Я іду шукати

by Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін

Ми всі пов’язані. Але часто про це не здогадуємось.

Засновник благодійного фонду, у якого викрадають доньку, і сам безслідно зникає. Слідчий на межі розлучення за будь-яку ціну хоче зберегти власну родину. Вулиці тремтять від нелегальних нічних перегонів, блогери-мільйонники полюють на хайп, а вихованці дитячого будинку щодня чекають на волонтерів. І поки кожен загруз у своїх проблемах, дивакуватий п’ятнадцятирічний хлопець уперто везе листа Миколаю через усю країну.

Ми шукаємо здійснення своїх бажань. Та чи знаємо, що насправді хочемо знайти?

448 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

Анастасія Нікуліна — українська письменниця, інста-блогерка, книжкова оглядачка, лауреатка міжнародних премій. Працює в різних жанрах.

Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».

Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.

Reviews

[Alla Komarova · Rating 2 out of 5]

Єдина книжка, яка спочатку частково мені сподобалася – тепла історія, дивний хлопчик із ментальними особливостями, що завжди безпрограшно задля cozy-ефекту. Звісно, навіть перша третина, яка зайшла, була не без моментів, коли в мене закочувалися очі так, що можна було побачити гіпоталамус.

Але потім, десь з середини, все те, що відбувалося на сторінках, стало нагадувати третій сезон колись дуже успішного серіалу, який дарма вирішили продовжувати й далі, бо сценаристи вже настільки вичавили з себе все, що могли у перших епізодах, що навіть кінські дози заборонених речовин не рятують ситуацію. А їх все змушують і змушують вигадувати нові «несподівані» повороти.

Під кінець же все стало настільки солодко-передбачуваним, що уявний глюкометр зашкалював і вішався від просто слонячих доз цукру, що лився зі сторінок. Так, наче і без того нереалістичний традиційно-ванільний різдвяний фільм про справедливу справедливість дали дозняли творцям успєшного успєху.

Читати можна, але потім хочеться «заїсти» чимось максимально жорстоким – «Американський психопатом» чи «Червоним драконом», або хоча б «Поворотом не туди».

[Gavrish Nastya · Rating 3 out of 5]

Чесно сказати я дуже засмучена та дуже розчарована. Я обожнюю Анастасію, як авторку за її сюжети та за сенс, який вона вкладає в книги. Але ця книга мене розчарувала, бо було занадто багато всього — подій, героїв, перепитій доль, але замало сенсу та логіки у всьому цьому.

Читати цю книгу мені було нецікаво і це був перший дзвоник, що щось не так. Бо інші книги я читала дуже швидко і прям не могла відірватися, особливо «Більше нікому». Тому і в цій книзі я все чекала от зараз щось почнеться, от зараз все повернеться так, що я скажу «вау, як круто». Але цього не сталося, на жаль.

В основі сюжету хлопчик Юлік, якому 15 років, у нього затримка в розвитку. Він з неблагополучної сім'ї, тому жив в інтернаті. Юлік відправляється на пошуки дядька Миколи (Святого Миколая), щоб передати йому лист зі своїми бажаннями. Він проїхав багато міст України та зустрічався з різними людьми хорошими та поганими (бандитами). Про цих людей та про їх долі також описано в книзі, деякі були доречними, а деякі взагалі можна було б прибрати.

Мені було шкода цього хлопчика тому, що нікому до нього не було діла. А він щирий та добрий, взагалі не сприймає злість та агресію людей. Він відкритий цьому світу і можливо, саме через цю відкритість йому вдається вийти з будь-якої ситуації. Його пошуки закінчилися й остання сцена була дуже чуттєвою. І ця сцена це єдине, що мені дійсно сподобалося.

Ситуація з корупціонерами максимально роздратувала та одночасно розчарувала мене. Нам показують дуже серйозну корупційну модель, де підв'язано дуже багато людей. Від цих дій страждають діти, яким і так несолодко живеться у цьому світі. І що ви думаєте, багато хто не поніс відповідальність за свої вчинки. Можливо було описано так, як буває в реальному житті, але мене це дуже взбісило. Ну подумаєш робили так, нічого страшного, продовжуйте в тому ж дусі.

Ще на сторінках цієї книги є блогери, опис яких мені також не сподобався. Бо вони подаються як брехливі люди, які живуть тільки заради хайпу і це мене зачепило. Скоріш за все, через те, що я дуже близька до цього.

Багато подій просто ніяк не пояснені, щоб читач зміг додумати сам. Але ж повинна бути якась межа цих домислів.

І останнє, що хочеться зазначити — обкладинка взагалі не відповідає сюжету книги.

Поставила 3 тільки за манеру авторів і за останню сцену в книзі.

[Iryna Lavrynenko · Rating 5 out of 5]

Знаючи як пишуть автори, я здогадувалася що таки все буде добре, але до цього "добре" значно потріпають нервішки😅

Ось історія починається з викрадення дитини у Миколи Святого і буквально на наступних сторінках вже йдеться про інтернат та Юліка, дитину з особливими потребами.
Ти не розумієш що до чого і як це все пов'язане, але просуваючись далі по тексту тебе затягує у вир подій: крадіжки машин, банди, наркотики, незаконні оборудки, хабарі... Голова йде обертом 🤯

І у центрі всього Юлік, не такий як усі, на вигляд дорослий але в душі довірлива дитина.
Юлік - дитина яка змогла об'єднати стількох людей для досягнення спільної мети та мрії. Він щирий та безкорисний і якимось незбагненним чином вміє заводити друзів всюди😌

📝 " За всі роки проживання в Домі в Юліка ніколи не було друзів. Із нього сміялись, кепкували, знущалися. Він був слинтяєм, слабаком, тюхтієм, дивним, відсталим - і ніхто не хотів мати справу з такою особою. Юліка ніколи це не хвилювало: він дружив з усіма, хоча з ним і не дружив ніхто

Ця книга, незважаючи на болісні моменти, дає віру в дива, в те що в кожного з нас є свій святий Миколай, і в те що добро завжди перемагає 🙌💫

P.S. Приємно було побачити згадку про рідне місто) а ще тут є відсилки до "Викрадачів снігу"

[Євгенія Яцюк · Rating 3 out of 5]

Для мене ця книжка повне розчарування. Як мінімум, тому, що Анастасія Нікуліна одна з українських авторок, яку дуже люблю. Я вже читала їх дві книги з Олегом Бакуліним і вони мені дуже сподобались. Ця книга — ні.

