Мемуари японки XIII століття.Книжка починається з того, що батько віддає Ніджьо в наложниці колишньому імператорові Ґо Фукакусі. Їй щойно виповнилося 14 - але це за японським рахунком, коли дитина при народженні вважається 1-річною і всім в перший день нового року додається +1 рік. Насправді їй між 12 і 13. Ґо Фукакуса старший років на 15 і накинув оком на дівчинку вже давно. Її покійна мати колись була його першою коханкою, потім вийшла заміж, народила Ніджьо і невдовзі померла, дівчинка росла при його дворі, він її на колінці гойдав, і от вирішив взяти її собі в наложниці, коли підросте - отака своєрідна "сентиментальність". Зараз би сказали - педофільский "грумінг"... Згоди Ніджьо ніхто не питає, імператор просто приходить до її спальні, першу ніч переночував, навіть її не торкаючись, але хто вже в це повірить, для неї нема шляху назад. Ну а на наступну ніч вже й трахнув. Це страшенно нагадує історію з Мурасакі в "Повісті про Ґенджі" - недарма, при імператорському дворі активно косплеїли цей культовий твір попередньої доби.
До речі, чому імператор колишній? А це вже доба шьоґунату, імператори стають дедалі більш маріонетковими фігурами, а справжня влада концентрується в руках військового уряду, імператором призначають якогось хлопчика з імператорської родини, коли він підростає, його змушують зректися і ставлять замість нього іншу дитину - щоб навіть не намагалася якусь реальну владу забрати в свої руки. Насправді великих переваг від того, щоб бути наложницею імператора нема, це не приносить багатства, а статус сумнівний, тим більше, коли навіть імператор - фігура символічна, що таке його наложниця? Ну, однак, кращого способу влаштувати долю доньки батько Ніджьо не вигадав. При тому, вона каже, що батько дуже її любив і дбав про неї. Егеж...
Звісно, у імператора вже давно є офіційна дружина, і вона Ніджьо незлюбила. Батько помирає, коли Ніджьо вагітна першою дитиною. Ця дитина проживе недовго, і смерть імператорського сина ставить хрест на всій подальшій "кар'єрі" Ніджьо, адже найкраще, на що можна було сподіватись - що її син колись стане імператором. Цю дитину вона не виховувала, хлопчика одразу в неї забрали і віддали на виховання дядьку (досить звичайна практика в арістократичних родинах, і не тільки в Японії). У Ніджьо буде четверо дітей, і з усіма ними їй доведеться розлучитися або одразу після народження, або невдовзі. "Пікантність" в тому, що всі інші її діти - не від імператора (про що він чудово здогадувався). Ще під час першої вагітності у неї починаються любовні стосунки з паном Санекане - в нього вона була дійсно закохана. Другу дитину, дівчинку, Ніджьо народила від нього. Офіційно вона заявила, що пологи були передчасними і дитина померла, насправді справжній батько забрав її і віддав кудись на виховання, а згодом вдочерив її разом зі своєю дружиною. Ще двох дітей Ніджьо народила від брата Ґо Фукакуси, який був буддистським ченцем і настоятелем - гріховність цих стосунків мучила Ніджьо ще довго. А почалися вони фактично зі згвалтування, принаймні описано саме так (хоча це може бути таке собі виправдання, типу "я не хотіла"), втім, потім вона пише, що кохала його. Але вона і про Ґо Фукакусу так згодом писала. Цих двох дітей також довелось кудись віддати, з другим вона хіба що побула кілька місяців. Отже, народивши чотирьох дітей, Ніджьо в кінці книжки каже, що вона бездітна. Ну, фактично так і є - жодна дитина не з нею, жодна не вважає її матір'ю, офіційно ніяких дітей у неї нема. З іншого джерела відомо, що Ніджьо могла пізніше зустрітися зі своєю донькою від Санекане, коли та переїжджала до палацу (її теж за якогось чергового імператора віддали), а про долю двох молодших вона геть нічого не знає, навіть чи живі вони.
Взагалі коханців у Ніджьо було чимало, добровільність цих зв'язків (крім Санекане) дуже сумнівна, інколи імператор сам її підкладав під когось, як от він наказав їй переспати з паном Коное, який до неї домагався, а вона його не хотіла. Схоже, Ґо Фукакуса отримував від цього якесь збочене задоволення. Ніджьо також доводилось приводити до імператора інших жінок. Серед іншого, Ґо Фукакуса злягався зі своєю єдинокровною сестрою, яка була синтоїстською жрицею і мусила дотримуватись целібату. Отакі нрави, мда.
Врешті-решт дружина Ґо Фукакуси прогнала Ніджьо з імператорського двору. За непристойну поведінку. Після цього Ніджьо стає буддистською черницею. Насправді це полегшення для неї. Ніяких більше дітей, ніяких залицяльників. Вона багато подорожує, відвідує різні святі місця, переписує сутри (це релігійна практика), бере участь в поетичних конкурсах. Багатства, як вже сказано, вона не надбала - на повсякденні потреби їй загалом вистачає, а от щоб виконати свої обітниці, замовити поминальні служби для близьких чи переписати ті самі сутри (папір - предмет розкоші), їй доводиться продавати цінні речі, які залишились як пам'ятка від батьків.
Ще така рисочка - коли помер Ґо Фукакуса і вона прийшла попрощатися, її навіть не допустили до гробу. Не заслужила такої честі. Хоча за життя колишній імператор з нею час від часу зустрічався і дружньо спілкувався, навіть коли обоє вже були ченцями.
Рукопис місцями пошкоджений ще в давні часи, деякі фрагменти вирізані, можливо, там містилася якась інформація, що могла скомпрометувати скомпрометувати когось, хто мав доступ до рукопису.