What do you think?
Rate this book
Alan Moore's Hypothetical Lizard #0-4
Alan Moore's Hypothetical Lizard Limited Edition Hardcover
Finally collected, here is one of Alan Moore's greatest works and his most critically acclaimed novella of all time, painstakingly adapted to comic books. Moore's frequent collaborator Antony Johnston has carefully preserved the story as it is presented in sequential form with stunning grey-painted art by sensations Lorenzo Lorente and Sebastian Fiumara. What would you pay to learn the innermost secrets of wizards? Young prostitute Som Som has made the ultimate sacrifice; literally sworn to secrecy by cosmetic surgery, the two halves of Som Som's brain have been severed, leaving her able to hear and see... but not speak or act. Now Som Som's unique attributes will put her firmly in the center of an impossible dilemma, as an old friend return to The House Without Clocks, and a deadly game of domination begins.... This collected volume contains the entire four issue series, the full text of the original story, and both artist's original design sketches. Limited to 750 copies.
128 pages, Hardcover
First published July 24, 2003
4 people are currently reading
278 people want to read
About the author
Alan Moore
1,579 books21.6k followersAlan Moore is an English writer most famous for his influential work in comics, including the acclaimed graphic novels Watchmen, V for Vendetta and From Hell. He has also written a novel, Voice of the Fire, and performs "workings" (one-off performance art/spoken word pieces) with The Moon and Serpent Grand Egyptian Theatre of Marvels, some of which have been released on CD.
As a comics writer, Moore is notable for being one of the first writers to apply literary and formalist sensibilities to the mainstream of the medium. As well as including challenging subject matter and adult themes, he brings a wide range of influences to his work, from the literary–authors such as William S. Burroughs, Thomas Pynchon, Robert Anton Wilson and Iain Sinclair; New Wave science fiction writers such as Michael Moorcock; horror writers such as Clive Barker; to the cinematic–filmmakers such as Nicolas Roeg. Influences within comics include Will Eisner, Harvey Kurtzman, Jack Kirby and Bryan Talbot.
As a comics writer, Moore is notable for being one of the first writers to apply literary and formalist sensibilities to the mainstream of the medium. As well as including challenging subject matter and adult themes, he brings a wide range of influences to his work, from the literary–authors such as William S. Burroughs, Thomas Pynchon, Robert Anton Wilson and Iain Sinclair; New Wave science fiction writers such as Michael Moorcock; horror writers such as Clive Barker; to the cinematic–filmmakers such as Nicolas Roeg. Influences within comics include Will Eisner, Harvey Kurtzman, Jack Kirby and Bryan Talbot.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 60 reviews
June 4, 2021
3.5*
"Su labor consistía en ser el receptáculo de las aspiraciones y ansiedades de los demás. Y, a pesar de la delicada naturaleza de esta tarea, nunca se vio sobrepasada por ella. Disfrutaba de la exclusividad que le proporcionaban esos atisbos del discurrir de la vida cotidiana. El hecho de que la gente le contara cosas que ni siquiera confesaban a sus amantes proporcionaba a Som-Som una perspectiva sobre la naturaleza humana mucho más acertada y exhaustiva que aquella de la que disfrutaban muchos sabios y filósofos."
"Estaba incrustada en el silencio, en una pequeña burbuja de conciencia dentro de un infinito de piedra sólida, muda, gris y eterna. Luchó contra ello, deseó que su lengua diera forma a esas palabras vitales de advertencia, pero, al mismo tiempo que lo intentaba, sabía que era un esfuerzo baldío"
A la hora de hablar de esta incursión de Moore en la novela (1987) , por fuera de su hábitat natural(las novelas graficas) Voy a comenzar por el final y tal vez ser un poco contradictorio: Me gusto bastante...no se si como obra literaria pero si como "viaje". A destacar su originalidad, su ambición y su prosa. Puedo decir que evoca a los sentidos, la percepción y las diferentes perspectivas. Pero es tremendamente difícil de hacer una sinopsis y una reseña sobre los acontecimientos que nos sitúan en este extraño burdel "La Casa sin relojes" . No le haría justicia ni para bien o para mal. Y también se me hace muy difícil recomendarla .
Es muy delgada la linea entre la imaginación desbordante y el delirio absoluto ...
¿Píldora roja o azul?
"Después de esto, no hay vuelta atrás.
Tomas la píldora azul: la historia termina, te despiertas en tu cama y crees lo que quieras creer. Tomas la píldora roja, te quedas en el País de las Maravillas y te muestro qué tan profundo va el agujero del conejo.”
Morfeo(MATRIX)
"Su labor consistía en ser el receptáculo de las aspiraciones y ansiedades de los demás. Y, a pesar de la delicada naturaleza de esta tarea, nunca se vio sobrepasada por ella. Disfrutaba de la exclusividad que le proporcionaban esos atisbos del discurrir de la vida cotidiana. El hecho de que la gente le contara cosas que ni siquiera confesaban a sus amantes proporcionaba a Som-Som una perspectiva sobre la naturaleza humana mucho más acertada y exhaustiva que aquella de la que disfrutaban muchos sabios y filósofos."
