«Селфі в Парижі» — збірка сучасних українських оповідань, дія яких відбувається у місті, що приваблює і манить мрією про нескінченне свято, яке завжди з тобою. А втім, Париж зовсім не ідеальний. Як і будь-яке інше місто. За «фасадами» туристичних пасторалей із образами романтичних пікніків на березі Сени вирує буденність реального життя, коли справжнім щастям є скромна вечеря із сервісу врятованих продуктів, в яких от-от спливе термін придатності… А за лаштунками феєричних вечірок розгортаються драми, що назавжди залишають слід у житті. Кожне з оповідань збірки по-особливому передає пульс і вібрації легендарного міста і змальовує Париж, для кожного «свій».
Як і завжди в збірках, де зібрані різні автори - є мої оповідання і такі, що геть повз. Думаю, більше сподобається тим, хто хоч раз побував у Парижі і зможе уявити всі ті місця, про які пишуть автори. Чи хоча б деякі)
Цікаво, як у описі збірка оповідань, а всередині три сюжетних оповідання і кілька есеїв. Nevertheless, мені подобається повертатись до Парижу хоча б так. Моя дружина каже, що боїться читати Карпу зараз, бо може вона буде не така класна, як в наші 17. Нема там чого боятися, всі авторки прекрасні!
Париж —найбільш омріяний напрямок планети. Париж — туристична Мекка для багатьох поколінь. Париж одні обожнюють, а інші терпіти не можуть. Та він не залишає байдужим. Світ ділиться на тих, хто вже був у Парижі і тих, хто ще буде. Або хоча би мріє.
"Селфі в Парижі" збірка нарисів українських сучасних письменників. Вона неоднорідна і трохи кострубата, як в принципі і бувають враження людей зі спільної компанії, що разом проводили відпустку.
Кожен автор знайомить нас з власним Парижем та собою у ньому. Хтось зачіпає важливі теми, а хтось виплюскує залишки ейфорії.
Думаю, багатьом книжка прийдеться до душі.
Стурктурно найбільше сподобалися оповідання Ірини Славінської, Ірени Карпи та Катерини Бабкіної.
Якщо Париж ваша давня мрія, чому б не почати її втілювати із "Селфі в Парижі" ?
"Париж - не ідеальне місто. Настільке не ідеальне, наскільки не ідеальним є будь-яке місто. Настільки неі деальне, наскільки не ідеальною є найближча людина."
Це дуже хороша збірка оповідань. Я читала із захопленням і смаком. Було цікаво, як різні люди відчули Париж, що в ньому побачили і як описують читачеві. І це напевне, перша збірка оповідань, де мені сподобалось кожне. Якесь більше, якесь менше, але жодне не викликало незадоволення чи відрази.
Фаворитом стало оповідання Андрія Шкіля "Місто зі снів: парижність як ознака хвороби", ще дуже сподобалась "Сага про Саган" Галини Вдовиченко, ну і, звичайно вразила Катерина Бабкіна "Ми ніколи про це не говоримо".
Тут всі вони різні: одні веселі чи безтурботні, інші болючі і відверті, а ще одні здаються просто роздумами автора про кілька днів в одному місті. Тому книжка подарує різноплановість і насолоду, відпочинок і просто роздуми.
Сподобалось, надихнуло і намріялось. А ще тут гарно було написано:
"Тут їм посміхнулося кохання."
"Париж завжди є святом. Післясмак по святах у нього терпкий і тонкий, як у доброго французького вина. Париж - місто, країна кохання зі столицею у Монмартрі. Тут завжди було добре закоханим. Для них було все - виноградники, кабаре, кав'ярні, романтичні вулички і неймовірні світанки."
Ви коли-небудь мріяли поїхати в Париж, але грошей вистачило тільки на круасан і фільм із Одрі Тоту Ні? Не біда. “Селфі в Парижі” – це як бюджетний квиток у світ романтики, рефлексій і тонкого французького шарму, але без черг у Луврі та розчарувань від Ейфелевої вежі (бо всі ж знають, що вона в житті менша, ніж здається на фото). Бабкіна й Вдовиченко взяли все, що ми любимо в хороших історіях: трохи пригод, трохи любові, трохи меланхолії і багато шансів задуматися про життя. Тут не про “Вау, Париж!”, а про “Вау, що я взагалі тут роблю?”. Бо Париж – це не тільки про романтику, а й про дорослішання, розчарування і пошук себе, навіть якщо для цього треба зробити десять селфі й зрозуміти, що проблема не у світлі, а в погляді. Книжка читається легко, ніби ти прогулюєшся набережною Сени з келихом вина в руці (в уяві, звісно, бо насправді ти з чаєм у пледі). Іронічна, тонка й атмосферна – чудовий спосіб поїхати в Париж, не відкриваючи Шенген.
із назви зрозуміло, звісно, шо книжка зайде більше тим, хто не просто був, а бував у Парижі. деякі оповідання не зайшли би навіть, якби були про Берлін.
4 зірки, а не 3, виключно через оповідання Бабкіної, Шиян і Карпи (і трохи Денисенко)