...проза Тараса Прохаська позачасова. тобто виникає таке враження, що автор пише її в процесі твого читання. Жодної прив’язки до року написання тексту, історія згадується майже як легенда, а теперішній час, будь то осінь чи зима, завжди буде претендувати на місце у майбутньому, коли може ще бути кимсь прочитана книга.
Порт Франківськ - це вибрані фейлетони, які писалися для колонки в івано-франківському тижневику «Галицький кореспондент» від липня 2005 року.
«На березі колишнього Карпатського моря – перед теперішнім морем Карпат – за вапняковими схилами Вовчинецьких гір, вкритих рослинами, яких нема ніде більше у цих широтах, бо все ж – узбережжя (там мусить бути щось вічнозелене, соковите, мусить бути хоча би інший мох), у затоці під цими скелями, котрі ніяк не дочекаються припливу, а відплив був кілька тисяч років тому, ще збереглися дві колишні течії Карпатського моря. Вони витікають з його глибин і, вдаряючись об камінь берега, завертаються, утворюючи невеликий атол, перед яким випинається у ямі порт Франківськ. Найкраща гавань після рифів і островів Карпат. Найпевніший порт і форт на березі Покуття. Він позначений на всіх таємних морських мапах, без нього неможливий жоден рейс у цих широтах. Франківськ тримає. Цей порт є формою, яка утримує сутність навколишніх земель-морів».
Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).
Тексти Прохаська для мене споглядально-філософські, на позір дуже прості з прихованою в цій простоті глибиною. Вони задають певний ритм і найкраще читаються коли середовище з цим ритмом гармоніює. Взяла цю книжку з собою в гори,бо вирішила,що саме там буде найкраще її прочитати. 2/3 прочитала біля каміна під тріскіт дров і шум вітру за вікном. Щодо змісту, то в цих есеях я просто насолоджувалася думками, в які слова і ігри слів вони оформлені, і їхнім шляхом від першого речення до останнього. Хоч не завжди мені вони були зрозумілі, а часом я з ними не погоджувалася.
тексти на які раніше десь натикався, десь чув, десь зустрічався з ними. хоча з Прохаськом завжди так, він постійно десь був, десь виринав, щось мимоволі промовляв. і це завжди спокійний темп, немов сидиш у електричці, яка ще довго їхатиме, тексти речення, яких хочеться розтягувати і в яких хочеться бути. довга розмова з автором. довгий словообмін. не дивно підписав книгу - читання це співавторство. одразу подумалося, що можна видати окрему книжку підписів до книжок і не лише Прохаська...
В короткої прози є одна вагома перевага: її можна приймати маленькими порціями перед сном. Після Прохаськової спиться солодко. Його оповідки просочені любов'ю. Навіть коли оповідають про сумне. В короткій прозі важить кожне слово. Не може бути нічого зайвого. Тут так і є. Кожна фраза влучна, її можна смакувати і потім цитувати онукам.
Філософські роздуми вдало зібрані у цій книзі, яку можна прочитати за будь-який (прохолодний, теплий, дощовитий) самотній вечір. Маленькі твори спонукають до розмірковування і душевного збагачення.