"Estaba incrustada en el silencio, en una pequeña burbuja de conciencia dentro de un infinito de piedra sólida, muda, gris y eterna. Luchó contra ello, deseó que su lengua diera forma a esas palabras vitales de advertencia, pero, al mismo tiempo que lo intentaba, sabía que era un esfuerzo baldío"
A la hora de hablar de esta incursión de Moore en la novela (1987) , por fuera de su hábitat natural(las novelas graficas) Voy a comenzar por el final y tal vez ser un poco contradictorio: Me gusto bastante...no se si como obra literaria pero si como "viaje". A destacar su originalidad, su ambición y su prosa. Puedo decir que evoca a los sentidos, la percepción y las diferentes perspectivas. Pero es tremendamente difícil de hacer una sinopsis y una reseña sobre los acontecimientos que nos sitúan en este extraño burdel "La Casa sin relojes" . No le haría justicia ni para bien o para mal. Y también se me hace muy difícil recomendarla .
Es muy delgada la linea entre la imaginación desbordante y el delirio absoluto ...
¿Píldora roja o azul?
"Después de esto, no hay vuelta atrás.
Tomas la píldora azul: la historia termina, te despiertas en tu cama y crees lo que quieras creer. Tomas la píldora roja, te quedas en el País de las Maravillas y te muestro qué tan profundo va el agujero del conejo.”
Morfeo(MATRIX)
December 3, 2016
This graphic novel adapts a World Fantasy Award novella, Hypothetical Lizard about Som-Som, a young prostitute working in a brothel frequented by wizards. It’s adapted by Antony Johnson and illustrated in black and white by Lorenzo Lorente and Sebastian Fiumara and this volume also contains the original story, which I read to help me clarify what is going on, because it’s opaque, ethereal, mysterious, all that. It’s fantasy with some real darkness in it. And magic, and a kind of Faustian bargain for knowledge. And sexuality, some dark eroticism.
The brothel is frequented by wizards, and Som-Som has particular interest in what wizards know, so she is willing to exchange things for this knowledge. She gives up her ability to speak and act (through cosmetic and brain surgery) in exchange for an ability to know such secrets. She can still see and hear. She wears a porcelain mask on half of her face, so there’s a yin/yang or comedy/tragedy dramatic effect. Som-Som is also fascinated/horrified by one tale of psychological domination she is aware of, acts of revenge on her friend Rawra Chin by Chin’s lover. In order to have her lover, Rawra gives up certain things which she is willing to do. A psychological bargain, which becomes the focus of the story even as it becomes abusive.
I’ve read it now a couple times and I am surprised I had never heard of it before. Probably because I mainly know Moore’s graphic work and this is never mentioned as among the best. But I think its award-winning reputation as a fantasy story is well-deserved. And as a graphic adaptation, it fits the tone of the story. It’s both a little horrifying and quite haunting, finally, a tale of domination and what you may be willing to give up for love/knowledge, something we see in both Som-Som and Rawra. I think it’s really great work, overall, fascinating and mysterious.
The brothel is frequented by wizards, and Som-Som has particular interest in what wizards know, so she is willing to exchange things for this knowledge. She gives up her ability to speak and act (through cosmetic and brain surgery) in exchange for an ability to know such secrets. She can still see and hear. She wears a porcelain mask on half of her face, so there’s a yin/yang or comedy/tragedy dramatic effect. Som-Som is also fascinated/horrified by one tale of psychological domination she is aware of, acts of revenge on her friend Rawra Chin by Chin’s lover. In order to have her lover, Rawra gives up certain things which she is willing to do. A psychological bargain, which becomes the focus of the story even as it becomes abusive.
I’ve read it now a couple times and I am surprised I had never heard of it before. Probably because I mainly know Moore’s graphic work and this is never mentioned as among the best. But I think its award-winning reputation as a fantasy story is well-deserved. And as a graphic adaptation, it fits the tone of the story. It’s both a little horrifying and quite haunting, finally, a tale of domination and what you may be willing to give up for love/knowledge, something we see in both Som-Som and Rawra. I think it’s really great work, overall, fascinating and mysterious.
April 25, 2019
Beautiful.
The art, black and white, is dreamlike. The story is tragic and fantastic. The world it takes place in is amazing.
A story of love, trust and betrayal. All taking place in a brothel catering to the magical beings surrounding them. The brothel itself houses many bizarre people, some born that way and some modified. Som-som is modified. She has made the ultimate sacrife by separating her brain in two. She can hear but cannot speak of it. She can speak clearly, but only snippets of her past. All so she could be a wizard's whore.
Through Som-Som we see the tragedy unfold. And it is as tragic as it is magical.
The art, black and white, is dreamlike. The story is tragic and fantastic. The world it takes place in is amazing.
A story of love, trust and betrayal. All taking place in a brothel catering to the magical beings surrounding them. The brothel itself houses many bizarre people, some born that way and some modified. Som-som is modified. She has made the ultimate sacrife by separating her brain in two. She can hear but cannot speak of it. She can speak clearly, but only snippets of her past. All so she could be a wizard's whore.
Through Som-Som we see the tragedy unfold. And it is as tragic as it is magical.
May 18, 2013
This is an incredible work. I find that even to try and describe what 'A Hypothetical Lizard' is about puts me under significant introspective strain. It is a mirror-maze of love, sex, betrayal, identity, magic and fantasy packaged in a copper ball of existentialism. (You'll know what I mean when you read it.)
If you think all that seems like a lot to accomplish in a graphic novella adapted from a short story, you probably did not read the name of the author. Alan Moore's writing is so hypnotically brilliant that it threatens to render the art unnecessary, but Lorenzo Lorente's beautiful and ghostly pencil-work acts a sieve that crystallizes the exquisite prose.
