Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття

by Віра Агеєва (Editor), Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка

Війна — це завжди боротьба — за себе і з собою. Це душевні метання і звіряче прагнення вижити попри будь-що. Та навіть за таких умов люди намагаються зберегти духовність і культуру. Прикладом цього є тексти антології «Коли говорять гамати», створені під час і після непростих часів визвольної боротьби.

До антології увійшли тексти на довколавоєнну тематику Г. Косинки, Л. Первомайського, В. Підмогильного, І. Сенченка, О. Слісаренка, Г. Тютюнника, М. Хвильового, Ю. Яновського. У них висвітлено атмосферу громадянської братовбивчої війни, червоного терору, навали гітлерівських нацистів і наслідки фашистської політики для всієї Європи, а також поневіряння дітей війни, відірваних від коріння й батьківської землі.

Genres: War

408 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

About the author

Українська літературознавиця, літературна критикиня.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.

Reviews

[Aisa Milard · Rating 4 out of 5]

"Облога" Тютюнника це найкраще оповідання в цій збірці. Дуже щемка історія, яка залишила свій слід в моєму серці

[oxalotle [через О] · Rating 5 out of 5]

Найбільше вразили твори Юрія Яновського - стиль у нього специфічний, не всім підходить. Я себе відчувала ніби на хвилях в морі - несуть мене, колихають. Поетичні в нього твори.

Відкрила для себе ще одну інтерпретацію (Я) Романтики, не пам’ятаю, чи обговорювали це в школі, чи ні: доктор Тагабат, Андрюша та дегенерат - різні частини особистості головного героя, і гуманістичний Андрюша тут в меншості.

Третя революція Валер’яна Підмогильного розмішила мене, доволі життєві діалоги, уявляю їх і в нашому часі.

’Гайдамака’ Підмогильного теж підняла настрій. Хлопець, який постійно живе тим, що він нікчема, в хотів би виділитися.
___
- А ви, мабуть, заморилися... Воювати важко, можуть убити...

___
Уміння ходити на руках давало йому право трохи згорда ставитись до людей.
___
Олесеві зробилось гірко-гірко. Гірко від почуття того, що якби він не такий нікчемний і нікому не потрібний, то його зараз же розстріляли б.

[Vladyslav Bilozerov · Rating 4 out of 5]

Окрасою збірки (і без того досить непоганої) особисто для мене став «Байгород» Яновського. Настільки майстерного поєднання легкого братерського тону, п‘янкої атмосфери степу, самобутнього й навіть «дикуватого» міста, трагічної історії та лицарства ще треба пошукати

[Наталия · Rating 4 out of 5]

3,5. Підмогильний, Хвильовий, Сенченко, Тютюнник - в моєму сердечку.