Antena

by Serhiy Zhadan

«Антена» – 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.

Genres: Poetry, Ukraine, Ukrainian Literature, War, Fiction

Hardcover

First published September 5, 2018

About the author

Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)

Reviews

[Ярослава · Rating 3 out of 5]

Одразу про мінуси: (1) дуже мало того, чого Жадан уже не писав раніше разів 10; (2) є такі ж, як у "Тамплієрах" (де було одіозненьке "Що таке поезія? Поезія - це Ісус, / якого розпинають на хресті орфографії"), перегини з межі доброго смаку (скажімо, у вірші, що дає назву збірці: антена - метафора поезії - "ловить сигнали для тих, до кого звикла, / доки вони її радісно розпинали" і тд).

З хорошого, як завжди, красиві порівняння. Подекуди проривається лаконічний стиль, чимось на Свідзинського схожий - ну, це з нового.

Цікаво, що буде далі.

[Marysya Rudska · Rating 5 out of 5]

Сильна глибока збірка. Вірші про війну без війни безпосередньо в них. Шершаві, болючі, пронизуючі вірші. Мене зачепило.

Кілька слів про оформлення. Мені подобаються роботи Гамлета, надто його стріт арт.
Ілюстрації цієї збірки окремо досить гарні.
Однак, як оформлення поезії, для мене це зовсім не спрацювало.
Найліпша поезія для мене та - де автор примушує мене співвідчувати і співтворити разом з ним. Де мозок починає реагувати на образи в тексті візуальними, тактильними, чуттєвимими відповідями. Хороша поезія для мене як перламутрові стулки - не має одного кольору, статики. Вірші Жадана для мене такі, переважно. За це я їх і люблю.

Однак, у цій книзі щось пішло не так. Гамлет занадто буквально, на мій погляд, ілюстрував поезію. Якщо у вірші є слово “ножниці”, то от ці ножниці перед нами на малюнку,мобільні - ось вони. І ці чіткі однозначні об’єкти замикали для мене всю живіть образів в сумну нудну клітку. Зникала магія, яка примушувала мій мозок співтворити. Вірш ставав плоским і занадто однозначним.

Оформлення “Життя Марії”, як на мене, значно виграшніше. Це меланхолійна окрема фонова історія, яка не входить в реакції з безпосередніми образами у вірші. Лиш задає настрій, легкий фон.

Це ще раз доводить, що ілюстрації - це не просто картинки на папері, це тонка співпраця з текстом і контекстом. Тут, на мою думку, Гамлету вдалося зробити гарні зображення, але ілюстрації, які працюють проти тексту.

[Senga krew_w_piach · Rating 5 out of 5]

Nie wiem, czy umiem napisać coś o tym tomie, bo rozłożył mnie na łopatki, przeniknął i docisnął do ziemi. Krążące między patosem, a brutalnym realizmem; nadzieją, a rezygnacją; wiarą, a zwątpieniem; stanem wyjątkowym, a codziennością; miłością i wojną, wiersze Serhija Żadana są wspaniałe i przerażajace. Smutne i piękne. Autor porusza w nich wszystkie swoje ulubione tematy: jest dużo o roli języka, literatury i poezji, są wręcz reportażowe wiersze z terenów wojennych, jest miłość, która czasem zwycięża. Woła tez do stwórcy - chociaż sam nie wierzy w jego istnienie. Chce zobaczyć sens, chce znaleźć ratunek, pyta dlaczego to może się dziać. Jego emocje wyrażają cały ten chaos i dezorientację, które musi czuć człowiek, któremu nad głową latają bomby, a on nadal nie może w to uwierzyć. Przy całym swoim okropieństwie i hiperrealizmie wojna nadal wydaje się czymś niemożliwym.
„Antena” pozwala też uświadomić sobie ślepotę naszą i całego zachodniego świata na wieloletnie cierpienie Ukraińców z Donbasu. Dobitnie pokazuje, że ta wojna trwa już długo. Wiersze, które mogłyby opowiadać o tym co działo się tydzień temu, zostały napisane w 2017r. Gdzie wtedy byliśmy?