And how can you resist a title as good as that?
If you think all that seems like a lot to accomplish in a graphic novella adapted from a short story, you probably did not read the name of the author. Alan Moore's writing is so hypnotically brilliant that it threatens to render the art unnecessary, but Lorenzo Lorente's beautiful and ghostly pencil-work acts a sieve that crystallizes the exquisite prose.
And how can you resist a title as good as that?
January 2, 2013
As much as I like Alan Moore's comics I really do love his prose. So I bought this as it was a short story, and included the story as well as a comic adaptation of the story. I read the story first and really loved it. It was a depressing story about your sense of self, freedom, choice and had a transgender main character. The prose was lovely and created this wonderful vivid world and people. The comic I thought would never be able to hold up to the way I imagined it and it didn't. It cut out bits and the Rawra Chin was not nearly beautiful enough. That said I really did like the story and would definitely recommend it.
August 20, 2020
L’hypothèse du lézard est une novella écrite par Alan Moore et illustrée par Céline Canévet. Ces illustrations se marient à merveille avec l’ambiance gothique, désenchantée et oppressante de ce texte court qui raconte une histoire d’amour tragique entre deux comédiens au genre incertain. C’est finalement un drame ordinaire que dépeint Alan Moore, un drame ordinaire dans un univers fantasy et saupoudré d’une impitoyable cruauté.
-> https://ombrebones.wordpress.com/2020...
-> https://ombrebones.wordpress.com/2020...
November 21, 2013
It would have been perfectly possible not to set this story in a brothel. Moore's becoming a bit like Frank Miller, eh wot?
Corpos callosum righty ho.
Amazing concepts, stunning metaphors, twisted love story.
Basically a short story set to images. The art is functional, somewhat stylish, a bit limited in imagination. But it works.
Corpos callosum righty ho.
Amazing concepts, stunning metaphors, twisted love story.
Basically a short story set to images. The art is functional, somewhat stylish, a bit limited in imagination. But it works.
February 9, 2017
07/17/11
Reread 4/20/15: Not as traumatic as the first time I read it, since I knew what was coming this time. It's still horrifically fascinating, and I would kill to get more stories in this world.
Reread 4/20/15: Not as traumatic as the first time I read it, since I knew what was coming this time. It's still horrifically fascinating, and I would kill to get more stories in this world.
July 8, 2020
Une excellente nouvelle qui relève autant de la fantasy que de la réalité tristement ordinaire: les relations toxiques. La question qui reste en fin d’histoire est: sommes-nous comme Som-Som des témoins muets de ces drames?
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 22, 2018
No lo he entendido o es extremadamente absurdo como para ello.
Una casa con seres raros y una chica medio chico con careta y calva, que se enamora y su moral no le deja. Lo único que he llegado a ver.
Una casa con seres raros y una chica medio chico con careta y calva, que se enamora y su moral no le deja. Lo único que he llegado a ver.
March 1, 2022
Weird fiction in illustrated form, originally a novella and it shows. A more experimental, and colorfull, art style would have brought something extra in to the narrative. Still has enought fascinating ideas and mood to be worth the read.
December 17, 2020
Romanzo breve che narra una lunga serie di abusi e di una relazione malata. Devo dire che mi ha davvero sorpresa sebbene mi abbia lasciata con l'amaro in bocca
December 30, 2020
Le livre est une novela d'Alan Moore, et le premier texte de cet auteur que je lis. Alan Moore est dans l'occultisme et ça se voit, son texte est un mélange entre roman et conte, bourré de symbolique, avec une écriture précise et poétique. C'est un ovni magnifique qui mérite d'être lu.
June 15, 2020
Intriguée par le principe d'une nouvelle d'Alan Moore dans un monde de fantasy partagé entre plusieurs auteurs, j'avais participé à la campagne de financement participatif des éditions ActuSF pour obtenir ce livre. Je l'avais presque oublié, mais j'ai fini par recevoir ce très joli livre. Les illustrations sont magnifiques, c'est vraiment un très bel objet. Cependant, ça reste une nouvelle, et on sent qu'Alan Moore a écrit ça pour s'amuser sans trop la travailler. Le concept du personnage que l'on voit en couverture est intéressant, mais finalement peu utilisé dans le reste de l'histoire... Il faut que je regarde si c'est quelque chose qu'il a inventé ou repris d'autres auteurs qui ont "visité" ce monde. Quant à l'histoire d'amour au centre du récit, ses deux personnages sont trop peu travaillés pour qu'elle soit réellement profonde, et j'ai vu le dénouement arriver bien avant la fin, ce qui ne m'arrive pas souvent. Bref, une lecture intéressante, mais qui n'atteint pas tout potentiel, et Alan Moore est clairement capable de mieux !
March 20, 2017
I read it cover to cover in the dead of night when I should very much have been asleep.
When I first put it down I thought, 'wow I did NOT like that one!'. And then I thought 'but why, what's not to like?' And then I realized that I found myself doubly attracted and disgusted by much the same elements of the story. And then I thought on it and thought 'that that was a pretty good feat, which shud come around more often'. This is good horror.
I quite liked the little conundrum that wraps around the story. And I think that I think that More's amalgamation of so many genres (mystery, horror, drama, tragedy and fantasy) was quite smashingly done, all while nodding to one of my fav horror novellas of all time.
And all is well that ends well, I always say....and this one quite does. Well, to my mind anyway.
