Adam et Ève: Drame en quatre actes

by Mikhaïl Boulgakov

Comédie d'anticipation, où une attaque chimique détruit Léningrad et, présume-t-on, l'humanité tout entière. Un savant réussit, grâce à une invention, à sauver cinq personnes, dont Adam et Ève, couple marié le matin même. Ils se retrouvent tous dans la forêt et tentent d'inventer une vie nouvelle.

Genres: Theatre, Plays, Russia

108 pages, Paperback

First published January 1, 1931

About the author

French profile for the Russian/Ukrainian author Mikhail Bulgakov .

Do NOT merge author profiles in different languages/spelling.

Per GR policy, books published as Mikhaïl Boulgakov should have that name as secondary author, with Mikhail Bulgakov as primary author.

Reviews

[Trounin · Rating 3 out of 5]

Оглядываясь назад, видя последствия Первой Мировой войны, Булгаков понимал, подобного не избежать и в будущем. Человечество продолжит совершенствовать оружие, способное убивать людей массово. На полях сражений уже применялись отравляющие вещества, обеспечивающие возможность завоевания территорий с малыми потерями со своей стороны. Те футуристические фотографии, ныне нам доступные, кажутся взятыми из грядущих дней. Люди в противогазах взирают на приближение сил противника, впереди которых будто бы расстилается невидимый глазу газ. Ежели подобное было, значит оно повторится. Причём с таким размахом, что велика вероятность гибели всего человечества. И тогда вполне может оказаться так, что появятся те самые Адам и Ева, считаемые христианской религией первыми людьми, только на этот раз они будут единственными выжившими.

(c) Trounin

[ksenophon · Rating 4 out of 5]

bol göndermeli ve karanlık bir eser
klasik bir bulgakov eseri

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/9860
Шкода, що цей твір Булгакова наразі залишається маловідомим читачеві на відміну від тисяч оцінок, які виставили популярним прохідним речам. І нехай на даний момент його фантастична складова, на кшталт сонячного газу або антиотруйних променів винаходу професора Єфросимова, і здається такою, що не витримує жодної критики, але ж і за часів автора вона навряд чи мала більш реальний вигляд. Просто це антураж, другорядне тло, потрібне лише для вираження головного, що хотів донести автор. А що стосується суті, наповнення, то п'єса дуже насичена. Тут і пацифістські погляди автора, його лінія про те, що у війні на поголовне знищення людства немає тих, хто переміг, чи хто правий; що винахід, здатний захистити від катастрофи, треба віддати всім країнам, а не тільки соцтабору.

Просто блискучий пафос і карикатуризм у зображенні Адама, як партійного активіста; Дарагана, як червоного комісара. Їхня тупоумість і небажання зрозуміти, що не можна вести війну до останньої людини, неможливість піднятися над ідеологією до загальнолюдських цінностей і категорій. Навіть маючи борг врятованого власного життя, комуністичний фанатик, не роздумуючи, здатен відібрати життя у свого рятівника за ідеологію або за капсули з отрутою, бачачи наслідки її дії - порожні зачумлені міста. Але ні, воювати до останнього патрона і нести смерть на догоду світовій революції, нехай навіть не залишиться на всьому світі жодного робітника, селянина або революціонера! Ось цю атмосферу передано дуже талановито.

Є й критика радянської шаблонно-заполітизованої та відцензуреної донезмоги творчості: "Там, де колись виснажену землю борознили землисті обличчя селян князя Баратинського, нині з'явилися свіжі щічки колгоспниць..." (Це майже перший розділ🙂). Запитується, а в чому різниця, що щічки порожевіли, як були селяни кріпаками, так і залишилися? Але ж література...

У п'єсі багато символізму, наприклад автор наведених вище слів порівнюється з біблійним змієм-спокусником, хоча в другій половині твору він і відмовляється від комуністичної ідеології та підтримує Єву й нового Адама в їхньому прагненні почати просто жити. А реальним власником селян, що багаторазово борознять п'єсу, Булгаковим ставиться голова цензурного комітету, який захований за прізвищами декабристів...

Таким чином п'єса надзвичайно багатошарова і насичена змістом, і я б оцінив її ще на бал вище, якби не кінцівка, яка, в надії на пропуск цензурою, була віддана на догоду кон'юнктурі й тому вийшла змазаною і невиразною.

Тож, вважаю цей твір незаслужено забутим на тлі Майстра, Собачого серця..., а він нічим не гірший. Це навіть не п'єса, а просто якийсь сюрреалістичний треш, карикатура на радянську ідеологію і систему цінностей, якщо можна так сказати 🙂.

[Hannia]

6,5/10