Powieść o dorastaniu w czasach wojen światowych i o dziecięcej wyobraźni, bez której świat pozbawiony jest kolorów i smaków.
Maria Faryniak nienawidzi rodziny swego zmarłego męża. Jednak w obliczu szansy na lepsze życie decyduje się na największy koszmar każdej matki – rozłąkę z dzieckiem.
Zostaje pokojówką w majątku Kazimierza Czartoryskiego. Praca wymaga od niej przeprowadzki i zostawienie Mychajły rodzinie męża – surowej ciotce Kasi i wujowi Stefanowi, właścicielowi księgarni. Faryniakowie chcą odpokutować swoje winy, dać dziecku dom, zapewnić edukację, wychować go jak własnego syna.
Mychajło Faryniak od tej pory dorasta pod skrzydłami obrotnej ciotki i marzycielskiego wujka. Zaprzyjaźnia się z Romkiem i Feciem, a także doświadcza pierwszej miłości. Zostaje nawet właścicielem wilka. Kiedy wybucha I wojna światowa dzieciństwo Mychajły się kończy. II wojna światowa połączy losy dwóch zupełnie nieznanych rodzin na zawsze.
Ta powieść historyczna rozgrywa się w Ukrainie, Polsce i Francji, oraz obejmuje ponad sto lat historii. Przetłumaczona brawurowo przez poetę, Bohdana Zadurę, zabiera czytelnika w podróż po krainach rzeczywistych i wyobrażonych, przez okrucieństwa wojen, dziecięcą tęsknotę i świat, którego już nie ma.
Прочитала його двічі як коректорка, бо не могла спокійно працювати, не дізнавшись, чим закінчиться історія. Це справді загадковий, містичний і захопливий роман, написаний такою смачною, насиченою мовою, що пару цитат мусила навіть виписати.
Ось, наприклад: "Знадвору прилинув незабутній аромат абрикосового цвіту. Він, наче чарівною долонею, турботливо стирав бруд і з вікон, і з того далекого минулого, заради якого я поставив на кін своє теперішнє та, найімовірніше, і майбутнє".
Або: "Старий парк проковтнув мій крик, як маленьку крихту, - лише ворони злиховісним карканням злетіли з найближчого дерева". Ну не смакота?
Окрім мови, цей роман полонив мене таємничою історію (в яку складно повірити і яка, до того ж, грунтується на достовірних фактах!), головними героями-дітьми (хоча книжка зовсім не дитяча), що висвітлюють серйозні соціальні проблеми... Ну і назва: "Абрикосова книгарня" - що може бути краще за абрикоси і книжки?!
це мила книжка з томсойєрівським вайбом, але мені абсолютно не подобалася лінія сучасности + остання третина, де герої виростають, була дуже зіжмаканою, наче авторці просто набридло писати. як на мене, то краще б усе закінчилося тим, що Мисько їде в Париж, але історія тривала далі чомусь.
ну і винесення слова "книгарня" в назву - це перебільшення, тут та книгарня не відіграє жодної ролі. якщо замінити її на абрикосову гончарню/кав'ярню/магазин граблів, то книжка функціонувала б далі так само.
а, і мене бісить оце "перейди по куар-коду і дізнайся долі героїв". я хочу взнавати долі героїв виключно у книжці, бо це закінчений твір, навіщо виривати з нього шматки.
скоріше 4.5/5, але кінцівка була дуже швидкою і зім‘ятою. і кульмінація, і розв‘язка була вміщена буквально на сторінок 70. мені набагато більше сподобалася перша частина книги. вона була атмосферніша і за неї я б без вагань поставила 5/5. але маємо те шо маємо
Хоча твір і тримав до останньої сторінки, після прочитання залишився гіркуватий присмак і відчуття якогось дисбалансу: книжка здебільшого випромінювала тепло і наївність дитинства, але особисто мені було вже аж забагато горя на метр квадратний в основній історії, якось воно надто разючо контрастувало з подачею дитячих наративів; друга («сучасна») лінія відчувалась дещо притягнутою за вуха, неорганічною і аж надто завернутою - так, шо не дуже в неї вірилось. Це ніби класно знятий серіал з дивною останньою серією, яка залишає сумбурні відчуття.
Все ж дуже рідними були галицизми (хоча їх перенасичення в деяких місцях прикладалось до створення відчуття дисбалансу, про який згадую вище) і дуже мені сподобались образи Касі і Стефана, живі і свої.
Суперечлива книга у багатьох сенсах. Мене дратували наївність та нелогічність вчинків, втомлювали банальні звороти та недоладні діалоги, роздратував фінал своєю штучністю, але мені вже дуже полюбились перші розділи історії Михайла і та атмосфера, яка огортає теплом дитинства з перших сторінок.
