Melancholy / Меланхолії

by Yuri Izdryk

«Меланхолії» — книжка Юрка Іздрика, яка пульсує живими емоціями. Це поезія, що не ховається в холодні слова і загадкові метафори, а ловить моменти життя і оголює його найпотаємніші сенси. Тут стільки любові, скільки може вмістити серце чоловіка, яке вміє відчувати біль і красу однаково гостро. Чуттєві жінки і квіти в акварельних аплікаціях Мар’яни Савки — ніби прагнення наблизити прекрасне, вклеїти собі у щоденник, притулити до серця, відправити у конверті до запитання.

Genres: Poetry, Ukrainian Literature

Hardcover

Published January 1, 2019

About the author

Український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.

Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990—1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 90-их років створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проекті «Адаптація».

У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».

У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»)[1], фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.

Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.

У 2000 році світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».

Reviews

[Julie · Rating 5 out of 5]

Хороша поетична збірка. Іздрик як завжди на висоті. Дуже під осінній настрій і вечори з вином.

[Vika Kyivska · Rating 5 out of 5]

Нескінченність/⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

[Kristy Kravchenko · Rating 2 out of 5]

Що тут сказати. Такоє.
Чомусь, коли я взяла цю книгу в руки в книгарні, вона дійсно навіяла якусь таку солодку меланхолію. А книга виявилась про трешовий непроглядний депресняк. Розчарована.

[Yuliia Tsyba · Rating 3 out of 5]

З творчістю Іздрика була знайома, через випадкові репости друзів в фб, чи випадкові накрапляння на його вірші в мережі.
⠀
Дуже сподівалась, що мені сподобається ця збірка, бо загалом, все на що натрапляла в мережі, мені подобалось.
Але…
Не можу сказати, що збірка погана, та й не маю на це права.
Просто, збірка виявилась не для мене.
⠀
З усієї книжки, дійсно сподобалось, близько 10 віршів, а може і менше.
Але, «усьому свій час і усьому доречна хвилина»
Я ще вернусь до Іздрика, колись))

[Andrij_Kraw · Rating 2 out of 5]

Ох, збірка поезій, вірші якої в більшості або не мають особливого сенсу, або ж він надто завуальований. Про коми або великі букви автор не знає, про дві крапки, замість трьох, а може одної, я мовчу. Рима, якщо вона присутня у вірші, губиться десь у середині або в кінці. Загалом вірші описати можна наступним реченням: немає рими, ком і великих букв, сенсу мало, римуємо з матами і англійськими фразами, згадуємо гашиш. Винятками були декілька віршів.

[Elizabeth B · Rating 4 out of 5]

Вірші з нотками бунтівництва Сергія Жадана торкається душі рідше, ніж романтична поезія Іздрика, яка знайшла окреме місце в моєму серденьку.

[Oksana Kornijenko · Rating 5 out of 5]

📖
Поезію я обожнюю! Змалку любила вірші та віршовані казочки (особливо Наталі Забіли, Михайла Стельмаха). Дорослою закохалася у поезію Олени Теліги, Василя Симоненка, Лялі Рубан, Ліни Костенко, Лесі Українки, Олександра Олеся, Миколи Вінграновського, Анатолія Кичинського, Сергія Жадана, Юрка Іздрика, Ігора Римарука, Костя Москальця... Я маю дуже багато поетичних збірок, антологій.
Сьогодні хочу показати найкрасивіше видання поезій з моєї бібліотеки:

Юрій Іздрик "Меланхолії", 312 с.
ВСЛ

Це була любов з першого погляду на книгу! Мабуть, я б купила її лише за ілюстрації, але тут мені пощастило двічі: і з автором, і з художницею! Мар'яна Савка створила дивовижні об'ємні ілюстрації до книги, де жінки і квіти оживають у акварельних аплікаціях. Я в повному захваті від видання! Щаслива, що володію ним (це був тираж 2019 р. лише 1500 пр.) Літературно-художнє видання, на крейдованому папері, майстерно оформлене - і ти одразу розумієш, що маєш вартісну річ, коштовну. Дякую ВСЛ за такі перлини (маю ще "П'ятикнижжя" Грицька Чубая (автора культової пісні "Вона") - теж красивезне, ще 2015 р!)

Поезію характеризувати набагато важче, ніж прозу. Вона чуттєва, мінлива, оригінальна, завжди інша для кожного, як смак чи аромат. Комусь відгукується, подобається на підсвідомому рівні, а хтось не розуміє, навіщо ті слова вишикували в рядочки й шукають там приховані сенси? Я не шукаю. Мене або тОркає, або ні.
Ця тОркнула. ❤️

Залишу тут один з найулюбленіших моїх віршів Юрка Іздрика:

Інший

людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…

#рікукрліт_2025

[Наталя Сухоніс · Rating 3 out of 5]

КРАПЛЯ ЛЮБОВІ В МОРІ СЛІВ

Іздрик! Це прізвище для мене загадка. Він автор сотен поезій. Автор якого читають та цитують. Автор який лунає для мене фразою, але не чіпляє змістом.

Зміст поезії Іздрика для мене загадка. Читаючи його вірши я хапаю гучні фрази любові, але вони тонуть, для мене, в дзвінкому морі слів. Це дійсно дзвінке море слів. Адже, накочують як хвилі одна за одною та зникають у пісок так і не торкнувшись моїх... ніг, рук, серця.

Квіточки Меланхолії на прикінці книжки стали ягідками деконструктивізму. Можливо так і треба для автора, що пише в стилі постмодерн. Можливо, що і мої відчуття теж навіяні його внутрішнім дискурсом. Й можливо, що саме в цьому криється правда. Та мені, всеж таки, хочеться душі з її присутністю тут-і-тепер.

Зараз пишучи ці рядки розумію наскільки дивні мої сподівання почути в постмодерні Іздрика екзистенціалізм Костенко.

Тож, кожен має сам дати визначення творчості Іздрика. Для мене це КРАПЛЯ ЛЮБОВІ В МОРІ СЛІВ.

А ви... читайте книжки з задоволенням!!!
Далі буде...

[Kristina T · Rating 5 out of 5]

поезія для тих днів чи вечорів, коли вам треба обдумати щось, коли сумно, коли в серці багато любові або коли воно розбите.
Видання друкарні "ВСЛ" доповнено дуже красивими ілюстраціями! Інколи просто відкриваю цю збірку і гортаю, щоб насолодитись акварельними квітковими малюнками.

[Infrathin · Rating 4 out of 5]

забагато ахуїв =)

[Lyoka · Rating 5 out of 5]

Чуттєво, тонко, влучно.
Дуже гарне оформлення книжки.

[m. · Rating 4 out of 5]

красива, як оформленням, так і тематикою віршів, книга.
доволі цікаво читати настільки відверто сповнені любов'ю вірші іздрика.

[Руда Білка · Rating 5 out of 5]

Дуже гарна книжечка, оформлення спалах естетики. Вірші також сподобалися)

[Iryna Stepanyk · Rating 5 out of 5]

"...того що минуло тобі анітрохи не шкода
а те що надходить не бачить загоєних ран..."