Final verdict: this one is pretty fun
When I first put it down I thought, 'wow I did NOT like that one!'. And then I thought 'but why, what's not to like?' And then I realized that I found myself doubly attracted and disgusted by much the same elements of the story. And then I thought on it and thought 'that that was a pretty good feat, which shud come around more often'. This is good horror.
I quite liked the little conundrum that wraps around the story. And I think that I think that More's amalgamation of so many genres (mystery, horror, drama, tragedy and fantasy) was quite smashingly done, all while nodding to one of my fav horror novellas of all time.
And all is well that ends well, I always say....and this one quite does. Well, to my mind anyway.
Final verdict: this one is pretty fun
June 6, 2016
La cantidad y la calidad de imágenes mentales que Alan Moore consigue provocar es fantástica. Hasta ahora solo había leído comics suyos, pero me ha gustado mucho más como novelista.
Eso sí, el que haya ilustrado la portada de la edición de Planeta, y el que haya escrito la sinopsis al reverso no se han leído el libro. Nada que ver con lo que hay escrito.
Eso sí, el que haya ilustrado la portada de la edición de Planeta, y el que haya escrito la sinopsis al reverso no se han leído el libro. Nada que ver con lo que hay escrito.
July 28, 2020
Un incroyable ouvrage, si original et différent de tout ce que j'ai pu lire avant. J'ai aimé le personnage de Raura Chin. Le retournement de situation final est quelque peu déstabilisant cependant.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 8, 2025
"Гіпотетична ящірка"
Алан Мур
"У кульці може спати ящірка, а може й ні. У цьому й загадка, відповіла вона йому.
Його мовчання, здавалось, заохочувало до розлогішого пояснення.
Розповідають, що існує ящірка, здатна впадати у сплячку на роки чи навіть століття, без їжі, повітря та води, сповільнюючи свої життєві процеси настільки, що між ударами серця може минути дюжина зим. Мені казали, що це дуже маленьке створіння, не більше за верхню фалангу мого зігнутого великого пальця. Майстри, які виготовляють ці прикраси, начебто розміщують одну зі сплячих рептилій у кожну кульку, перш ніж її запечатати. Якщо придивитися, видно шов посередині.
Форал Ятт придивлятися не став і продовжував сидіти спиною до вогнища, тримаючи кульку у правій руці й обертаючи її так, щоби вогненні відблиски пробігали по її поверхні. Крізь непроникну тінь, що досі приховувала вираз його обличчя, Равра Чін відчула зміну в його мовчанні. Відчула, що та незначна перевага, яку вона отримала, починає вислизати. Чому він мовчить? Не в змозі приховати тривоги в голосі, вона продовжила свій монолог:
Кульку не можна відкрити, тож мусиш розмірковувати, чи насправді всередині неї є ящірка, чи ні. Це пов'язано з нашим сприйняттям довколишнього світу, і якщо про це думати, то починаєш розуміти, що неважливо, є там ящірка чи ні, а тоді можна думати про те, що є реальним, а що ні, і... — вона затнулась, ніби зненацька збагнувши власну нескладність, ... кажуть, що це дуже розслабляє"
Ґазлайтинг зведений до абсолюту в антуражі фентезійного Содому. Цим реченням можна описати дане оповідання.
Також цей твір може слугувати ілюстрацією патологічної сугестії. Зараз таке часто стається тоді, коли пацієнт ментально сильніший, складніший і підступніший ніж його дешевий терапевт.
Спочатку я прочитав оповідання, а потім і комікс-адаптацію, тому цей відгук подвійний.
Алан Мур не зміг би допустити, що комікс буде просто повтором оповідки, і справді, це доповнення, яке ще чіткіше розповідає хто є хто і дозволяє побачити додаткові грані сюжету.
Наприклад Сом-Сом.
В одній з чотирьох ексклюзивних таро-обкладинок вона виступає, як Королева Чаш. Чаша посудина - для рідини. Так само і Сом-Сом вмістилище "чударнацьких еякуляцій", прибіжище ворожбитів.
"Її призначення полягало в тому, щоби бути вмістилищем прагнень і тривог інших, однак це ніколи не гнітило її. Вона насолоджувалася винятковістю цих коротких поглядів на плин звичайного життя. Той факт, що їй розповідали те, чого не зважилися би розповісти навіть своїм коханим, дало Сом-Сом можливість прозирати людську натуру правдивіше і всеохопніше, ніж це дано було багатьом мудрецям і філософам."
Тим часом Форал Ят тут - Лицар Палиць. Це відсилає нас до сцени де він запалює вогнище, а потім із запалом пенетрує приблуду. Цікаво, що в ілюстрації до карти використано неправильний підпис. В мене з приводу цього є два варіанти: а) це помилка, б) це натяк на "переміну місць" що далі слідуватиме.
Равра Чін виступає персоніфікацією карти "Місяць". І вкотре Мур вражає мене своїм скрупульозним знанням Таро. Якби не п'ятнадцять років самовчення і десятки прочитаних книг з цієї теми, я б не відгадав його геніальну алюзію. Ось, гляньте: персонаж роздвоєний, як і дві частини кульки зі шредінґерівською ящіркою, водночас ці дві фігури собою замінюють двох Анубісів з Таро Тота, бо Мур більше за все цінував саме цю колоду та й іконографія відсилає до неї. Ефект доповнює жук-проектор, двоїстість риб в лівому кутку і анкхи в руках.