Не знаю як, але історія хлопчика Міська Фариняка, який жив на початку ХХ століття, нагадала про дитинство. Усі ці цьоці, вуйки, мармуляди та завиванці, ніби мені знову одинадцять і ми придумаємо собі місії на день, від кого будемо рятувати село цього разу. Дуже тепла і захоплююча історія. А ще дуже смачна, я і сама не проти спробувати кулінарні шедеври цьоці Касі. Ще це історія дитячої дружби, родинних скелетів у шафі та любові. І от все прекрасно до 197 сторінки, для мене звичайно. Коли розповідь переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка з початку ХХІ століття і ми дізнаємось яким чином доля таємничо поєднує двох однофамільців.
Перша книга, яку я прослухала в аудіо форматі. Було цікаво, особливо розділи про дитинство головного героя та розв'язка історії. Але в цілому книга не прямо таки захопила мене :)
З чого почати.... На мою думку, ця книга мала бути у жанрі "бідний (напів)сирота потрапляє до багатих родичів і поступово починає жити своє найкраще життя після вадкого гарування". Не потрібні були ці загравання з теперішнім часом, це нічого не додало книжці. А, ні, брешу, додало. Абсолютно непотрібного антисемітизму. Текст порваний, події скомкані, головний персонаж взагалі ніякий. Найцікавііша персонажка - тітка Кася. Самої книгарні якось вже замало для того, щоб нею називати книгу. А це вже особистісне судження, та десь на середині книги я зрозуміла, що щедро вписані сотні галицьких діалектизмів мене дратують. О, так, вона безумовно створюють потрібну автору атмосферу, та мені не зайшло.
Якщо б ця книга мала смак - то вона була б гірка. Зворушлива та сумна історія тривалістю в сторіччя, але разом з тим в ній багато тепла, світла та надії. Про минуле та майбутнє, про втрату та дружбу, про смуток та щиру дитячу радість.
Мені сподобалось літературне слово авторки, місцями ловила себе на тому, що плачу. Книга залишила приємний післясмак.
Дуже приємний післясмак. Тепла книга, теплі стосунки, що ще треба? В деяких відгуках закидають, що тут багато шаблонної ванільності, я цього не помітив, мені всі герої та обставини були органічними та логічними. Цікавий взаємозв'язок між головними героями минулого та сьогодення, який поволі розкривається. Мова - то взагалі естетичне задоволення. Серед всіх книг українських авторів, які прочитав у 2023 році, ця однозначно претендує на статус однієї із найкращих, і я дуже тішуся, що у нас є такі сучасні автори, які так володіють словом. До того ж книга повертала мене у ті часи, коли я підлітком читав книги про дітей, і ці ностальгічні спогади стали окремим бонусом.
Прожила цю історію кілька разів - від чернеткового уривка до вичитаної бета-рідерами, редактором та коректором цілісної історії. Раджу, якщо шукаєте щемкого і теплого читання. Якби ця книга була фільмом, то втрапила б до добірок "добре сімейне кіно", "фільми про дружбу" і "фільми про домашніх тварин". Та взагалі зичу цій історії втрапляння до багатьох добірок. А найперше - до читацьких і рекомендованих.
Я не знаю, чому так часто проходила повз цю книжку. Мабуть, вона просто чекала свого часу. І знаєте, я закохалася у цю книжку... Тут усе таке близьке, рідне і до щему знайоме. Особливо мова книжка, такими ж словами говорили і говорять мої бабусі і дідусь. А слово "дзядзьо" так стрепенуло серце, бо там ми називали мого прадідуся🥹
Історія родини, землі, дружби, таємниці, війни та зізнання. Історія сильної любові та страшних вчинків, дитячої втрати та образи. Історія життів...
Михайло понад усе любив маму, але та змушена була віддати його на виховання тітки та дядька, бо мусила працювати, а потім зробити вибір... У домі татового брата з Міськом багато станеться вперше і ще більше назавжди... Його любитимуть, ним дорожитимуть, йому будуть вірні, ним пишатимуться, ним житимуть, але йому будуть і брехати...
Книжка запала в серце... глибоко! Щаслива, що прочитала її і прожила життя разом з тими людьми. Так, це сумна книжка, вона болить втраченим, несказаним і непрожитим, але попри смуток, війну і біль - вона світла і тепла. Вона гріє родинним затишком, сильними амбіціями, дитячою дружкою, першим коханням, гідністю та вмінням бути чесним з самим собою та рідними.
Тому, якщо ви так, як і я проходили вже безліч разів повз цю книжку, то наступного разу, просто візьміть її з полиці і дозвольте цій історії вкрасти ваше серце!
Перша частина книги, де йде оповідь про дитинство Міська, мені дуже сподобалася. Це було так щиро, так емоційно, так тепло. Були щемкі моменти. Я вже думала, що це буде 5 із 5.
Але потім історія різко переплелася із сучасністю і мені перестало подобатися. Кінцівка взагалі якась пожмакована. І весь вайб історії, на жаль, втратився.
