В книгу Михаила Афанасьевича Булгакова (1891–1940) вошли сатирические повести и рассказы, написанные в 20-е годы.
Содержание: - В. Сахаров. Сатира молодого Булгакова - Похождение Чичикова. Повесть - Ханский огонь. Рассказ - Богема. Рассказ - Багровый остров. Повесть - Роковые яйца. Повесть - Собачье сердце. Повесть
Mikhail Afanasyevich Bulgakov (Russian: Михаил Булгаков) was a Russian writer, medical doctor, and playwright. His novel The Master and Margarita, published posthumously, has been called one of the masterpieces of the 20th century.
He also wrote the novel The White Guard and the plays Ivan Vasilievich, Flight (also called The Run), and The Days of the Turbins. He wrote mostly about the horrors of the Russian Civil War and about the fate of Russian intellectuals and officers of the Tsarist Army caught up in revolution and Civil War.
Some of his works (Flight, all his works between the years 1922 and 1926, and others) were banned by the Soviet government, and personally by Joseph Stalin, after it was decided by them that they "glorified emigration and White generals". On the other hand, Stalin loved The Days of the Turbins (also called The Turbin Brothers) very much and reportedly saw it at least 15 times.
Взяла читати з банальної причини — бо невеличка і неважко тримати в руках в транспорті. Але читалось рідко. Оповідання «Ханський вогонь» якось пройшло повз, «Богема» трохи ближче, але туди ж, «Багряний острів» не оцінила, бо у Булгакова — а це достовірно відомо — підтексту стільки, що без знання історії цю пародію не оцінити.
Повісті ж вразили. Нарешті я знаю, що то за яйця і звідки взялося «абирвалг». Але вразило власне інше — влучність. Трьома словами, просто і без надміру художності, але дуже яскраво описати насильну смерть — це круто. Знаю, я не знавець такої літератури, де власне описуються смерті і жахи, тож може засоби Булгакова комусь не видадуться такими ж вражаючими. Але «Рокові яйця» і не є чимось таким. Просто собі фантастика, злегка так, не дуже й неймовірна, як на сьогодні.
«Собаче серце» в похмурий настрій взагалі може запхати в глибини соціофобії, якщо не -патії. Ех. А вони ж жили — і персонажі його, і сам Булгаков…
Закривши книжку, я подумала, що все, що я знаю про Росію 20-30-х років — це Булгаков, Ільф і Петров і це одна книжка доброї наївної утопічної радянської фантастики. Загалом, злобний стьоб і дивна фантастика. Підручники з історії у цій ситуації відходять далеко на фон і розмиваються. Напевно, недобре будувати своє уявлення про історичний період на такому ґрунті? Але воно вже сталось.