І врешті Матрона Уіш, яка з'являється, як персоніфікація "Десятки дисків". По перше, гляньте на скільки талановито це намальовано. Тіло Уіш, як дошка для гри та водночас земля, будівля де діється драма. Цікаво глянути, як на Сефіроті розміщені першорядні та другорядні персонажі. Сом-Сом - Кетер, вона корона магів, Форал Ят - Хокма, що відповідає Адаму, Равра Чін - Біна, а отже - Єва. Класифікацію можна продовжувати й далі, але закінчу на тім, що татуйована Книга це Малкут.
Висновуючи, скажу, що це оповідання далеко не є абсолютним шедевром Мура, дідо може краще, але це якщо порівнювати з ним же самим. Самостійно ж, це складна гра в Шекспіра та аналітика, загалом вдала і цікава тим, що найцікавіші герої залишилися поза сюжетом.
"Запала тривала тиша. Мідний світ обертався між пальцями безликого і байдужого бога."
Вчитуюсь далі.
Алан Мур
"У кульці може спати ящірка, а може й ні. У цьому й загадка, відповіла вона йому.
Його мовчання, здавалось, заохочувало до розлогішого пояснення.
Розповідають, що існує ящірка, здатна впадати у сплячку на роки чи навіть століття, без їжі, повітря та води, сповільнюючи свої життєві процеси настільки, що між ударами серця може минути дюжина зим. Мені казали, що це дуже маленьке створіння, не більше за верхню фалангу мого зігнутого великого пальця. Майстри, які виготовляють ці прикраси, начебто розміщують одну зі сплячих рептилій у кожну кульку, перш ніж її запечатати. Якщо придивитися, видно шов посередині.
Форал Ятт придивлятися не став і продовжував сидіти спиною до вогнища, тримаючи кульку у правій руці й обертаючи її так, щоби вогненні відблиски пробігали по її поверхні. Крізь непроникну тінь, що досі приховувала вираз його обличчя, Равра Чін відчула зміну в його мовчанні. Відчула, що та незначна перевага, яку вона отримала, починає вислизати. Чому він мовчить? Не в змозі приховати тривоги в голосі, вона продовжила свій монолог:
Кульку не можна відкрити, тож мусиш розмірковувати, чи насправді всередині неї є ящірка, чи ні. Це пов'язано з нашим сприйняттям довколишнього світу, і якщо про це думати, то починаєш розуміти, що неважливо, є там ящірка чи ні, а тоді можна думати про те, що є реальним, а що ні, і... — вона затнулась, ніби зненацька збагнувши власну нескладність, ... кажуть, що це дуже розслабляє"
Ґазлайтинг зведений до абсолюту в антуражі фентезійного Содому. Цим реченням можна описати дане оповідання.
Також цей твір може слугувати ілюстрацією патологічної сугестії. Зараз таке часто стається тоді, коли пацієнт ментально сильніший, складніший і підступніший ніж його дешевий терапевт.
Спочатку я прочитав оповідання, а потім і комікс-адаптацію, тому цей відгук подвійний.
Алан Мур не зміг би допустити, що комікс буде просто повтором оповідки, і справді, це доповнення, яке ще чіткіше розповідає хто є хто і дозволяє побачити додаткові грані сюжету.
Наприклад Сом-Сом.
В одній з чотирьох ексклюзивних таро-обкладинок вона виступає, як Королева Чаш. Чаша посудина - для рідини. Так само і Сом-Сом вмістилище "чударнацьких еякуляцій", прибіжище ворожбитів.
"Її призначення полягало в тому, щоби бути вмістилищем прагнень і тривог інших, однак це ніколи не гнітило її. Вона насолоджувалася винятковістю цих коротких поглядів на плин звичайного життя. Той факт, що їй розповідали те, чого не зважилися би розповісти навіть своїм коханим, дало Сом-Сом можливість прозирати людську натуру правдивіше і всеохопніше, ніж це дано було багатьом мудрецям і філософам."
Тим часом Форал Ят тут - Лицар Палиць. Це відсилає нас до сцени де він запалює вогнище, а потім із запалом пенетрує приблуду. Цікаво, що в ілюстрації до карти використано неправильний підпис. В мене з приводу цього є два варіанти: а) це помилка, б) це натяк на "переміну місць" що далі слідуватиме.
Равра Чін виступає персоніфікацією карти "Місяць". І вкотре Мур вражає мене своїм скрупульозним знанням Таро. Якби не п'ятнадцять років самовчення і десятки прочитаних книг з цієї теми, я б не відгадав його геніальну алюзію. Ось, гляньте: персонаж роздвоєний, як і дві частини кульки зі шредінґерівською ящіркою, водночас ці дві фігури собою замінюють двох Анубісів з Таро Тота, бо Мур більше за все цінував саме цю колоду та й іконографія відсилає до неї. Ефект доповнює жук-проектор, двоїстість риб в лівому кутку і анкхи в руках.
І врешті Матрона Уіш, яка з'являється, як персоніфікація "Десятки дисків". По перше, гляньте на скільки талановито це намальовано. Тіло Уіш, як дошка для гри та водночас земля, будівля де діється драма. Цікаво глянути, як на Сефіроті розміщені першорядні та другорядні персонажі. Сом-Сом - Кетер, вона корона магів, Форал Ят - Хокма, що відповідає Адаму, Равра Чін - Біна, а отже - Єва. Класифікацію можна продовжувати й далі, але закінчу на тім, що татуйована Книга це Малкут.
