FM "Галичина"

by Taras Prokhasko, Тарас Прохасько

"Півосені, зиму і напіввесни - тобто цілу зиму - на Івано-Франківському радіо "Вежа" існувала програма "Щоденник". Щоденником її можна було назвати тому, що програма виходила кожного дня, крім суботи і неділі. І придумувати трихвилинну оповідь доводилося щодня". Т.Прохасько.

Рефлексії автора - популярного письменника з Івано-Франківська - про сутність міста, гори, сніг, ландшафти, домівку, життя святих, збіг обставин, біологію, відчуття часу, присутності, місця...

Genres: Ukraine, Nonfiction, Essays, Ukrainian Literature, Audiobook

52 pages, Paperback

First published January 1, 2010

About the author

Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).

Reviews

[Olesia Shpak · Rating 5 out of 5]

51 сторінка скурпульозних рефлексій про прості й буденні галицькі речі: сирні коники Гуцульщини, пахучий тютюн діда-небіжчика на стриху, барвисті картинки австрійських журналів з ботаніки, містерії Різдва, запах зимових ренет в теплій хаті, приперті сани у сінях, тріск букових полін у п‘єці і лунку тишу гір.

Прохасько мовить свою проповідь спокійно й впевнено, мов панотець у старій дерев‘яній церкві на вершечку горбу, помалу ведучи тебе фізичними й духовними стежками Галичини, цієї водночас рідної, але ще до кінця ніким не протоптаної terra incognita.

посмакувала. запрошую й вас.

[Kristina · Rating 5 out of 5]

FM Галичина це як адвент календар, віконечко якого маєш відчиняти суворо кожен новий день, а не всі за один раз. Хоча втриматись важко.

Кожен день радіо-щоденника це нова ідея, філософія, переконання, після прочитання якої, хочеться відкласти книжку, оговтатися та осмислити.

Дуже вразило, як Тарас Прохасько мислить, як вправно описує свої думки і переживання.

У одній маленькій книжечці на 52 сторінки вміщаються теми сакральності речей і землі, особистих цінностей, складності людської особистості, колориту Франківська і Західної України, межі, після якої людина вже не є людиною, дійсної дружби і почуттів, і це ще не все.

Новий свіжий погляд на речі і людей. Хочеться перечитувати і тримати як настільну книжку.

Дуже вдячна, що доля і алгоритми Goodreads привели мене до такого скарбу, який одночасно хочеться усім рекомендувати і залишити назавжди тільки для себе.

[Kvitoslava Svitlytska · Rating 5 out of 5]

затишок.

[Ann · Rating 5 out of 5]

Дуже затишне зимове читання. По-перше тому що майже кожна сторінка тут по вуха занесена снігом, але найважливіше тому, що коли як не взимку ми робимо огляд й аудит прожитого часу, оцінюючи власні діі, думки, погляди, зміни, вишукуючи що було зроблено не так, аби виправити наступного року або щоб похвалити себе за вдалі рішення. Дуже медитативні нариси, які допомогають налаштувати власну оптику і поміркувати про життя, родину, дім, місцевість, друзів, зиму, людяність…

Деякі есеї просто в саме серденько бо вони затишні й милі. Деякі лишились не до кінця зрозумілими і добре що такі речі можно перечитувати безкінечно, просто під настрій, як розгорнути зимового дня альбом фотографій і зануритись в думки і спогади

[Serhii Povísenko · Rating 5 out of 5]

Читаю щорічно, по датам есеїв. Ритм життя Прохаська.

[Kateryna Shevchenko · Rating 5 out of 5]

Ця книга - невеличкі замальовки з буденних подій в форматі щоденника, які пронизані філософськими роздумами. Автор - сучасний український письменник з Івано-Франківська. Спочатку всі ці тексти виходили в програмі "Щоденник" на Івано-Франківському радіо, і вже потім трансформувались в книгу.

Як сказав один чоловік з книгарні в Івано-Франківську: " Автор - сучасний філософ. І ця книга ідеально підходить для того, щоб почитати ввечері та роздумувати над прочитаним ". Після прочитання розумію, що вдаліше описати книгу наврядчи вийде.

Найбільше мене зачепили описи гір та рідного краю, настільки затишно описано, настільки сильно в момент читання я відчуваю всі ці емоції, які передає автор. Можливо, мені відгукнулись саме ці фрагменти через мою любов до рідного краю та подорожей, проте я переконана, що кожен зможе знайти в цій книзі щось важливе і цінне для себе.

