Тринадцятирічна Олеся мешкає з дідусем і бабусею та живе звичайним життям підлітки: ходить до школи, проводить час зі своїми найкращими подругами Інною та Аліною, поглядає на хлопців... Аж поки в один момент усе не змінюється. На заміну її улюбленому вчителеві літератури приходить молодий студент, а дідусь дівчинки раптово захворіває. Олеся лишається наодинці зі своїми переживаннями. Аж поки новий учитель не пропонує учням вести шкільний блог, куди дівчина звіряє свої почуття. Так, крок за кроком, її життя набуває нових і зовсім неочікуваних барв.
Чудесна і зворушлива книжка, в якій дуже добре й органічно сплелися підліткові переживання, складнощі буття з онкологією та динамічний сюжет. Головна героїня історії — тринадцятирічна Олеся, й більшість подій чуються у призмі саме її сприйняття та емоцій, однак це не позбавляє ані ефірного часу, ані розкриття інших персонажів. Однокласники Олесі, вчительський колектив, харизматичний студент-експерементатор Ігор, родина дівчини, навіть настирний залицяльник (сталкер) ВВ — яскраві і самобутні. Образність і події сприймаються десь навіть по-кіношному, що я (та й не тільки я, звісно) особливо ціную в цій віковій літературній ніші. Ця книжка може стати терапевтичною для тих юних читачів, які переживають розлуку з близькими, тих, які мають родичів з онкологією, тих, що просто розгублені й непевні і мусять переконатися, що навіть пів року здатні кардинально змінити життя на краще. Авторка майстерно розкидала текстом приманки на інші літературні твори, книжкові серії, поезії, сучліт і класику, додала родзинок шкільному тлу, пропонуючи безліч цікавих ідей, форматів для заохочення учнів до читання й залучення їх до різних нетривіальних активностей. Мені б кортіло, аби цю книжку прочитали не лише діти, а й учителі, бібліотекарі, організатори гуртків і шкільних заходів, з думкою, чи не нагадують вони часом карикатурних персонажів з коміксів Малюватора і чи не варто додати трохи самокритики й оригінальності в їхні будні?
Якщо в назві книги зустрічається слово «дідусь», вона обов’язково поповнить мою домашню бібліотеку. Що і сталось з «Любов, дідусь і помідори». Не дивилась опис, просто купила і за вечір проковтнула. Затишний був вечір 😌.
Це як зазирнути у вікно і залишитись на деякий час з людиною, прожити з нею цей час і піти з останньою сторінкою. Її шлях не закінчився, він тільки починається, але то вже інша історія. За цей час ти відчуєш радість від розмов Олесі з мамою і сум, що це тільки розмови в скайпі, бо ж так хотілось аби вона була поруч. Біль від розуміння, що твій дідусь захворів, і злість, що це сталось саме з ним. Вдячність друзям за підтримку та хвилини самотності.
Розповідь йшла так рівно, без нагнітань чи шквалу подій, що дозволило прочитати книгу за один присід.
Проковтнула За 2 вечора. Насміялася, наплакала, переживала. Неймовірна історія про дівчинку 8микласницю, про альтернативні способи викладання в школі (от мені б такого пана Ігоря!!!), про почуття підлітка, якому ні з ким поділитися, хоча і є люди навколо, про … багато про що. Про рак, по бабусів і дідусів, які стійко беруть на себе внуків, а батьки на заробітках… Наталя, як завжди в своїх книгах, вміє зачепити оту струну, яка викликає різні почуття, різне ставлення і змушує подивитися на деякі банальні, звичні речі з іншої сторони.
Чудова, добра книга. Історія буденна і читається легко та плавно. Захоплює і не помічаєш, як проходить час. Читаючи книгу, не помітила як почала згадувати історії зі школи, стосунки з однокласниками та відчувати переживання Олесі як власні. Хоч розрахована на підлітків, але буде цікава всім, я впевнена.
Світла, тепла історія для підлітків. Центральна тема, хоч і непроста, але розказана дуже делікатно. Дуже прикольний задум із вставками з гумористичних коміксів. Дякую, Наталю. Натхнення тобі на нові історії!
Читала цю книгу за порадою "Пані Вчительки" і безмежно вдячна їй, що вона надихнула прочитати цю книгу, бо вона неймовірна. Підняті важливі теми, які висвітлені через життя дівчинки 13-ти років. Легко читати і сюжет сам змушує "не відриватись". Добра історія наповнення найрізноманітнішими емоціями - чудове чтиво у теперішній час.
"Життя часто підкидає нам виклики - або подужаєш і підеш уперед, або впадеш і відкотишся назад."