Висновуючи, скажу, що це оповідання далеко не є абсолютним шедевром Мура, дідо може краще, але це якщо порівнювати з ним же самим. Самостійно ж, це складна гра в Шекспіра та аналітика, загалом вдала і цікава тим, що найцікавіші герої залишилися поза сюжетом.
"Запала тривала тиша. Мідний світ обертався між пальцями безликого і байдужого бога."
Вчитуюсь далі.
February 21, 2020
After sampling and disqualifying Grant Morrison's The Filth as adequate T material, I settled on ye old faithful wizard Moore while waiting for it all to kick in. It ended up beginning, middling, and peaking the T. Blew my mind. One of the nice things I remember from From Hell was this idea that the corpus callosum has been thickening over the centuries of our species, increasing communication between the hemispheres but also reducing the impact of the intuitive non-verbal right, which was responsible for our visions and magicks from when the hemispheres were more autonomous. This takes that idea to its logical extreme for a mechanistic species confident about engineering biology (until I learned later that this was one of his first ever stories, way before From Hell).
I can't seem to find any additional works developing Som-Som as a character, which strikes me as strange given that the full implication of her corpus callosotomy is never explored in its all delicious promise. There are some minor logistics like depth perception, but otherwise the mindbending spacetime realignment and shamanic magick potential is left out entirely, perhaps for Promethea or his Lovecraftian series. At the end while vertigo was pulling my right into the various top view panels, I had the distinct suspicion the entire story was being experienced by Som-Som simultaneously and we'd get a glimpse of how time works differently in her trapped mind, but nah.
There ends my one complaint, because it was equally impactful to have an incredibly convoluted premise used for nothing more than a compelling wrapper for an omniscient yet impotent narrator. It mirrored my own experience as a reader, the sense of inevitability and dread when R has her head shaved, apparently helpless and already a shadow of her strident past. The rabbithole gets more and more twisted and shocking, and there is nothing I (Som-Som) can do despite knowing exactly what's happening and where things are leading. Then when the 'layers of meaning fold in on each other', the story mirrors the past exactly, the abandonment and guilt, the resentment and rage, the suicide and murder, the waiting carriage and parting glance. The last two issues are relentlessly chilling in their psychopathy, destroying R in slow, medium and then breakneck steps, not by doing unto her but allowing her to do unto herself. Ice cold.
Noone plays on Pareidolia quite like Moore (peculiarly, I can't find anything authoritative on Google about the role of a writer vs illustrator, so I'm currently sticking with the premise that Moore plans the panels fully and Antony Johnston, who I've only now discovered did those wonderful Wasteland comics, just draws them). Every dark portion of a panel adds not just texture but meaning, mostly imagined, but through a controlled experiment I did conclude that the strokes, grains, and play of light were all placed to fuel imagination purposefully. Every panel was staged with so much detail and precision that each would make for a full Nerdwriter video.
Because it was T-time, I spent inordinately patient periods staring at the panels one by one for the first time ever, and it was a revelatory experience in how to read comics. Really makes me wonder about all the comics I've read so far, scrolling quickly down while pausing just enough to read the text and cursorily using the illustration to somehow situate myself in the story superficially. This time (helped that the letters were dancing around too much) I used the text like subtitles, absorbed in passing by the subconscious. Unfortunately this isn't really a life-hack, I tried it again on Courtyard and Neonomicon and it does. not. work. Pretty sure it'd work on From Hell though.
I can't seem to find any additional works developing Som-Som as a character, which strikes me as strange given that the full implication of her corpus callosotomy is never explored in its all delicious promise. There are some minor logistics like depth perception, but otherwise the mindbending spacetime realignment and shamanic magick potential is left out entirely, perhaps for Promethea or his Lovecraftian series. At the end while vertigo was pulling my right into the various top view panels, I had the distinct suspicion the entire story was being experienced by Som-Som simultaneously and we'd get a glimpse of how time works differently in her trapped mind, but nah.
There ends my one complaint, because it was equally impactful to have an incredibly convoluted premise used for nothing more than a compelling wrapper for an omniscient yet impotent narrator. It mirrored my own experience as a reader, the sense of inevitability and dread when R has her head shaved, apparently helpless and already a shadow of her strident past. The rabbithole gets more and more twisted and shocking, and there is nothing I (Som-Som) can do despite knowing exactly what's happening and where things are leading. Then when the 'layers of meaning fold in on each other', the story mirrors the past exactly, the abandonment and guilt, the resentment and rage, the suicide and murder, the waiting carriage and parting glance. The last two issues are relentlessly chilling in their psychopathy, destroying R in slow, medium and then breakneck steps, not by doing unto her but allowing her to do unto herself. Ice cold.
Noone plays on Pareidolia quite like Moore (peculiarly, I can't find anything authoritative on Google about the role of a writer vs illustrator, so I'm currently sticking with the premise that Moore plans the panels fully and Antony Johnston, who I've only now discovered did those wonderful Wasteland comics, just draws them). Every dark portion of a panel adds not just texture but meaning, mostly imagined, but through a controlled experiment I did conclude that the strokes, grains, and play of light were all placed to fuel imagination purposefully. Every panel was staged with so much detail and precision that each would make for a full Nerdwriter video.
