Henry, King of France: A Novel

Henri Quatre #2

by Heinrich Mann, Eric Sutton (Translator)

In Henry, King of France, the sequel to Young Henry of Navarre, the compelling epic of Henry IV's reign over France is followed to its tragic destiny. The novel recounts two decades of chaos and war that led to the triumphant founding of the French Republic and culminated in the King's assassination in 1610.

Genres: Historical Fiction, Classics, German Literature, Historical, France, Fiction, Literature

786 pages, Paperback

First published January 1, 1938

About the author

A German novelist who wrote works with social themes whose attacks on the authoritarian and increasingly militaristic nature of post-Weimar German society led to his exile in 1933.

Born in Lübeck as the oldest child of Thomas Johann Heinrich Mann and Júlia da Silva Bruhns. He was the elder brother of Thomas Mann. His father came from a patrician grain merchant family and was a Senator of the Hanseatic city. After the death of his father, his mother moved the family to Munich, where Heinrich began his career as a freier Schriftsteller or free novelist.

Reviews

[Adi · Rating 4 out of 5]

Definitely not as good as the previous book in the series. There were a few annoying characters, and the story was somewhat slow and a bit boring to read in some parts due to the many clarifications and extra bits of information. Nevertheless, the book does provide a strong and just explanation of why Henry iV was one of France's most beloved kings.

[Armin · Rating 2 out of 5]

Die ersten 50 Seiten sind so etwas wie der krönende Abschluss zum ersten Teil, der Rest ermüdendes Klein-Klein. Ausführliche Rezi später

[Petar Kalpakchi]

"Земното призвание на човека е да бъде разумен и храбър, свободен, заможен и щастлив"

[Тимощук В'ячеслав · Rating 4 out of 5]

От я і дочитав другу книгу дилогії Генріха Манна про французького короля Генріха IV. І хоча вона була не така цікава як перша, проте я ні про що не жалкую. Взагалі, думаю, ми дещо розлінилися і забули як то читати великі тексти. В епохі інформаційного шуму уривчастість розповіді подається як максимально зручний спосіб споживання інформації. Фільми перетворюються в серіали, а великі романи і маленькі оповіді. І ні, це саме по собі не є поганою тенденцією. Література міняється разом з світом, аби відповідати сучасним реаліям, проте не варто міряти романи минулого століття мірками теперішнього. Генріх Манн провів велетенську роботу по аналізу особи короля Генріха, без цього роман би не вдався. Опис двору короля, традицій тих часів, опис персонажів, їхня мотивація, все це настільки живе і справжнє, що за цими описами інколи забуваєш задуматися, а яка ж власне була мета написання цієї дилогії? Все своє життя король Генріх боровся проти "Світової держави" Габсбургів, проти панування однієї релігії над іншою, проти нав'язування іноземними правителями своєї волі чужим народам. В цій боротьбі король Франції впритул підійшов до важливого історичного моменту, який нажаль так і не зміг здійснити через своє вбивство. Генріх намагався створити союз вільних європейських країн, республік і монархій, проти всесильного іспанського імператора і його родича імператора австрійського. Дві гілки дому Габсбургів, дві ревні католицькі країни, які за підтримки папи Римського і іспанського (привезеного з Америки) золота, намагалися диктувати свою волю решті Європи. Ось проти чого боролися і король Генріх і британська королева Єлизавета і граф Оранський разом з німецькими протестантськими князями.
І ось про що хотів нам сказати Генріх Манн в своїх романах, показуючи на прикладі короля Генріха IV, чого мала б прагнути Європа. Вам здається що я перебільшую? А от і ні. Перший роман дилогії "Молоді літа короля Генріха IV" вийшов друком в 1935-му, а другий "Літа зрілості короля Генріха IV" в 1938-му. Це були часи коли мало хто ще усвідомлював до кінця небезпеку що приховувала нацистська Німеччина. Манн пізнав цю небезпеку на своїй шкурі. Він ще в 33-му році був позбавлений німецького громадянства і був змушений залишити країну. Я думаю, що відчуваючи цю атмосферу великої біди, що насувалася на Європу, він пробував в спосіб, доступний письменнику застерегти людство від великої помилки. Генріх Манн знайшов історичну особу, яка на його думку уособлювала боротьбу проти гніту і зверхності, боротьбу проти пригноблення і за свободу - короля Генріха IV.
Цікаво, яким би був світ, якби в 1939-му знайшовся би лідер, який зміг би об'єднати вільні країни проти дуалістичного прояву поневолення Гітлера і Сталіна. А ще цікавіше, що б було, якби в 1610-му році Генріха IV не вбили б і йому таки вдалося побороти такий самий дует в особі католицьких Габсбургів, іспанського і австрійського.
Але історія не знає умовного способу…

