The Battle that Shook Europe: Poltava and the Birth of the Russian Empire

by Peter Englund

The Battle of Poltava, 1709, marks the birth of Peter the Great’s vast Russian Empire. In 1700, the Tsar combined with Denmark, Saxony, and Poland to attack Swedish hegemony in the North. When the forces finally defeated King Charles XII of Sweden in 1708 at Poltava, in the Ukraine, it proved the turning-point of the Great Northern War, heralding the collapse of the Swedish Empire and the rise of Russia, the effects of which would be felt for almost three hundred years. Swedish historian Peter Englund’s vivid account of the three violent days of battle is an internationally acclaimed classic of military history.

Genres: History, Nonfiction, Russia, War, Military History, Sweden, Russian History

288 pages, Paperback

First published January 1, 1988

About the author

Peter Englund (born April 4, 1957 in Boden) is a Swedish author and historian, and a member of the Swedish Academy since 2002.

Englund was born into a military family in Boden and studied caretaking for two years and then humanistic subjects for another two years in secondary school. He was then conscripted and served 15 months in the Swedish Army at the Norrbotten Regiment located in Boden. He was politically active in his youth and supported the FNL.

Englund studied archaeology, history, and theoretical philosophy at Uppsala University, completing a bachelor's degree in 1983, after which he began doctoral studies in History. He was awarded his Ph.D. in 1989 for his dissertation Det hotade huset (English title in the dissertation abstract: A House in Peril) (1989), an investigation of the worldview of the 17th century Swedish nobility. During his period as a doctoral student, he had also worked for some time for the Swedish Military Intelligence and Security Service ("MUST"), and the year before receiving his doctorate he had published the bestselling Poltava, a detailed description of the Battle of Poltava, where the troops of Swedish king Charles XII were defeated by the Russian army of Tsar Peter I in 1709.

Englund has received the August Prize (1993) and the Selma Lagerlöf Prize for Literature (2002). He was elected a member of the Swedish Academy in 2002.

Englund writes non-fiction books and essays, mainly about history, and especially about the Rise of Sweden as a Great Power, but also about other historical events. He writes in a very accessible style, providing narrative details usually omitted in typical books about history. His books have gained popularity and are translated into several languages, such as German and Czech.

Reviews

[John Hatley · Rating 3 out of 5]

The Battle of Poltava. The most decisive battle in the Great Northern War and the most terrifying military defeat in Sweden’s history. Sweden lost the battle, the war, its army and its status as a great power in Europe.

[Betsy · Rating 4 out of 5]

This is a detailed look at a battle in the summer of 1709 which saw the beginning of the end of one military power and the beginning of another. Sweden, under its egotistical king, Charles XII, had taken on much of northern Europe and prevailed, until meeting up with another egotistical ruler, Peter I of Russia. The Great Northern War as the conflict was called, started well for the Swedes, but showed their weaknesses, in comparison to the Russian colossus, as they moved deeper and deeper into Russia. (As other would-be-conquerors have discovered.)

The book does have some good maps, but probably could have used more as the battle is a complex one. I enjoyed reading about the battle, but I would say that it could have used more insight into the characters of the two antagonists, especially Charles. I have read considerably about him, and in many ways he was his own worst enemy. As for Peter the Great, he was a giant of a man, with gigantic dreams for Russia; dreams which became possible after Poltava.

[Данило Судин · Rating 5 out of 5]

З близько 19 700 шведських вояків, що брали участь у битві, полягло 6 900... А серед союзних військ у день десанту в Нормандії 1944 року було вбито 2 500 чоловік. Отож битву під Полтавою треба зарахувати до найкривавіших у світовій історії.

Для нас Полтавська битва є частиною воєн пам’яті з Росією. Для росіян це перший тріумф Росії над Заходом. Для нас - трагічна сторінка в історії України. Адже Полтаві передувало спалення Батурина. А слідувало поступове скасування автономії Гетьманщини.

Петер Енґлунд - шведський історик. Тому для нього Полтавська битва означає щось зовсім інше.

По-перше, це трагічний фінал шведської великодержавності, тобто намагання Швеції впливати на європейську політику. Війни, які вели шведські королі проти своїх сусідів, приносили вигоду нечисленній еліті, і безмір страждань пересічним шведам та шведкам. Після Полтави Швеція ще сторіччя намагалася зберегти за собою статус великої держави, але саме поразка 1709 року підвела риску під цим періодом її історії.