"Любов, дідусь і помідори" - чудова підліткова історія, яку я прочитала в межах челенджу #читаємоздонькою В книзі ми знайомимося з тринадцятирічною Олесею, яка живе з дідусем і бабусею, бо мама дівчинки за кордоном. Аж ось в її житті раптово стаються зміни: дідусь захворіває на рак. Звісно це дуже лякає, бентежить і хвилює дівчину, але Олеся намагається бути хороброю і сильною, підтримує свого дідуся і старається бути завжди поруч. А ще в школі з'являється молодий учитель по зарубіжній літературі, який заохочує учнів до читання, знайомить їх (а водночас і читача) з сучасною підлітковою літературою і допомагає кожному розкрити себе, показати з іншої сторони. Це дуже добра, щемка, життєствердна книга, що підіймає багато важливих тем, які можуть хвилювати підлітків: тяжка хвороба близької людини, життя без батьків, взаємини з однолітками і учителями. А також дружба і перші романтичні почуття. Мені дуже сподобалося, як авторка описала взаємини між дідусем і онучкою, як дідусь завжди підтримував Олесю і допомагав, а тепер вони помінялися ролями. Це дуже зворушливо і часто на очі набігали сльози. Також, мені дуже сподобалися згадки інших цікавих книжок, деякі я звісно взяла на замітку, а деякі читала і зустріти їх назви було дуже приємно. Отже, книга написана легко, цікаво і життєво. І незважаючи на такі серйозні теми, історію не можна назвати похмурою чи сумною, навпаки вона дуже життєствердна, оптимістична. Я щиро рекомендую "Любов, дідусь і помідори" як підліткам так і їх батькам, впевнена ця історія нікого не залишить байдужим.
Чудова історія про тринадцятирічну Олесю, через яку авторка нам показує підліткові переживання. Книга має динамічнийи сюжет та швидко читається, а розкидані авторкою згадки інших літературних творів добре доповнюють історію. Звісно в житті Олесі все не так просто, бо вона дізнається про хворобу дідуся, подруги-однокласниці намагаються її розрадити, але виходить погано. І от коли учителем зарубіжної літератури стає сутдент-експериментатор Ігор і пропонує вести анонімний блог, то дівчина виливає всі свої переживання туди. Це допомагає, але не так добре як могло б.
Взагалі мені сподобалося як майстерно авторка описала всіх героїв твору, а їх тут багатенько. Здається, що про кожного згадали і доволі непогано розкрили,хоча декому хотілося щоб дали більше часу, наприклад, однокласнику Міхі та й Ігорю теж. Але ж є друга частина, яку я ще не читала тому сподіваюся, що там більше хоч одного тз цих героїв.
Світла, але не проста книга. Яка підіймає важливі і болючі питання. Однозначно рекомендую читати підліткам, щоб навчитись цінувати що мають в житті. Хоча книга на будь який вік, вважаю, що кожен знайде для себе щось.
Легка і водночас дуже важка книга. Книга на вечір, але якщо ви не підхопите нечитуна. Мені дуже імпонувала головна героїня, ії емоції та роздуми. Можливо на один раз, але 100% запам'ятється.
Світла та щемлива книга про юну леді, яка живе доволі звичним підлітковим життям. Книга з різними барвами, але точно скажу, що дихається і непросто, і легко водночас. Зловила себе на тому, що з раннього віку ми маємо величезних спектр переживань, який тягнеться за нами як шлейф. І дуже добре, коли є поруч люди, який твоє життя пускають промінчики спокою та тепла у моменти, коли ти собі не даєш раду.
Насправді історія доволі звичайна: дівчинка, яка мешкає з бабусею та дідусем. Складнощі, які виникають тоді, коли мама поїхала у іншу країну. І здавалося б що все як у всіх, та все ж оте «все як у всіх» дуже близьке, оголене та щемливе. Настільки, що мені(екстраверту) хочеться поміж сторінок закричати «агов! Все буде гаразд!».
4.5 зірки. Чудова книга! Справді чудова. Я давно не була в Україні і якось не усвідомлювала як сильно сумувала за будніми днями в школі яку я так сильно хотіла по скоріше закінчити. Довго не наважувалася прочитати цю книгу бо вже знайома з іншою цієї ж авторки, «Несподіване кіно» яка мені прям зайшла, але прочитала її на одному диханні і рада що не відклала на потім.
Що скажу, дуже раджу прочитати цю книгу, вона цікава, пізнавальна і прикольна. Мені сподобалось що авторка комбінувала способи подачі інформації, і тому ніколи не ставало нудно. Також книгу спокійно можна читати з перервами, але це важко бо дуже вже хочеться взнати що там далі було.
Прямо раджу прочитати її підліткам, особливо тим хто знається на книжках YA бо коли вони тут згадувались я прям підпригувала бо знала про що ідеться. Ну і ще мені не звично було читати цікаве українське підліткове не фентезі в якому піднімається стільки тем і є згадки про сучасний світ. От наприклад коли говорилось про цукерки «Корівка». Все життя терпіти їх не могла, а як читала то аж сльози на очі накотились.
"Любов, дідусь і помидори"- історія про підліткове кохання, любов до своїх рідних і загалом життя багатьох сімей. Період, коли одного з батьків дитина не має, а інший знаходиться десь надто далеко, щоб дарувати своє тепло, не тільки якісними речами. Головна героїня стикається з хворобою її улюбленого дідуся, намагаючись допомогти йому швидко одужати, не здаватись. Текст овіяний любов'ю онучки до рідної людини: "-Я вже маю своє враження про ці твори, але свій час краще витрачу на щось сучасніше. Зараз стільки суперових книжок! -Моя внучка! У студентські часи хтось витрачав гроші на фірмові джинси, а я - на книжки." Олеся, так звати героїню, своїми спогадами, жартами - робить стан дідуся кращим. Вона розв'язує важкі питання, та це призводить до її дорослішання. Це помічає і бабуся.
Від книжки віє теплом, воно залишилось і після прочитання. Щось таке легке й іноді надто життєве. Згадую себе в шкільні роки. Та чи закінчиться все хеппі-ендом? Варто дізнатись самостійно.