Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років

by Serhiy Zhadan (editor), Sofia Andrukhovych, Lyubko Deresh

«Декамерон» — антологія сучасної української прози, до якої увійшли нові оповідання десяти популярних вітчизняних письменників. Твори, зібрані під цією обкладинкою, дають чітке уявлення про стан сьогоднішньої літератури, іноді дозволяють побачити авторів у дещо несподіваному світлі, а сама книга є яскравим свідченням про десятиліття, що минає, з його шалом, любов’ю та ніжністю.

Genres: Ukraine, Ukrainian Literature, Short Stories, Contemporary

320 pages

First published January 1, 2010

About the author

Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)

Reviews

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

Софія Андрухович. "Death is sexy"
8 косяків із 10
грьобана війна! все оповідання я уявляла собі... Азовсталь. коли наприкінці авторка згадала паром, мене знесло вщент. ось так накладаються свої сенси на чужі образи. дуже показовий приклад.
соковита, жива і водночас досконала мова. це пафосна історія, майже не кічу, дуже кіношна. але незважаючи на це, коли герої говорять — їм віриш. окей, загнула. це не виглядає штучно.
драйвова, динамічна, контрастно виписана замальовочка. за цю мову готова вибачити все.

любко дереш. "Клуб молодих вдів"
6 капучін із 10
цікавий задум, але якось усе скоцюрблено, зіжмакано, злито. стиль сподобався. чисто так, стирильно майже (у хорошому сенсі) особливо в порівнянні з минулим оповіданням. діалоги деінде були цікаві, а десь штучні. не знаю куди автор так поспішав, та чомусь знаю, що мають бути в нього цікаві роботи.

Анатолій Дністровий. "Біла дічинка"
8 повчальних притч із 10
теж новий автор. от є бог дрібничок, а це — бог деталей.
я не фанатка ідеї месії. вона мене бісить. діти бісять ще більше... бінго! а тепер об'єктивно про недоліки: чогось замало, а чогось нібито забагато. багато наївності, мабуть, і повчання, моральності. мало, думаю, свободи у цьому. ніби для дитини писалося. але все одно, поки це найкраще оповідання.

Жадан. "Вона знає всі шлягери"
10 органних труб із 10
в нас і справді найкраща проза виходить у музикантів і поетів. це дуже ритмічне, плинне оповідання. іноді це неримована поезія. мабуть, то і є стиль — коли я читаю це голосом автора. я завжди знаю/взнаЮ як звучить голос того, кого читаю. але книги ними рідко звучать. вони взагалі рідко звучать, а оживають у голові образами. тут тааак, інша справа. поезія прикидається прозою.

Ірена Карпа. "Цукерки, фрукти і ковбаса"
10 засолених кавунів із 10!
це дуже сміший і живий потічок дитячої свідомості, у який пірнаєш з головою. абсолютно щира річ.
це один із моїх особистих критеріїв відсортування письменників до талановитих — як вони пишуть про їжу. після Карпи дуже хочу ковбаси. гумор не зовсім мій, це дотепно, авжеж, але не дуже вишукано якось, — та якщо без зайвого снобізму, то читається цікаво й це головне.

Світлана Пиркало. "Життя. Цілувати"
7 крокодилів із 10.
красиво, мелодраматично, детально. склалося відчуття, що Саллі Руні її теж колись читала, це ж треба. та насправді Пиркало читала "Польові дослідження", і вплив їхній дуже помітний.

Світлана Поваляєва. "Атракціон"
11 намистинок із чеського скла з 10 за вірш у епіграфі.
8/10 за оповідання.
люблю я такі банальні історії розказані такою небанальною мовою. за портретом міста було цікавіше спостерігати, ніж за героями. але не зрозумійте неправильно, герої теж опуклі і справжні. просто місто тут не тло для людей, а ніби люди тло для міста — і це прекрасно. хоча ефект, гадаю, досягався, звичайний, — віддзеркалити пейзажно стан ГГ. читати більше у авторки поки бажання не маю, перенаситилася враз її унікальним баченням неунікального. але це приємне перенасичення, як у спеку холоднючим кавуном.
а ще, не знаю, чи то я вже така, чи відчувається грибнотріпний досвід авторки, але ідеї ковзають там прекрасні та непересічні.

Тарас Прохасько. Есеї
вау, оце знайомство.
оце 10 котячих канібалізмів з 10!
це так відверто, що іноді непристойно. ну, мені робиться непристойно. есеї... не есеї це ніякі, серйозно. це ліричні, надміру-чесні гвоздики у труну мого цинізму (досить здорового).
буду читати й надалі, і немало, думаю. улюблений і найболючіший есей з наявних у збірці: "Крутять жорна..."

Наталка Сняданко. "Dead-line емоцій"
7 лохів із 10
мила спокійна історія. замальовка німецької провінції, так неочікувано неідеалістичної, а навіть навпаки. затишна і якась скандинавська. я люблю історії кохання від старих. бажання читати ще авторку поки не виникло.

Сашко Ушкалов. "Панда"
11 молдаван з 10!
хто б знав, шо я можу реготлтати вголос з історії про реінкарнацію. дуже динамічної, нечуваної і знайомої водночас. вже на першій сторінці здогадалася, що автор харків'янин, до речі. можливо, це через панд, бо спочатку я вирішила, що він іде в аніматори. а Харків, як відомо, місто аніматорів. може, просто відчула свого. точно якнайшвидше щось ще у нього прочитаю.

мою тонку СПГСну душу ніяк невідповідність до назви не ранить. і роз'ятрені нутрощі авторів не дратують. це шикарна збірка, і я буду її рекомендувати так, ніби Жадан особисто заплатив мені грубих бабок, от і все

[Oleska Tys · Rating 3 out of 5]

50/50

Щось сподобалася, щось ні. Стійкого вау хоч про одну історію сказати не можу. Хоч мені і сподобались історії Анатолія Дністрового і Ірени Карпи, але тягнути вони на стійку 4 максимум.

Загалом непоганий представник свого десятиліття, але не моя збірка.

[Tetiana Polianska · Rating 4 out of 5]

Сашко Ушкалов потішив історією працевлаштування свого героя на посаду панди, бо як йому сказали на співбесіді:
"В умовах світової кризи у нас, шановний, не так уже й багато вакансій. Наразі нам потрібні мураха, риба-меченосець, кокер-спаніель і панда. Вибирати доведеться з цього..."