The Animus: The Spirit of Inner Truth in Women, Vol 2

by Barbara Hannah

Barbara Hannah was a straightforward, modest, yet a grand woman, a lover of literature, and a colleague and friend of C. G. Jung, Emma Jung, and Marie-Louise von Franz. A first-generation Jungian psychologist, she was an original member of the Psychological Club of Zurich and a founder of the Jung Institute in Zurich. She lectured extensively in Switzerland and England and wrote several books on C. G. Jung and Jungian psychology. The Animus , in two volumes, presents a psychological analysis of the animus, gleaned from handwritten notes, typed manuscripts, previously published articles, the author's own drafts of her lectures, and notes taken by those present. Barbara Hannah tackled the theme of the animus with a comprehensiveness unsurpassed in Jungian literature. Her insights and vigor stem from personally grappling with her own animus, while integrating the experience and reflections of many psychotherapists who worked directly with C. G. Jung. Authenticity and comprehensiveness were priorities in editing this work, as well as the preservation of the excellence and comprehensiveness of her work on the animus―a most complex and vexing topic―while retaining the wonderfully natural spirit of Barbara Hannah herself. Themes include the case of the sixteenth-century nun, Jeanne Fery; the animus in the Book of Tobit (or Tobias); literature generally (the Brontës in particular); and the meaning of the animus for modern women. See The Animus , volume 1. These two volumes are part of the "Polarities of the Psyche" series from Chiron Publications. Other books in the series are Lectures on Jung's Aion and The Archetypal Symbolism of Animals .

Genres: Psychology

408 pages, Paperback

First published June 15, 2011

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

Досить таки розрізнене зібрання творів, червоною ниткою тут проходить тема Анімуса, проте не завжди вона є головною. Маємо багато цитувань Юнґа, що радше добре, аніж зле.
Написано доступно, легко. Часом ж самоповтори, бо як не як, перед нами не тільки окремі статті, але й розшифрування лекцій.
Чогось абсолютно нового я тут для себе не знайшов, але повторив базові поняття і отримав цікаві ілюстрації.
До прочитання рекомендую.


"Коли ми приходимо до усвідомлення того, що сама собою психіка простягається набагато далі за межі еґо і його свідомих знань, ми стикаємося з розумінням того, що насправді ми живемо частково в невідомій і невидимій країні. Існує справді багато порівняльного матеріалу, з якого ми можемо зібрати інформацію. Первісні люди, наприклад, однією ногою стояли у світі яви, тоді як друга перебувала у світі невидимому. Те, що вони називають землею духів є для них, безсумнівно, ціннішою з цих двох реальностей, а їхні вивчення способів взаємодії зі своїми духами можна порівняти з вивченням опису країни перед підготовкою до подорожі. Ми можемо знайти подібний матеріал також у багатьох інших областях. Я маю на увазі, наприклад, великі релігії, як сходу, і заходу, гностичні системи, алхімію, і найпримітивніші речі - чаклунство і магію.
Однак, ми можемо сказати, що всі другорядні уявлення про те, що Юнґ називає колективним несвідомим, мають лише відносне значення. Вони безцінні для порівняння, але неодмінною умовою будь-якого істинного розуміння несвідомого є реальний досвід. Не можна занадто часто наголошувати на тому, що психологія – це експериментальна наука. Найчастіше юнґіанську психологію розуміють неправильно, вважаючи, що це філософія або навіть релігія, це завжди роблять люди, які не мають власного подібного досвіду, і звіти про фактичні переживання інших людей їм здаються настільки дивними, що вони вважають, що це стосується питань філософії чи містики. Вони більшою чи меншою мірою перебувають у позиції тих, хто, слухаючи доповідь дослідника про якесь дивне плем'я, звички якого настільки відрізняються від їхніх власних, мимоволі ловлять себе на думках: «Та він розповідає небилиці!» або «Та це просто мисливські байки!».

Барбара Ганна
"Анімус"



Людина немає жодної мотивації працювати з анімусом до того часу, поки не опиниться в достатньо напружених відносин із кимось протилежної статі, які кидають її у відчай. Тільки безвихідь або дуже сильне кохання дасть необхідної сили - імпульс, який дозволить провести найнеприємнішу роботу. Зовнішнє та внутрішнє залежать одне від одного, спонукаючи нас переживати зовнішній досвід і бути в постійному пошуку дражливих внутрішніх факторів. Я наголошую на дестабілізуючих факторах, тому що більшість людей вважають за необхідне щось робити з собою тільки у випадку, коли щось йде не так. Але насправді, коли все йде добре, нам може загрожувати ще більша небезпека. Саме це має на увазі Юнґ, коли говорить про «страждання від успіху», і вказує на те, що насправді пережити успіх може бути складніше, ніж невдачу. Коли відносини складаються особливо гармонійно, у анімуса з'являється чудовий шанс прошепотіти: «...завжди має бути так, як зараз», або непомітно навіяти, що одна щаслива година є обіцянкою ще однієї такої ж. І жінка опиняється повністю у владі concupiscentia (хтивість, сила бажання).

Барбара Ганна
"Анімус"



У своїх семінарах «Бачення» 1931 року Юнґ говорив про чотири стадії розвитку аніми, пропонуючи такі символічні образи: Єва (Хава), Єлена Троянська, Марія та Софія; (Аналогія для анімуса: Фалос, Чоловік, Герой і Психопомп). Ці чотири стадії персоніфіковані в образах чотирьох відомих жінок, відповідно з гностицизмом.

Барбара Ганна "Анімус"

[Grace · Rating 2 out of 5]

I gave low rating because of the complete psychological reductionism by equating demonic possession with animus possession (which is the main perspective of this vol 2). The vol 1 is better because it doesn't fall into complete reductionism like this book. Apart from that, a few parts like topic of plot is still interesting & useful to read.

[Mephistopheles · Rating 4 out of 5]

Really fascinating, especially the section on women’s plots

[Sonnie · Rating 5 out of 5]

Found it more instructive than the first volume. The idea of women's plots filled the gap that was within.

[K · Rating 4 out of 5]

After I got the "main ideas" about the animus from volume 1, I found this volume slightly less interesting. I tore through volume 1, but stopped in the middle of volume 2 for several months.

Volume 2 focuses more on examining literature for evidence of how the animus works and can be worked with. None of the literature examined was inherently interesting to me, which is part of why I got through this more slowly. Also, I am aware that I get more excited reading about theories, concepts, and ideas than I do about how those manifest in actual (or literary) examples.

I didn't underline and circle quite as densely in Volume 2 as in Volume 1, but still I think what I marked in Volume 2 alone could serve as journaling prompts for the next 6 months at least. This is a very rich text that caused deep movement in multiple layers of my being.