Jest tu dużo ważnych zdań, które pozakreślałam i ze mną zostaną. Będę wracać do Żadana zawsze, kiedy poczuję się za wygodnie.
Zostawię tu jednak fragment wiersza, który chcę, żeby był proroczy. I żeby spełnił się szybko, zanim świat znajdzie sobie ciekawsze show niż wojna w Ukrainie.

„Będziemy brać od życia wszystko, co da się wziąć.
Będziemy wykrzykiwać słowa wdzięczności w słoneczne niebiosa naszych miast,

Będziemy płakać ze szczęścia
i śmiać się z niemożności zmiany wszystkiego.
Będziemy wzmacniać linię brzegową:
kraj, podobny do chłodnego kamienia,
ludzie, podobni do ciepłych drzew. „

[Monika Chalakova · Rating 5 out of 5]

През последните седмици покрай ситуацията в Украйна на няколко пъти се връщах към поезията на Сергий Жадан, за да си припомня къде е човекът в цялата тази история. Споделям ви две от стихотворенията в "Антена", преводът от украински е на Райна Камберова.

+ + + + + + +
Една също странна история.
История за нашата илюзия
и нашите безсилия.

В библиотеката си тя винаги
се държи за лавиците книжни
на любимите автори.
Стои до лавиците,
както жените сутрин пред огледалото:
доверчиво, но все пак колебливо.

Поетите с римите точни
не може да са сбъркали.
Винаги ще ти покажат изхода.
Винаги ще ти помогнат в беда.

Един от първите снаряди
влетя точно в библиотеката.
Учебници се разлетяха по улицата,
като възглавници разкъсани
и в юнския въздух увиснаха букви,
покрити с пепел от синагоги изгорени.

Поезията така и не ги спаси.
Мълчаха поети.
Никой не подбра точната рима
към името на ученичката убита,
която дойде на сутринта
да върне прочетената книга.

Когато дойде войската,
когато ремонтираха сградата,
когато започнаха нови книги да карат
и сякаш искаха да я запълнят
с нов език,
тоест с нова радост,
тя стоеше и говореше,
опитваше се да бъде разбрана,
опитваше се да бъде убедителна.

Кой я слуша тогава?
Кому бяха нужни тез слова?
Безсмислено е да се прикриваш
с велика мъртва литература
и да стоиш пред хора,
отиващи на смърт.
Безсмислено,
нечестно.

Главното е, че поетите си не предадох –
мислеше си тя – май че не ги предадох.

Мислеше, но на глас не го казваше.
Страхуваше се.
Благодареше.
Стоеше до лавиците
на мъртвите поети,
като до радиатор,
който отдавна не топли.

+ + +
Такова е тяхното семейство сега.
Такива са семейните им разговори.
Разбрали са се да не се карат,
някак този август да изкарат,
под обсада.

Затова
за политика не говорят,
за да не се карат,
за църквата не говорят,
за да не се карат,
за бога не говорят,
за да не се карат.

Не говорят за роднини,
които са заминали.
Не говорят за приятели,
които са останали.
Не говорят за онзи от блока отсреща,
който отиде на война.

Споменават съседа.
За него може.
Съседът умря.
За него е жалко.

Всъщност и бог умря.
Но за него не е жалко.
Никак не е жалко.

[Cherniakhivska · Rating 4 out of 5]

Прочитала й "Антену" нарешті. Подобається мені все ж читати Жадана. Спершу огорнуло відчуттям безвиході, але в фіналі виникло відчуття сподівання і на щось хороше.
"не варто,
не варто, зрештою, відмовлятись
від власного голосу."

[Kristy Kravchenko · Rating 5 out of 5]

До мурашок, в принципі як завжди.

[Jowix · Rating 5 out of 5]

Bardzo bardzo udany przypadkowy zakup.
Piękna metaforyka, piękna czułość do drzew, ptaków, oddechu. Pobrzmiewał mi w tym młody Herbert, jestem urzeczona.
P.S. Wydanie przygotowane przez Warstwy jest prześliczne.

