What do you think?
Rate this book
Dialogorum Libri Dvodecim
Text: Latin
348 pages, Hardcover
First published January 1, 63
192 people are currently reading
447 people want to read
About the author
Seneca
2,705 books3,862 followersLucius Annaeus Seneca (often known simply as Seneca or Seneca the Younger); ca. 4 BC – 65 AD) was a Roman Stoic philosopher, statesman, and dramatist of the Silver Age of Latin literature. He was tutor and later advisor to emperor Nero, who later forced him to commit suicide for alleged complicity in the Pisonian conspiracy to have him assassinated.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
December 14, 2023
Occasionally interesting wisdoms, but generally drowned in examples of qualities and defects. His ethics is extremely self-centered, though there is much to be said from the point of view of the individual peace of mind. Still not such a high flyer in comparison with Plato and Aristotle. Rating 2.5 stars.
December 21, 2024
Читати біографію Сенеки перед його творами було помилкою. Тепер усі ці мудрування, моралізація, оди чеснотам( не зовсім зрозуміло, про які саме мова), заклики відкинути матеріальні блага, знаючи, що він був консулом і найбагатшою людиною Риму завдяки державній посаді, близькості до імператора та лихварству - здаються нещирими.
« Мудрець не вважає себе негідним дарунків, що випадково йдуть йому до рук; багатства він не любить, просто охоче його приймає, але не в серце - в дім. Що прийшло до рук - того не відкидає з погордою, а затримує у себе : більше багатство- більша й змога випробувати свою чесноту» Це ,бляха, геніально 😆
Закиди, що «слова філософів розходяться з їхніми ділами», автор визнає та виправдовує, адже важливішим є саме порив та пропагування добродійності. Це нагадало: « Ви не дивіться, що я роблю, а слухайте, що я кажу ».
Є цікавий фрагмент :« Чому б філософ не міг володіти хай навіть великим майном, якщо воно не захоплене в когось іншого, якщо не заплямоване кровʼю, не набуте чиєюсь кривдою, не примножене брудними відсотками » 🤔 Хм, сам Сенека отримав частину майна страчених Нероном ворогів, також займаючись лихварством, загнав високими відсотками британські колонії у борги. Але ж як чудово «стелить» про чесноти, істинний стоїк 😏
Напевно, з більшим інтересом прочитала б книгу Луція Аннея Сенеки про те, як вести успішний бізнес і нічим не перейматися.
« Мудрець не вважає себе негідним дарунків, що випадково йдуть йому до рук; багатства він не любить, просто охоче його приймає, але не в серце - в дім. Що прийшло до рук - того не відкидає з погордою, а затримує у себе : більше багатство- більша й змога випробувати свою чесноту» Це ,бляха, геніально 😆
Закиди, що «слова філософів розходяться з їхніми ділами», автор визнає та виправдовує, адже важливішим є саме порив та пропагування добродійності. Це нагадало: « Ви не дивіться, що я роблю, а слухайте, що я кажу ».
Є цікавий фрагмент :« Чому б філософ не міг володіти хай навіть великим майном, якщо воно не захоплене в когось іншого, якщо не заплямоване кровʼю, не набуте чиєюсь кривдою, не примножене брудними відсотками » 🤔 Хм, сам Сенека отримав частину майна страчених Нероном ворогів, також займаючись лихварством, загнав високими відсотками британські колонії у борги. Але ж як чудово «стелить» про чесноти, істинний стоїк 😏
Напевно, з більшим інтересом прочитала б книгу Луція Аннея Сенеки про те, як вести успішний бізнес і нічим не перейматися.
January 23, 2023
3.5/5
przejrzyste, czytelne wywody o tym jak radzić sobie z życiowymi dylematami, trudnościami, a przede wszystkim jak zachowywać wewnętrzny spokój. główne zagadnienie - cnota oraz to jak ludzie jej pełni są ludźmi dobrymi i szczęśliwymi, do których nie ma przystępu żadna krzywda - nie z braku uczuć, lecz ze świadomości, że wszystko co jest nam dane (w tym życie) to jedynie pożyczka od natury, którą powinniśmy być gotowi zwrócić
przejrzyste, czytelne wywody o tym jak radzić sobie z życiowymi dylematami, trudnościami, a przede wszystkim jak zachowywać wewnętrzny spokój. główne zagadnienie - cnota oraz to jak ludzie jej pełni są ludźmi dobrymi i szczęśliwymi, do których nie ma przystępu żadna krzywda - nie z braku uczuć, lecz ze świadomości, że wszystko co jest nam dane (w tym życie) to jedynie pożyczka od natury, którą powinniśmy być gotowi zwrócić
September 23, 2023
Lucius Annaeus Seneca schreef tussen de jaren 40 en 63, bijna tweeduizend jaar geleden, dit moralistische meesterwerk. Het enige minpunt is de zeer uitgebreide schrijfwijze vol met vergelijkingen waardoor het inhoudelijke - dat kan neergeschreven worden op vijftig bladzijden - groeit tot 400. Los daarvan is het werk waarlijk een openbaring. Wie zich afvraagt hoe een stoïcijn dient om te gaan met woede, verdriet, rouw en aversie zal veel opsteken net als diegenen die zich afvragen wat geluk, vrijheid, zielenrust en de acceptatie van de dood concreet inhouden. Zijn filosofie lijkt uiteraard sterk op deze van die andere beroemde stoïcijn, Marcus Aurelius, maar met een sterkere focus op hoe om te gaan met alles wat compleet nutteloos is, en daar horen vaak emoties bij. De conclusie is eenvoudig en voorspelbaar: geluk (of ongeluk) is iets volkomen intern - maar de weg ernaar toe is briljant uitgestippeld, zij het soms langdradig. Het voornaamste dat ik onthoud is het volgende. Wie iets bezit is beter af dan hij die verlangt naar datzelfde bezit. Maar wie noch bezit noch verlangt... die is vrij.
