What do you think?
Rate this book
Small Run Books #02
Культура в підмурках громадянського суспільства
«Культура в підмурках громадянського суспільства» — книга серії Small Run Books із соціології мистецтва, що об’єднала дві статті, написані Паскалем Ґіленом і Тайсом Ляйстером у співавторстві.Чи можлива сучасна Європа без культури? Що тримає суспільство в гармонійному співіснуванні, коли в ньому існує велика кількість самостійних культурних гравців? Як досвід сучасного мистецтва впливає на громадську дію? Ці та інші питання порушують автори збірки.Паскаль Ґілен — соціолог мистецтва, професор соціології культури в Дослідницькому інституті мистецтв в Антверпені (ARIA), керівник дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві» Університету Ґронінґена (Нідерланди).У 2016 році Паскаль Ґілен створив міждисциплінарне відділення Culture Commons Quest Office, де досліджує умови художньої роботи в різних міських контекстах. Саме в цьому відділенні Ґілен співпрацює з Тайсом Ляйстером — доцентом кафедри мистецтв, культури та медіа-досліджень в Університеті Ґронінґена.
- GenresResearchHumanities
120 pages, Paperback
First published September 29, 2015
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
Read
May 18, 2018Жила-була і переклала!
Актуальні рефлексії про те, на чому може триматися відчуття спільноти в неоліберальному економічному устрої, де наголос зроблено на жорстку конкуренцію, що веде до розшарування суспільства й алієнації всіх гравців на полі; яку роль може зіграти культурка і мистецтво у протидії проблемам сучасного світу; і т.д.
У спадок від Другої світової Європі дісталася недовіра до культур і ідеологій, унаслідок якої найважливішим мірилом прогресу стали економічні показники. Виклики, з якими зараз зіткнувся європейський проект, демонструють, що суто економічних показників не досить, і тому треба ніжно плекати голоси, які нагадують, що культура - важлива підвалина, без якої не встоїть будь-яка спільнота.
Уривок можна прочитати тут: https://tinyurl.com/ybalgpoo
Хто буде на Арсеналі, зверніть увагу: на презентації 3 червня о 18:00 буде живий автор!
Актуальні рефлексії про те, на чому може триматися відчуття спільноти в неоліберальному економічному устрої, де наголос зроблено на жорстку конкуренцію, що веде до розшарування суспільства й алієнації всіх гравців на полі; яку роль може зіграти культурка і мистецтво у протидії проблемам сучасного світу; і т.д.
У спадок від Другої світової Європі дісталася недовіра до культур і ідеологій, унаслідок якої найважливішим мірилом прогресу стали економічні показники. Виклики, з якими зараз зіткнувся європейський проект, демонструють, що суто економічних показників не досить, і тому треба ніжно плекати голоси, які нагадують, що культура - важлива підвалина, без якої не встоїть будь-яка спільнота.
Уривок можна прочитати тут: https://tinyurl.com/ybalgpoo
Хто буде на Арсеналі, зверніть увагу: на презентації 3 червня о 18:00 буде живий автор!
August 5, 2018
популярним книжкам про соціологію культури в україномовному просторі бути! бути! дякуймо IST Publishing за це
October 1, 2021
That the European Union has been in a state of crisis for several years is no real news, and we didn’t need Brexit or a host of other political developments to do anything other than remind us of the depth or extent of that crisis, while across the Atlantic a year-of-Trump has shown us the extent to which the right’s ‘culture wars’ of the 1990s were little more than a vanguard action of a more sweeping force of reaction. Yet, while it is clear that there are profound social, political and economic struggles being waged in the USA, it is also obvious to most that there is a deep-seated, root-and-branch cultural struggle being waged for the soul of the nation. In the EU, we don’t seem so clear about that: Brexit aside, most of the protagonists profess a deep commitment to the ‘European project’ while engaging in a struggle for more economic stimulus and ‘flexibility’ on the right or a more ‘social’ Europe on the left, along with a powerful nationalist revival (as we’ve seen not only in Brexit but in Hungary, as well as recent German and Czech Republic elections).