[Maria Pravda · Rating 5 out of 5]

осінь - це завжди Жадан. це завжди занурюватись у вірші із головою, перебирати слова, перекочувати рими на язиці. це завжди чекати на свій, особливий вірш, і завжди знаходити його.
.
.
Торкатись так, як торкаються книг.
Перших рядків протоптаний сніг.
Зимова сповільнюється течія.
Хто це читає тебе?
Це я.

Хто це читає тебе, як вірш?
Облиш, говориш,
просиш, облиш.
Останні з прочитаних таємниць -
Гострі метафори твоїх ключиць.

[Planetka · Rating 4 out of 5]

Mówią, że z Żadana jest kiepska partia, antyteza wymarzonego zięcia, bo jego poezja jest chłopacka, napisana na przekór męskiej kozackiej duszy. Coż, I love it. Dajcie Nobla temu chłopcu.

[Franziska Nyffenegger · Rating 5 out of 5]

Zufällig darauf gestossen in einer der Buchhandlungen meines Vertrauens. Keine leichte Lektüre und dennoch leicht, leicht und licht. Viele Stellen, die ich mir merken möchte. – "Doch / es gibt nur wenige Dinge, / deren Namen es wert sind, wiederholt zu weden: / die Bäume am Ufer, die Steine im Schnee." – Sehr gefallen hat mir auch der einleitende Prosatext über den Tod des Vaters – allein der Titel: "Das Telefonverzeichnis der Toten", in dem Zhadan auch über das Schreiben nachdenkt. – Ich werde das Buch noch eine Weile mit mir herumtragen. Ich kann es irgendwo aufschlagen und werde fündig. – "Gut, dass sich nicht alles auf der Welt / in Reime fassen lässt."

[Kostiantyn Levin · Rating 5 out of 5]

Здається, найдепресивніша збірка Жадана, чи, може, ілюстрації Гамлета справили додатковий ефект (саме через них я не захотів купляти збірку щойно вона з'явилася, але в результаті мушу визнати, що ілюстрації не тільки нічого не псують, а й добре доповнюють атмосферу). Вісім циклів про життя, народження, смерть, кохання, війну, і те, що після війни. Той самий впізнаваний стиль (ну справді, Жадана можна не підписувати), який він шліфує з кожним роком. Перечитуватиму.

[Julia Hovzan · Rating 5 out of 5]

Неймовірне оформлення😍

[Olya Tomyshch · Rating 4 out of 5]

Читала в голові голосом і інтонацією Жадана. Сподобались де-не-де лаконічність стилю, і просто чудові порівняння - більше так як Жадан, на мою думку, не вміє з українських сучасних письменників ніхто.
Просто неймовірні ілюстрації - хочеться писати слово «неймовірні» купу разів, бо вони справді неймовірні 🥰 тавтологія виправдана стократно.

Проте щось завадило поставити 5зірочок. Може хотілось чогось нового, інакшого Жадана..

[Marta Barchuk · Rating 4 out of 5]

доброю ідеєю було слухати аудіоверсію
голос і ритм Жадана як завжди - 💔
аналогії у віршах прекрасні
єдиний автор віршів, якого можу адекватно слухати/читати

[Niekoniecznie Papierowe · Rating 3 out of 5]

Właściwie to 3,5 gwiazdki

[Halina Hetman · Rating 3 out of 5]

Саме видання чудове, але чи якісний друк виправдовує не дуже якісну збірку? Сподобалося оце і ще декілька, ну і Гамлет, звичайно, він прекрасний (особливо коли зрання малює в твоєму провулку).

Знати, що ти і далі лежиш за випаленою горою,
що до тебе так просто дістатись дорогою, вивернутою, старою,
місто в якому я виріс, життя, яке видавалося грою.

Але хто мене пустить тепер до твоїх околиць?
Хто стане дивитись на мене з-поза твоїх віконниць?
Що за радість вертатися в місто мертвих, яка з цього користь?

Зраджений тобою, викинутий за твої межі,
відлучений від твоїх спальників та бульварів.
Громадяни твої одягають святкові одежі,
земля під ногами здригається від ударів.

Але поки ще не видно великої тіні,
яка накриє твої вулиці й площі,
і я стою за випаленою горою, в сонячному промінні,
і оплакую тебе, місто – ненависне, найдорожче.