December 27, 2022
Як віднайти спокій душі?: Секрети мислителя античності
«Діалоги»\ Луцій Анней Сенека; пер. з лат. Андрій Содомора – Львів: «Апріорі», 2016 –320 с
Як засвідчує мій досвід та практика читача, для читання кожної книжки настає свій час, коли краще та глибше, більш увиразнено розумієш кожну думку, що сповнена виваженості, стійкості, неповторності, непроминальної цінності кожного дня. Все це у книзі «Діалоги» Анней Луцій Сенека у довершеному, вишуканому, стилістично бездоганному перекладі з латинської українською мовою Андрія Содомори.
Про перекладацьку, письменницьку, наукову діяльність шановного Андрія Олександровича можна і потрібно писати не одне дослідження. Доречі, це вже почасти зроблено, зокрема, завдяки невтомному перу львівського письменника, мислителя, науковця Богдана Дячишина, тому щиро рекомендую зачитуватися та роздумувати над його книгами про творчість Андрія Содомори «Крихти живого часу Андрія Содомори» та «Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу». У згаданих книгах уважний читач знайде безліч корисної інформації для роздумів та творчого читання.
Натомість, у цьому огляді наважуся зосередити свою увагу на книжці «Діалоги». Варто сказати, що читання цієї книжки не є легким. Її варто читати повільно, вдумливо. Ця книга стане у нагоді кожному, хто шукає спокою, прагне замислитися над тим, чого так часто не помічаємо у гонитві за скороминущими благами для тіла, шлунку, але не душі.
У книзі вміщено п`ять філософських діалогів видатного римського мислителя - стоїка Сенеки. А саме: «Про короткочасність життя», «Про щасливе життя», «Про спокій душі», «Про дозвілля», «Про стійкість мудреця».
В своїх текстах Сенека спонукає читача до осмислення дійсності. Книга може стати чудовим порадником у ці складні часи неспокою та сум`яття, які переживаємо зараз. В процесі читання неодноразово виникала думка про те, що ця криза у суспільстві, пандемія, війни, суспільні чвари між можновладцями є наслідком споживацького ставлення людей до природи, заради задоволення свого комфорту та отримання все більших благ. «Гріх – то відступництво від природи, а поламана природа помщується».
Завдяки дуже цікавій передмові та коментарям, в яких перекладач Андрій Олександрович Содомора детально та впевнено розставив усі акценти, висвітлив основні теми, філософсько – етичні проблеми, настанови, з якими Сенека звертається до нас, радше, ніж до своїх сучасників, тексти та викладені в них думки, стають ближчими, зрозумілішими для українського читача.
Після прочитання цієї книги читач, очевидно, краще розумітиме основні аспекти філософії Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура та інших мислителів античності. Постійне прагнення до духовного зростання, самовдосконалення, життя в гармонії з вищою божественною енергією Бога, як першоджерела створення всесвіту, людини та буття – ось ключ до внутрішнього спокою, що дасть можливість стійко сприймати будь –які удари долі (за Сенекою – Фортуни.).
Як зауважує Андрій Содомора, «Ціна життя не в тому, скільки воно тривало, а чим воно наповнене: Добре прожитий, гарно завершений день повинен бути моделлю усього життя, бо саме той день може бути останнім у нашому житті» .
Цінність часу, цього націннішого ресурсу, що є у кожного та який неможливо повернути назад, є однією із наскрізних тем книги «Діалоги». Сенека наголошує, що ведучи аморальний спосіб життя, ставлячи на перше місце тілесні насолоди, а не духовне самовдосконалення, люди самі вкорочують своє життя, часто навіть не усвідомлюючи цього.
Читаючи книгу, доходиш висновку про те, шо незалежно від суспільного статусу, фінансових можливостей чи стану здоров`я люди, як правило, невдоволені своєю долею, але ж втекти від себе – нездійсненне бажання.
Люди, як сучасники Сенеки, так і ми сьогоднішні, не вміємо розпоряджатися своїм часом, часто не вирішили для себе, чого ж ми хочемо насправді.
«Боїтеся усього, як смертні, а жадаєте, - як безсмертні» .
Сенека нагадує кожному, хто захоче пройти разом з ним у мандрівці просторами живої античності, що найголовніший «обов`язок людини», читай – призначення нашого життя – допомагати іншому ставати кращим, добрішим, а отже наближеним до досконалості, якою є сам Творець – Абсолют,
«Обов`язок людини – допомагати людям; якщо є така змога, то багатьом, якщо менша – небагатьом, а ще менша – найближчим; врешті – самому собі. Хто приносить користь іншим, той зайнятий спільним ділом » .
Завершуючи, скажу, що цитувати цю книгу можна чи не через кожні півсторінки. Кожен, хто її читатиме, неодмінно знайде щось найважливіше, найцінніше саме для себе і саме те, що потрібно у ту, чи іншу мить життя.
«Діалоги» - нагадування крізь сивину віків про цінність кожної миті життя, що триває тут і зараз. Найважливішою, а отже ціннішою за гроші, становище людини у суспільстві, що так легко втратити, є ота коротка мить між минулим, яке неможливо змінити, та майбутнім, яке неможливо передбачити.
Отже, живімо! Читаймо добрі книги рідною мовою та будьмо вдячні Богові за світло кожного нового дня, адже це шанс ставати кращими, а отже ближчими до Творця, не змарнувавши Його безцінний дар – життя.
Прим: текст опубліковано на сайті «Буквоїд» за посиланням: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2...
