Чому тато так довго спить у лікарні? Чому мама плаче? Де наш дім і чому довелося роз’їхатися з друзями? Ця зворушлива й глибока книжка — спосіб поговорити з найменшими про війну в сучасній Україні, її особисті й родинні виміри, про спільні цінності. Про те, що сміятися завжди краще, та коли сумно, можна і плакати. Про те, як важливо берегти кожну грудочку нашої землі й одне одного.
Соня разом з Татом, Мамою, двома братами і їжаком Кактусом жила у неназваному містечку на Сході України, але потім прийшли зелені чоловічки, Сонин Тато пішов на війну рятувати інших Тат і Мам, а решті сім'ї і друзів довелося роз'їхатися, коли будинки почали хитатися. По-моєму, дуже добра спроба пояснити на рівні розуміння світу дошкільнят про війну (як явище людського існування взагалі і нинішню російську агресію в Україні зокрема). З іншого боку, це також досить якісний кросовер-фікшн, тобто книжка, яка промовляє окремо до експліцитно заявленого дитячого читача, а окремо - до дорослого, який дитині це читає. Дорослий, наприклад, помітить, скільки зусиль мало коштувати Сониній Мамі те, щоб їхні "хованки" в підвалі і евакуація стали для дітей не травмою, а просто незвичною в житті подією.
Читала цю книжку сестрі... Чи собі. Вона вразила нас обох дуже по різному. Це наче дві різні книжки для маленької дитини одна, для дорослої людини інша. Для дорослої книжка сумна і болюча, хоча іноді забавна, а от для дитини вона весела і захоплива, зовсім без драми. Не знаю як так може бути, але мала веселилася, а я періодично сморкалася. Книжка ця дуже потрібна, шкода, що про неї якось мало говорять і знають. Про ці теми і раніше говорили мало, але зараз це про всіх... Хто ще пояснить дитині, що таке кордон, наша земля і не наша, і купу різного про війну так, щоб це було суперзрозуміло на їх дитячій мові? Тут це є