По-друге, це історія повсякдення. Повсякдення армійського - і з XVIII століття. Так, в книзі значне місце займає опис самої битви. Але він постійно розгалужується на пояснення: якою була тактика, озброєння, культура війни того часу.

Наприклад, для нас спалення Батурина російськими військами - приклад дикості та варварства. Петер Енґлунд показує, як шведська армія спустошила цілий регіон в Польщі - Мазурію. Селяни відмовилися продавати продукти шведам, а на розбій відповіли партизанською війною.

Кара шведів за це була страхітливо жорстока. До лісу вирушали військові загони з наказом убивати кожного чоловіка, старшого за 15 років. Забивати всю худобу, яку не можна було забрати із собою, а також палити всі села.

Один із шведських офіцерів так підсумував похід через Мазурію: "Багато люду вибито, а все те, що залишилося, спалено та знищено".

Тому що такою була війна XVIII століття: брутальною та жорстокою.

По-третє, книга Енґлунда - чудовий приклад, як можна реконструювати перебіг однієї події через історії окремих людей. Замість опису "з висоти пташиного польоту" Енґлунд посійно переказує історії офіцерів та солдатів шведської армії. І замість безликих 20 тисяч шведів (якась статистика), ми бачимо історії десятків простих людей. Цей погляд дозволяє наче пережити битву. Та подальшу втечу шведської армії та її капітуляцію.

Цей шведський погляд є цілком відмінним від українського та російського. Але надзвичайно цікавим. Він дозволяє краще зрозуміти ту епоху - і зрозуміти, що відчували люди в ті декілька пекельних днів в околицях Полтави в липні 1709 року.

[Liam || Books 'n Beards · Rating 4 out of 5]

About five years ago I was putting together my Hordes figurines (don't ask), and I was trawling the forums for some music to listen to while I did so - someone posted Swedish Pagans by Sabaton, and I fell in love.

I quickly acquired the rest of their CDs, and landed on Carolus Rex - an album almost entirely based on Sweden's rise and fall as a great power. I hadn't even known Sweden was ever a great power before that. This had a cascading effect of getting me into historical strategy games (Europa Universalis, Crusader Kings, etc), and, importantly, sparked my interest in Swedish history.

Poltava, or The Battle that Shook Europe, is one of the only books I could find on the Great Northern War - Sweden's last hurrah, being attacked by a coalition of Denmark, Poland-Lithuania and Russia. It speaks to Swedish military dominance at the time that despite being outnumbered almost 3-to-1 at the opening of the war, Sweden quickly decimated Denmark and Poland-Lithuania, knocking them out of the war.

At this stage, Russia began having serious doubts, and tentatively suggested peace to Sweden several times over - high on the rapid victories thus far, Charles XII - Carolus Rex - the King of Sweden denied, and pressed his army further and further into hostile territory, as Russia practiced scorched earth for their future usage against Napoleon and Germany.

The campaign culminated at Poltava, the focus of the book - a weary, hungry, demoralised Swedish force attacking an entrenched Russian army twice its size.

The book is written in an informal, prose-like style which I very much enjoyed - I found it very easy to read, and Englund chucks in a lot of small anecdotes from soldiers in the battle - their origin, their service, their fate - which kept it from slipping into simple numbers of soldiers and casualties. It humanises the Swedish army hugely.

As for the battle, Sweden came so close to an incredible and total victory that it's painful - if one or two small things had just gone their way rather than falling somewhere in the midle, then Sweden could easily have become the dominant power in north-eastern Europe rather than Russia. What a world that would be.

[Тимощук В'ячеслав · Rating 4 out of 5]