«Діалоги»\ Луцій Анней Сенека; пер. з лат. Андрій Содомора – Львів: «Апріорі», 2016 –320 с
Як засвідчує мій досвід та практика читача, для читання кожної книжки настає свій час, коли краще та глибше, більш увиразнено розумієш кожну думку, що сповнена виваженості, стійкості, неповторності, непроминальної цінності кожного дня. Все це у книзі «Діалоги» Анней Луцій Сенека у довершеному, вишуканому, стилістично бездоганному перекладі з латинської українською мовою Андрія Содомори.
Про перекладацьку, письменницьку, наукову діяльність шановного Андрія Олександровича можна і потрібно писати не одне дослідження. Доречі, це вже почасти зроблено, зокрема, завдяки невтомному перу львівського письменника, мислителя, науковця Богдана Дячишина, тому щиро рекомендую зачитуватися та роздумувати над його книгами про творчість Андрія Содомори «Крихти живого часу Андрія Содомори» та «Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу». У згаданих книгах уважний читач знайде безліч корисної інформації для роздумів та творчого читання.
Натомість, у цьому огляді наважуся зосередити свою увагу на книжці «Діалоги». Варто сказати, що читання цієї книжки не є легким. Її варто читати повільно, вдумливо. Ця книга стане у нагоді кожному, хто шукає спокою, прагне замислитися над тим, чого так часто не помічаємо у гонитві за скороминущими благами для тіла, шлунку, але не душі.
У книзі вміщено п`ять філософських діалогів видатного римського мислителя - стоїка Сенеки. А саме: «Про короткочасність життя», «Про щасливе життя», «Про спокій душі», «Про дозвілля», «Про стійкість мудреця».
В своїх текстах Сенека спонукає читача до осмислення дійсності. Книга може стати чудовим порадником у ці складні часи неспокою та сум`яття, які переживаємо зараз. В процесі читання неодноразово виникала думка про те, що ця криза у суспільстві, пандемія, війни, суспільні чвари між можновладцями є наслідком споживацького ставлення людей до природи, заради задоволення свого комфорту та отримання все більших благ. «Гріх – то відступництво від природи, а поламана природа помщується».
Завдяки дуже цікавій передмові та коментарям, в яких перекладач Андрій Олександрович Содомора детально та впевнено розставив усі акценти, висвітлив основні теми, філософсько – етичні проблеми, настанови, з якими Сенека звертається до нас, радше, ніж до своїх сучасників, тексти та викладені в них думки, стають ближчими, зрозумілішими для українського читача.
Після прочитання цієї книги читач, очевидно, краще розумітиме основні аспекти філософії Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура та інших мислителів античності. Постійне прагнення до духовного зростання, самовдосконалення, життя в гармонії з вищою божественною енергією Бога, як першоджерела створення всесвіту, людини та буття – ось ключ до внутрішнього спокою, що дасть можливість стійко сприймати будь –які удари долі (за Сенекою – Фортуни.).
Як зауважує Андрій Содомора, «Ціна життя не в тому, скільки воно тривало, а чим воно наповнене: Добре прожитий, гарно завершений день повинен бути моделлю усього життя, бо саме той день може бути останнім у нашому житті» .
Цінність часу, цього націннішого ресурсу, що є у кожного та який неможливо повернути назад, є однією із наскрізних тем книги «Діалоги». Сенека наголошує, що ведучи аморальний спосіб життя, ставлячи на перше місце тілесні насолоди, а не духовне самовдосконалення, люди самі вкорочують своє життя, часто навіть не усвідомлюючи цього.
Читаючи книгу, доходиш висновку про те, шо незалежно від суспільного статусу, фінансових можливостей чи стану здоров`я люди, як правило, невдоволені своєю долею, але ж втекти від себе – нездійсненне бажання.
Люди, як сучасники Сенеки, так і ми сьогоднішні, не вміємо розпоряджатися своїм часом, часто не вирішили для себе, чого ж ми хочемо насправді.
«Боїтеся усього, як смертні, а жадаєте, - як безсмертні» .
Сенека нагадує кожному, хто захоче пройти разом з ним у мандрівці просторами живої античності, що найголовніший «обов`язок людини», читай – призначення нашого життя – допомагати іншому ставати кращим, добрішим, а отже наближеним до досконалості, якою є сам Творець – Абсолют,
«Обов`язок людини – допомагати людям; якщо є така змога, то багатьом, якщо менша – небагатьом, а ще менша – найближчим; врешті – самому собі. Хто приносить користь іншим, той зайнятий спільним ділом » .
Завершуючи, скажу, що цитувати цю книгу можна чи не через кожні півсторінки. Кожен, хто її читатиме, неодмінно знайде щось найважливіше, найцінніше саме для себе і саме те, що потрібно у ту, чи іншу мить життя.
«Діалоги» - нагадування крізь сивину віків про цінність кожної миті життя, що триває тут і зараз. Найважливішою, а отже ціннішою за гроші, становище людини у суспільстві, що так легко втратити, є ота коротка мить між минулим, яке неможливо змінити, та майбутнім, яке неможливо передбачити.
Отже, живімо! Читаймо добрі книги рідною мовою та будьмо вдячні Богові за світло кожного нового дня, адже це шанс ставати кращими, а отже ближчими до Творця, не змарнувавши Його безцінний дар – життя.
Прим: текст опубліковано на сайті «Буквоїд» за посиланням: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2...