[Karolina Devesen · Rating 5 out of 5]

An incredible book and biography of King Henry the Great of France. There’s indeed a reason why he’s called The Great. The novel is split into two parts- Henry’s earlier years and his adulthood. The novel illustrates the struggle of the visionary talented humanitarian King on the way to the thrown, the story of his Love, which was to never happen, and his tragic loneliness and suffering after he loses Gabrielle, the woman he adored and who meant so much for him, after she gets poisoned by the Pope.

[Dimis · Rating 4 out of 5]

The sequel to this book is as good as the first. Although the first book had a more historically interesting speech than "St. Bartholomew's Day massacre". Here again, Heinrich Mann gives us a nice account of Henry's life shortly before he became King until his assassination in 1610. I really think that the author Mann offered us a wonderful historical novel.

[Socrate · Rating 4 out of 5]

Regele câştigase bătălia. De data aceasta pusese vrăjmaşul pe fugă şi-l umilise. Dar nu-i zdrobise oştile numeroase, nici nu le alungase pentru totdeauna. Ca şi până atunci regatul îi rămăsese în primejdie de moarte, regatul pe care nici nu ajunsese să-l stăpânească. Fireşte, tot Liga era atotputernică de vreme ce dezmăţul obştesc şi înverşunarea oamenilor împotriva ordinii şi a raţiunii luaseră după zeci de ani de război intern proporţiile unei nebunii colective. Ori poate că nu nebunia îi cuprinsese în puterea ei pe oameni, ci ceva mult mai rău, obişnuinţa neghioabă de a trăi fără să gândească, fără a ţine seama de nimic, poate că o tristă resemnare îi făcea pe oameni să stăruie în purtările lor ruşinoase.
Numai o izbândă a regelui nu putea schimba starea de lucruri. Căci, se punea întrebarea, întrucât era întâmplătoare şi întrucât un semn al ursitei o singură biruinţă, mai ales că vrăjmaşul nu fusese zdrobit. Ea nu putea încredinţa încă mulţimile de greşeala lor. Cum adică? îşi ziceau. Protestantul ăsta pripăşit de la miazăzi să fie cu adevărat rege şi nu o căpetenie de tâlhari? Păi atunci ce sunt toţi marii conducători ai Ligii, care stăpânesc fiecare câte o provincie ori cârmuiesc câte un ţinut cu adevărat şi pe deplin? Regele poruncea aproape numai acolo unde i se afla armata. Dar avea de partea lui mitul regalităţii; şi mulţi îşi dădeau seama de acest lucru cu destulă nelinişte şi amărăciune. Un mit înseamnă mai puţin decât adevărata putere, dar pe de altă parte înseamnă mai mult. Regatul era mai mult decât un teritoriu, decât un ţinut, regatul însemna libertate, şi libertatea era totuna cu dreptatea.

[LudekLacko · Rating 4 out of 5]

Zatímco první díl životopisného cyklu o Jindřichu IV. více popisuje dějiny Francie a západní Evropy na pozadí vzestupu Jindřicha z Navarrského krále až po krále Francie, druhý román je mnohem více osobní pohled do života tohoto neobyčejného člověka.
Příběh krále který alespoň na čas ukončil ve Francii náboženské války a pozvedl ji na světovou velmoc. O co více se mu dařilo v ve veřejném životě, o to smutnější a dramatičtější byl jeho život soukromý. A také věděl že na konci čeká ruka vraha, a nad Evropou se stahují mračna třicetileté války.

[Stella Vasileva · Rating 4 out of 5]

Не бъдете като мен, не четете тази книга, заради Шико, ще останете разочаровани. Четете я заради Анри, той е не по-малко интересен и пълнокръвен. Повече ми хареса от първата част, макар и да страда от същите характеристики, които за мен са по-скоро слабости. Все пак си струва, най-малкото за да се “надникне” в живота на един от най-интересните френски крале.

[Steve Gordon · Rating 3 out of 5]

Historically interesting but the writing is even more dull than Young Henry of Navarre.

[Susu · Rating 5 out of 5]

Historischer Roman über Heinrich IV von Frankreich - incl Bartholomäusnacht - komplex und ausufernd erzählt
Alte Liebling - neu entdeckt

[Farseer8 · Rating 4 out of 5]

History turned into a lively tale. Rich and respectful for the described.