Це вже не перша книга Петера Енглунда, що втрапляє мені до рук, спочатку я прочитав його "Захват і біль битви: Перша Світова в 212 епізодах" і та книга неймовірно мене вразила. Пан Енглунд чудовий історик, проте одночасно, як людина наділена непересічним літературним талантом, може ще й цю історію дуже цікаво викласти. Оце поєднання історичної достовірності і літературності дозволяє читати його книги як захопливі оповіді, як кращу версію історичних романів, де немає вигадок і є реальність.
Не виключенням є і його перша книга "Полтава" що була написана ще в далекому 1988-му році. Фактично він реконструював перебіг Полтавської битви на основі спогадів і історичних документів, а потім вклав в вуста головним героям слова, які ті або точно говорили (спираючись на їхні спогади) або могли б сказати (спираючись на історичний аналіз цих персон) В результаті вийшла чудова суміш, яку можна назвати історичною оповідкою, це історія, в яку поринаєш з перших сторінок і яка не відпускає до останніх. Знаючи наскільки погано зберігаються історичні джерела, наскільки проблемним є підтвердження фактів хоча б з кількох джерел, я боюся навіть уявити собі ті титанічні обсяги роботи, які довелося зробити Петеру Енглунду, аби знайти матеріал для цієї книги. Не зважаючи на те, що Полтавська битва віддалена від нашого часу на більш ніж 300 років автор зміг зібрати дуже багато різноманітних свідчень, спогадів, документів. Варто подивитися тільки на останні сторінки, де вміщені посилання на джерела, їхня кількість вражає. Звісно я думаю не обійшлося і без частково реконструйованих (читай частково вигаданих подій), можливо це були окремі слова окремих людей, а може якісь незначні події. Проте без такої реконструкції історія не виглядала б повною і перетворилася б на суху мішанину загальноприйнятих фактів. Звісно автора є за що критикувати і я думаю професійні історики з легкістю могли б це зробити, проте я вважаю, що поруч з серйозними історичними дослідженнями, викладеними академічною професійною мовою, повинні існувати також і такі "оповідкові історики" ті, що зможуть зацікавити велику кількість людей, зможуть достукатися до читача і заразити його любов'ю до історії. В цьому плані "Полтава" Петера Енглунда - показова книга. Від неї справді важко відірватися, читаючи її, перед очима постають картинки, ось солдати в синіх мундирах і чорних, трикутних шапках ладнають до бою мушкети, ось гармаші заряджають гармати картеччю, а отам на узгір'ї годується до атаки ескадрон кінноти. Автор прекрасно розкрив типажі шведських генералів, мало не покроково відтворив їхні дії до, під час і після битви. А все це разом створює неповторну картину, наче автор сам був присутній під час битви і бачив всі ці події на власні очі.
Петер Енглунд швед, а значить хоч не хоч, а його картина світу буде дещо "шведськоцентричною" і це власне і є моя головна претензія до його книги. Я скажу чесно, чекав побачити більше тексту присвяченого запорозьким козакам, гетьману Мазепі та його військам. В книзі ж вони згадані дуже і дуже побіжно, так наче їх там загалі не було і особливої участі в битві і подіях довкола неї козаки не брали. Проте я навіть це можу пояснити, для автора було важливо в першу чергу розповісти саме про загибель шведської армії. А ці місцеві варвари, хто їх рахує, кому вони цікаві. Автор тільки побіжно згадує, що після поразки, за договором шведи мали видати всіх козаків росіянам і розказує про жорстокі способи якими, ті розправилися з українцями. Така собі статистична фіксація жорстокості і все ні висновків ні опису подальшої долі тих людей. Хоча варто сказати, що автор і до самих шведів ставиться досить критично, досить щиро показує помилки, проблеми в командуванні в ставленні до союзників і підлеглих.
Але в цілому книга Петера Енглунда є чудовою, я раджу її усім хто цікавиться історією, українською минувшиною і нашим військовим союзом з шведами.

[Matti Karjalainen · Rating 4 out of 5]

Peter Englundin "Pultava" (Art House, 2010 - 6. painos) ilmestyi alun perin 1980-luvun loppupuolella, ja oli samalla suosikkihistorioitsijoiden joukkoon kuuluvan kirjailijan läpimurtoteos. Se on kiehtova ja kattava kokonaisesitys kesäkuussa 1709 käydystä Pultavan taistelusta, jossa aikaisemmasta haavoittumisesta kärsineen Kaarle XII:n johtama armeija otti nekkuunsa venäläisiltä. Taistelussa kärsitty tappio merkitsi myös Ruotsin suurvalta-ajan päättymistä.

Sodan kauheus käy värikkäästi kirjoitetusta kirjasta hyvin ilmi. Lukija saa kohtalaisen hyvän kuvan siitä, millaista oli taistella ruotsalaisten ohuessa sinisessä riveissä Ukrainan auringon alla. Ei kovin hääviä, kuten seurava sitaatti osoittaa:

[Tykinkuulat] aiheuttivat hirvittävää tuhoa. Rautanyrkki iski joka ainoan miesrivin läpi, koska muodostelmat olivat tiiviitä ja miehet seisoivat pystyssä. Yksi ainoa kuula saattoi tappaa tai silpoa yli 20 miestä. Kuulien teho ihmiskehoon oli kammottava: käsivarret, jalat ja kämmenet saattoivat repeytyä kerralla irti ja päät räjähtivät helposti hiutaleiksi. Pehmeä ihmisruumis on hauras yhdistelmä luita, jänteitä, rustoa ja lihaksia; osuma saattoi halkaista sen kahtia tai pirstoa sen palasiksi jättäen jäljelle vain kokoelman lihaisia luita. (s. 93)