February 6, 2025
No puedo con el Séneca de "Sobre la felicidad", "Sobre el ocio" o "Sobre la providencia". No es un elitista, es un estirado. Y un hipócrita. Entiendo que los epicúreos bajaran al insulto personal, porque he llenado mi edición de improperios anotados en los márgenes. El sabio que Séneca dibuja y que él mismo aspiraba a ser se convirtió en el modelo de todos los inquisidores católicos, de todos los reformistas mesiánicos o de todos los líderes almohades, almorávides o talibanes que en el mundo han sido. Es el prototipo del santo asceta inflexible y despectivo. Alguien que defiende que hay que amar a la virtud por la virtud, que hay que despreciar al placer por ser placer y que hay que bendecir al dolor por el dolor, rechazando riquezas y poder. Pero este tipo era una de las personas más ricas del Imperio y fue uno de los regentes de facto en Roma durante la minoría de edad de Nerón. Y ambas circunstancias estuvieron relacionadas. Cuando se aúpa a ese pedestal de superioridad moral se hace insufrible y aborrecible. Este estoicismo ascético que niega y desprecia todas las pasiones es inhumano. Y por eso falso.
El Séneca que no niega radicalmente las pasiones, sino que aboga por encauzarlas, por controlarlas, por utilizarlas en beneficio propio, es mucho más realista. Algo de eso (tampoco mucho) hay en "Sobre la ira", que me parece el mejor de sus diálogos.
El Séneca que no niega radicalmente las pasiones, sino que aboga por encauzarlas, por controlarlas, por utilizarlas en beneficio propio, es mucho más realista. Algo de eso (tampoco mucho) hay en "Sobre la ira", que me parece el mejor de sus diálogos.
June 11, 2025
Lecture très agréable. J'ai pris beaucoup de temps à la terminer - période d'examens oblige, j'ai eu très peu de temps pour lire - mais j'ai savouré chaque instant.
Encore une fois, le stoïcisme ne me déçoit pas. Si Sénèque n'est pas particulièrement connu pour la beauté de sa plume, j'ai trouvé sa philosophie très pertinente, mais surtout plus développée et systémique que celle de Marc-Aurèle. Ça m'a donné envie de creuser le personnage et de lire ses lettres à Lucillo.
C'est une lecture qui fait du bien pour prendre du recul sur la vie, l'enchaînement des événements et gamberger un peu. En tant que spinoziste je trouve que la philosophie stoïcienne constitue l'autre face de la pièce, celle qui permet d'éviter de déprimer quand on se rend compte qu'on est surdéterminés par les structures et pas plus libre qu'une pierre.
Lisez donc du stoïcisme pour ne pas laisser la racaille néolibérale et mascu de tik tok se l'approprier !!!
Encore une fois, le stoïcisme ne me déçoit pas. Si Sénèque n'est pas particulièrement connu pour la beauté de sa plume, j'ai trouvé sa philosophie très pertinente, mais surtout plus développée et systémique que celle de Marc-Aurèle. Ça m'a donné envie de creuser le personnage et de lire ses lettres à Lucillo.
C'est une lecture qui fait du bien pour prendre du recul sur la vie, l'enchaînement des événements et gamberger un peu. En tant que spinoziste je trouve que la philosophie stoïcienne constitue l'autre face de la pièce, celle qui permet d'éviter de déprimer quand on se rend compte qu'on est surdéterminés par les structures et pas plus libre qu'une pierre.
Lisez donc du stoïcisme pour ne pas laisser la racaille néolibérale et mascu de tik tok se l'approprier !!!
June 23, 2025
Eh goat vabbe
Read
January 12, 2022Lange tijd geleden dat ik echt filosofie las. Behoorlijk complex boek en soms wat langdradig. Terwijl ik het las frustreerde mij het steeds dat ik het boek bevooroordeeld las misschien komt dit ook wel omdat er de laatste jaren veel gebruik gemaakt word van Stoa in het selfhelp genre in deze maakbaarheidsmaatschapij. Het boek is zeker de moeite waard om te lezen en zet dingen in een breder perspectief.
January 6, 2024
Луцій Анней Сенека
“Діалоги”
Видавництво "Апріорі"
В той час, коли я пишу цей текст, на фоні звучать божественні “Страсті за Іоаном” Баха. Це символічна музика, можливо найкращий музичний твір коли небудь створений на Землі. Для мене це дуже особиста і навіть пережита музика. Я часто слухаю її перед сном, під час тренувань, коли насолоджуюсь природою і безлюддям, коли думаю про життя і смерть. Неодноразово Бах, П’ярт і Саті звучали при написанні “Тетраморфеуса”, особливо сцен боїв, смертей і метаморфоз.
І зараз я слухаю “Страсті” прочитавши останню сторінку “Діалогів” Луція Аннея Сенеки, напевно найглибшого і найближчого мені за світоглядом філософа. В мене існує певний рейтинг геніальності прочитаних книг, це миті, коли я просто не витримую і починаю безперестанно повторювати “геній, геніально, велико, сильно”. За три дні, коли я пожадливо вчитувався в Діалоги, цим моментів було дуже багато, занадто багато. Без перебільшення, це наймудріша філософська книга , прочитана мною в житті, ба більше, це найактуальніша книга, прикладна річ, котру можна ітреба застосовувати. Це своєрідна Біблія, проте її заповіді, це заповіді не поклоніння, а росту, збагачення і долання слабкої людської натури - це шлях мудреця.
Напевно найбільший захват в мене виникає тоді, коли бачу свої, синтезовані за життя думки у викладах великих авторів. Це сталося і з Сенекою, адже всі найважливіші принципи, котрими я послуговуюсь кожного дня, він детально пояснив і виклав у своїх Діалогах.
Так що ж це за принципи, якими є постулати мудреця, бога в собі, будівничого власного світу?