Мабуть я не єдиний, хто оплакує, мабуть.
У мене більше немає дому, у мене є лише пам’ять.
Але як вони б’ють із твоїх кварталів, як вони валять.

Як їм добре спиться нині в моєму домі,
в місті, де всі імена відомі, всі адреси відомі.
Коли ти, господи, дивишся в дзеркало,
що ти бачиш в своїй подобі?

[Kristina · Rating 3 out of 5]

У Жадана є вірші, як «Візьми листи», які ріжуть серце і залишають по собі слід. Нажаль, читаючи цю збірку, я відчувала, що копирсаюся у купі старого одягу і не можу знайти те, що так шукала.

Не було глибини, були лиш поверхневі образи Ісус, святі, вона, він - і так по колу. Жадан так часто тягає те розп’яття, що з моменту, коли Сергій Вікторович відкрив релігійні символи, індекс Гірша в Ісуса Христа підскочив втричі.

Ще мене дуже втомлює, що жінки Жадана це такі сумні, ненавидячі себе жінки з гострими ключицями, які те і роблять, що фарбують зранку своє побіліле лице, тихо сплять або сперечаються з протагоністом. Якесь пласке бачення, від якого хотілося помити руки.

Не зрослося у мене з цією збіркою. Не вийшло.

[Ilonka Sheleshko]

не знаю чому я досі читаю поезію Жадана, коли знаю, що вона просто не є «моєю». але тягнеться рука, тому інколи даю ще шанси.
оцінок ставити не буду, бо я відразу знала, що навряд чи зі ще одною збіркою я його поезію полюблю.
але яке ж це прекрасне видання! одне задоволення таке тримати в руках і розглядати💛

[Iryna Bozhko · Rating 3 out of 5]

Не хочеться оцінювати погано, але в цій збірці єдині вартісні вірші — це вірші про війну. Жадан нескінченно повторюється, наче йому немає чого сказати. Це втомлює.
Ілюстрації якісь аж надто в лоба. "Ага, у вірші згадали жорна. Намалюю-но я жорна". Ну таке

[Mila Tsola · Rating 5 out of 5]

Ставлю цій книзі 5 за комбінацію оформлення, якості друку і змісту, що мені було неймовірно приємним досвідом

[Alicja Bagińska · Rating 5 out of 5]

wojna i taniec, i śpiew, i śmierć, i wielka (ogromna) nadzieja

[Isia · Rating 5 out of 5]

Piękne, plastyczne, pełne emocji znajdowanych w codzienności, wzruszające, drążące dziurę od środka.

[Madmarvin · Rating 5 out of 5]

i cried even more than on „depeche mode”.

[Roslyna · Rating 1 out of 5]

«…За дві тисячі років людство зрадило всіх своїх геніїв.
Світ заплутався в спробах виправдатись.
Світ виявився безнадійно непристосованим до життя.
Для свого виправдання він вигадав художню літературу…»

я люблю прозу Жадана, його текст наче має запах (як у «Інтернаті»: вологи та сирості), майже кожний типаж його персонажів впізнаваний (як у «Ворошиловграді»), бо все це навколо нас, про нас.
мені також сподобалась його п’єса «Хлібне перемир’я».

«…Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни
сльозою стікає в Азовське море…»

проте, з його поезією у мене не склалося з самого початку. я не можу вловити риму, я зовсім не відчуваю ритму. ця книжка, мабуть, була остання спроба долучитися.

[Nata · Rating 5 out of 5]

"Я хотів би відчути початок кінця
В насторожених рисах її лиця,
В темряві, що ховає її ходу,
В снігові, на який упаду"

[Valeriya · Rating 5 out of 5]

мабуть, улюблена збірка вікторовича

[Vanya Hrynkiv · Rating 4 out of 5]

📡 «Антена» - Сергій Жадан
⭐️ Оцінка - 4.5

За останій час я прочитав кілька збірок Жадана, а сама: «Тамплієри», «Список Кораблів» і от дочитаю «Антену».
«Тамплієри» мені сподобалися найбільше, а «Список Кораблів» найменше, хоча плані оформлення, ілюстрації, якості паперу, то все навпаки 😅
Але якщо оцінювати вірші то «Тамплієри» 💔

Ось кілька улюблених рядків з «Антени» яку зараз читаю (улюблені рядки з «Тамплієрів» є у мене в інстаграмі 😁

…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом – 
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить…

———

…В наступному житті зведи мене з нею ще раз –
я хочу знову мучитись і помирати.
 