Venäläisten hirmuteot Isonvihan ajalta Suomessa ovat tulleet meillä hyvin dokumentoiduiksi, vaan osasivatpa meikäläiset tappaa, teurastaa, kiduttaa ja polttaa matkalla Pultavaan. Sotavankeja ei myöskään kohdeltu erityisen hyvin kummallakaan puolella, mikäli nämä nyt yleensä vaivauduttiin jättämään henkiin.

Englund tarjoilee myös kiinnostavia pikkuanekdootteja. Soturikuningas Kaarle XII pelkäsi pimeää ja nukkui mielellään soturiensa seurassa pää jonkun polville painettuna. Lisäksi kuningas onnistui saamaan osuman kuolleesta kissasta, joita venäläiset heittelivät piirittävien ruotsalaisten niskaan. Majesteettirikos kostettiin kiivaalla käsikranaattitulella.

Englund ei siis pettänyt tälläkään kertaa. Erinomainen kirja kaikille sotahistoriasta kiinnostuneille.

[Андрій Гулкевич · Rating 5 out of 5]

Найдетальніша книжка про Полтавську битву, яку коли-небудь читав. Попри це, бракувало інформації про роль Мазепи і козаків у цій битві. Вони лише згадуються. Шкода, що відсутній аналіз, навіть короткий, про українців у цій битві.

[Agnė · Rating 2 out of 5]

2.5

[JacobCHR · Rating 5 out of 5]

Simply put, one of the best works of history i have ever read. Fairly controversial at its publication in 1988, in Poltava Peter Englund seeks to depict the disastrous campaign of Charles XII in Ukraine in 1709, culminating at the battle of Poltava and the destruction of the swedish army.

The controversy stems from the way Englund choose to write the book. Foregoing the traditional way of writing history, including a historiographical and methodological debate, Englund instead chooses to focus solely on the narrative. The narrative is based on journals, official records and other primary sources. A great deal of emphasis is put on the experience of battle. War in the 18th century was brutal and visceral, with the weapons of the day causing horrific injuries before death.

At the same time Englund is to be commended for his discussion of the mentality of the people of this period. A great care is taken to underline, how the people of the era, although living in a world with similarities to our own, still possessed a wildly different worldview.

Lastly, the language of the book itself is stunning. This might be one of the best written nonfiction-books i have ever read. Englunds prose is at times almost literary, while still remaining within the boundaries of a historical narration. I have read a great deal of books during my time at university, whose authors could learn a thing or two from Peter Englund.

In short: Fantastic! Read it as soon as you have the opportunity!

[Per Ljung]

Was expecting something more like a fiction in the narrative style, and not as factual as this one was. Since it wasn’t nearly what I thought, I didn’t really grasp the rigorous details of it, and therefore easily got lost in what was happening. My bad I guess, but can’t give it a rating as I didn’t enjoy it but it was also my fault since I failed to maintain my interest, which in turn led to lack of attention to it.

[David · Rating 3 out of 5]

Ett starkt återberättande av Peter Englund. Blir något enträget med uppradade av regementsnamn osv. men det ger väl en närhet. Lättare att inbegripa sig i människoödena i denna bokform.

[elvira söderberg · Rating 4 out of 5]

fantastiskt målande faktabok som för det mesta är allomfattande och innehåller svar på varje fråga jag hade men stundvis blir ensidigt för dramatikens skull, exempelvis skildringarna av beeferna mellan rehnskiöld och lewenhaupt som är uppenbart inklistrade från lewenhaupts memoarer av tveksam ärlighetsgrad

[Mikael Hall · Rating 4 out of 5]

Englung är en mästerlig stilist, som kan göra ett historiskt skeende levande på ett sådant sätt att man inte kan låta bli att bli meddragen och involverad. Hans exemplariska redogörelse för slaget vid Poltava, bakgrunden, kontexten, förloppet och utfallet kan inte förstås som någon nationalistisk nostalgi inför en svunnen stormaktstid. Snarare handlar det om att visa hur denna form för nästintill absurda blodbad, av för oss mycket oklara anledningar, kan framstå som inte bara rationellt men till och med önskvärt. Samtidigt som det ger en inblick i det feodalistiska patrarkaliska sättet att organisera samhället, i en heder bland eliter som visar på, ironiskt nog hur absurd den nationella myten om poltava är gentemot den faktiska realiteten.