1)Час. Час – найбільше благо і найбільша валюта, котра ніколи не знеціниться. Саме зараз, ви витрачаєте крупинки часу на прочитання статті, а могли б насолодитись природою, поговорити з коханою людиною, обдумати плани подальшого життя, або ж загубитись в натовпі друзів-знайомих, прогортати сотні фотографій і пустопорожніх постів, написати дотепний коментар, чи образитись на політичну рекламу. Час – мірило всього і нам здається, що його завжди вдосталь, що він завжди буде. І так, він дійсно завжди буде, але ми будемо не завжди. Я зауважив, що найбільшу образу можна завдати людині, відмовивши їй в зустрічі, в увазі, тобто – не виділивши комусь час. А для всіх це так природно – що всі мають на нас зважати, слухати наші думки, всім ми маємо бути цікавими, так як і всі інші цього ж хочуть від нас. Твердження це абсурдне і немудре, воно веде за собою втрату років життя на пустопорожні бесіди, посиденьки з людьми, котрі не змінюються на краще, слова і біди котрих ми вже вивчили і всі їх діалоги нам завідомо відомі . А все ще витрачаємо на це час – на автоматичні нещирі привітання з днем народження людей,яких і не знаємо, просто сповіщення в новинах нам про це нагадує, на коментарі і вподобання з увічливості, на вислуховування ниття вічних невдах. І дивно, бо в цей час ми могли б слухати, або читати кращих вчених, мудреців , діячів людської епохи. Тому варто переоцінити користь від спілкування. Значно більше дає книга, інтелектуальний фільм, фізичні тренування, довірча розмова з братом-сетрою по духу, кохання, відпочинок на природі.
2)Діяльна бездіяльність. Є такий тип людей, котрі постійно суятяться і щось роблять – завжди телефон біля вуха, завжди переглядають фото знайомих в соц. мережах, завжди коментують і печуться політикою, завжди повно справ на роботі, завжди якісь проблеми, плани, зустрічі. Такі люди ніколи не мають часу для себе, думка про медитацію, чи про роздуми над життям для такої людини страшна. Ці люди, як каже Лукрецій , тікають самі від себе. Тікають в роботу, в сім’ю, в суперечки з невідомими в інстаграмі, в гуртки, партії, спільноти. Дійсного краху така людина зазнає в старості, тоді, не збудувавши в своїй душі тихої гавані, корабля смерті, ці люди врешті або впадають в релігійний догматизм, або стають живим втіленням хворості і нещасності-злоби, або дуже швидко вмирають, буркочучи й говорячи, що колись було ліпше. Тому не варто тікати від себе, замість перегляду пустопорожнього футбольного матчу, пивної пиятики, обмивання кісток з базікалами, краще знайти спокійне місце й помедитувати, подумати чи дійсно ми задоволені своїм життям, чи є у нас висока ціль, так хоча б якась ціль.
3)Авторитети і можливість бути ображеним. Одна з найважливіших аксіом, котрі я відкрив за все життя – образити можна лиш того, хто надає зображувачеві потрібного статусу. Звучить трохи важко тому ось приклад із життя. Йдучи на роботу, неуважна людина може ступити в брудну калюжу. Чи будемо ми проклинати калюжу і вимагати в неї вибачення? Ні. Тому що калюжа це стихійна сила, ціль брудної калюжі – бути брудною калюжею. На неї ми вплинути не можемо, хіба що засипати, але стільки таких калюж нам ще стрінеться по дорозі до цілі? Наша ж ціль, бути уважним пішоходом. Подібно до цього, ми ніколи не зможемо вплинути на людські маси – це та ж сама стихійна сила. Те ж саме стосується похвали. Чи буде вам приємно, коли вас похвалить упосліджений вбивця, негідник, наркоман? Ні. Тому що дана особа не має авторитету. Але цю ж думку можна застосувати і до всіх людей довкола нас, бо ніхто не знає нас, так, як знаємо себе ми. Тобто, найвищим авторитетом для людини є вона сама. Лише ми знаємо, коли зробили все, що могли, а коли віддалися справі не повністю, лише ми знаємо, коли піднеслися над собою старим, коли дійсно підросли, стали кращими. Тому єдиним авторитетом для мудрої людини є лише вона сама. Звісно, нам можуть бути приємними похвали, а ще краще цінні поради від професіоналів у певних галузях – від досвідченіших лікарів, митців, учених, але така людина може бути віртуозом у своїй справі, але водночас низькою в моральному плані. Видатний музикант може водночас бути наркоманом, художник чи лікар може вбивати себе цигарками і алкоголем. Тому треба відмежовувати фах від доблесті. Гітлер малював непогані пейзажі.
4)Діяння для себе і діяння для інших. Це один з епікурейських законів, котрі вдало застосовував Сенека, тому його і вважаємо неостоїком, а не класичним стоїком, для котрого головна ціль – благі діяння для суспільства. Все що ми робимо, все що виготовляємо, пишемо , створюємо треба робити передусім тому, що нам приємно це робити. Для хірурга важка операція – великий труд, але чи тільки ради спасіння життя і ради грошей він займається цим? Ні, він робить це , бо це його покликання, або як казав Сковорода “Сродна праця”. Тому все, що робимо, має робити із задоволенням, з любов’ю до праці, бо лиш в праці людина стає людиною, істотою мислячою, діяльною. Визнання людей – діло побічне, його може й не бути (за все життя Ван Гог продав одну картину), тому, що повторюю ще раз, натовп – така ж стихія, як паводок, чи гроза. Вдячність людська короткотривала, люди швидко забувають добре, а зле пам’ятають повік. Тому, будьмо діяльними для себе, адже навіть коли зазнаємо невдачі, можемо бути правдивими перед собою, що займались тим, до чого душа лежала. Зараз я пишу цей текст не тому, що маю надію зібрати сотні вподобань, схвальних коментарів і так далі( якщо б я хотів цього, я б знайшов гарненьку картинку, якусь мотивуючу цитату і вуаля). Я роблю це, для діалогу з собою, а також щоб підсумувати знання Сенеки.