Найперша виділена цитата з книги, яка зачепила мою душу (і до якої я час від часу люблю повертатись):

Гори можуть стати вулицями, подвір’ями, скверами нашого міського світосприйняття. Ми горам не потрібні. Вони самовартісні і досконалі. Вони страшенно потрібні нам. Хоча б як візія і орієнтир. Адже для нас Карпати – на південь, до тепла і переповнення життям. Карпати для нас – це щось таке, що відібрати неможливо. Це знання про надійний сховок, про найпростіше полегшення, про найдовершенішу можливість втечі у випадку необхідності. Гори – наш власний занедбаний сад за оселею. Сад, який ми не доглядаємо до певного часу. Але всі дерева у такому саді здорові і плідні. Його існування пом’якшує всі удари. Ти знаєш, що він, у разі чого, чекає і прийме...

І ті самі рядки, в яких я відчуваю любов автора до рідного краю:

Ми шукаємо екзотики далеко за межами батьківщини. Натомість Західна Україна - це край, де щось інше - на кожному кроці. Природні умови посіченого ландшафту творять унікальну ситуацію, де кожне село і кожне містечко - інше. Туризм найближчими околицями обіцяє більше вражень, ніж можна очікувати. Інші люди, інші будівлі, інша мова, інші навіть ліси, вода і трави. Тут вміщається різність кількох країн. А часом - різні світи існують поруч. Для того, щоб запізнати цю землю, не вистачить життя. Але тут ніколи не почуватимешся цілком чужим.

Раджу книгу до прочитання. І впевнена, що через деякий час перечитуватиму її також.

[Andriana · Rating 3 out of 5]

Дуже затишна збірка таких собі теплих галичанських рефлексій. Відчувається неспішність історій, кожне ессе несе свою філософію, наштовхує на роздуми. Хочеться читати вголос
31.12
27.01

[olja · Rating 3 out of 5]

09.12. Не згодна з тим, що ворогів потрібно прощати, пане Прохасько. Здається, Ви занадто ідеалізуєте людство.

[Paul · Rating 5 out of 5]

Прекрасна, спокійна і мудра книжка.

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

те, що тре, коли хапає туга за Галичиною. трошки мене щемив релігійний мотив, але швидко минуло. бо прохасько не релігійний, а віруючи чел, шо докорінно різні явища. віра — це релігія мінус весь цей булщіт з філіалами бога (церквами), прохаську то по цимбалах, прохасько чуствує, як ніхто. для мене особистно знак якости — увага до побутових речей, як то їжа, запахи, матеріали, звуки

тут усе є

тут одне оповідання на сторінку, й кожне варте багатьох романів по 500 сторінок. фол ін лав абсолютно

[Svitlana Filobok · Rating 5 out of 5]

Коротенька книжка, яку водночас хочеться і проковтнути за пів вечора, і читати повільно щодня як адвент-календар

[Yulia Kryval · Rating 3 out of 5]

не знаю, шо мені є, бо я зі всієї сили намагаюсь полюбити Прохаська, але важко мені це дається і я не розумію чому. і чудесна мова, і спостереження дрібних побутових моментів він обсмоктує так, ніби кістку від сливки (як я люблю), і такі рідні серцю західні місця і реалії всюди - та чомусь не чіпляє.

але бог любе трійцю, тому до НепрОстих я ше таки доберусь!

[Bogdan Obraz · Rating 5 out of 5]

Майже кожен із нас хоч раз вів щоденник. Дівчата часто писали про свої почуття до якогось старшого хлопця і таємно показували написане своїм подружкам. Для когось одне речення описувало цілий день, наприклад: “був у школі”, адже ми не хотіли розказувати про цей день усім, хто навмисне або ненароком зазирне у наш блокнот.
FM Галичина – це також щоденник, в якому кожний день – нова історія. Навіть не просто історія, а добрі, романтично-філософські думки, написані впродовж зими. Щось на зразок “Мактуба” або “Книги воїна світла” Пауло Коельйо.

[Nadiia Maievska · Rating 4 out of 5]

Приємні теплі рефлексії, близькі, що викликають як приємні думки та спогади, так і менш приємні, але важливі. Але не всі історії відгукнулись особисто: деякі речі лишились або дуже очевидними, або навпаки - абсолютно незрозумілими.

[Kate Dots · Rating 4 out of 5]

З дещицею нетерпіння чекала історії, записаної 22 грудня, у день мого народження. Починається, продовжується і закінчується вона так:

Отже - сьогодні продовження історії про мороз. Про те, як він робить з людини безумця. Я багато разів бачив, як ламали людей […]
Умови були такі, що холод був жахливий, але не давав їм можливості померти. Життя перейшло у інший вимір - мінімального жевріння на межі згасання. […]
Так буває з фруктами, які в стані замороження можуть зберігатися свіжими дуже довго, а коли розмерзнуться, то не стають справжніми, їх можна вживати лише до компоту і то дуже скоро, бо інакше згниють.