[Terje · Rating 5 out of 5]

Jeg har lest en norsk utgave av Peter Englunds bok, strålende oversatt av Trond Berg Eriksen (Poltava, fortellingen om en hærs undergang).

Det er en fenomenal bok om slaget ved Poltava i Ukraina i 1709, da den seiersvante hæren til svenskekongen Karl XII møtte en noe mer utrent russisk hær under ledelse av tsar Peter den store. Svenskene led et grusomt nederlag.

Boka er nesten utmattende å lese. Forfatteren får meg til å kjenne på føydalkrigens teatralske galskap. Jeg kjenner den kvelende heten i slutten av juni 1709, på soldatenes sult og tørst. Jeg lever meg inn i offiserenes pompøsitet, dumskap og kynisme, på den ekstreme brutaliten som de fangede soldatene ble møtt med. Jeg kjenner lukten av likene som råtnet på slagmarken.

Nesten 50000 soldater og sivilister fulgte Karl XII på felttoget østover. Ca 1300 av disse vendte hjem sommeren/høsten 1709. De øvrige døde på slagmarken eller ble tatt til fange. Peter Englund skildrer så suverent galskapen som slaget ved Poltava representerer.

"Svenskenes konge ofret sine undersåtter, dømte dem til døden. De svenske fotsoldatene var de uskyldige offerdyr som nå ble slengt opp på skafottet, som skulle ofres i en kamp som ikke var deres. De skulle ofres for den svenske statens tollinntekter, for aristokratenes store baltiske jordeiendommer, for handelskapitalismens generøse profitter. Deres liv var som vann. Klokken var ca. kvart over ti og sammenstøtet kunne ikke lenger unngås."

Med den knusende seieren ved Poltava vokste en russisk militær selvtillit og en erobringstrang i styrke. Men dette er en annen historie.

[Mikko · Rating 4 out of 5]

Pultava: kertomus erään armeijan tuhosta kertoo nimensä mukaisesti Ruotsin karoliiniarmeijan tuhosta pultavassa. Kirjassa käydään läpi erittäin perusteellisesti yksi taistelua ja miten se eteni tunti tunnilta. Kirja on Peter Englundin läpimurto ja jo tässä vaiheessa hän on ollut verraton historian kertoja. Myöhempiin kirjailijan teoksiin nähden tästä kirjasta puuttuu tietty rönsöily, joka laajentaa kirjat pelkästä sotahistoriasta yleisempään yhteiskunnan , henkilöiden ja ihmiselon kuvaukseen.

Kirjana Pultava on selkä ja traaginen kuvaus hävitystä taistelusta. Traaginen Ruotsin suurvalta-aseman, mutta erityisesti Pultavan kentillä kaatuneiden sotilaiden kohdalta. Peter Englundin vahvuus on kuvata tässäkin koko "sodan kauneus ja kauheus". Uudessa painoksessa kiinnostava osuus on myös kirjailijan jälkisanat siitä, miten teos syntyi.

[Rono · Rating 3 out of 5]

Terävänäköinen katsaus Ruotsin suurvaltakauden päättäneeseen taisteluun. Englundin värikäs kerronta tekee Pultavasta lähes kaunokirjallisen teoksen. Erityisesti taistelukentälle jätettyjen ruumiiden mätänemisprosessia on kuvattu ansiokkaan runollisesti.

Oivaltavasti on kiteytetty myös silloisten sotien erilainen luonne, jossa modernin sodankäynnin raakuus sekoittui keskiaikaisiin ritariunelmiin, eikä kansallisuus merkinnyt säätyyn verrattuna paljoakaan. Ruotsalainen rahvas oli yhtä vähäarvoista kuin venäläinenkin (suomalaisesta puhumattakaan), ja kosmopoliitti aatelisto saattoi helposti vaihtaa puolta tilanteen käydessä tukalaksi. Myös oboe on sittemmin poistunut aselajien joukosta, eikä koko perhettä ole enää tapana ottaa mukaan sotaan.

Ajoittain pikkutarkasti dokumentoitujen yksityiskohtien virta uuvuttaa, mutta kokonaisuutena lukemisen arvoinen teos.

