Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930: пам’ять, за яку варто боротися

by Мирослав Шкандрій

Чимало митцев, которые вважали себе українцами, народились и працювали на территории Украины, ни відомі у світі як представники російської чи єевропейської культуры. Цією книжкою Мирослав Шкандрій повертає українським авангардистам українське обличчя, викрадене колоніальним минулим. Тут Украина стала мультинациональной страной с багатой культурой, как надхала смиліві мистецькі порухи. Автор прискіпливо досліджує життя и творчість митців 20–30-х років ХХ століття, зокрема Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Ивана Кавалерідзе, Дзиґи Вертова, Вадима Меллера, Михайла Бойчука.

Genres: Art, Nonfiction, Ukraine

314 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2019

Reviews

[Mikeru Desu · Rating 3 out of 5]

перша частина книги складається з одних дат і прізвищ, прізвищ і дат, місцями повторів, таке враження що це шмат курсової студента якому треба розтягнути макимум текст. В другій частині вже полегше коли пішло про окремих митців але всерівно написано сухо.

[Ira Hrushetska · Rating 5 out of 5]

Коли починала читати цю книжку, то думала, що читатиму книжку про мистецтво. Але це книжка не про мистецтво, а про історію українського мистецтва 1910-1930 років.

Книжка про те, наскільки складно було бути митцем в ті роки, і чому світ незнає, що відомі митці тих часів були українцями і надихалися українською історією та природою. Всі знають їхні імена, але ніхто не пов’язує ці імена з Україною. В цій книжці згадуються роботи не тільки художників, але й письменників і режисерів, роботи яких були виконані в стилі авангардизм.

І знаєте що в цьому всьому дуже втішає? Що незважаючи на різні заборони та перешкоди з боку влади, наші митці в 1910-1930 роках мали дуже сучасне на той час, і дуже неподібне на інші країни мистецтво. Українські митці хотіли передати через мистецтво мрію про відбудову незалежної України, яка має дуже давню історію.

Дуже сильна книжка!

[Tetiana Lesik · Rating 4 out of 5]

малувато ілюстрацій як для роботи про мистецтво, але було цікаво і пізнавально

[Dina · Rating 4 out of 5]

Читаю про те, як українські художники-авангардисти активно їздили, мешкали, обмінюючись досвідами та ідеями, і виставлялися в Парижі у самий розквіт авангарду. Володимир Татлін, Олександр Архипенко, Олександра Екстер, Михайло Бойчук, Давид Бурлюк, Володимир Баранов-Россіне (Давид Россіне), Софія Левицька, Абрам Маневичі, Йосип Чайков, Вадим Меллер та інші.

Автор роздумує про передумови такого шаленого розвитку авангарду в Україні. Серед сукупності факторів говорить про створення Центральною Радою УНР Української академії мистецтв, яка об’єднала найталановитіших викладачів того часу (Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Абрама Маневича, Михайла Бойчука. Та ж Центральна Рада створила  Культур-Лігу, завдяки якій Київ перетворився на один з найдинамічніших світових центрів культури та авангарду.

Пригадаймо тепер й інші ілюстрації того, як тодішня українська політична еліта дбала про розвиток української культури і її світове визнання. Наприклад, як Петлюра відправляє хор Кошиця у світове турне зі Щедриком. Тобто УНР проіснувала менше 4 років з перервами, змінами влади, військовими діями, а політичні еліти розуміли важливість культури для політичного становлення держави і встигали робити усе максимально можливе для її розвитку. Напевно, ще коли ці еліти не були політичними, але були елітами культурними і виношували в думках, серцях і планах власну державу, перед їхніми очима був приклад російської культурної пропаганди - зліпленої, вибачте, з гівна цукерки, і розуміли потенціал потужності своєї справжньої культури.

Чому у сьогоднішньої політичної “еліти” немає такого розуміння і ціле міністерство культури єдине на що спромоглося - аж на телемарафон? Можливо, українцям слід обирати в свої еліти кращі за себе версії українців, а не “парня” з сусіднього під'їзду, який не дуже відрізняє ліфт від вбиральні?

[Yuliia Razinkova · Rating 4 out of 5]

Непогана панорама на українські контексти здавалося б всім відомих авангардистів. Особлива увага приділена Бурлюку, Малевичу, Меллеру, Кавалерідзе і Вертову. А от "політична" частина книги видалась доволі нудною 🤷

[ed3nci · Rating 5 out of 5]

Дуже інформативна книга, читається як типовий нон-фік, трохи важко але дуже цікаво. Враховуючи мою любов до українського авангарду - якраз те, чого мені бракувало. І до речі, автор розповідає про єврейський авангард що мав місце на території України, мені ця тема здалася доволі новою. Книгу однозначно раджу