Вічний календар

by Василь Махно

Роман Василя Махна «Вічний календар» — своєрідний український літопис, масштабна родинна сага, в якій поєднуються, переплітаються, співіснують і антагонізують історії кількох українських сімей від ХVII століття до наших днів. Тло — всесвітня історія, в якій ніколи не бракувало ні воєн, ні зрад, ні одвічної жаги до життя. Герої роману Василя Махна несуть у собі риси різних поколінь, національних характерів і ментальностей, протистоять часу й обставинам, витворюють і продовжують себе, повсякчасно утверджуючи одвічний постулат: історія насправді не вчить, вона тільки гартує.

Genres: Ukraine, Fiction

590 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2019

Reviews

[Joice · Rating 5 out of 5]

"Ніщо не зникає" ©

[Piotr · Rating 5 out of 5]

Niezwykła powieść. Uwielbiam takie.
Czytając pierwszy rozdział od razu pomyślałem o „Księgach Jakubowych” i „Silva rerum” - to ten sam literacki pułap, ta sama miara. I jeszcze nad tym wszystkim „Opowieści chasydów” Bubera!
Przepiękna opowieść o niezwykłym pograniczu i zamieszkujących je ludziach. Ciężko się od lektury oderwać, naprawdę.
Akcja, rozpoczynająca się w czasach ostatnich wojen polsko-tureckich, dobiega do pierwszej rosyjskiej agresji na Donbas… Jaki będzie ciąg dalszy?

[Daryna Prymakova · Rating 3 out of 5]

З перших сторінок роману в мене було зіпсовано враження від тексту. Я не знаю, як пишуться такі книги, як там летить фантазія в автора, але редактор щось помітно недопрацював.
Саббатай Цві пливе з Ізміру в Стамбул. Напередодні він утнув дещо в ізмірській сінагозі, після цього йде таке речення "минув час, коли всі рабини Ізміра прокляли Саббатая, і той зник з міста, з’явившись у Салоніках, а звідти переїхав до Стамбула". Який час? Нам повідомляється, що позавочра (перед тим як пливти до Стамбула) він був у сінагозі. І сівши на суднов Ізмірі він прибув прямо до Стамбулу. То які Салоніки?! І далі там такого повно... Султан їде в резиденцію добу (ця інформація нічого не значить для історії, просто до відома). Візир їде той самий маршрут дві доби. І знов ця інформація ні про що - він не затримувався, він не намагався відтягнути момент прибуття, ні, просто їхав. Студент приїхав до батьків, в один день мати й батько з ним розмовляють, а в інший день батько сам доїть козу, що він став робити тільки після смерті матері... І це в один приїзд, і ніяких похорон. Це дуже й дуже бісить.
Якби не це - враження були б кращі. Але через оці постійні нестиковки і помилки всі інші... хм... особливості цього роману теж стали дратувати.
Щодо самого роману, то сенс такої складної оповіді із перескакуванням з одних подій на інші - залишився мені геть не зрозумілим. Що це дало оповіді? Який ефект (крім роздратування) це мало б викликати? Можна приблизно здогадатись про задум, але втілення геть не вдале. І якщо перші дві частини хочаб трохи прив’язані до одного часового проміжку і створюють відповідну атмосферу - занурюють кожна у свою епоху, то третя взагалі є повним непорозумінням. Про все і ні про що, єдина її атмосфера - "ох, скільки там ще до кінця"...
Я додала цю книгу в бажані, тому що роман здобув премію "Зустріч" - українсько-єврейська літературна премія. Ох, здається мені за наступних лавреатів я вже не ризикну братися.

[Олена · Rating 3 out of 5]

Мені книга не сподобалась і читалась важко. Дратувало перестрибування по хронології в кожному розділі. Багато другорядних персонажів, яких автор дуже детально описував, але потім вони випадали із розповіді. В мене цей сюжет перегукується з романом "Міст на Дрині", який я прочитала не так давно, і твір Іво Андрича набагато кращий. Можливо, якби читала в іншій послідовності, різниця була б не така разюча.

[Anastasia · Rating 5 out of 5]

Земля, через которую проходят народы и поколения, войны и прочие беды. Кто-то оседает, укореняется и продолжает жить на этой земле, кто-то умирает и не оставляет потомства, кто-то уходит и не возвращается, а кто-то, напротив, возвращается... В то же время - это одна и та же земля и место, или оно каждый раз новое?

[Lesia Ukraïnka · Rating 4 out of 5]

Книга цікава, її прямо хочеться читати і читати, але це відбувалось через справжній мозковий біль )) Бо багато подій,імен,дат,місць.. Через насиченість інформацією мені справді давалось важко. Але так як я люблю історичні книги, то цікавість допомагала продовжувати. Не жалкую, що прочитала.

[Michalina · Rating 2 out of 5]

2 stars
DNF at 65%

[Oleksandra Godlevska · Rating 1 out of 5]

Прочитала лиш третину (1 частину). Важко читати - автор постійно змінює час, в якому переповідає історію, тому важко слідкувати за сюжетом. Думала, що буде простіше, коли почнеться більш новітня історія, краще відомий мені контекст, але ні. Тому надочитала, нажаль