[Anton Götesson · Rating 3 out of 5]

Är inte tillräckligt med möp ännu

[Åsmund Ådnøy · Rating 5 out of 5]

Sverige var faktisk en europeisk stormakt ved inngangen til slaget ved Poltava i 1709. Etter det var de det ikke. Fantastisk skildring av krigens galskap for 300 år siden. Mye av det Englund beskriver ligner på dagens krigføring, andre sider virker veldig fremmed. Englund har et skarpt blikk for klasseskillene som rådde enda sterkere da enn nå, ikke minst på slagmarken (og i gravleggingen). Tusenvis av svensker ble drept, mange tusen måtte i fangenskap, men kong Karl XII kom seg unna. Hans liv har jeg lyst å lese en bok om.

[Oleksandra · Rating 5 out of 5]

мені дуже сподобалась манера оповіді Петера Енґлунда і те, як він вибудував свою працю. присвята її солдатові, Еріку Моне, який загинув під Полтавою, а також згадки ��их людей, про долю яких бодай щось відомо,вразила мене найсильніше. організованого поховання шведських воїнів не було, на відміну від російських - курган з хрестом, де поховані росіяни, навпроти Сампсоніїївської церкви в народі чомусь називається Шведською Могилою, звучить доволі цинічно. насправді вся територія поля Полтавської битви це буквально одна суцільна шведська могила. є звісно 2 пам'ятника полеглим шведам, від співвітчизників (який надто далеко, щоб туди доходили люди) і від їх супротивників, обидва вони зведені в 1909, 200 років після бойовища. тож і присвята шведському піхотинцеві Еріку Моне, і поіменна згадка про подальшу долю тих, хто вижив, або загинув - як дань пам'яті полеглим і порятунок від забуття. бо братські могили і концепція "невідомому солдату" це не про пам'ять і ушанування, а якраз навпаки.

практично весь час мене переслідувало дивне відчуття, читаючи Розповідь про загибель однієї армії - вже 313 років відомо,чим все закінчиться, а проте, читаючи про перебіг бою, наче в режимі live, в душі жевріє якась ірраціональна, безглузда надія, яка по ходу книги тане. хоч за якихось 400 метрів від мене монумент, який щодня нагадує про Полтавську катастрофу, про те, що це таки сталося.

сама атмосфера книги, хоч і йдеться про криваві, жахливі і огидні реалії війни - мені чомусь нагадує фільм шведського режисера Роя Андерссона "Сидiв голуб на гiлцi, мiркуючи про буття" (невеликий спойлер: у фільмі присутній і Карл ХІІ).

загалом це був цікавий читацький досвід, хоча і є на що нарікати - це стосується перекладу і відсутності наукового редактора, що мене дратує - художній переклад історичної літератури, без жодного втручання професійного історика, знижує цінність книги як історичної праці. крім цього, деякі твердження автора потребували пояснення чи коментаря - що стосується, наприклад, фрагменту про Батуринську трагедію.

за що хочеться похвалити переклад - за дублювання назв джерел і списку літератури українською мовою. ну а також дуже цінними є короткі огляди історичних праць і джерел від автора - хоч якесь уявлення про історіографію, що та як писали з цього приводу шведи. на цьому моменті стало сумно, бо в нас вкрай мало досліджень та літератури присвяченій Полтавській битві і Великій Північній війні. особливо шведської. з українського - хіба Сокирко, який перший спадає на думку. натомість маємо засилля російських наративів. як полтавка, то я особливо відчуваю цей тиск - куди не ткни, завжди щось нагадає про це. а для України наслідки Полтавської битви куди гірші, ніж для Швеції - для неї це був кінець самодержавства, для нас - втрата державності і прихід русскава міра.

Полтавщина - край суперечливих контрастів. Вона дала світу Сковороду і Котляревського, а також таких "діячів" як Паскевич. Багатьох видатних особистостей і російських колаборантів. Духовна столиця, місце, де зародилась сучасна літературна мова - і місце, з якого почався кривавий прихід русскава міра.

[Johan · Rating 5 out of 5]

I can't vouch for this book in english..but the original in Swedish was a fantastic read. Incredibly detailed and well researched and able to bring history to life.

The subject is almost irrelevant because it's such a masterful historical work but it's all about the demise of the Swedish empire and the rise of Russia in 18th century, centered around the battle of Poltava...a military game-changer akin to Napoleaon's failed russian invasion.

[Anna Nyman · Rating 3 out of 5]

I find myself being much more intrigued by Englund's descriptions of life in an 18th century army than of the descriptions of the battle itself.