Missing from this European discussion is, as Pascal Gielen notes in the introduction to this engaging set of essays, the question of culture as a source of meaning and form in European society. Of course, we’re very good at discussing culture in Europe – we hear repeated appeals to our common culture, in the UK and elsewhere lists of attributes that define ‘our (national) culture’, claims on both the right and left that immigration presents cultural challenges that must be set aside (but preventing immigration, on the right, or accommodated, on the left) – but that’s not the kind of thing Gielen and the impressive set of contributors mean. They mean that three-fold function of culture – to allow us to make meaning, to provide us with meaning or to act as a shared frame of reference. This collection then sets out to explore some of the issues raised by posing the question: ‘What about culture?.
Built around 4 sections interrogating artistic and social culture, something that might resemble a shared European culture, educational culture and political culture the essays range from Gielen and Thijs Lijster’s opening essay exploring culture as the basis of some form of European common to Anoek Nuyens disturbingly convincing note on a (didn’t-really-happen photographic exhibition) tracing the EU from 1958 to 2018, where as a visitor from 2060 he traces the implosion of the EU in 2018. Along the way other essays explore Europe’s nomadic identities, its studiousness and the dangers and opportunities of rationality and reason among other things. It is a valuable and stimulating collection.
Stand out essays, for me, were Gielen & Lijster’s investigation of the substructure of a European common making a powerful case in favour of ‘dismeasure’ and culture’s tripartite meaning (and they propose tripartite means of making value) to argue in favour of a sense of communism as cultural policy and practice. Particularly useful also is Rosi Braidotti’s examination of nomadic identity, making two vital points – that nomadic identities transform both those who are othered (made Other) and those (with power) who are doing the Othering, and that embracing nomadic identities means embracing post-national identities; these are analytical points we would do well to remember. Barend van Heusden’s essay on rationality and reason reminds us that while imagining might have a final truth (we may dream utopia or day dream away our stress), imagination does not have a final truth but remains endless. Significantly, he also distinguishes a culture of reason and a culture of rationality that marginalises experience, and in doing so provides a useful critique to the dynamics of modernity. Isabel Lorey’s essay poses important questions about the meaning(s) of democracy through discussions of new forms of lifeworld and organisation among the precarious that reject the idea of a better future to come in favour of a better now, which has the effect also of rejecting modernity’s linear narrative of progress – and she manages to do so without falling into the increasingly convention celebration of ‘horizontalism’. Finally, for the educationalists among us, Jan Masschelein and Maarten Simons’ discussion of both theory and practical cases of reclaiming schools and universities could be particularly invigorating (it was for me – lots of ideas of things to do in class, and beyond).
For several decades now we have been in the midst of great political, economic and cultural experiment, designed to move us closer to the individualising utopia proposed by neo-liberalism, a utopia of socially irresponsibility and rationality, at the forefront of which has been many of the institutions of the European Union: Gielen and the contributors here are right in their premise – the economic EU vs the social EU misses a vital question, and they have convincingly opened up the question of culture as meaning making, meaning providing and a source of common reference points to argue in favour of social, cultural and artistic work that helps us better make sense of and share meanings of the social.
Crucially they do not provide a conclusion that draws these strands into a common programme but leave the collection open to multiple readings and implications, leaving us to be encouraged to look to our own places and spaces to develop that work of cultural development that builds the basis of a politics that (for me) is outward looking and internationalist, and that recognises the nomadic and immeasurable culture of the world in which we could live….. but I’m sure for others it will be different. The point is that both of these are OK: it is all about, as Paul Dujardin of BOZAR, the Brussels based Centre for Fine Arts, notes in his brief afterword all about “cross-sectorial debates, research and artistic output on the European cultural commons”. Valiz, the publisher, continues to do us a service through this stimulating ‘Arts in Society’ series.
These are, in short, essays that are good to think and good to think with.
