Книга Володимира В’ятровича, історика, коло наукових інтересів якого — український рух опору. «Нотатки неучасника бойових дій», як він сам їх називає, — це 45 розділів, 45 життєво важливих уроків історії, які ми маємо засвоїти, щоб відстояти незалежність і саме існування держави Україна. Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців. Історія — сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням.
Volodymyr Viatrovych is a Ukrainian historian researching the Ukrainian independence movement. He has been Director of the Ukrainian Institute of National Remembrance since 25 March 2014. He is a Candidate of Sciences (Ph.D) in historical sciences, director of the Center for Research of Liberation Movement in Lviv, and a member of the board of trustees of the "Lontskyi Prison" Museum. From 2008 to 2010 he was director of the Archives of the Security Service of Ukraine. In 2010-2011 he visited the Ukrainian Research Institute at Harvard University, working in particular with the archival documents of Mykola Lebed.
Хороша і потрібна добірка історичних фактів. Вивчіть/дослідіть ці факти – і вам вже ніколи не захочеться слухати російську попсу чи виправдовувати "хароших росіян"
Не з усім в книзі згодна. Відчуття, що історичні факти занадто ідеалізовані. І є певний перекіс. Тож ще дозбирую факти, щоб розібратись у темі. А ще з мінусів – трохи дратували кінцівки розділів. Як на мене - занадто пафосно-мотиваційні. Вони трохи змазували історично-аналітичні матеріали. І пости теж не всі зайшли. Але загалом книга хороша і потрібна суспільству. Раджу.
◾ Третя світова уже триває. Але поки лише на території України. Чи піде вона далі? Залежить від того, як світ підтримуватиме Україну і чи толеруватиме росію ◾ Це не лише третя світова війна. Це — війна світів. ◾ Найстрашніші в історії людства війни ведуться не за території, а за ідеї. ◾ Абсолютна більшість мешканців України сьогодні вважають себе українцями. Отже, проблеми з національним самоусвідомленням, з яким стикались попередники, майже немає. ◾ І цього разу про Україну не просто хтось десь у світі знає. Ми — держава, незалежність та цілісність якої визначають майже всі країни. ◾ «Зелених чоловічків» Росія використовувала ще напочатку 20 століття. 20 листопада 1917 року Центральна Рада ухвалила Третій Універсал, яким оголосила створення Української Народної Республіки. У відповідь на цей крок більшовики ввели у Харків війська на чолі з Антоновим-Овсієнком. Під прикриттям «зелених чоловічків» тем влаштували збори, на яких заявили про створення іншоі УНР - совєтської. Із столицею у Харкові. Далі війна проти Украніи якось руками більшовиків, але від імені цієї республіки. ◾ Протягом другої світової війни допомогу у межах ленд-Лізу надавали 42 країнам. Але найбільше отримала Британія і СРСР. Третина танків і 16% винищувачів Червоної армії, шо брали участь у битві ща Москву, надані західними союзниками. ◾ Через УПА пройшло більше 100 ти її вояків. А підтримку їм надавали більше 500 тисяч людей. Масштабне волонтерство у нас вже 80 років.
взагалі тут є що сказати на великий відгук ( залишу цю справу для інстаграму і тут буде коротко)
почнемо з мінусів ( які можуть бути суб’єктивними): • моментами занадто ідеалізоване бачення чи то історії, чи то сьогодення. не категоричне абсолютно. можливо, це навіть помічна річ у теперішній час, щоб читаючи, не з’їхати з глузду • моментами у передмові і післямові мені відчувалось самозакоханість автора чи щось в тому роді
так мінуси закінчились, тепер плюси:
• дууууже (от щиро дуже! я за два дні її проковтнула!) легко читається • це короткий екскурс історією України, який допоможе з історичної перспективи дивитись на сучасну війну, проводячи паралелі; а так як читається легко, то можу радити всім, кого цікавить тема, але не любить концентровані професійною лексикою тексти • як додаток, є дописи з фейсбука автора, які дуже лаконічно підкреслюють настрОї того дня ( ми ж досі сприймаємо реальність днем повномасштабної війни?) • уривки з документів важливих для сучасності України і промов видатних людей і це було свіжим джерелом інформації для мене
мені дуже сподобалось:) просто, щоб не забувати звідки все те прийшло і розуміти які перспективи на майбутнє у нас є
На початку повномасштабного вторгнення сім'я Володимира В'ятровича виїхала з Ворзеля на захід України, а сам Володимир — поїхав в Київ. Згодом їхнє містечко окуповали…
Володимир В'ятрович виконував обов'язки депутата, а також доєднався до ТРО в Києві та області. Активно вів соцмережі, допомагаючи своїм читачам буденними короткими дописами підтримки. А також започаткував ютуб-канал й записував короткі відео, в яких намагався коротко й вичерпано пояснити причини й наслідки цієї війни, яка триває вже століття.
