Чужа Своя Рідна

by Ірина Феофанова

Героїні збірки новел «Чужа-своя-рідна» — звичайні українські жінки, життя яких перевернулося догори дриґом із початком повномасштабного вторгнення держави-агресора росії на територію України. Ірпінь, Буча, Ізюм, Херсон, Маріуполь — це міста, звідки героїні — самі, з малими дітьми або й цілими родинами — утікають у пошуках притулку й спокою. Про їхні переживання — часто затаєні для найближчих — авторка розповідає щиро і співчутливо, часом з нотками легкого гумору й суму.

Книжка, сповнена реалістичних описів і життєвих діалогів, зацікавить широке коло читачів. Особливо тих, хто почуває у серці глибокий жаль до кожного українця та українки, які через війну втратили дім, друзів і рідних.

Genres: War

168 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[Ganna Uliura]

Підлітки в Миколаєві. Жінка з трьома дітьми в Бучі. Вагітна в Маріуполі. Історії, аби тиснути на сльозу. Стиль відповідний.

[sasha ivashchenko]

прочитала цю книгу ще на початку року, але на goodreads вона з’явилася пізніше))

непогана, деякі тексти запам‘яталися, деякі ні.
не шкодую, що прочитала, окремі моменти в книзі однозначно варті уваги, але мене дуже не вразила.
усе одно можу рекомендувати))

[Maryna Ponomaryova]

Оповідання про жінок і війну. До болі знайомі ситуації. Такі сюжети, що якщо не проживали, то чули принаймні - кожнен українець-ка після 24 лютого. Та все ж, мені здалось, жіночий досвід може бути більш різноманітним за "дружину", "доньку", "маму", "самотню жінку".
Найбільше вразило одне оповідання (далі спойлер гігантський) через офігенну конструкцію - дуже люблю коли остання фраза вбиває на місці - йдеться про вагітну маму, яка серйозно ставилась до можливості повномасштабного вторгнення, підготувала і валізку тривожну і розробила план, от тільки напередодні їздила в гості. Коли 24 зранку сідає в машину, виявляє що бензин закінчився. А тоді йде фраза: "Ну нічого, якось виїде. Не може такого бути, щоб вона не виїхала з Маріуполя." Кінець оповідання. Відчуваєш як прям стискається все всередині. За це оповідання три зірочки.

[Maryna Zamiatina]

Це тригер розміром із книгу. Бісить і пригнічує от просто все.

[Cherniakhivska]

Робила для цієї книжки ілюстрацію для обкладинки, вдячна видавництву за співпрацю. Поплакала, поки читала в рукописі, бо й сама мала досвід біженства в Румунії навесні 2022.

[NATALIA Bookstorm]

Гарна книжка, однозначно варта уваги і часу на читання. Книга складається з кількох есеїв про жінок, що через війну змушені були знайти нове тимчасове пристанище, ужитись з іншими і перебороти свій страх залишитись "чужою".

Сподобалась історія про самотню жінку у Кракові, що тікала від війни, та все ж постійно боялась приєднатись до українців на головній площі, що скандували "Putin zabójca".

Вразила історія про вагітну жінку з Маріуполя, котра все життя закривала свої гештальти і була готова до війни на стільки, що навіть відсутність повного бака в автівці не спинив її від позитивного способу думання. Люблю жінок, котрі вміють брати на себе відповідальність і нікого не звинувачувати.

Ну і звичайно цікавою була перша історія про жінку, котра з двома дітьми переїхала до своєї тітки у Чернівецьку область. Те як місцеві сприйняли її, "чужестранку", трохи засмутило, а трохи розсмішило.

Паралельно читала "Драбину" Євгенії Кузнєцової, і чомусь ця книжечка сподобалась мені більше. Може через те, що менше піару навколо. Так чи інакше велике спасибі авторці за книгу! Однозначно збережу у своїй бібліотеці!

[Марина]

Неймовірні оповідання, усі про людей за часів війни в Україні у 21 ст., усі оповідання викликали сльози, бо багато відгукується ситуацій, тем, подій. В цих оповіданнях можна знайти і себе. Можна читати і зрозуміти: о, наче як про мене.