What do you think?
Rate this book
From Hell - Édition couleur #2
From Hell T02 - Édition couleur
1888. La Reine Victoria dépêche son médecin personnel William Gull, afin de masquer la naissance d'un enfant né de l'union inavouable d'un petit-fils de la famille royale et d'une prostituée. La suite se transforme en l'affaire non résolue la plus sordide et la plus mystérieuse de toute l'histoire du crime.
- GenresComics
192 pages, Hardcover
Published August 11, 2021
1 person is currently reading
16 people want to read
About the author
Alan Moore
1,578 books21.9k followersAlan Moore is an English writer most famous for his influential work in comics, including the acclaimed graphic novels Watchmen, V for Vendetta and From Hell. He has also written a novel, Voice of the Fire, and performs "workings" (one-off performance art/spoken word pieces) with The Moon and Serpent Grand Egyptian Theatre of Marvels, some of which have been released on CD.
As a comics writer, Moore is notable for being one of the first writers to apply literary and formalist sensibilities to the mainstream of the medium. As well as including challenging subject matter and adult themes, he brings a wide range of influences to his work, from the literary–authors such as William S. Burroughs, Thomas Pynchon, Robert Anton Wilson and Iain Sinclair; New Wave science fiction writers such as Michael Moorcock; horror writers such as Clive Barker; to the cinematic–filmmakers such as Nicolas Roeg. Influences within comics include Will Eisner, Harvey Kurtzman, Jack Kirby and Bryan Talbot.
As a comics writer, Moore is notable for being one of the first writers to apply literary and formalist sensibilities to the mainstream of the medium. As well as including challenging subject matter and adult themes, he brings a wide range of influences to his work, from the literary–authors such as William S. Burroughs, Thomas Pynchon, Robert Anton Wilson and Iain Sinclair; New Wave science fiction writers such as Michael Moorcock; horror writers such as Clive Barker; to the cinematic–filmmakers such as Nicolas Roeg. Influences within comics include Will Eisner, Harvey Kurtzman, Jack Kirby and Bryan Talbot.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 20, 2026
Другий том «Із Пекла» — це той випадок, коли очікування не просто справджуються, а розлітаються на друзки від масштабу задуму. Після повільного, майже медитативного розгону першої частини історія тут стискає горло і вже не відпускає до останньої сторінки. Напруга густішає, мов лондонський туман, і в цьому серпанку проступає не лише постать убивці, а ціла епоха з її страхами, забобонами й гнилизною під владою імперії.
Алан Мур не грається в детективну інтригу. Ім’я Джека Різника давно відоме. Та й справа зовсім не в тому, хто тримає ніж. Значно страшніше спостерігати, як народжується мотивація, як ідея проростає в одній свідомості й поступово підпорядковує собі все довкола. Доктор Ґалл у виконанні Мура не проста історична гіпотеза, а холодний інтелект, що виправдовує жах високими словами про прогрес, символи й містичну архітектуру міста. У цьому томі його образ розкривається остаточно: без романтизації, без дешевої демонізації, зате з моторошною переконливістю.
Тепер зрозуміло, що Лондон тут є повноцінним персонажем. Брудні нетрі Вайтчепела, розкішні зали, забігайлівки, вузькі вулички, що замикаються у химерні геометричні фігури, — усе це вибудовується в складну психогеографічну мапу. Мур буквально проводить читача містом, показуючи, як простір формує свідомість і як влада вписує свої символи в камінь. Примітки й історичні омажі додають оповіді ваги. Відчувається колосальна дослідницька робота.
Едді Кемпбелл продовжує творити магію штриха. Його малюнок грубуватий, подекуди навмисно неохайний, із різкими лініями й тінями, що ніби роз’їдають обличчя. Проте саме цей стиль робить історію жахливо живою. Кожна панель дихає сирістю, сексом, потом і кров’ю.
Особливо вражає те, як другий том працює з темою влади та жіночих тіл. Повії тут не статисти для кривавого сюжету, а люди зі своїми страхами, мріями й крихкими надіями. Їхня приреченість болить сильніше, ніж самі сцени насильства. Мур показує суспільство, яке охоче заплющує очі, поки зло служить його інтересам. І від цього стає по-справжньому некомфортно.
Ритм оповіді, що раніше здавався розтягнутим, у цьому томі знаходить ідеальний баланс. Довгі діалоги чергуються з майже німими, приголомшливими епізодами. Параноя наростає хвилями, а фінальні розділи залишають відчуття виснаження — емоційного й навіть фізичного. Це досвід, який потребує часу й готовності зануритися в темряву без гарантії світла наприкінці.
Тут сходяться нитки, окреслені раніше, і водночас відкривається ще глибший підтекст: про імперію, що боїться власної тіні; про науку, яка служить фанатизму; про людину, здатну переконати себе у святій місії різати інших.
Це важке, похмуре, але неймовірно захопливе читання. Том, після якого довго не хочеться братися за щось інше. І якщо перша частина лише відкривала двері в темряву, то друга змушує зробити крок уперед і залишитися там наодинці з власними думками.