📝 Згодом ці короткі відео вдалося отекстити й створити цю збірку коротких нарисів з історії України. З історії нашої боротьби з росією. Від 1917 року й до сьогодні. Наголошуючи на основних подіях, історик репрезентує причини, намагається чітко пояснити, чому так сталося, чому триває досі. А також Володимир В'ятрович впевнений саме ми і саме в цій активній фазі війни — можемо перемогти.
До речі, про вигляд перемоги тут також є роздуми. Загалом тут 45 нарисів.
📚 Я люблю як пише В'ятрович, чітко, лаконічно й дуже зрозуміло, завдяки його книгам — вивчати історію легко й цікаво. Колись читала «Нотатки з кухні „переписування історії“» - велика така цеглинка статтей, від якої я не могла відірватися, а це, на хвилинку, наукові статті! Крім цих двох книг, зверніть увагу також на " (Не) історичні миті", це збірка есе, в яких Володимир В'ятрович через власний досвід розповідає про різні історичні події. Також раджу підписатися на Володимира В'ятровича в фейсбуці.
«Чому успішні ліквідації всіляких «моторол» (16 жовтня 2016 року) чи «гіві» (8 лютого 2017-го) сповнюють нас відчуттям гордості за наших спецпризначенців і підпільників, а такі самі вчинки їхніх попередників з УВО, ОУН, УПА ми досі не готові оцінити як належні та героїчні?»
Книга складається з коротких історій про століття нашої війни з окупантом, які допомагають встановити зв’язки між історичними фактами і нинішніми новинами.
Формат подачі пречудовий. Скажу так: у мене було враження, що я особисто пив каву з Володимиром В’ятровичем і він читав мені ці крихітні цікавезні лекції, так щиро це написано.
Отже, тексти автора – лаконічні і змістовні, експертність найвищого рівня.
Художнє оформлення від Нікіти Тітова – неповторний шедевр. Покажу декілька фото у коментарях. 👇
"Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну" Володимир В'ятрович
Ця книга – величезний здобуток для нашого книговидання. Лаконічно і просто, у 45 есеях Володимир В'ятрович подає нам своє бачення цієї війни – від 1917-го року, коли постала УНР і до 2022, коли на Україну вкотре напала росія. І тим цікавіший цей текст, що він різнобічний.
Пам'ять – дивна річ. Коли я прокинувся 24 лютого, не стільки шокований, скільки злютований, під моїми руками була книга, яку напередодні, незадовго до, подарувала мені моя дружина – "ОУН-УПА" від Вівату. Я часто про неї згадую, бо для мене це леґендарна книга – вона опинилася настільки вчасно, що годі й уявити.
І тому я можу погодитись з В'ятровичем, що саме підручник історії формує світобачення українців – і або ми писатимемо свої, або за нас напишуть. Хоча нічого воно не напишуть, радше підпишуть – документ про капітуляцію.
Ця книга – зброя масового ураження. Першочергово, ясна річ, тих, хто нашу культуру, від а до я, намагається винищити. Себто росіян. Іронічно, що попри намагання захопити Київ за 3 дні, через вже більш ніж рік, у Володимира В'ятровича вийшла книга про справжнє обличчя окупанта. То й що, все ще немає спільного підручника з кацапнею? Воно й не дивно – "якби росіяни краще знали нашу історію, вони б не сунулись" (зі слів Володимира В'ятровича на презентації книги Любові Загоровської "#МояУПА).
Ще раз дякую, пане Володимире, – ця книга цеглина в фундамент нашої перемоги. Ілюстрації @nikita_v_titov просто бездоганні – і вони чудово доповнюють цю книгу.
Тож візьміть і прочитайте – і вважайте, що тепер ви озброєні.
«Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» Володимир Вʼятрович
Я перечитав багато книжок пана Володимира. Він дуже цікаво пише і розкриває нам деталі про нашу історію, скажімо так, що нам в школі не вик��адали і було довгий час закрито. Будемо обʼєктивні, до 2014 року дуже мало літератури було на нашу тематику.
Ця книга як раз для тих, хто ще не може до кінця розібратись, чому росія на нас напала. Чому вона так хоче захопити нас і встановити тут свою посіпакову владу, яка буде виконувати всі забаганки. Тут Вʼятрович розповідає про те, чому все ж таки росія не може зробити з нас маріонеткову країну.