В кожного в житті є якась, здавалося б нездійсненна мрія – незакінчений велетенський роман, дім за містом, поїдка в галерею Уфіці, спортивне тіло. Коли людина здобуває дійсно омріяну, бажану велику ціль, вона не писатиме про це в соц. мережах, вона не виставлятиме мільйон фотографій, щоб самій собі і іншим довести власне щастя. Справжнє щастя тихе і самодостатнє, як і справжня мудрість і любов.
Луцій Анней Сенака помер, коли імператор Нерон призначив йому самогубство. Сенека перетяв собі вени, як і Сократ, котрий випив чашу отрути. Він був багачем, але приголомшливе багатство не зробило його боягузом, він прийняв смерть з хоробрістю, жив без страху і вмер без страху. Нерон не мав жодного морального права посягнути на людину вищу за себе, Сенека так само без шкоди для совісті зміг би і втекти. Але ж не втік. Чим вважати цей його останній жест? Позерством? Мучеництвом? Я вважаю його самоствердженням. Переступом через людську сутність, майже недосяжним у нашу епоху. Він перетяв собі вени і покинув світ. Але безцінна праця його розуму залишилась, студене гірське джерело з котрого п’ють і напуваються всі ті, що йдуть до мудрості , вишукування істини і самості.
“Страсті за Іоаном” урочисто звучать, на душі спокійно, у кімнату просочується сріблясте місячне сяйво, я згадую слова Сенеки. “ Душа мудреця – наче той обшир, що понад місяцем : там завжди помірне сяйво.”
“Діалоги”
Видавництво "Апріорі"
В той час, коли я пишу цей текст, на фоні звучать божественні “Страсті за Іоаном” Баха. Це символічна музика, можливо найкращий музичний твір коли небудь створений на Землі. Для мене це дуже особиста і навіть пережита музика. Я часто слухаю її перед сном, під час тренувань, коли насолоджуюсь природою і безлюддям, коли думаю про життя і смерть. Неодноразово Бах, П’ярт і Саті звучали при написанні “Тетраморфеуса”, особливо сцен боїв, смертей і метаморфоз.
І зараз я слухаю “Страсті” прочитавши останню сторінку “Діалогів” Луція Аннея Сенеки, напевно найглибшого і найближчого мені за світоглядом філософа. В мене існує певний рейтинг геніальності прочитаних книг, це миті, коли я просто не витримую і починаю безперестанно повторювати “геній, геніально, велико, сильно”. За три дні, коли я пожадливо вчитувався в Діалоги, цим моментів було дуже багато, занадто багато. Без перебільшення, це наймудріша філософська книга , прочитана мною в житті, ба більше, це найактуальніша книга, прикладна річ, котру можна ітреба застосовувати. Це своєрідна Біблія, проте її заповіді, це заповіді не поклоніння, а росту, збагачення і долання слабкої людської натури - це шлях мудреця.
Напевно найбільший захват в мене виникає тоді, коли бачу свої, синтезовані за життя думки у викладах великих авторів. Це сталося і з Сенекою, адже всі найважливіші принципи, котрими я послуговуюсь кожного дня, він детально пояснив і виклав у своїх Діалогах.
Так що ж це за принципи, якими є постулати мудреця, бога в собі, будівничого власного світу?
1)Час. Час – найбільше благо і найбільша валюта, котра ніколи не знеціниться. Саме зараз, ви витрачаєте крупинки часу на прочитання статті, а могли б насолодитись природою, поговорити з коханою людиною, обдумати плани подальшого життя, або ж загубитись в натовпі друзів-знайомих, прогортати сотні фотографій і пустопорожніх постів, написати дотепний коментар, чи образитись на політичну рекламу. Час – мірило всього і нам здається, що його завжди вдосталь, що він завжди буде. І так, він дійсно завжди буде, але ми будемо не завжди. Я зауважив, що найбільшу образу можна завдати людині, відмовивши їй в зустрічі, в увазі, тобто – не виділивши комусь час. А для всіх це так природно – що всі мають на нас зважати, слухати наші думки, всім ми маємо бути цікавими, так як і всі інші цього ж хочуть від нас. Твердження це абсурдне і немудре, воно веде за собою втрату років життя на пустопорожні бесіди, посиденьки з людьми, котрі не змінюються на краще, слова і біди котрих ми вже вивчили і всі їх діалоги нам завідомо відомі . А все ще витрачаємо на це час – на автоматичні нещирі привітання з днем народження людей,яких і не знаємо, просто сповіщення в новинах нам про це нагадує, на коментарі і вподобання з увічливості, на вислуховування ниття вічних невдах. І дивно, бо в цей час ми могли б слухати, або читати кращих вчених, мудреців , діячів людської епохи. Тому варто переоцінити користь від спілкування. Значно більше дає книга, інтелектуальний фільм, фізичні тренування, довірча розмова з братом-сетрою по духу, кохання, відпочинок на природі.
