In 1917, the Russian Empire disintegrated into a number of local regimes, presaging what would happen to Austria-Hungary the following year. In contrast to what happened in the Habsburg lands, Lenin’s Bolsheviks, self-proclaimed anti-imperialists, managed to reconquer most of Russia’s former colonies but discovered that they could not create stable regimes without granting some concessions to national aspirations. This led in 1923 to the adoption of a policy of korenizatsiia (indigenization): official sponsorship of non-Russian cultural development and active recruitment of non-Russians into the regimes of the so-called borderlands of the empire.
The twenty-three million Ukrainians who found themselves under Soviet rule after the defeat of the independent Ukrainian Peoples Republic largely accepted the opportunities afforded by Ukrainization, the local version of korenizatsiia , and pushed it farther than any of its counterparts. Many prominent émigrés returned to help develop their national culture and sparked a flowering of aesthetic and intellectual creativity unique in Ukrainian history. Ukrainians refer to this brief period as the rozstriliane vidrodzhennia , the executed rebirth, because of its abrupt and violent suppression in the 1930s.
Ukrainization originally meant active recruitment of Ukrainians into the Communist Party and Soviet state. Soon it became apparent that it had actually legitimized a certain measure of Ukrainian aspirations within the Party itself. Ukrainian communists came to demand far greater self-determination than Moscow would tolerate. Those who made such demands in the 1920s were labelled “national deviationists” and cast beyond the pale, but not before the issues they raised engulfed the regime in a major political crisis.
Джеймс Ернест Мейс — американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
Книга Мейса гарний вступ до теми, вона просто і цікаво написана, її зрозуміє читач без попередньої підготовки та фахових знань. На свій час - початок 1980-х - це видатна праця, навряд чи можна було написати щось краще на Заході. Зараз вона трохи застаріла, українське видання на більшості сторінок рясніє примітками наукового редактора, який виправляє автора. Переважно це дрібниці: невірні цитати, неправильні дати, але трапляються і хибна статистика, помилкові інтерпретації і припущення. Імовірно, на тему кожного з розділів книги за тридцять з гаком років з’явились докладніші та ґрунтовніші розвідки, але праці, з якої можна було скласти загальне уявлення про виникнення, розвиток і крах українського націонал-комунізму у всій повноті, крім мейсової, мені на думку не спадає.
Чудова книга, якщо ви читаєте її під час чергової війни України з росіянами. 100 років тому Україні випав шанс стати націнально-незалежною в складі срср. Дивно таке читати, але в нас знайшлося чимало комуністів, які прагнули до окремішнення України. Ленін це підтримав, давши старт українізації. Чим зараз апелюють маскалі у своїх агітках війни. І Україні це вдавалося, аж до 1927-28 років, коли хворі на голову убивці почали воскресати російську імперію під тепер вже назвою срср. Те, чим все закінчилось, ми всі знаємо. Голодомор - одна з дій цієї трагедії.
Чудовий екскурс в літературу тих часів, історіографію та економічну науку. Скрипник - чому я не знаю це прізвище зі шкільної ери? Хвильовий, Довженко, Курбас. Кожен шив полотно незалежної України своїми нитками, але був загублений катами. І навіть їх кати, потім були знищені своїми ж. Який пиздець тоді коївся! Куркулі, націоналісти, петлюрівці, національні буржуї... такі подібні нашим бандерівці, порохоботи, зеленоботи, вишиватники... "На Україні" замість "в Україні". Методи ті самі, але ресурси трохи відрізняється. Пізнавальне, одним словом
Чудова книжка!Розкладає по полицях аспекти націонал-комунізму і загалом дає хороший огляд подій початку 20-го століття із усією складністю тодішніх процесів.
Однозначно "п'ять"! Дуже ґрунтовна праця, яка мені, як не історику, дуже сподобалася. Серйозна книга для вдумливого читання. На момент свого першого видання (а це трапилося на початку 80-их років ХХ століття) - це справжній прорив, але і зараз, на мою думку, ця праця може бути відправною точкою для багатьох досліджень.
Тут все доволі просто: це дійсно одна з найкращих праць про ранній радянський період на території України. Фактично, навіть можна припустити, що це найбільш якісна робота про історію Української СРР (УРСР вона стане у 1937-му, після прийняття сталінської конституції), де ще було те, що можна назвати періодом «радянської державності».
Ця тема лише останнім часом почала активніше вивчатися, адже це був період спроб побудувати державу з «владою рад», з утопічними, чи просто радикальними проєктами реформ та соціальних зрушень. Так, варто вказати, що наукові неточності у роботі є, адже вона писалася майже 40 років тому, коли на карті ще існувала УРСР. Наукові примітки видання - виправляють їх, але інколи вони сягають просто неймовірного розміру в пропорції до тексту і це ускладнює читання (це звісно більш технічна примітка та критика).
Автор дійсно подає дуже чималу картину усіх сферх життя УСРР, від політики (та ще у перші роки навіть різноманітності партій) до сфер мистецьких (література у центрі уваги). У тексті чимало цитат з видань та публіцистики вказаного періоду, частина яких будуть відкриттям.
Загалом, мені здається, я відчув щось подібне до ефекту прочитання тритомної праці «Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі» Станіслава Кульчицького, яка вийшла більше 10 років тому (на жаль, вона нормально не внесена у базу сайту). Читати та вивчати її варто, це дуже корисне джерело для вивчення української історії та історії української державності окремо, як і визнання того, що були патріотичні українські комуністи, ідейні та інколи фанатичні та й феномен національного комунізму про щось має казати знаючим людям.
П.С. Хотілося б лише побачити перевидання з виправленням пропорцій тексту (візуально) та наповнення фотоматеріалами, як варіант.
Перш за все, відчувається, що ця книга написана на основі дисертації, не знаю чи це плюс чи мінус, але так є. По-друге, автор, Джеймс Мейс, заслуговує на шану від усього українського народу за його вклад в дослідження нашої історії періоду раннього Радянського Союзу (і Голодомору особливо). По-третє, для мене, як не достатньо знайомого з цим періодом нашої історії, ця книга зробила дуже багато відкриттів. Радянизація через українізацію, націонал-більшовизм, намагання розбудови української автономії в межах союзу. Це був спалах національного розвитку (звісно він побудований на кістках УНР, Гетьманщини Скоропадського, отаманщини Петлюри і решти національних українських утворень та змагань), що навіть Грушевський повернувся з-за кордону, давав багато сподівань, та був знищений Сталіним, та й скорше за все був заздалегідь спланований. Описуються тут і Шумський, і Волобуєв, і Хвильовий зі Скрипником та інші, та їхній вплив на національну політику та їхня критика і ліквідація. П.С. Наступний твір після цього, до читання, логічно має бути «Великий терор» Конквеста, що я і зроблю