What do you think?
Rate this book
Що не так з моєю матір’ю
Блайт завжди знала, що материнство не для неї. Але коханий чоловік Фокс мріяв про дитину. І народилася Вайолет. Чужа та потайна, вона любила тільки тата і відверто неприязно ставилася до мами. Блайт переконувала себе, що це не так. Проте згодом жінка із жахом стала помічати, як жорстоко Вайолет поводиться з іншими дітьми, причому її дії були продумані й розраховані. Фокс запевняв, що Блайт усе вигадує. Може, жінка божеволіє і їй усе це ввижається? Може, вона погана мати? Ці страхи начебто притлумило народження сина — її найбільшої радості. Поки не стається непоправне. Блайт усвідомлює, що не в змозі більше виправдовувати доньку. Як і себе саму...
317 pages, Kindle Edition
Published September 6, 2021
1 person is currently reading
13 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 28, 2024
Чи варто народжувати дитину погоджуючись на вмовляння чоловіка з аргументом «нормальності» цього. Жертвувати своїм тілом, кар‘єрою, та зрештою і психологічним станом, знаючи , який невдалий досвід материнства був у двох поколінь до неї , боячись, що слова матері справдяться. Чи варто зробити це заради найдорожчої людини та її потреби реалізуватися у батьківстві?
📌 «Я плакала, коли ти виходив із кімнати. Я не хотіла бути віссю, навколо якої крутилися ви двоє. У мені не залишилося нічого, що я могла б дати і тобі, і їй. Що я накоїла? Чому я її хотіла? Чому я думала, що буду не такою матірʼю, як та, у якої народилася сама?»
Фокс завжди хотів велику сім‘ю та дітей, життя яким жили його батьки. Блайт завжди боялася, що колись повторить долю своїх. Після довгих вмовлянь вона здається і народжує. Та чуда не стається, зв‘язок між з нею та дитиною лише механічний, чоловік віддаляється та старається подовше бути на роботі, з часом Блайт помічає пасивну агресію доньки до інших дітей, це помічає і виховатилька в садку, не помічає це тільки Фокс. Жінка знаходить обрізане волосся чужої дитини в джинсах дочки, поруч з нею на майданчику стається смертельний випадок з іншим малюком. Чи це все збіг?
Жінка пробує налагоджувати контакт в сім‘ї, та все марно. Їй здається, що народивши ще одну дитину вона зможе все змінити. І дійсно її хлопчик тягнеться до неї, вона відчуває те чого не було раніше. Тішиться щастю материнства, радіє що дочка любить братика(чи ні?), ігнорує ревність чоловіка, який звинувачує її у тому що сина вона любить більше за дочку.
📌 «Вона спостерігала, коли я купала Сема перед сном, а тоді сіла зі мною на підлогу, погладила його животик і сказала: «Він хороший малюк, правда?» Потім дала йому Бенні, і він узявся жувати кроликове вухо, доки вона мовчки на нього дивилася. Я дозволила їй надіти на нього піжаму, що було випробуванням терплячості для нас обох, бо вона так рідко про це просила. Натягаючи другу штанину, вона сказала: «Я більше не хочу мати Семмі».
Як це жити підозрюючи свою дитину. Не отримуючи підтримки. Коли тебе вважають божевільною. Коли чоловік йде до іншої. Коли дочка називає її мамою. Коли дізнаєшся, що в них народився син(та чи полюбить його дочка?)
Я захоплена глибиною описаного в книзі. Питаннями, які вона піднімає. Страхами та вибором перед якими постає жінка, яка керується любов‘ю до чоловіка, що буде емоційно відсутнім в найтяжчі моменти, вдаватиме, що не помічає ситуацій, що виходять з під контролю, переконуватиме, що вона нерозуміє, що це вона вина, а зрештою зрадить і піде. Та чи не повториться історія?
p.s. а ще я обурена перекладом назви «The push»
📌 «Я плакала, коли ти виходив із кімнати. Я не хотіла бути віссю, навколо якої крутилися ви двоє. У мені не залишилося нічого, що я могла б дати і тобі, і їй. Що я накоїла? Чому я її хотіла? Чому я думала, що буду не такою матірʼю, як та, у якої народилася сама?»
Фокс завжди хотів велику сім‘ю та дітей, життя яким жили його батьки. Блайт завжди боялася, що колись повторить долю своїх. Після довгих вмовлянь вона здається і народжує. Та чуда не стається, зв‘язок між з нею та дитиною лише механічний, чоловік віддаляється та старається подовше бути на роботі, з часом Блайт помічає пасивну агресію доньки до інших дітей, це помічає і виховатилька в садку, не помічає це тільки Фокс. Жінка знаходить обрізане волосся чужої дитини в джинсах дочки, поруч з нею на майданчику стається смертельний випадок з іншим малюком. Чи це все збіг?
Жінка пробує налагоджувати контакт в сім‘ї, та все марно. Їй здається, що народивши ще одну дитину вона зможе все змінити. І дійсно її хлопчик тягнеться до неї, вона відчуває те чого не було раніше. Тішиться щастю материнства, радіє що дочка любить братика(чи ні?), ігнорує ревність чоловіка, який звинувачує її у тому що сина вона любить більше за дочку.
📌 «Вона спостерігала, коли я купала Сема перед сном, а тоді сіла зі мною на підлогу, погладила його животик і сказала: «Він хороший малюк, правда?» Потім дала йому Бенні, і він узявся жувати кроликове вухо, доки вона мовчки на нього дивилася. Я дозволила їй надіти на нього піжаму, що було випробуванням терплячості для нас обох, бо вона так рідко про це просила. Натягаючи другу штанину, вона сказала: «Я більше не хочу мати Семмі».
Як це жити підозрюючи свою дитину. Не отримуючи підтримки. Коли тебе вважають божевільною. Коли чоловік йде до іншої. Коли дочка називає її мамою. Коли дізнаєшся, що в них народився син(та чи полюбить його дочка?)
Я захоплена глибиною описаного в книзі. Питаннями, які вона піднімає. Страхами та вибором перед якими постає жінка, яка керується любов‘ю до чоловіка, що буде емоційно відсутнім в найтяжчі моменти, вдаватиме, що не помічає ситуацій, що виходять з під контролю, переконуватиме, що вона нерозуміє, що це вона вина, а зрештою зрадить і піде. Та чи не повториться історія?
p.s. а ще я обурена перекладом назви «The push»
March 20, 2024
Цікаво описано в художній формі, той момент, що материнство це не завжди найкраще відчуття, що бувають ситуації, коли людина не зможе з цим дати ради і просто не хоче дітей, але під тиском суспільства стає мамою. Це не завжди найкраще рішення. І буває таке, що як би не старалася, але налагодити стосунки з дитиною не вийде.
Книга мене глибоко вразила та змусила дуже серйозно замислитися а чи були в мене колись такі ж відчуття, стосовно бажання бути матір'ю. Чи зможу я полюбити свою дитини, чи не буде це помилкою.
бажання, перечитати її, коли в мене буде дитина, щоб по новому поглянути на цю історію.
Книга мене глибоко вразила та змусила дуже серйозно замислитися а чи були в мене колись такі ж відчуття, стосовно бажання бути матір'ю. Чи зможу я полюбити свою дитини, чи не буде це помилкою.
бажання, перечитати її, коли в мене буде дитина, щоб по новому поглянути на цю історію.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews