What do you think?
Rate this book
Звезда Козодоя
- GenresJapanJapanese Literature
376 pages, Hardcover
Published December 24, 2008
1 person is currently reading
5 people want to read
About the author
Kenji Miyazawa
991 books344 followersHis name is written as 宮沢賢治 in Japanese, and translated as 宮澤賢治 in Traditional Chinese.
Kenji Miyazawa (1896-1933) was born in Iwate, one of the northernmost prefectures in Japan. In high school, he studied Zen Buddhism and developed a lifelong devotion to the Lotus Sutra, a major influence on his writing. After graduating from an agricultural college, he moved to Tokyo to begin his writing career but had to return home to care for a sick sister. He remained in his home in Iwate for the rest of his life. One of his best-known works is the novel Night on the Galactic Railroad, which was adapted into anime in the late twentieth century, as were many of his short stories. Much of his poetry is still popular in Japan today.
Kenji Miyazawa (1896-1933) was born in Iwate, one of the northernmost prefectures in Japan. In high school, he studied Zen Buddhism and developed a lifelong devotion to the Lotus Sutra, a major influence on his writing. After graduating from an agricultural college, he moved to Tokyo to begin his writing career but had to return home to care for a sick sister. He remained in his home in Iwate for the rest of his life. One of his best-known works is the novel Night on the Galactic Railroad, which was adapted into anime in the late twentieth century, as were many of his short stories. Much of his poetry is still popular in Japan today.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
August 13, 2014
Це була одна з книжок, розрахована на дооовге читання. До оповідань Міядзави Кендзі я звертався час від часу, переважно між читанням інших книжок. Хоч із перших сторінок стало ясно: цей автор буде одним із найулюбленіших, читати його, ковтаючи сторінку за сторінкою, не вийде. Вже ж наскільки дивні його твори, настільки й щільні — ані казкових рефренів, ані звичних описових конструкцій, що задають ритм прози. Принаймні, таких, на яких можна розслабитися. Все загадка, все казка.
Це дитяча книжка, і в ній так мало від того, що нині прийнято очікувати від дитячих книжок. Хоча справді — а чого від них очікувати? Останнім часом дитячому авторові складно: батьки хотіли б, аби він і розповів про незмінні проблеми людства, і уникнув їх, щоби не було нічого злого, а тільки добре, і щоби все закінчилось щасливо. На щастя, Міядзава Кендзі не сучасний (і не український) автор, від нього неможливо чогось такого вимагати й навіть очікувати. Нічого подібного і близько немає в його казках.
Персонажі живуть в синкретичному, водночас очудненому і дуже матеріальному світі, де все живе, а значить, може розмовляти. І це стосується не лише тварин чи міфічних істот, а й дерев, каміння, вітру, зірок на небі. Весь цей макросвіт і макросоціум пронизаний законами природи, оспіваним ледь не в кожній історії. Захоплення величчю природи — одна з основних тем книжки. Однак ні добрими, ні лихими більшість його персонажів не назвеш. І діють вони не в солодкавому світі. І до кінця розповіді доживають не всі. Але більшість. Казкова, чарівна атмосфера поєднується з пізнавальними описами природничого характеру та посиланнями на досягнення європейської культури. Таким чином, книжка ця і дуже японська, і водночас дуже космополітична.
Складна доля автора і водночас щирість його творів сприяли тому, що з часом популярність Міядзави Кендзі тільки зростає. Частина казок із книжки вже перетворилась на повноцінні анімаційні фільми. Є і біографічно-казковий мультфільм про самого Міядзаву, де його змальовано в котячому обличчі (як і персонажів «Ночі на Галактичній залізниці»). Якісь із них я бачів, інші тільки збираюся побачити.
Книжку прочитано. Але чи дочитано? З часом я обов'язково повернусь до неї. Для мене це одна із книг, як мотивують до вивчення мови. І тому мені хочеться мати на полиці цей переклад, а ще твори Міядзави мовою оригіналу і обов'язково — в українському перекладі. А що він колись відбудеться, я не сумніваюсь.
Це дитяча книжка, і в ній так мало від того, що нині прийнято очікувати від дитячих книжок. Хоча справді — а чого від них очікувати? Останнім часом дитячому авторові складно: батьки хотіли б, аби він і розповів про незмінні проблеми людства, і уникнув їх, щоби не було нічого злого, а тільки добре, і щоби все закінчилось щасливо. На щастя, Міядзава Кендзі не сучасний (і не український) автор, від нього неможливо чогось такого вимагати й навіть очікувати. Нічого подібного і близько немає в його казках.
