What do you think?
Rate this book
Вишневі усмішки: Заборонені твори
Найкращі взірці самобутнього жанру, а також фейлетони Кам’янець-Подільського періоду творчості — у повному обсязі й без купюр! Твори Павла Михайловича Губенка (1889—1956), відомого під псевдонімом Остап Вишня, виходили мільйонними накладами, їх знали навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського автора було репресовано.
У радянські часи значна частина «усмішок» Остапа Вишні була заборонена чи понівечена редакторами від влади. До збірки увійшли як популярні відомі твори, так і ті, що не друкувалися за радянських часів!
У радянські часи значна частина «усмішок» Остапа Вишні була заборонена чи понівечена редакторами від влади. До збірки увійшли як популярні відомі твори, так і ті, що не друкувалися за радянських часів!
- GenresFiction
556 pages, Kindle Edition
Published January 1, 2017
6 people are currently reading
38 people want to read
About the author
Ostap Vyshnya
31 books5 followersСправжнє ім'я Павло Михайлович Губенко.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 29, 2018
Остап Вишня - то завжди дуже щиро і по-доброму. Усмішки, одним словом. Усмішки, які скрашують життя.
July 3, 2022
Відчувається, що дуже багато усмішок були переписані для того, щоб пройти цензуру.
May 12, 2019
Обрала цю книжку, бо треба було книга, де є багато жартів. "О, у мене є ж Вишня", подумала я, і трохи не вгадала, бо веселих моментів було не стільки, скільки я очікувала. Хочу відзначити, що книжка дуже гарно оформлена, це КСД. Насичена салатова обкладинка, написи з вензелями і кульбабові парашутики, які повторюються потім на кожній сторінці. Щоправда, за кілька днів читання облізли кутики книжки, хоча читаю я акуратно.
У збірку ввійшли твори різних періодів, починаючи з найбільш ранніх, фейлетонів з Кам'янця-Подільського. Мені це було мимо. Чомусь їх зберегли і вирішили включити в книжку, хоча вони давно вже втратили актуальність. Це як сучасні фейсбучні пости про враження від поточних подій, є цікаві, а є не дуже, і ці фейлетони рівно те ж, тільки датуються 1910-ми роками, вже давно неактуальні і геть нецікаві.
Зараз би мабуть Вишню назвали колумністом, бо ця збірка - вінегрет з коротких заміток про все на світі, які Вишня публікував у різних газетах. Є усмішки про релігію (чи носить піп штани), сучасну автору медицину (бабка-шептальниця, бешиха і вих, лікування зубного болю заговором, єдину жіночу хворобу - сояшницю), сільську освіту (еволюція сільської дитини - випас гусей, свиней, іншої худоби, коней, домашня робота і робота в полі, і нарешті одруження). Цікаві замітки про його подорож до Німеччини, він детально описує свої враження від усього, що бачить. Виявилося, ще тоді, в 1920х, в них уже був порядок, а у наших людей уже тоді було прагнення обманути, обікрасти, нагидити.
З усмішок можна скласти уявлення про його життя в Києві, у селі, в Криму, на лікуванні в Німеччині.
Цікаві замітки про підпільні аборти (скільки життів матерів забрали ці тортури) і методичка про виховання дітей. Багато говориться про українізацію, яка проводилася в 1920-х роках, екзамени на знання української мови. Оповіді про письменників, письменницькі гурти (Плуг, Гарт), напрями літератури (неокласики, реалісти тощо). Про мисливство і такі популярні мисливські усмішки - для мене негуманні і неприпустимі, про задоволення від винищення тварин - полювання ведмедів, пошук лисиці, щоб убити і шкуру пустити на на горжетку, відстріл диких кіз, попри покарання за браконьєрство. І найгірше - що застрелили чийогось собаку, прийнявши його за вовка. Видно, що Вишня любить, але й висміює мисливство і рибальство. Як жінки не пускають чоловіків, про пиятику, як мисливський собака погриз черевики всьому сімейству, про вибір рушниці (все лушня, крім власної).
Були й популярні й відомі твори, які вчили в школі і які багато разів потрапляли мені на очі. Ярмарок - чудовий! Чухраїнці - якась незрозуміла маячня. Про собачку із панськой породи може перші раз-два було весело, а з 20го разу вже ні.
Актуально й досі, через 100 років після написання:
У збірку ввійшли твори різних періодів, починаючи з найбільш ранніх, фейлетонів з Кам'янця-Подільського. Мені це було мимо. Чомусь їх зберегли і вирішили включити в книжку, хоча вони давно вже втратили актуальність. Це як сучасні фейсбучні пости про враження від поточних подій, є цікаві, а є не дуже, і ці фейлетони рівно те ж, тільки датуються 1910-ми роками, вже давно неактуальні і геть нецікаві.
Зараз би мабуть Вишню назвали колумністом, бо ця збірка - вінегрет з коротких заміток про все на світі, які Вишня публікував у різних газетах. Є усмішки про релігію (чи носить піп штани), сучасну автору медицину (бабка-шептальниця, бешиха і вих, лікування зубного болю заговором, єдину жіночу хворобу - сояшницю), сільську освіту (еволюція сільської дитини - випас гусей, свиней, іншої худоби, коней, домашня робота і робота в полі, і нарешті одруження). Цікаві замітки про його подорож до Німеччини, він детально описує свої враження від усього, що бачить. Виявилося, ще тоді, в 1920х, в них уже був порядок, а у наших людей уже тоді було прагнення обманути, обікрасти, нагидити.
З усмішок можна скласти уявлення про його життя в Києві, у селі, в Криму, на лікуванні в Німеччині.
Цікаві замітки про підпільні аборти (скільки життів матерів забрали ці тортури) і методичка про виховання дітей. Багато говориться про українізацію, яка проводилася в 1920-х роках, екзамени на знання української мови. Оповіді про письменників, письменницькі гурти (Плуг, Гарт), напрями літератури (неокласики, реалісти тощо). Про мисливство і такі популярні мисливські усмішки - для мене негуманні і неприпустимі, про задоволення від винищення тварин - полювання ведмедів, пошук лисиці, щоб убити і шкуру пустити на на горжетку, відстріл диких кіз, попри покарання за браконьєрство. І найгірше - що застрелили чийогось собаку, прийнявши його за вовка. Видно, що Вишня любить, але й висміює мисливство і рибальство. Як жінки не пускають чоловіків, про пиятику, як мисливський собака погриз черевики всьому сімейству, про вибір рушниці (все лушня, крім власної).
Були й популярні й відомі твори, які вчили в школі і які багато разів потрапляли мені на очі. Ярмарок - чудовий! Чухраїнці - якась незрозуміла маячня. Про собачку із панськой породи може перші раз-два було весело, а з 20го разу вже ні.
Актуально й досі, через 100 років після написання:
Дивитися на державу, як на:
а) свою особисту власність,
б) корову, яку можна доїти, коли вгодно і як угодно,
в) няньку, що мусить 35-річну дитину поїти з пляшечки молочком.
Теж безпідставно, нерозумно і помилково.
А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи: «чому я не сокіл, чому не літаю», а робити, шукаючи «свою долю» в себе під носом, а не на небі.
У нас тієї «долі» на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам!
Displaying 1 - 3 of 3 reviews