[Noah Johnsson · Rating 4 out of 5]

Intressant bok om hur krigarkungen ledde till Sverige till sitt värsta nederlag i krig nånsin. Ledde till att en nu stormakt växte fram, Ryssland. Relevant i dagens kontext.

[Emil Pålsson · Rating 5 out of 5]

Bland det bästa jag läst. Denna bok var för mig beviset på varför historia alltid har varit och förblir mitt absoluta favoritämne. Detta är praktexemplet på att göra historien spännande, genuint intressant och påtaglig, utan att för den skull skygga undan från att det i allra högsta grad rör sig om att återge något som faktiskt hänt. Englund medger att det inte är ett akademiskt verk; jag förstår det som att han beskriver händelserna utifrån det källmaterial som finns tillgängligt och att han sedan gör det mest rimliga antagandet för att handlingen ska flyta på. Boken låter sig läsas som vanlig fiktion, skillnaden är att det som står skrivet ägt rum, mer eller mindre såsom det återges.

De två sakerna som jag älskade absolut mest med denna bok var dels Peter Englunds fantastiska språk och dels att han inte fick mig att känna som att jag läste om det här slaget; jag var där. Angående hans sätt att skriva kan jag inte hylla det nog. Det är så färgstarkt och poetiskt att jag förbryllas av människans förmåga. Jag skulle kunna lista otaliga exempel men låter det vara där det står istället. Jag kan bara konstatera att jag blev hänförd.

Poltava är skildringen av en händelse, ett slag, ja en katastrof som kostade tusentals människors liv. Det som dessa personer stod inför kan jag bara spekulera kring, men deras rädslor och lidande är så påtagliga i denna bok att jag stundvis nästan blev tårögd. Det är fullkomligt fruktansvärt och att krig fortsätter än i våra dagar är bortom min fattning när vi bevisligen flitigt dödat varandra i flera hundra och tusen år på de mest brutala sätt, till synes utan att ta lärdom.

Är jag väldigt dramatisk i denna recension? Ja. Men jag är så otroligt gripen av denna bok att jag inte kan hjälpa det. I förordet skriver Englund att han funderade på att skriva om boken för att ändra språkstilen men att han lät bli för att det skulle vara som att radera hans yngres gärning. Jag är oerhört tacksam att han lät bli för ett mästerverk ändrar man inte på. 10/10. Vilken jävla bok alltså…

[Michael Bully · Rating 4 out of 5]

The author examines the Swedish attitude towards war at the end of 17th century /18th century, offers biographical details of those who fought in Charles XII invasion of Russia, drawing on contemporary accounts to depict how the Swedish forces progressed through Poland then got deeper into Russia. Their treatment of civilians was particularly brutal.
The standard problems of over- extended supply lines, harangued by Russian fighters who then melted away, a particularly fierce winter, a Russian scorched earth policy, were destined to be repeated in future centuries. The campaign culminated with the Swedes having to pitch themselves against Peter the Great's army who had constructed a series of redoubts at Poltava in The Ukraine. The Swedes desperately lacked shot for their cannon, and were short of ammunition generally.
The author gives a detailed and quite impressive account of the Swedish defeat, their retreat , and desperate predicament where they were faced with either having to cross the ferocious river Dnieper or give themselves up to the pursuing Russians. Charles XII and some of this entourage managed to cross but huge numbers of Swedes surrendered -the worst event in their military history. So ended Sweden's status as a great power.
Extremely well written and got totally drawn in.
The book is from the Swedish perspective, and there is little about their allies such as the Saxons, and the Ukrainian Cossacks under Mazeppa, Though Poltava was a triumph for Russia, and for Peter the Great's policy of 'Europeanisation' it was by no means certain that Russia would develop into a major power. The Pruth campaign of 1711, against the Ottoman empire was a major Russian defeat.

[Koit · Rating 5 out of 5]

Poltaava lahingust on vähemalt koolipingis kuulnud enamik eestlasi. Lühidalt, 28. juuni 1709 hommikul rivistus Karl XII armee ööpimeduses, lootusega üllatada magavaid venelasi. Ei läinud plaani kohaselt ning järgneva nelja päevaga jäi enamus endisi karoliine Ukraina mulda või muutus venelaste sõjavangideks… Kuningas põgenes paari eskadroniga ning elas järgmised viis aastat Osmanite riigis.