Персонажі живуть в синкретичному, водночас очудненому і дуже матеріальному світі, де все живе, а значить, може розмовляти. І це стосується не лише тварин чи міфічних істот, а й дерев, каміння, вітру, зірок на небі. Весь цей макросвіт і макросоціум пронизаний законами природи, оспіваним ледь не в кожній історії. Захоплення величчю природи — одна з основних тем книжки. Однак ні добрими, ні лихими більшість його персонажів не назвеш. І діють вони не в солодкавому світі. І до кінця розповіді доживають не всі. Але більшість. Казкова, чарівна атмосфера поєднується з пізнавальними описами природничого характеру та посиланнями на досягнення європейської культури. Таким чином, книжка ця і дуже японська, і водночас дуже космополітична.
Складна доля автора і водночас щирість його творів сприяли тому, що з часом популярність Міядзави Кендзі тільки зростає. Частина казок із книжки вже перетворилась на повноцінні анімаційні фільми. Є і біографічно-казковий мультфільм про самого Міядзаву, де його змальовано в котячому обличчі (як і персонажів «Ночі на Галактичній залізниці»). Якісь із них я бачів, інші тільки збираюся побачити.
Книжку прочитано. Але чи дочитано? З часом я обов'язково повернусь до неї. Для мене це одна із книг, як мотивують до вивчення мови. І тому мені хочеться мати на полиці цей переклад, а ще твори Міядзави мовою оригіналу і обов'язково — в українському перекладі. А що він колись відбудеться, я не сумніваюсь.
April 16, 2021
Иногда я вспоминаю историю Кэндзи Миядзавы и каждый раз к глазам подступают слезы. Не знаю отчего так. Может виной тому биография почти святого с обязательной трагедией (смерть сестры Тоси), которая превратилась в центр всех его размышлений. И выросшая из причудливых религиозных взглядов (не только Нитирэн, но и христианство) логика самопожертвования, которая стала причиной смерти. Труд на благо всех живых существ - это хорошо, если ты не болен туберкулезом и умеешь отдыхать.
Может причина в том, как Миядзава объяснял себе реальность. В его непоколебимой уверенности, что люди, облака, боги, лисы, вишни, линии электропередач и все оставшиеся десять тысяч вещей ведут друг с другом осмысленный диалог, сочувствуют и переживают. На самом деле никому и ничему не наплевать, своим горем или радостью можно поделиться. Концепция ichinen sanzen ("три тысячи миров в одной мысли") позволит всегда увидеть за миром еще один, другой мир (это что, альтернативные онтологии в моих сказках по котиков и лисонек?). Суть каждой сказки не в сюжете, а в намеках (упайях, благородных уловках), которые подводят читателя к мысли, что все вокруг разговаривает с ним.
В сказках Миядзавы угадывается половина фильмов Ghibli и кое-что еще (можно сравнить его "Рощу Кэндзю" и "Жить" Куросавы). Удивительно, что его - социального и эко-активиста, вегетарианца, асексуала и учителя, ушедшего в народ - еще не приватизировали хипстеры. Хотя все смотрели "Ночь на галактической железной дороге" и помнят крик "Кампанэрура!", от которого тоже к глазам подступают слезы.
Может причина в том, как Миядзава объяснял себе реальность. В его непоколебимой уверенности, что люди, облака, боги, лисы, вишни, линии электропередач и все оставшиеся десять тысяч вещей ведут друг с другом осмысленный диалог, сочувствуют и переживают. На самом деле никому и ничему не наплевать, своим горем или радостью можно поделиться. Концепция ichinen sanzen ("три тысячи миров в одной мысли") позволит всегда увидеть за миром еще один, другой мир (это что, альтернативные онтологии в моих сказках по котиков и лисонек?). Суть каждой сказки не в сюжете, а в намеках (упайях, благородных уловках), которые подводят читателя к мысли, что все вокруг разговаривает с ним.
В сказках Миядзавы угадывается половина фильмов Ghibli и кое-что еще (можно сравнить его "Рощу Кэндзю" и "Жить" Куросавы). Удивительно, что его - социального и эко-активиста, вегетарианца, асексуала и учителя, ушедшего в народ - еще не приватизировали хипстеры. Хотя все смотрели "Ночь на галактической железной дороге" и помнят крик "Кампанэрура!", от которого тоже к глазам подступают слезы.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews