. (By contrast, Ukrainian casualties from Polish retaliatory attacks in the region through the spring of 1945 are generally estimated at approximately 2,000–3,000.) I observed whether the event in question is mentioned in the remaining chapters. It is evident that the Volhynia massacres were not a subject of public discourse in mainstream media for a considerable duration due to the stringent censorship imposed by both Soviet and communist Polish authorities on the topic. The massacres began to be discussed in public in Poland in the late 1980s and early 1990s, following the collapse of communist censorship. There is discussion of the Russian Katyn massacre and violence against Poland by the Russian “moloch” in an added “Democratic Manifesto” essay by the editors of Kultura.