Missing from this European discussion is, as Pascal Gielen notes in the introduction to this engaging set of essays, the question of culture as a source of meaning and form in European society. Of course, we’re very good at discussing culture in Europe – we hear repeated appeals to our common culture, in the UK and elsewhere lists of attributes that define ‘our (national) culture’, claims on both the right and left that immigration presents cultural challenges that must be set aside (but preventing immigration, on the right, or accommodated, on the left) – but that’s not the kind of thing Gielen and the impressive set of contributors mean. They mean that three-fold function of culture – to allow us to make meaning, to provide us with meaning or to act as a shared frame of reference. This collection then sets out to explore some of the issues raised by posing the question: ‘What about culture?.
Built around 4 sections interrogating artistic and social culture, something that might resemble a shared European culture, educational culture and political culture the essays range from Gielen and Thijs Lijster’s opening essay exploring culture as the basis of some form of European common to Anoek Nuyens disturbingly convincing note on a (didn’t-really-happen photographic exhibition) tracing the EU from 1958 to 2018, where as a visitor from 2060 he traces the implosion of the EU in 2018. Along the way other essays explore Europe’s nomadic identities, its studiousness and the dangers and opportunities of rationality and reason among other things. It is a valuable and stimulating collection.
Stand out essays, for me, were Gielen & Lijster’s investigation of the substructure of a European common making a powerful case in favour of ‘dismeasure’ and culture’s tripartite meaning (and they propose tripartite means of making value) to argue in favour of a sense of communism as cultural policy and practice. Particularly useful also is Rosi Braidotti’s examination of nomadic identity, making two vital points – that nomadic identities transform both those who are othered (made Other) and those (with power) who are doing the Othering, and that embracing nomadic identities means embracing post-national identities; these are analytical points we would do well to remember. Barend van Heusden’s essay on rationality and reason reminds us that while imagining might have a final truth (we may dream utopia or day dream away our stress), imagination does not have a final truth but remains endless. Significantly, he also distinguishes a culture of reason and a culture of rationality that marginalises experience, and in doing so provides a useful critique to the dynamics of modernity. Isabel Lorey’s essay poses important questions about the meaning(s) of democracy through discussions of new forms of lifeworld and organisation among the precarious that reject the idea of a better future to come in favour of a better now, which has the effect also of rejecting modernity’s linear narrative of progress – and she manages to do so without falling into the increasingly convention celebration of ‘horizontalism’. Finally, for the educationalists among us, Jan Masschelein and Maarten Simons’ discussion of both theory and practical cases of reclaiming schools and universities could be particularly invigorating (it was for me – lots of ideas of things to do in class, and beyond).
For several decades now we have been in the midst of great political, economic and cultural experiment, designed to move us closer to the individualising utopia proposed by neo-liberalism, a utopia of socially irresponsibility and rationality, at the forefront of which has been many of the institutions of the European Union: Gielen and the contributors here are right in their premise – the economic EU vs the social EU misses a vital question, and they have convincingly opened up the question of culture as meaning making, meaning providing and a source of common reference points to argue in favour of social, cultural and artistic work that helps us better make sense of and share meanings of the social.
Crucially they do not provide a conclusion that draws these strands into a common programme but leave the collection open to multiple readings and implications, leaving us to be encouraged to look to our own places and spaces to develop that work of cultural development that builds the basis of a politics that (for me) is outward looking and internationalist, and that recognises the nomadic and immeasurable culture of the world in which we could live….. but I’m sure for others it will be different. The point is that both of these are OK: it is all about, as Paul Dujardin of BOZAR, the Brussels based Centre for Fine Arts, notes in his brief afterword all about “cross-sectorial debates, research and artistic output on the European cultural commons”. Valiz, the publisher, continues to do us a service through this stimulating ‘Arts in Society’ series.
These are, in short, essays that are good to think and good to think with.
October 2, 2017
Bardzo dobry esej Braidotti o europejskiej tożsamości nomadycznej. Aczkolwiek część prac w zbiorze tak radośnie konserwatywna, wtórna i osadzona w klasowych ideologiach, że aż się kiszki skręcają przy czytaniu.
June 19, 2018
Гарне видання, приємне у користуванні. Український маргінем. Не берусь сходу засуджувати авторів, теми підняті цікаві, але виклад їх просто дратує. Свою долю поганого сприйняття тексту зіграв і не найкращий переклад. Кароч, переклад ніяк не "помагає перетривати смисл".