Алан Мур не грається в детективну інтригу. Ім’я Джека Різника давно відоме. Та й справа зовсім не в тому, хто тримає ніж. Значно страшніше спостерігати, як народжується мотивація, як ідея проростає в одній свідомості й поступово підпорядковує собі все довкола. Доктор Ґалл у виконанні Мура не проста історична гіпотеза, а холодний інтелект, що виправдовує жах високими словами про прогрес, символи й містичну архітектуру міста. У цьому томі його образ розкривається остаточно: без романтизації, без дешевої демонізації, зате з моторошною переконливістю.
Тепер зрозуміло, що Лондон тут є повноцінним персонажем. Брудні нетрі Вайтчепела, розкішні зали, забігайлівки, вузькі вулички, що замикаються у химерні геометричні фігури, — усе це вибудовується в складну психогеографічну мапу. Мур буквально проводить читача містом, показуючи, як простір формує свідомість і як влада вписує свої символи в камінь. Примітки й історичні омажі додають оповіді ваги. Відчувається колосальна дослідницька робота.
Едді Кемпбелл продовжує творити магію штриха. Його малюнок грубуватий, подекуди навмисно неохайний, із різкими лініями й тінями, що ніби роз’їдають обличчя. Проте саме цей стиль робить історію жахливо живою. Кожна панель дихає сирістю, сексом, потом і кров’ю.
Особливо вражає те, як другий том працює з темою влади та жіночих тіл. Повії тут не статисти для кривавого сюжету, а люди зі своїми страхами, мріями й крихкими надіями. Їхня приреченість болить сильніше, ніж самі сцени насильства. Мур показує суспільство, яке охоче заплющує очі, поки зло служить його інтересам. І від цього стає по-справжньому некомфортно.
Ритм оповіді, що раніше здавався розтягнутим, у цьому томі знаходить ідеальний баланс. Довгі діалоги чергуються з майже німими, приголомшливими епізодами. Параноя наростає хвилями, а фінальні розділи залишають відчуття виснаження — емоційного й навіть фізичного. Це досвід, який потребує часу й готовності зануритися в темряву без гарантії світла наприкінці.
Тут сходяться нитки, окреслені раніше, і водночас відкривається ще глибший підтекст: про імперію, що боїться власної тіні; про науку, яка служить фанатизму; про людину, здатну переконати себе у святій місії різати інших.
Це важке, похмуре, але неймовірно захопливе читання. Том, після якого довго не хочеться братися за щось інше. І якщо перша частина лише відкривала двері в темряву, то друга змушує зробити крок уперед і залишитися там наодинці з власними думками.
April 10, 2024
Перший том був теж чудовий і там вся історія почала повільно заварюватись. Дуже файно, особливо де йдеться про (психо)географію Лондона, але ритм оповіді місцями просідав і обрив на доволі цікавому епізоді залишив змішані почуття.
Що ж, другого тому це вже не стосується.
Тут історія набирає обертів і не відпускає. Іноді навіть трохи важко повірити, що це відбувалося насправді. Хоча не зовсім - в примітках Алан Мур пояснює, що звідки взяв і що реальне, а що додумане чи вигадане.
Ну і це та історія, коли ще з першого тому знаєш, хто вбивця, але цікаво зовсім не те, хто це зробив, а як та чому він це робить. А також, як всі причетні до подій люди та їх долі сплітаються у моторошний і довершений пазл.
І саме тому екранізація не працює. Хоча я її давно дивився і погано пам'ятаю, треба передивитися. Але після прочитання третього тому, мабуть.
Не дочекаюсь вже, коли він вийде!
Що ж, другого тому це вже не стосується.
Тут історія набирає обертів і не відпускає. Іноді навіть трохи важко повірити, що це відбувалося насправді. Хоча не зовсім - в примітках Алан Мур пояснює, що звідки взяв і що реальне, а що додумане чи вигадане.
Ну і це та історія, коли ще з першого тому знаєш, хто вбивця, але цікаво зовсім не те, хто це зробив, а як та чому він це робить. А також, як всі причетні до подій люди та їх долі сплітаються у моторошний і довершений пазл.
І саме тому екранізація не працює. Хоча я її давно дивився і погано пам'ятаю, треба передивитися. Але після прочитання третього тому, мабуть.
Не дочекаюсь вже, коли він вийде!
July 29, 2024
Друга частина тягучою, липкою, безцензурної, кривавої і місцями фантастичної історії Алана Мура містить більше дії. Більше вбивств. Більше безумства. Як і перший том - це детальне, практично стенографічне дослідження подій 1888 року, приправлене дещицею містицизму і краплею чорної уяви автора мальопису. Все закінчується на найцікавішому місці (як завжди), а тому єдине що залишається - чекати. Чекати третій і заключний графічний роман серії "Із Пекла".
Displaying 1 - 3 of 3 reviews