Довелося мало не фізично себе стримувати, щоб не вліпити п'ятірку, бо завершальна сцена була така моторошно-прекрасна, що я мало не в трансі сиділа, готова забути всі деталі, що мені не сподобалися. Для першої частини буде четвірка, але я вже не можу дочекатися продовження.
Вас вітає Танхельм - королівство морфів - напів людей, напів тварин. Королівство, що межує із землями людей, льодового народу та отруєними землями царства тіней. Самі морфи - це колишні дикі тварини, обдаровані даром Лерена (їхнього бога) і тепер у них голови тварин та тіла людей. Вони володіють магією, мають свої закони та королівську родину і саме з гри за престол і почалася ця історія.
У цій книжці є дві паралельні часові лінії, які під кінець сплітаються в одну. Ми розпочинаємо цю історію зі знайомства з Ейлою Одноокою- морфинею, яка відбуває заслання на Крайній Півночі за вбивство. Убивство, яке вона вчинила десять років тому, ще зовсім юною. У ніч, в яку загинула королева Джайна Благородна та матір Ейли. Але заслання Ейли різко закінчується, коли її знаходять привиди минулого, а незнайомець рятує її життя та відправляє у мандрівку, яка нарешті допоможе Ейлі привідкрити завісу таємничості над тим, що сталося тієї злощасної ночі десять років тому.
Інша часова лінія - переносить нас на 18 років у минуле та плавно показує нам усе, що передувало тій ночі. Мушу зізнатися, що саме ця частина була мені цікавішою, бо в ній є Джайна, а Джайна моя улюблениця, хоч і абсолютно жахлива морфиня.
А лінія Ейли мені трохи менше зайшла, бо в тієї практично не було своєї волі і хоч це й було продиктовано сюжетом, мене це все одно дратувало.
З улюбленців ще хочеться виділити Ідала, бо Ідал це другий персонаж, який тягнув на собі цю історію, а їхні взаємодії з Джайною були моїми улюбленими.
Ну і в принципі хочеться відзначити, як добре авторка прописала більшість своїх персонажів і як змушувала їх (і мене) проходити крізь емоційне пекло раз за разом. Навіть ті, хто мені не подобався, мали за своїми вчинками якесь пояснення. Не виправдання, а саме пояснення.
Ще дуже хочу відзначити оцей момент, де (це маленький спойлер і не дуже важливий для сюжету) маленька Ейла запитує в мами чи це нормально, що вона не любить свого абюзивного батька, а мама їй каже:
Любов - не обов'язок. Любов то дія. Кожного ранку, коли сонце з'являється на небосхилі, ти вирішуєш любити чи ні. І будь-яка відповідь, так чи ні, правильна.
Як то кажуть, багато про що.
Мені дуже сподобалася світобудова цієї історії, мені були дуже цікаві всі ті політичні ігри, хоч під кінець не покидало відчуття, що все це можна було зробити якось простіше.
Перша частина має дуже хороше відчуття завершеності. Ми розуміємо, що нас чекає ще багато усього в майбутньому, але хоча б один етап цієї історії завершений. Тепер мені дуже цікаво побачити, що буде далі, бо не покидає відчуття, що деякі герої цієї частини стануть (уже стали) лиходіями наступних. А другорядні персонажі вийдуть на перший план. Я таке дуже люблю, тому не дочекаюся.
Щодо любовних ліній, то поки що тут була тільки одна, дуже делікатно прописана, але від цього не менш токсична, між двома морфинями. Мені сподобалося, бо я люблю токсичні стосунки в книжках, але якщо комусь не сподобається, то довго ви страждати не будете, вона реально описана декількома рядками. Сподіваюся, в наступних частинах градус токсичності між ними підвищиться.
Що ще? Я вже казала, що завершальна сцена шикарна? Бо завершальна сцена шикарна.
"Танхельм" це прекрасний дебют молодої авторки, який хочеться рекомендувати всім, бо воно дуже хороше. Тепер сиджу і чемно чекаю на продовження.
Зараз я буквально трохи ще покричу з дечого спойлерного, якщо ви вже прочитали, то можете приєднуватися. Якщо ні - то на цьому для вас все.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Я обожнюю Джайну, справді, але яка ж вона лицемірна сука, це просто ААААААААААААААААААААААААААААА.
На десять років! НА ДЕСЯТЬ ДОВБАНИХ РОКІВ ПОКИНУТИ СВІЙ НАРОД НА РОЗПРАВУ КРОВОЖЕРЛИВОМУ ПСИХОПАТУ! Просто тому що вони з Кіпаріс вирішили, що це єдиний шанс убезпечити трон за Джайною в майбутньому. Маніпулювати такою кількістю людей, зламати життя Ейлі просто через те, що вони вирішили, що це єдиний варіант. Я звісно розумію, що народ був трохи в шоці від всього, коли вона повернулася, але сподіваюся, що вони скоро очуняють і почнуть злитися на неї. Давайте мені вже Джайну в її лиходійській ері, вона вже й так однією ногою там.
RIP Ідал, я прям дуже засмутилася, коли його вбили. Сподіваюся його син Захарія, той що байстрюк королеви Ноель і напів брат Джайни ще вступить в гру за престол.
А от щодо Олаві, то він мені ні секунди не подобався, але чисто по приколу сподіваюся, що після того, як його кинули до метафоричних вовків (вигнали з усіх земель крім царства тіней), він повернеться, може й не очолюючи зграю, але принаймні приведе ту зграю Джайні під поріг.
А щодо Ейли я хотіла б сказати: Ейло, їбаш їх блять! А ми тобі будем помагать.
Чесно, сподіваюся в другій частині Ейла буде мститися усім і кожному. Вона заслужила трошки зійти з розуму, as a treat.