Книга з двох есе. Перше - такі собі мандри в незнайомій будівлі, без освітлення. Автори бродять від поняття до поняття, намагаючись скласти їх в купу, але це все виглядає неоковирно. Більшість тез виглядають надуманними, з посиланнями на лише одного автора. Перше есе видається таким собі маніфестом - ми не ліваки!, але ж давайте погодимось ліві ідеі цікавіші.
Друге есе набагато цікавіше. Має приклади, тему, аргументацію. Проте, це все розвертається в такій схемі - ми можемо спасти Європу тіко культурними організаціями, транснаціональними, це найнеобхідніше, що потрібно вже робити - культурні організації вже є - вже є транснаціональні обєднання, які шото роблять. Звісно, це не нівелює цінність практичного матеріалу: прикладів, посилань на культурні організації. Мовою авторів - маленька іскра є, для тих людей, хто взагалі не знайомий з акціонізмом культурним в Європі.
Таке собі "бурмотіння" під ніс.
В цілому найбільше розчарування - переклад. Видання не з дешевих, хотілося б бачити хороший переклад. Інакше, офсет виходить дорогувастим.
Книга з двох есе. Перше - такі собі мандри в незнайомій будівлі, без освітлення. Автори бродять від поняття до поняття, намагаючись скласти їх в купу, але це все виглядає неоковирно. Більшість тез виглядають надуманними, з посиланнями на лише одного автора. Перше есе видається таким собі маніфестом - ми не ліваки!, але ж давайте погодимось ліві ідеі цікавіші.
Друге есе набагато цікавіше. Має приклади, тему, аргументацію. Проте, це все розвертається в такій схемі - ми можемо спасти Європу тіко культурними організаціями, транснаціональними, це найнеобхідніше, що потрібно вже робити - культурні організації вже є - вже є транснаціональні обєднання, які шото роблять. Звісно, це не нівелює цінність практичного матеріалу: прикладів, посилань на культурні організації. Мовою авторів - маленька іскра є, для тих людей, хто взагалі не знайомий з акціонізмом культурним в Європі.
Таке собі "бурмотіння" під ніс.
В цілому найбільше розчарування - переклад. Видання не з дешевих, хотілося б бачити хороший переклад. Інакше, офсет виходить дорогувастим.
July 14, 2018
Рекомендую начать второго текста, второй главы. Этот текст вдохновляет и побуждает к действию. Он заводит и накручивает, то, что нужно для потенциального прямого действия.
В первой части холодно и теоретично размышляют без обострений. Именно поэтому я и советую начать со второй части.
Очень крутая книга для ситуации в украинской культуре, хорошая теоретическая база и примеры для действий. Живая, благотворящая.
В первой части холодно и теоретично размышляют без обострений. Именно поэтому я и советую начать со второй части.
Очень крутая книга для ситуации в украинской культуре, хорошая теоретическая база и примеры для действий. Живая, благотворящая.
October 20, 2024
Потужно. Було важко, але цікаво. Читайте книжку з олівчиком, обовʼязково читайте.
January 1, 2019
В сусідніх відгуках на цю книжку наполягають, що друга стаття цікавіша, бо наводить конкретні приклади та дає практичні поради, натомість перша надто теоретична і надумана. Як на мене, все з точністю навпаки. Друга стаття дуже побіжна з загальними порадами в стилі капітана очевидність, досвід наведених проектів з Марселя і Загреба доволі унікальний, щоб бути просто перенесеним куди інде, і може слугувати лише джерелом натхнення. Натомість перша ясно і послідовно викладає думки авторів, настільки стисло, наскільки це було б можливо. Інша справа, що не всі вони здаються доста��ньо обґрунтованими, але це не робить їх менш цікавими.
October 22, 2023
Чудові думки про творчість, мистецтво, спільноти але дуже складними словами.
August 13, 2025
Чесно, я задурна для цієї книжки
February 1, 2026
Rosi Braidotti’s piece was a breath of fresh air I’ve been needing to take for a long time.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews