Львів — це маленький Париж. Так кажуть, і частково із цим можна навіть погодитися. Ці міста пасують одне одному, як круасани до кави. Вони дихають особливою атмосферою пристрасті та романтики. До них хочеться повертатися знову й знову… Проте якщо у Львові панує гармонія й затишок, то щодо Парижа таке можна сказати лише про його історичну частину, яка разюче контрастує з периферіями…
Героїні та герої історій збірки «Львів. Париж. Круасани» долають тисячі кілометрів у пошуках місць та міст щасливих людей. Тепле сонце Сицилії змушує забути про все погане в обіймах коханого чоловіка. Різдво у Відні має присмак цинамону та надії на щасливе життя з рідними людьми. А на бульварі Сен-Жермен молода жінка Елен впевнюється, що доля здатна підкидати не лише суворі випробування, а й часом — щедрі подарунки. І особливо співзвучна сьогодні історія авторства Марини Гримич, яка зазирає в часи Другої світової війни, коли маленька людина продирається крізь морок війни до свободи і щастя. А мешканка сучасного королівства в центрі Європи з головою занурюється у волонтерство, вірусом якого заражає навіть свого високородного прихильника, щойно над її Україною прогриміли перші вибухи ракет…
Оповиті флером казки міста оповідають історії кохання, розлук, надії, прощань та зустрічей, щему ностальгій і любові до свого, українського. Історії людських доль, свідками яких стали затишні вулички та старовинні алеї. Герої цих оповідок знають: куди б не закинула їх доля, як би далеко не опинилися вони від дому — радіти життю можна бути будь-де. І будь-де бути щасливим, попри все.
Чудова атмосфера книги. Вона, як улюблений десерт: з першого шматочка розумієш, що будеш насолоджуватись аж до кінця.
Деякі історії героїв відгукувались (як про оновлення почуттів у парі, де все стабільно-рутинно, але море… там все на інших хвилях), з деякими хотілось з побути довше (як у «Крилах метелика), деякі просто цікаві.
Шалено сподобалось - описи міст. Влучні слова, без надмірного захоплення чи ідеалізації, з свіжими асоціаціями. Бо коли пишуть про атмосферу на гірськолижних курортах, то класика: глінтвейн-кориця-кардамон. А тут, у болгарському будиночку, аромат суничного варення. Відень - чудово через Клімта і як «Поцілунок» переплетено з долями героїв. У Бельгії - як у кафе замовляють і доготовлюють під свій смак шоколад.
Париж… тут не стільки про опис міста, як про стиль життя французів. Про те, як вони звикли знайомитись, запрошувати на побачення, закохуватись … часом і з першого погляду.
Мій Львівчик міг мати ще більше уваги. Але вже раз тут є ЛНУ і міжнародники з кавою під Франком, то вже нехай, зараховано)
❤️Люблю збірки із серії про Львів від Львівського жіночого літературного клубу. Якщо раптом ви теж і знову шукатимете там львівську атмосферу, то одразу ж повідомляю - ви можете бути розчаровані. Бо мета збірки "Львів. Париж. Круасани" зовсім інша - розповісти про життя українок за кордоном у тому ж дусі, як написані попередні збірки - з аурою романтики, присмаком чогось нового і незбагненного, і флером таємничості. Та й тема життя за кордоном наразі дуже перегукується з ситуацією переселенців під час війни. Хоча збірка задумувалася ще до повномасштабного вторгнення.
❤️Як зауважили авторки збірки нещодавно на онлайн-зустрічі, "Львів. Париж. Круасани" - то була робоча назва, яка такою ж залишилася. Приваблює, правда? Але Львова, Парижа і тим паче круасанів там мало. Тому хай назва для вас буде лише гарною назвою для книжки про непрості долі українок за кордоном. До того ж більшість авторок вперше брали участь саме у цій збірці. Та ще й вони усі живуть за кордоном і добре знають, про що пишуть.
❤️Я насолодилася цією збіркою сповна - і кожне оповідання було пізнавальним. Дізналася, як Анна Багряна відкривала для себе Болгарію (і про відмінність української і європейської залізниць), як Марина Гримич вислуховувала дивовижну історію жінки з України, яка з Парижа переїхала до Лівану, як Тетяна Мельник описувала відпочинок на спекотній Сицилії, Олена Ящук-Коде розповідала про підкорення Парижа і страшну паризьку бюрократію, і про те, якою насправді є паризька романтика. Віта Вітренко написала мелодраматичну історію в декораціях Відня, ну і круасани там є. В історії Вікторії Андрусів йшлося про те, як відрізняється життя в США та Україні. Тетяна Белімова занурила у турецьку атмосферу і міжнаціональне кохання.
❤️До речі, дуже часто згадується в оповіданнях ковід, про повномасштабне вторгнення пише лише Ніка Нікалео в оповіданні "Королівство щастя", там же і про традиції шлюбних договорів у бельгійців.
❤️Це була чудова романтична мандрівка країнами Європи і трішки навіть Америки - раджу🤩
Колись прочитала у якоїсь письменниці, на жаль не памʼятаю у якої, що якщо ви не знаєте/не любите читати оповідання, уявіть собі, що у вас в вітальні зібралось декілька людей і кожен з них розповідає свою історію. Ця збірка мені сподобалась загалом: одні оповідання були більш цікаві, а інші менш. І тут не тільки про Львів, Париж та круасани. Тут і про інші міста і місця. Тут про різні події, але всі оповідання обʼєднані однією темою: українські жінки в еміграції. У всіх різні долі, різні погляди. І тому мені ця збірка сподобалась.
Я не любитель читати анотації, тому думала, що порину в атмосферу Львова і Парижа, буду уявно гуляти вуличками цих неймовірних міст. Ніфіга, Лізо! Навчись читати анотації!
Це історії про сильних жінок, які попри все не здавалися і йшли назустріч світлому майбутньому. З дітьми, боргами, розлученнями вони йшли і йдуть до кінця.