Попри це, книга в цілому виявилася по-зимовому теплою, навіть улітку. Не памʼятаю, як святкувала день народження в рік запису, але не маю таких морозних асоціацій з жодним із них (тепер матиму кілька). Хоча там міг бути компот.

А якщо вже щось асоціювати з цією збіркою, то я би обрала інший, ледь не вигаданий дитячий спогад, про пухкі кучугури, в які можна з розбігу й без причини приземлитися, і навіть із вологою кашею за коміром почуватися задоволено і безпечно, майже утопічно.

Як-от від таких міркувань:

Робота зі словами, а особливо зі словами промовленими, укладається у мірило, де з одного боку - зневіра, а з іншого - надія, яку не знищити. […] Віра в те, що всі слова знаходять адресата, жодне речення не марне, кожна деталь укладається у ту конструкцію, де її найбільше бракує. Тому і працюєш зі словами. Ти опиняєшся в ролі майстра, що робить предмети розкоші, або продавця дуже химерного і дорогого антикварного маґазину. Твій товар потрібний лиш декому, а ті, кому він потрібний, не завжди знають про існування твоєї крамнички. Тож доводиться чекати. Але не дочекатися неможливо. І коли бачиш захват, сльози й посмішку того, хто тебе знайшов, не можеш уже займатися нічим іншим.

Залишу цей уривок як предмет розкоші, шматочок утопії та оберемок дрів, який допоможе зігрітися у хаті, яку замітає сніговій, — як свідчення віри в те, що, навіть якщо слова не мають переваги над дровами взимку, їх принаймні може вистачити ледь не на всіх змерзлих. На гірше і на краще.

[Barnes · Rating 3 out of 5]

Як зазначає сам автор «Ця книжка не с літературою. Навіть більше Вона є – НЕЛІТЕРАТУРОЮ. Адже логіка літератури передбачає само достатність літери. У цьому ж випадку літери не було. Був голос, iнтонацiя, тембр, вимова, артикуляція. Не буква, а звук. Не око, а вухо. Тож навiть ноти можна вважати краснішим письменством, ніж ця книжка. В ідеалі автор мав би сам розказувати все це кожному "читачеві".»
Тож по суті, це збірка коротких оповідок, що зачитувалися в етері радіо кожен день протягом кількох місяців.
З творчістю Прохаська я знайома зовсім трохи, лише за збіркою «Так, але», (колись я доберуся і до «НепрОстих»). Тому для мене він про неймовірну увагу до деталей в житті, про затишок, спокій і гарну мову, а також про атмосферу тих регіонів України, де мені ще не доводилося бувати.
Ця збірка буде ідеальною, якщо вам хочеться провести вечір за спокійним, трохи філософським і меланхолійним читанням.
«Це речі очевидні і прості. Але у проблемi вибору є один аспект, про який майже ніхто не задумується серйозно. Це – питання не-вибраного. Те, вiд чого ми вiдмовляємося, впливає на нас багато більше, ніж те, що вибрано. Бо вибране відразу стає реальністю і, значить, отримує часовий вимір. А те, що має час, обов'язково має закінчення. Тобто наші вибрані речі стають нашими лише на час їх актуальності, потім минають або еволюціонують у щось таке, що дуже мало нагадує ту первинність, яку ви власне вибрали.»

(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)

[Roksolana Sviato · Rating 4 out of 5]

перечитувала з професійних потреб. дивним чином виявила, що частину текстів - або принаймні думок із них - пам"ятаю досі.
з усіх збірників коротких текстів Прохаська ця - найсильніше.
власне, це тексти, які він потім начитував на франківському радіо. тому вони ще більше, аніж інші його тексти, написані для звучання вголос.

і ще одне дуже несподіване враження: в його текстах багато воєнної тематики. враження несподіване, бо я цього якраз майже не пам"ятаю. крім есею про його службу в армії і одного військового з Росії, який "зламався" від холоду і став як "перемерзлий овоч".
але, крім того, тут багато і про період служби, і про ворога, який обов"язково прийде рано чи пізно і від нього треба захищатися, і врешті про потребу захисту своїх територій (тут радше приватних, але...).
коротше, дивовижно, як час актуалізує зовсім інші моменти в книжці.
і, навпаки: частина того, що 2010-го захоплювало, тепер зачіпає значно менше.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 2 out of 5]

_ 4/10 _

_ З одного боку - дуже атмосферна розповідь про різні неважливі речі, якими під чашку кави можна справді гарно насолоджуватись, якщо є на таке настрій (у мене не було). З іншого - коли заходить мова про справді важливі речі, а саме моральні вибори, ціннісні питання, то нічого окрім лютої крінжі в мене під час читання не виникало. Тирада про ауру попередніх власників речей із секонду, про те що потрібно прощати всіх злочинців незалежно від їхнього минулого, тощо. А от коли стає насправді цікаво, наприклад про те як автор створив особисті критерії при відборі людей для мітингів (солдат) - нічого. Просто закінчив нічим😕.