Автор показує чому ця війна столітня , і чому вона буде продовжуватись, якщо це все не зупинити. Чому так бояться Бандеру і чому його зробили ворогом країни. руснява пропаганда гарно уклала це в голову українців. Тут стисло можна зрозуміти хто такий Бандера, що він робив для України і т.п. Книжка звісно зроблена гарно, з малюнками, з листівками і т.д. Дуже круте видання.
В той же час, хто цікавиться історією, книга буде нудна та слабка. Особисто для мене, це просто книжка , яку можна прочитати, нічого нового я з неї не взяв для себе. Але це не значить, що її можна не купляти, треба і потрібно. Книжка повинна бути на полиці.
Я трохи не потрапила в свої очікування від книги, бо чомусь я думала там буде більше про події давно минувші, а це були нариси автора, які він почав робити з перших днів повномасштабного вторгнення. Звісно, в цих нарисах Вʼятрович неоднократно звертався до історичних подій, але баланс був трохи похилений саме в бік новітньої історії. Це не є погано, але це просто не те, що я собі чомусь надумала (ну як "чомусь", ймовірно з анотації).
В книзі 45 розділів, які я розтягувала, читаючи по 1-2 на день. Не дивлячись на те, що по суті практично всі нариси вже були опубліковані в ФБ окремими постами в режимі реального часу протягом 2022 року, читати їх було досить цікаво і корисно (і часто боляче), адже вони дають класну аргументацію для відстоювання своєї позиції в дискусіях з вестернерами, які взагалі не викупають нашу війну і нашу ненависть.
Окрема вагома причина, чому варто звернути увагу на цю книгу це те, що вона частково є альбомом ілюстрацій геніального Нікіти Тітова. Знову ж таки, більшість з них є в мережі, але тримати в їх в руках в друкованому форматі - окреме задоволення.
В'ятровичу вдалося лаконічно і точно передавати дух непростої епохи, в якій ми всі живемо. Це - історія кількох поколінь українців. Це - історія наших дідів-прадідів, батьків, дітей і онуків.
45 нарисів, написаних автором - ретроспектива того, як Росія упродовж останнього століття намагалася знищити Україну. Ось цей діапазон, який виставляє В'ятрович у своїй книзі - 100 років, дозволяє сьогодні по-іншому дивитися на російсько-українську війну. Тут є і про рашизм та про гібридну війну проти України від леніна до путіна, і про те, чому росія так боїться Бандеру, і про терор бомбардуванням від гітлера до путіна. І ще багато чого корисного і цікавого. Не буду спойлерити).
В'ятрович - із тих істориків, які не лише працюють з історичними документами минувшини, а й сам є творцем цієї історії. Тому раджу вам, друзі, "Нашу столітню"!
Що саме робить Україну вільною країною вільних людей? Саме на це питання відповідає Володимир Вʼятрович у своїй книзі. Вдало проводячи паралелі між сучасним та минулим, він наводить історичні факти, які впливають на наше сьогодення. Історичні уроки, які не були засвоєні - повторюються, каже він. Викладеного в книзі матеріалу досить, щоб зрозуміти причини війни, методи ворога та наші ефективні способи боротьби. Книга охоплює події нашої столітньої боротьби за свободу та додає впевненості у нашій перемозі. Тому, що ми вміємо перемагати. Тому, що здатні чинити опір в обставинах, коли інші здаються. Читайте історію, яку нам не викладали. Дізнавайтесь про наше справжнє минуле. Пишайтесь нашими предками та плекайте національну ідентичність. Слава Україні!
не буду писати багато.Пану В'ятровичу велике дякую за працю.Цю книгу треба читати тим,хто ще за весь час не зміг знайти відповіді стосовно війни та все ще вагається .Хто знайом з працями В'ятровича чи інших істориків, вже багато інфо з книги знає.Книга написана легко ,прочитав за 1 день.Якби можна було б поставити 4,5,то поставив таку оцінку.Але ставлю 5 для просування українського контенту,особоливо історичний,який потрібен зараз українцям як повітря.
Окреме дякую за дуже яскраві та красиві ілюстрації.
Короткі нариси - дійсно короткі і цікаві. Пан В'ятрович пояснює чому росія напала на Україну і порівнює все це з минулими подіями початку 20-го століття і доводить, що ми виборюємо свою свободу уже сотню років. Деякі глави було важко читати, не тому що вони погано написані, а тому що речі, які тут описані проходять крізь тебе. Морально важко. Я точно ще буду повертатися до різних глав, перечитувати їх і гуглити додаткову інформацію. Не рекомендую читати книгу залпом, бо надто багато думок вирують у голові.
Не сподобалося: фейсбучні пости. Дуже багато відомих фактів. Сподобалося: власне, маловідомі факти: про УПА, про підписання Будапештсьеого меморандуму. Почитала б працю В'ятровича про УПА.