Ajalooline huvi oli minu põhiliseks motiiviks raamatu kätte võtmiseks ning ei olnud kindel, mida oodata. Tegu on aga põhjaliku, läbi uuritud kirjeldusega sündmustest. mida mina kutsuks Ryotaro Shiba eeskujul ajalooliseks ajakirjanduseks. Autori väited põhinevad nii palju kui võimalik faktidel. Sündmused on rekonstrueeritud võimalikult põhjalikult. Kuna mitmed kaadrid on kirjeldatud memuaaride põhjal kohtub lugeja kümnete sõduritega, kelle elust kauges Rootsis ja Soomes mainitakse kaasahaaravaid detaile.

Englundi kirjeldus lahingust meenutab mõneti filme ja raamatuid Gettysburg’ist ja sarnastest ennasthävitavatest konfliktidest. Üks ehedamaid momente, mida autori sõnad suutsid minu ettekujutlusse manada, oli rootsi nelja tuhande jalaväelase rünnak tsaari 22,000 vastu. Mõtted vaprate rootslaste oskustest ja julgusest — kui käsk on antud, siis peab ja Gå På! — on ehedad. Seda teevad eredamaks Gyllenkroki, Piperi ja teiste riigimeeste positsioonidelt näha olnud vaade õhukesest sinisest liinist, mida haarab igalt suunalt roheline mass. See detailide, kirjelduste ja mõtete hulk oli aga olemas iga lahingu momendi kohta.

Tegu on meistriteosega.

This review was originally posted on my blog.

[Mikko Leppälä · Rating 4 out of 5]

Viimein sain aikaiseksi lukea Englundin läpimurtohistoriateoksen Pultava. Kun nyt samaan aikaan uutisista tulvii Ukrainan sodan kauheuksia, sai kirjan lukeminen suorastaan liikuttuneeseen mielentilaan. Pultava toisaalta kertoo erittäin suurella detaljilla taistelun taktisista ja strategisista yksityiskohdista ja 1700-luvun sodankäyntitavasta, mutta samalla myös yksittäisten sotilaiden näkökulmasta tuoden esille sodan raakuutta ja julmuutta. Lähteiden käyttö on poikkeuksellisen huolellista ja monipuolista ja teos keskustelee aiemman historiankirjoituksen kanssa tuoden esille myös aiemmin epäreilulla tavalla leimattujen komentajien toimintaa. Välillä Englund vähän turhankin tarkasti ja toisteisesti kuvailee erilaisia vammoja ja kauheuksia, minkä vuoksi aivan kaikille kirjaa ei voi suositella (ihmettelenkin tämän vuoksi sitä, että kirja on ollut aikoinaan pääsykoekirjana).

[Eric Winther · Rating 5 out of 5]

Boken er fantastisk spennende og gir et uhyre detaljert bilde av den svenske krigsmaskinens angrep på de russiske styrker situert i Poltava begynnelsen av 1700-tallet. Her finnes ingen glorifisering - skit, blod, lemlestelse og død får sin berettigede plass i bokens gjengivelser.

Boken tar deg dypt, ned under de overflatiske oppfatninger om hvordan tidligere slag ble utkjempet. Det er fascinerende å lese om den kunnskap som lå til grunn for på mest egnede måter ta kverken på motstanderen. Skit, høviskhet, mord og riddergalanteri går hånd i hånd, det lave og det høye i en morderisk ballett hvor ran er formålet og undergang er resultatet.

[Linus Lythell · Rating 3 out of 5]

Detta är på två sätt en otrolig bok. För det första att författaren har fått ihop en så samstämmig återberättelse av kriget genom vittnesmål, och för det andra på det sätt boken är skriven, med ett så vackert språk och flytande trots att det är så invecklade händelser som sker.
Dock hugger boken tag först efter slaget. Alla vet hur slaget slutar, vilket tar bort udden från berättelsen. Dock hade jag aldrig hört om hur den svenska armén jagas och det är här som jag spetsar öronen.

[Pablo · Rating 5 out of 5]

Muy buen libro ,que describe muy bien una de las batallas mas importantes y sin embrago poco tratada en occidente , las descripciones técnicas tanto tácticas como estratégicas de la batalla son muy buenas , el único defecto por lo menos en la edición que pude leer son los mapas , eran muy malos y confusos

[Rasmus Bertilsson · Rating 5 out of 5]

The downfall of the swedish caroleans at Poltava remains one of Europes most influential battles during the 18th century, and this book does an exeptional job at covering the battle from a swedish perspective. The battle is brought to life not only by Peter Englunds parlance but by many rich firsthand accounts of the battle; diaries by common soldiers and generals alike, this book has it all. The heroism that died in the fields of Poltava, from swedes and russians, should not be forgotten.