Because it was T-time, I spent inordinately patient periods staring at the panels one by one for the first time ever, and it was a revelatory experience in how to read comics. Really makes me wonder about all the comics I've read so far, scrolling quickly down while pausing just enough to read the text and cursorily using the illustration to somehow situate myself in the story superficially. This time (helped that the letters were dancing around too much) I used the text like subtitles, absorbed in passing by the subconscious. Unfortunately this isn't really a life-hack, I tried it again on Courtyard and Neonomicon and it does. not. work. Pretty sure it'd work on From Hell though.
September 8, 2021
Just avoid this one.
Alan Moore is no Comic Book King Midas and not everything he touches is gold.
Some of it is shit.
This entire comic is set in a magical brothel called The House without Clocks - we're never told why and it has no working on the story, it just sounds cool and weird.
I can't stress enough that this place serves NO purpose. There's nothing tied up to it being a brothel other than it probably being edgy.
It promises wizards and magic, but we see none of that at any time.
In fact, this whole story could be told in a normal brothel in a normal world. Or in a house in a normal world. The setting has zero impact on the story or any elements of it, other than to justify stupid stuff like that everyone carries a cyanide pill equivalent or that a hypothetical lizard sealed inside a bronze sphere is somehow useful.
Also Alan Moore knows nothing about having a split brain and didn't do his research more than extremely superficially - so he probably shouldn't have built such a huge premise around it. For an example, Som-som is mute as a result of having her brain halves separated - but it just doesn't actually work like that.
The odd characteristics of the Som-som character has very little basis in reality - this is Moore not understanding how the brain works and being weird just to be weird. All this could have been solved with it being a magic mask or a magic ritual making her this way, instead of dumb not-science.
Everyone is always mentioned with their first and surnames, every single time. Weird for the sake of weird.
Kinda like the old man version of "lulz so random" is "lookit my genius, I can write weird and nonsensical stuff!"...
The art is quite mediocre too. Perspectives are wrong, angles and so on - and it doesn't feel like it's done on purpose to create some lovecraftian sense of wrong, its simply an inept artist.
Also, the dialogue around the transgender character did not age well. At all.
Alan Moore is no Comic Book King Midas and not everything he touches is gold.
Some of it is shit.
This entire comic is set in a magical brothel called The House without Clocks - we're never told why and it has no working on the story, it just sounds cool and weird.
I can't stress enough that this place serves NO purpose. There's nothing tied up to it being a brothel other than it probably being edgy.
It promises wizards and magic, but we see none of that at any time.
In fact, this whole story could be told in a normal brothel in a normal world. Or in a house in a normal world. The setting has zero impact on the story or any elements of it, other than to justify stupid stuff like that everyone carries a cyanide pill equivalent or that a hypothetical lizard sealed inside a bronze sphere is somehow useful.
Also Alan Moore knows nothing about having a split brain and didn't do his research more than extremely superficially - so he probably shouldn't have built such a huge premise around it. For an example, Som-som is mute as a result of having her brain halves separated - but it just doesn't actually work like that.
The odd characteristics of the Som-som character has very little basis in reality - this is Moore not understanding how the brain works and being weird just to be weird. All this could have been solved with it being a magic mask or a magic ritual making her this way, instead of dumb not-science.
Everyone is always mentioned with their first and surnames, every single time. Weird for the sake of weird.
Kinda like the old man version of "lulz so random" is "lookit my genius, I can write weird and nonsensical stuff!"...
The art is quite mediocre too. Perspectives are wrong, angles and so on - and it doesn't feel like it's done on purpose to create some lovecraftian sense of wrong, its simply an inept artist.
Also, the dialogue around the transgender character did not age well. At all.
January 16, 2021
Après le très beau La Guerre des Trois rois, j’ai été ravie de continuer à découvrir la collection graphique de Actu SF avec cette très longue nouvelle d’Alan Moore. Si je connais le bonhomme, je n’avais jusque là absolument rien lu de lui et j’avais très envie de le découvrir.
Et je sors un peu partagée de cette lecture malheureusement.
Graphiquement, cet ouvrage est parfait. Le travail de Cindy Canévet est magnifique, les dessins sont splendides et ils illustrent à merveille l’histoire qui se déroule devant nos yeux.
Mais c’est justement au niveau du scénario que je suis un peu perplexe. Le résumé et le début de la nouvelle nous laissent croire que l’on va assister à quelque chose de fantastique, avec des sorciers et de la magie, des secrets et une intrigue politique prenant place à Liavek, un lieu partagé par de nombreux autres auteurs pour y poser leurs propres romans.
Mais ce n’est pas du tout ce à quoi on va avoir droit puisque Som-Som ne sort jamais de la Maison sans Horloges et ne va être là que comme spectatrice d’un drame qui se passe devant ses yeux et dans lequel elle n’intervient pas du tout. Un véritable drame, très bien mené, où interviennent les personnages de Foral Yatt et Raura Chin, dans lequel j’ai senti beaucoup de douleurs et de résonnances mais qui est aussi très moderne et actuel et dans lequel la magie et le fantastique n’ont finalement que peu de place à tenir.
C’est sans doute pour cela que je me suis sentie un peu volée. Je n’ai pas eu ce que je m’attendais à voir et même si ce que Alan Moore nous raconte est très juste, ce n’est pas du tout ce que j’espérais.
Du coup j’en ressors un petit peu déçue alors que l’univers qu’on entrevoit derrière les murs de la Maison semble être extrêmement prometteur. Et je pense que c’est le fait d’en être exclue qui me rend triste de ne pas en avoir découvert un peu plus.
Et je sors un peu partagée de cette lecture malheureusement.
