Черговий роман Сіммонса, написаний з метою показати "я і так вмію". Ще одним таким твором є "Літо ночі", але тут все інакше.
Жанрово це "крутий (hard boiled) детектив". Тому тут є стандартний набір: крутий детектив, мафія, наркотики, ґанґстери, розбитий шлюб головного героя (не зовсім так, але Сімменс пропонує сюжетно повний еквівалент), наймані вбивці, продажні поліцейські, гроші в валізках, зради, перестрілки. Чоловіки тут справжні мужики, а жінки... Їх тут майже немає.
Але Сіммонс все це гіпертрофує. Чоловіки не просто мужики - з них тестостерон капає замість поту. Наприклад, один з мафіозі серед грудня ходить в спортивних штанях та одній футболці - щоб було видно його накачаний торс. Тобто він не просто мужик, а мужикотавр з Gravity Falls. Головний герой не просто суворий - він кремінь у всьому. Відсидів 11 років в тюрмі? Нічого, перший секс після виходу триває не менше 5 годин.
Тобто читаєш цей роман - і першу половину регочеш, такий він карикатурний.
Втім, Сіммонс виїжджає не на карикатурності. Сюжет доволі закручений, спершу поворотів не так багато, але далі починаються американські гірки. І так, всі рушниці стріляють, але Сіммонс доволі пародійно ставить декілька роялів в кущах. Сцена фінального з'ясування, хто ж поганець, верх пародійності.
Роман читається легко, немає депресивності нуару чи безнадійності крутих детективів. Просто розвесела байка.
П.С. і тут є "камео" Сіммонса. Я так розумію, що він любить ввести персонажа, який є викладачем/письменником. В "Привидах зими" є, в "Гіперіоні". І тут їх аж два - один філософ, інший біблеїст. Обоє бездомні, живуть під мостом, але комп'ютер з доступом до нету мають. І сцену їх сварки, де один лається латиною, а інший - давньоєврейською, Сіммонс точно додав з куражу: а простібуся-но я з жанру ще й так.