Якби про книгу варто було сказати одним словом — це була б «щемка». Стільки добра у ній, хоч історіі, насправді, сумні і трагічні. Це трагедії і людей, і родин. Але авторка змогла біль закутати у добро. Хай так) Мені трохи зашвидко кінцівка, ніби книгу вже хотілось по швидше закінчити. Але може, то такий і задум? Ну, і трохи дивний образ Іренки майбутнього.
А поза тим всім - книгу проковтнула за добу) підозрюю, багато хто теж так
This entire review has been hidden because of spoilers.
Це чудова книга! Я щиро дякую авторці за ці рядки, за кожну влучну метафору, за цьоцю Касю і її кулінарні шедеври)) і головне за цю теплу історію, яка захопила два дні моєї відпустки від першої до останньої сторінки! Буду чекати продовження!
В цій книжці майже всі герої виявляються не тими, ким здаються, принаймні, головні. Тут все дуже заплутано, але про це дізнаєшся згодом, проте авторка доволі легко все це зводить, показує, тому не хочеться кричати, що ти їй не віриш. Лиш єдина друга Іренка видалася мені надто штучною персонажкою. У всіх инших розвиток проходить чи показаний досить органішно. І, щоб кілька разів не вставати, то ще зауважу, що назва насправді надумана. Попри те, що історія насправді страшенно сумна та болюча, вона таки світла й пахне цинамоном, маковим завиванцем та абрикосовим квітом, а ще трохи тягне вільготним підвалом, крізь котрий пробивається трохи світла. І дуже радий, що історія ця про наші малі міста і з відповідним використанням галицьких діялектів (співчуваю тим, кому довелося шукати щоразу, що означає те чи инше слово).
мила і затишна книжка, над якою я, відверто кажучи, трохи наплакалась. але дуже хотілось би відчуття завершеності, бо і в принципі було враження, що не вистачає вичитки редактора, та й кінцівка різко обірвала історію, і перехід за кодом поки мені нич не дав:)
Неймовірно захоплююча, тепла, навіть якась різдвяна історія. Здається не буде тих, кому не сподобається ця книга) Тут і жива мова, і «живі» герої. Немає поділу на чорне і біле, все як в житті ..) Класичні проблеми поколінь, тільки тут аж 100 років цих поколінь, за чим ще цікавіше спостерігати. Рекомендую для теплого вечора. )
Зворушлива і трохи наївна історія. Перша половина книги видається доброю оповідкою про життя хлопчика, а з другої починається інтрига. Тут розкривається історія іде іншого чоловіка, сучасного Михайла — і вона дивує, а інколи лякає своїми збігами та життєвими поворотами.
Цікава книга, сповнена діалекту та пригод. А ще — класних метафор, над якими хочеться задуматись.
«Найщасливіше у моєму житті Різдво 1914 року. А потім із нами всіма трапилася війна...» — тригернуло і повернуло в зиму 21-22 року
This entire review has been hidden because of spoilers.
«…самотня сльоза скотилася щокою. Щось було солодким і водночас гірким у ній.» - саме цією цитатою мені хочеться описати враження.
Книга читалась дуже легко. Думки маленького хлопчика були не такими простими та примітивними, як може здатись. В сюжет вплетено кілька поколінь, Перша світова війна, Друга світова війна, цинамон, вовчиці, павуки, материнське тепло, смерть, любов.
Історія щемка, зворушлива, я її читала і наче відчувала приємну ностальгію, тугу за родинним теплом, щирими друзями та дитячими проблемами.
І фінал книги саме такий, яким він має бути (хоча мені, як читачу, хотілося б дізнатися більше), дуже правильна і логічна крапка.
Słodko-gorzka opowieść. Niemniej jednak mi bardzo, ale to BARDZO przypadła do gustu. Zdecydowanie jest to książka, do której będę wracać myślami. ❤️
Z jednej strony mamy bardzo nostalgiczną i radosną narrację, ukazującą przyjaźnie i perypetie głównego bohatera oraz jego przyjaciół, przygody, nieustający zapach moreli, przypraw i domowej kuchni, a z drugiej strony oblicze wojny, chorób, porażki i skutki skrywanych przez lata sekretów.
Niesamowita historia, która bardzo mnie poruszyła. Z tej książki bije taka nostalgia i ciepło, bo pomimo tych okropnych i brutalnych rzeczy autorka ukazuje nam przepiękną i wzruszającą historię, pełną emocji i zaskoczeń. To było naprawdę piękne 🥹
Не знаю, чому всі відгуки про книгу починаються з Дуже сумна... Як на мене дуже реалістична, хоч я можу додумати більше навіть драми в ті часи, ніж навпаки.
Не буду спойлерити. Скажу лиш, що хотіла б таку книгу в списку літератури в школі. Той випадок, коли читаєш і розумієш, що то було колись і що тепер не так. Але все ж раніше усе було інакшим. Бо просто читати книги про інші покоління без постійних пояснень з дітьми, огорнути ми гаджетами, стає дедалі важче.