Graphiquement, cet ouvrage est parfait. Le travail de Cindy Canévet est magnifique, les dessins sont splendides et ils illustrent à merveille l’histoire qui se déroule devant nos yeux.
Mais c’est justement au niveau du scénario que je suis un peu perplexe. Le résumé et le début de la nouvelle nous laissent croire que l’on va assister à quelque chose de fantastique, avec des sorciers et de la magie, des secrets et une intrigue politique prenant place à Liavek, un lieu partagé par de nombreux autres auteurs pour y poser leurs propres romans.
Mais ce n’est pas du tout ce à quoi on va avoir droit puisque Som-Som ne sort jamais de la Maison sans Horloges et ne va être là que comme spectatrice d’un drame qui se passe devant ses yeux et dans lequel elle n’intervient pas du tout. Un véritable drame, très bien mené, où interviennent les personnages de Foral Yatt et Raura Chin, dans lequel j’ai senti beaucoup de douleurs et de résonnances mais qui est aussi très moderne et actuel et dans lequel la magie et le fantastique n’ont finalement que peu de place à tenir.
C’est sans doute pour cela que je me suis sentie un peu volée. Je n’ai pas eu ce que je m’attendais à voir et même si ce que Alan Moore nous raconte est très juste, ce n’est pas du tout ce que j’espérais.
Du coup j’en ressors un petit peu déçue alors que l’univers qu’on entrevoit derrière les murs de la Maison semble être extrêmement prometteur. Et je pense que c’est le fait d’en être exclue qui me rend triste de ne pas en avoir découvert un peu plus.
April 5, 2024
Novela corta de Alan Moore, tras haber sido un gran admirador suyo con sus grandes novelas gráficas como "V de vendeta", "Watchmen" o la increible "From Hell", al encontrar esta "novella" de unas 60 páginas no me pude resistir y no me ha decepcionado.
Es una historia rara, pero muy rara, hilada de tal manera que al final lo que te crees que va a tener más importancia acaba siendo un acompañamiento y la historia se articula en otros personajes, ni siquiera el lagarto es determinante, pero está escrita con una elegancia impecable y retuerce la historia de una manera que tan bien sabe hacer Moore, llegando a un final sorprendente, aunque no inesperado.
Probaré a leerme su primera novela, aunque dudo que reúna el valor de atreverme con la segunda "Jerusalén" y su tremenda extensión.
Es una historia rara, pero muy rara, hilada de tal manera que al final lo que te crees que va a tener más importancia acaba siendo un acompañamiento y la historia se articula en otros personajes, ni siquiera el lagarto es determinante, pero está escrita con una elegancia impecable y retuerce la historia de una manera que tan bien sabe hacer Moore, llegando a un final sorprendente, aunque no inesperado.
Probaré a leerme su primera novela, aunque dudo que reúna el valor de atreverme con la segunda "Jerusalén" y su tremenda extensión.
June 23, 2020
Un roman graphique coup de cœur : un univers sombre et fascinant, des personnages ensorcelants, un récit dans lequel la tension monte petit à petit jusqu’à ce que le lézard morde sa propre queue. Une histoire magnifiquement illustrée par Cindy Canévet. Une très belle réussite pour la nouvelle collection Graphic d’ActuSF !
En savoir plus sur : https://livraisonslitteraires.wordpre...
En savoir plus sur : https://livraisonslitteraires.wordpre...
November 2, 2023
An adaptation of a short story by Moore (which also reprints the original prose tale at the end). The story is mysterious and emotionally fraught, although stands alone as a short piece. The adaptation does a respectable job but adds very little. It is not helped by a shift in the artist; Lorenzo Lorente's pretty stylings in the first part being replaced by Sebastian Fiumara's muddier tones in the remaining three.
January 11, 2023
It wasn't the comics book but the novella in my version. The story is beautiful. Just like Som Som, you're a silent witness of this tragedy. Beautiful.
I'm not used to this kind of language though and it was a bit difficult with some descriptive parts. But it's on me, I lack practice by only reading thrillers and cozy mysteries ^^
I'm not used to this kind of language though and it was a bit difficult with some descriptive parts. But it's on me, I lack practice by only reading thrillers and cozy mysteries ^^
March 26, 2023
Une nouvelle d'Alan Moore. L'histoire d'un féminicide (même si techniquement la victime n'est pas entièrement une femme, je compte). Les éléments étranges et fantastiques sympas du début sont finalement peu exploités, de même que l'handicap de la narratrice. On a l'impression que la même histoire de meurtre aurait pu être racontée dans un décor moderne, ça n'aurait rien changé.
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 15, 2021
Primera cosa que leo que leo de Alan Moore después de Watchmen.
Me gustó en general la historia, es original, brutal de una manera sutil y la sensación de horror subyacente es constante.
Está bien para las páginas que tiene.
Me gustó en general la historia, es original, brutal de una manera sutil y la sensación de horror subyacente es constante.
Está bien para las páginas que tiene.
November 28, 2022
one for completists only I'm afraid, which I suppose was my intention. Not really much I can say about it, there are plenty of other Alan Moore books which are far better reads, and examples of the author's craft than this.
December 15, 2017
Adaptación literaria de uno de los pedos místicos más experimentales de Moore.
Claramente apuntado a completistas multimedia.
Claramente apuntado a completistas multimedia.
March 16, 2018
A weird little fantasy story. Not Moore's best work, not his worst.
Displaying 1 - 30 of 60 reviews