What do you think?
Rate this book
Таке
Це насправді гарно написана книжка, яка складена з окремих оповідань. Іздрик, як завжди, неперевершений оратор. Тому переповісти його сюжети дуже важко. Блукаючи нетрями Іздрикової душі, не помічаєш бунтівної анархії слів та словосполучень. Іноді автор навіть збивається на білий вірш. Читати цікаво, як в справжньому постмодерновому творі притягують концепти і ідеї, які майстерно завуальовує автор.
272 pages
5 people are currently reading
61 people want to read
About the author
Yuri Izdryk
43 books64 followersУкраїнський прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990—1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 90-их років створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проекті «Адаптація».
У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»)[1], фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
У 2000 році світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990—1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 90-их років створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проекті «Адаптація».
У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»)[1], фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
У 2000 році світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
February 11, 2023
це псевдоінтелектуально ну аж до нудоти, але все одно краще за вірші іздрика
May 24, 2023
Таке, могло би бути краще, якби автор не називав жінок тьолками
February 23, 2026
Колись читав, і думав - ось вона, справжня література! А зараз - ну взагалі якась пурга. Гра в постмодернізм, відсилання на «прастігоспаді» пєлєвіна, купа пафосу заради пафосу. Пару більш менш влучних метафор - ось і весь профіт від Таке. Якби була книга не українського автора - оцінка була би нижче. А так - не можу поставити українській літературі менше 3.
January 22, 2024
Книга року ВВС - 2009
Але абсолютно не моя книга. Це така збірка оповідань, де кожне з яких ніби потік свідомости автора, інколи схожих на білі вірші.
Мені було складно їх читати та розуміти. Лише декілька я змогла прочитати від А до Я, й лише кілька з них мені навіть трішки сподобалися.
Але всі решта прочитані чи навіть проглянуті по діагоналі.
Я прочитала кілька статей, де є захоплення тим, як автор грається словами. Що його тексти складні, глибокі й багатопланові. Я з цим не сперечатимуся. Бо й став лауреатом премії Іздрик не просто так, але ці тексти поки що не для мого розуміння.
Але абсолютно не моя книга. Це така збірка оповідань, де кожне з яких ніби потік свідомости автора, інколи схожих на білі вірші.
Мені було складно їх читати та розуміти. Лише декілька я змогла прочитати від А до Я, й лише кілька з них мені навіть трішки сподобалися.
Але всі решта прочитані чи навіть проглянуті по діагоналі.
Я прочитала кілька статей, де є захоплення тим, як автор грається словами. Що його тексти складні, глибокі й багатопланові. Я з цим не сперечатимуся. Бо й став лауреатом премії Іздрик не просто так, але ці тексти поки що не для мого розуміння.
August 31, 2012
Hey, I could write that way too
April 8, 2021
Зазначену напочатку 'любов до навколишнього світу' не вдалося розвинути, а от змиритися з ним (особливо з людською часткою) біль-менш вдалося. У автора є зуби, але якщо витягнути з-під них свою руку, то прикольно слухати звуки бряжчання що їх утворюють удари щелеп (реакція від аудіокниги). Медитативні таке-тейк-так-йа та інші вставки створювали іллюзію що ти чуєш голос якогось божества. Якщо серйозно, то мені сподобалося, але людям зі слабкою уявою не рекомендується.
January 11, 2016
Цей твір Іздрика здобув премію “Краща книга року за версією BBC”. Однак важко зрозуміти за що саме. Вільний потік думок, де час від часу перетинаються фантасмагоричні герої та героїні, різноманітні життєві кейси-ситуації, та крилаті вислови на кшталт: “Всі телезірки паралізовані нижче пояса. Всі музи - домогосподарки чи бички-беушниці”.
January 17, 2014
"Мої генератори вимкнено, мою генерацію знищено"
April 12, 2023
Ну… таке.
Можна було й не читати.
Не знаю, для кого це написано, але точно не для мене. Геть не сподобалось бродити в хащах плутаної свідомості автора 🤷♀️
Можна було й не читати.
Не знаю, для кого це написано, але точно не для мене. Геть не сподобалось бродити в хащах плутаної свідомості автора 🤷♀️
March 20, 2026
правду каже
December 4, 2020
перший досвід аудіокнижки.
усе по кайфу. з авторською харизмою усе впорядку.
усе по кайфу. з авторською харизмою усе впорядку.
June 28, 2023
Стилістично ця книженція викликає інтерес, але претензійність і сексизм не дають далеко просунутись. Фігня
Displaying 1 - 12 of 12 reviews