2)Діяльна бездіяльність. Є такий тип людей, котрі постійно суятяться і щось роблять – завжди телефон біля вуха, завжди переглядають фото знайомих в соц. мережах, завжди коментують і печуться політикою, завжди повно справ на роботі, завжди якісь проблеми, плани, зустрічі. Такі люди ніколи не мають часу для себе, думка про медитацію, чи про роздуми над життям для такої людини страшна. Ці люди, як каже Лукрецій , тікають самі від себе. Тікають в роботу, в сім’ю, в суперечки з невідомими в інстаграмі, в гуртки, партії, спільноти. Дійсного краху така людина зазнає в старості, тоді, не збудувавши в своїй душі тихої гавані, корабля смерті, ці люди врешті або впадають в релігійний догматизм, або стають живим втіленням хворості і нещасності-злоби, або дуже швидко вмирають, буркочучи й говорячи, що колись було ліпше. Тому не варто тікати від себе, замість перегляду пустопорожнього футбольного матчу, пивної пиятики, обмивання кісток з базікалами, краще знайти спокійне місце й помедитувати, подумати чи дійсно ми задоволені своїм життям, чи є у нас висока ціль, так хоча б якась ціль.
3)Авторитети і можливість бути ображеним. Одна з найважливіших аксіом, котрі я відкрив за все життя – образити можна лиш того, хто надає зображувачеві потрібного статусу. Звучить трохи важко тому ось приклад із життя. Йдучи на роботу, неуважна людина може ступити в брудну калюжу. Чи будемо ми проклинати калюжу і вимагати в неї вибачення? Ні. Тому що калюжа це стихійна сила, ціль брудної калюжі – бути брудною калюжею. На неї ми вплинути не можемо, хіба що засипати, але стільки таких калюж нам ще стрінеться по дорозі до цілі? Наша ж ціль, бути уважним пішоходом. Подібно до цього, ми ніколи не зможемо вплинути на людські маси – це та ж сама стихійна сила. Те ж саме стосується похвали. Чи буде вам приємно, коли вас похвалить упосліджений вбивця, негідник, наркоман? Ні. Тому що дана особа не має авторитету. Але цю ж думку можна застосувати і до всіх людей довкола нас, бо ніхто не знає нас, так, як знаємо себе ми. Тобто, найвищим авторитетом для людини є вона сама. Лише ми знаємо, коли зробили все, що могли, а коли віддалися справі не повністю, лише ми знаємо, коли піднеслися над собою старим, коли дійсно підросли, стали кращими. Тому єдиним авторитетом для мудрої людини є лише вона сама. Звісно, нам можуть бути приємними похвали, а ще краще цінні поради від професіоналів у певних галузях – від досвідченіших лікарів, митців, учених, але така людина може бути віртуозом у своїй справі, але водночас низькою в моральному плані. Видатний музикант може водночас бути наркоманом, художник чи лікар може вбивати себе цигарками і алкоголем. Тому треба відмежовувати фах від доблесті. Гітлер малював непогані пейзажі.
4)Діяння для себе і діяння для інших. Це один з епікурейських законів, котрі вдало застосовував Сенека, тому його і вважаємо неостоїком, а не класичним стоїком, для котрого головна ціль – благі діяння для суспільства. Все що ми робимо, все що виготовляємо, пишемо , створюємо треба робити передусім тому, що нам приємно це робити. Для хірурга важка операція – великий труд, але чи тільки ради спасіння життя і ради грошей він займається цим? Ні, він робить це , бо це його покликання, або як казав Сковорода “Сродна праця”. Тому все, що робимо, має робити із задоволенням, з любов’ю до праці, бо лиш в праці людина стає людиною, істотою мислячою, діяльною. Визнання людей – діло побічне, його може й не бути (за все життя Ван Гог продав одну картину), тому, що повторюю ще раз, натовп – така ж стихія, як паводок, чи гроза. Вдячність людська короткотривала, люди швидко забувають добре, а зле пам’ятають повік. Тому, будьмо діяльними для себе, адже навіть коли зазнаємо невдачі, можемо бути правдивими перед собою, що займались тим, до чого душа лежала. Зараз я пишу цей текст не тому, що маю надію зібрати сотні вподобань, схвальних коментарів і так далі( якщо б я хотів цього, я б знайшов гарненьку картинку, якусь мотивуючу цитату і вуаля). Я роблю це, для діалогу з собою, а також щоб підсумувати знання Сенеки.
В кожного в житті є якась, здавалося б нездійсненна мрія – незакінчений велетенський роман, дім за містом, поїдка в галерею Уфіці, спортивне тіло. Коли людина здобуває дійсно омріяну, бажану велику ціль, вона не писатиме про це в соц. мережах, вона не виставлятиме мільйон фотографій, щоб самій собі і іншим довести власне щастя. Справжнє щастя тихе і самодостатнє, як і справжня мудрість і любов.
Луцій Анней Сенака помер, коли імператор Нерон призначив йому самогубство. Сенека перетяв собі вени, як і Сократ, котрий випив чашу отрути. Він був багачем, але приголомшливе багатство не зробило його боягузом, він прийняв смерть з хоробрістю, жив без страху і вмер без страху. Нерон не мав жодного морального права посягнути на людину вищу за себе, Сенека так само без шкоди для совісті зміг би і втекти. Але ж не втік. Чим вважати цей його останній жест? Позерством? Мучеництвом? Я вважаю його самоствердженням. Переступом через людську сутність, майже недосяжним у нашу епоху. Він перетяв собі вени і покинув світ. Але безцінна праця його розуму залишилась, студене гірське джерело з котрого п’ють і напуваються всі ті, що йдуть до мудрості , вишукування істини і самості.
“Страсті за Іоаном” урочисто звучать, на душі спокійно, у кімнату просочується сріблясте місячне сяйво, я згадую слова Сенеки. “ Душа мудреця – наче той обшир, що понад місяцем : там завжди помірне сяйво.”
September 2, 2018
This book felt like a treasure hunt.
There are some really good passages on wisdom here and there. Finding them requires going through the book carefully and with patience (Trust m, I wanted to keep this book down a lot of times, read other books in between to get myself recharged)
To be honest, i did a lot of skimming to finish the book.