_ Це не применшує чуйності дідових трав для куріння🙈, кумедного лисячого посліду для видворювання борсуків з нірок💩, трьох повчальних побоїв🤕, сніданок мітингувальників разом із силовиками😵‍💫 чи десяту зупинку будь-якого підміського потягу🚞, але бліііін...

[Всево Поліщук · Rating 5 out of 5]

Книжки Тараса Прохаська я рекомендую всім, хто хоче пізнати красу української літератури. А починати знайомитися з ними завжди раджу з ФМ Галичина. Не лише тому, що свого часу, як головному редактору "Поступу", мені довелося бути людиною, котра однією з перших читала ці колонки (вони ішли у друк у нас у Львові та в Галицькому кореспонденті у Франківську). А й тому, що ще тоді міг після прочитання начисто випасти з робочого процесу, заворожений висловленими ідеями. Та тим, як саме вони висловлені. Стиль есеїв Прохаська -- це мій ідеальний стиль, якого я вчуся, але ніяк не навчуся (і може й добре, не можемо ж ми бути чиєюсь копією, навіть коли щось здається нам ідеальним).

У цих історіях -- маленький світ Галичини, але великий світ людини і людяності.

[Андріан · Rating 4 out of 5]

Радіо, як метафора взаємодії з регіоном. Тоненька збірка оповідок, що допоможе ва�� налаштуватись та зловити хвилю Галичини, де передгірʼя – це яблуневий сад, а гори – занедбаний сад за оселею. Прохасько ділиться з нами простими, але важливими ідеями. Наприклад, що думки міняються в залежності від сорту і якості питної води. Чи радить нам нікому не розповідати про маршрути тих, кого ми любимо. Здалась цікавою думка про питання вибору і невибраного, те як друге формує нас набагато більше і багаж нереалізованого вливає на нас більше ніж те, що ми обираємо.

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Не знаю, чи ставить собі Прохасько це за мету, проте він вчить спогляданню та уважному і усвідомленому проживанню життя - від уваги до моменту прокидання до того, щоб любити кожен сезон саме в цей сезон. Класний формат рубрики на радіо, той випадок, коли форма так добре підходить суті.

[Olenka Dobosh · Rating 5 out of 5]

Одна з тих книг, які не можливо прочитати, її треба смакувати, відкладати і знову відкривати смак, знайомий з дитинства. Особливо мені сподобався допис про гуцульських сирних коників 🫶.
Короткі есеї про те, що дуже близьке мені за сенсами, змістами та наповненням .

[Vasyl · Rating 3 out of 5]

Близько п'ятдесяти маленьких замальовок, такі собі теми для на кожен день. Там де це просто розповіді - цікаві, прикольні, там де автор заходить у філософію - на межі повчання як треба жити, а треба жити як він, бо він живе правильно - ні, дякую.

[Liliia Aleksandronets · Rating 5 out of 5]

Глибокі, теплі, дотепні роздуми про гори, життя, людей і сирних коників :) Ця книга - прекрасний компаньйон літніх вечорів. Шкода тільки, що стало її лиш на два таких вечора :)

[Katia · Rating 5 out of 5]

Тарас Прохасько як той мудрець промовляє 20 років тому те, що актуально і зараз, про вічне.

[Taya · Rating 5 out of 5]

Приємне, тепле, спокійне читання.
Сподобалось.

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Чудова колекція есеїв-балачок від нашого найкращого Станіславського філософа.

[Vivan · Rating 4 out of 5]

Краса і ніжність галичасньких просторів з присмаком нашої західняцької душі. Але рефлексії з приводу Бога і те як він впливає на наше життя... ну запай.

[Natalya · Rating 4 out of 5]

A collection of impressionistic short-short stories that first appeared as recounts read on the radio. Prokhasko at his best.

[Маx Nestelieiev · Rating 3 out of 5]

досить поверхова філософія+таке собі наївне мистецтво+цікаво про біологів-ботаників, відчувається, що автор пише про себе. загалом - слабенько. почитаю ліпше Непрості.