Я хочу знову відчути, як відігріваються й болять
березневі ріки під крижаною обновою.
Навіть якщо голос її складатиметься з проклять,
хай ці прокляття звучать моєю мовою…

——————

…В магазині поруч із позавчорашнім хлібом продають похороні вінки,
На вулиці нікого, майже всі виїхали,
Черги немає, ні за хлібом, ні за вінками.

[Inessakos · Rating 5 out of 5]

📖"Антена" — збірка 80 віршів Сергія Жадана, які торкаються серця. В них і любов, і біль, і війна — римована дійсність. Життя.
.
.
💬Хмари нині над містом, мов химери.
Мертво нині в небі, ніби на бійні.
Антена третій день виловлює з атмосфери
сигнали любові - невидимі і надійні.
.
.
▪️Вперше почула вірші Жадана в його виконанні на Толоці в Запоріжжі. І це було неймовірно. Тепер же почула цю збірку знову устами автора, але вже в додатку Абук — емоційно, гучно, сильно!
.
.
💬Грудневого сонця знеболювальні таблетки.
Світ, мов із атомів, складається з літер твоєї абетки.
Доки ти не скажеш нічого – не буде нічого.
Скажи «світло», щоби всім тут було не надто чорно.
.
.
▪️Поезія, яка проникає у шкіру, розчиняється в крові, напружує кожен м'яз.
.
.
💬Торкатись так, як торкаються книг.
Перших рядків протоптаний сніг.
Зимова сповільнюється течія.
Хто це читає тебе?
Це я.
.
.
▪️Сергій Жадан — це голос сучасного українського народу, який лунає гучніше ща вибухи.
.
.
💬Тепер ось ти співаєш цю пісню, ніби вона справді лише твоя,
ніби це саме ти знайшов її колись в одній із книг.
І від танцю забиває подих і проступає робочий піт.
І в повітря цівкою крові вплітається запах морської води.
І на цій площі суботнього ранку може вміститися цілий світ.
І коли в тебе народиться син – ти його теж приведеш сюди.

[Olha Vart · Rating 5 out of 5]

Цей збірник віршів лежав ще з 2018 року. Куплений ще до ковіду, до повномасштабного вторгнення… куплений ще в тому житті, коли вночі зачитувалася Месопотамією Жадана, а зранку йшла на пари говорити про постмодернізм та історію англійської мови. Чомусь у 2018 не змогла прочитати і вірша із збірки, а зараз повернулася і не змогла зупинитися. Жадан торкається душі за допомогою нестандартних метафор, інтертекстуальності та відсилок до Біблії, які я не дуже розумію, але це таке…
А найголовніше - його авторська рима та мелодійність віршів. Я читаю вірші і чую його голос, як вперше його почула зі сцени під час авторського вечора.
Чудова збірка і неймовірне оформлення! Так, є повтори з інших збірок, але чому б і ні. Поряд з новими віршами, старі набувають нових значень.

І звичайно, вірші про війну бʼють, дуже сильно бʼють. Але про війну треба писати і читати.

[Anastasia · Rating 5 out of 5]

So I've been after some poetry lately, and the concept of home has been a bit of *a thing* for me during this month.

The collection crushes the idea of a romantic nomad lifestyle under the boots of soldiers and feet of apostles. In this book prophets and biblical references seep through the fabric of everyday: you can see Jonah as a migrant worker, Jesus as a young boxer, Mary and Joseph as any other couple coping with their differences. But there's more to it. There's a bittersweet touch coming with every image of every abandoned city, with spiderwebs and apples in autumn, with railway stations and borders posing as the gateways to the ultimate exile.

I'm terribly biased, but I absolutely loved it.