There are a lot of references to ancient Roman emperors, warriors, notable people and philosophers which made it difficult for me to navigate through the book and stay focussed.
There are some really good passages on wisdom here and there. Finding them requires going through the book carefully and with patience (Trust m, I wanted to keep this book down a lot of times, read other books in between to get myself recharged)
To be honest, i did a lot of skimming to finish the book.
There are a lot of references to ancient Roman emperors, warriors, notable people and philosophers which made it difficult for me to navigate through the book and stay focussed.
Read
September 4, 2024See the review in my general account on Goodreads: https://www.goodreads.com/review/show...
July 10, 2024
Не е ли голям глупак според теб оня, който плаче, че не е бил жив преди хиляда години. Същият глупак е и който плаче, че няма да е жив след още хиляда. Все едно: не ще бъдеш, не си бил. И едното, и другото време не е твое. Ти си хвърлен в този миг: и да го разтегляш – колко ще го разтеглиш? Защо плачеш? Какво искаш? Губиш си времето.“
„Пътят е недовършен, ако спреш по средата или преди целта; животът не е недовършен, ако е достоен. Където и да го напуснеш – той остава цял.“
„Разликата между достигналия мъдростта и този, който е на път към нея, е като разликата между здравия и този, който е на път да оздравее от дълга и тежка болест и за когото „здраве“ значи по-лек пристъп: ако не внимава, веднага се влошава и се връща към предишното си състояние.“
„Пътят е недовършен, ако спреш по средата или преди целта; животът не е недовършен, ако е достоен. Където и да го напуснеш – той остава цял.“
„Разликата между достигналия мъдростта и този, който е на път към нея, е като разликата между здравия и този, който е на път да оздравее от дълга и тежка болест и за когото „здраве“ значи по-лек пристъп: ако не внимава, веднага се влошава и се връща към предишното си състояние.“
September 20, 2019
Producto de su tiempo, pero sin duda profundo y llama a la reflexión. Hay mucho de estoicismo que me falta aplicar en mi vida, Séneca tiene sus momentos y definitivamente está sujeto a la interpretación. La traducción es magnífica y las notas al pie son muy útiles, sin duda hay que tomarlo con crítica y no tragarse lo que dice, pero lo que se rescata es sin duda bueno. Finalmente, este libro no escatima en la violencia insulsa de la época y el machismo inherente.
February 13, 2024
Muy interesante leer su postura, redactada de forma muy accesible y con buenos ejemplos. Aunque peca demasiado de ser extremadamente individualista y radical en sus posturas, tanto que hace que sea imposible alcanzar el estado mental que él mismo promulga (tanto que ni siquiera él era fiel a la corriente filosófica a la que adhiere); no creo que sea el mejor representante de los estoicos ni de cerca.
Encontré muy útil para mí mismo el establecer paralelismos y relaciones de su pensamiento con el de Aristóteles con respecto a la eudaimonia
Encontré muy útil para mí mismo el establecer paralelismos y relaciones de su pensamiento con el de Aristóteles con respecto a la eudaimonia
August 4, 2020
Compelling and heartfelt philosophy
There is a power within these words, which I drew tremendous value from. It speaks to archetypal ideas on how to conduct oneself. It is an essential read for anyone struggling with their sense of self and purpose
There is a power within these words, which I drew tremendous value from. It speaks to archetypal ideas on how to conduct oneself. It is an essential read for anyone struggling with their sense of self and purpose
November 30, 2021
I must admit that I probably understood only 50% of what I read. Maybe the edition I read was especially difficult but if you are interested in Stoicism I would recommend reading a summary of this one or some other easier books that explains it better.
April 4, 2024
I liked the On Consolation letters and De Ira a lot. On Clemency was a little too Nero's-ass-kissing for my tastes. And On Benefits was way too generous with words and I couldn't keep up with it.
June 24, 2018
The guy was a bit grim. Letters from a disappointed old man that had to commit suicide.
Not the same size figure as Marcus Aurelius, but the man did have a taste and pride.
Not the same size figure as Marcus Aurelius, but the man did have a taste and pride.
February 13, 2020
Вартісна, корисна й вічна мудрість.
April 8, 2020
Love the ideas. A lot of repetition. Translation awful. Footnotes do not add a lot of value.
March 29, 2021
Sin duda uno de los mejores libros que haya leído, esa forma de utilizar analogías para expresar sus pensamientos con palabras, formaron argumentos sobre los grandes fundamentos del ser humano.
January 9, 2023
Un libro agradable con ideas sútiles y, al mismo tiempo, desgarradoras para el espíritu.
Para leer con calma y paciencia.
Para leer con calma y paciencia.
April 19, 2024
Dialoghi incompresi di Viviana Iannizzi
January 8, 2025
Plenty of useful ideas!
A book is supposed to be worth reading if you can take away at least one new idea from it. Seneca’s works usually have great ideas almost every page.
A book is supposed to be worth reading if you can take away at least one new idea from it. Seneca’s works usually have great ideas almost every page.
December 23, 2019
Excelente. La prosa es muy agradable y Séneca escribe con un delicado sentido de ironía que resulta muy interesante. Duro y dulce al mismo tiempo. Disfrute más los diálogos, verdaderos emblemas del estoicismo, y de las consolaciones. Apocolocintosis es un texto extraño de tiene satírico y humorista en relación al emperador Claudio (que me recordó a algunos líderes actuales).
December 12, 2017
Стоїук, який виховав одного з найпридуркуватіших імператорів Риму намагається реабілітуватись, залишивши майбутнім поколінням план Б. На обкладиці чомусь зображений Гесіод.
Displaying 1 - 27 of 27 reviews