Історія розповідає про Юліка —хлопця, який вірить в дива і одного разу вирушає на пошуки святого Миколая. На його шляху трапляються різні люди. Погані і хороші, ті хто хоче допомогти і ті, хто хоче ошукати. І головне, всі вони якось повʼязані між собою.

І все було б добре, але історія була перенасичена персонажами, при цьому, якихось цікавих подій в книзі не відбувалось. Юлік потрапляв в історії, потім дивом з них виплутувався і все починалось знову.

В книзі був також описаний важливий соціальний меседж, про корупцію в благодійності і інтернати, але як на мене, автори не дотягнули. І не було ніякої моралі — окрім тієї — що тобі все може зійти з рук, якщо маєш гроші і можливість втекти за кордон.

Поставила книзі 3 з 5 і дуже розчарована.

[Helena Potapova · Rating 3 out of 5]

Шкода, але схвальних слів до цієї історії маю зовсім мало. Фундамент у вигляді гострої соціальної теми міцний, але на ньому все одно нічого не тримається… Багато подій, багато персонажів. І деколи це тільки на краще, але не тут. Від шаленого виру тільки втомлюєшся, а наприкінці лиш питаєш: «І шо?». Це той випадок, коли треба було б добряче підчистити сюжет, і він від цього тільки б виграв. Багато штампів, багато доволі недолугих деталей, у які просто не віриш. Прикро визнавати, але це той випадок, коли радієш, що книга закінчилась… Жахливе відчуття, позбавлене будь-якого читацького задоволення.

[Yuliia Kravchenko · Rating 3 out of 5]

Роман збурив у мені купу емоцій (і здебільшого ці емоції були негативними) та все ж...
Кінець історії видався напрочуд емоційним і це трохи пом'якшило загальне враження.

Тож не скажу, що все було аж надто погано, але й захвату теж немає.

Я не раджу читати цю книгу усім,але якщо ви шукаєте чогось надто динамічного, місцями шалено абсурдного - тоді вперед!

І моя особиста порада: читайте цей роман з кимось, щоб мати можливість обговорити, або хоча б знайдіть вуха, щоб вислухали ваші враження 😁

[Катерина · Rating 3 out of 5]

З цією книгою я відчула себе трішки обдуреною.

Я не люблю читати анотації, тому орієнтуюся по обкладинці. Здавалося, що події будуть відбуватися десь в серпні-вересні. Що це більш осiння книга.

А виявилося, що зимова і про Миколая.

Тому сталася ситуація «очікування - реальність».

Я не була налаштована на передноворічну історію, тому дещо скептично ставилася до подій. Але в кінці все ж розчулилася і просльозилася трішки.

[Igor Mogilnyak · Rating 4 out of 5]

⚡⚠️Книгу, яку на мою думку треба читати з післямови... Тоді все сприймалось би по-іншому, скоріш за все, а так книга протягом усіх сторінок "напрягала", "гнітила атмосферою". В принципі ніби і підняті соціальні проблеми, це плюс, але місцями щось було не переконливо. Рекомендую читати тим, хто читає все, що українські автори пишуть, а так ви практично нічого не пропустите, не прочитавши її.

Читати якщо читаєте все 🤯

[Anna Tokar · Rating 3 out of 5]

Я вже знайома з творчим тандемом авторів та з їхньою першою книгою. Тоді мені сподобалося, хоча сьогодні вже навіть не пам‘ятаю сюжету книги.
⠀
Але не можу сказати такого ж про досвід читання цієї книги. Для мене вона виявилася звичайною казочкою для дорослих. Не більше.
⠀
З самого початку на нас посипалася навала героїв, яких я пів книги старалася запам‘ятати. І не могла. І тільки-но я розбиралася хто є хто, як Юлік, головний герой книги, знову втрапляв кудись, де на нас чекали все нові й нові імена.
⠀
До речі, сам Юлік мене трохи дратував своєю надто вираженою наївністю та безпосередністю і я не повірила в цього героя. Ну, бо не можу я повірити, що дитина в 14 (здається) років може вести себе як моя донька в 4 (адже про те, що в Юліка можуть бути розумові відхилення нам не повідомлялося).
⠀
А ще насторожував той факт, що дитина, яка втекла з дитячого будинку, по дорозі зустріла стількох дорослих і, навіть, засвітила своє обличчя в надпопулярних блогах, вляпалася в кримінал, так легко і непомітно, в кінці кінців, з усього вибралася. Ну, не буває так в реальному житті! Книга нагадала мені фільм «Один вдома» (проте, так як там теж не буває, то чисто посміятися), але ж тут серйозна книга з важливою соціальною складовою.
⠀
Розчарувала і обкладинка, на якій жодного натяку на події, що відбуваються напередодні дня Святого Миколая. І якби добрі люди мені цього не сказали, то є шанс, що книгу я би прочитала десь влітку.

[Данило Депутат · Rating 3 out of 5]

Непогана книжка. Автори дотичні до благодійності, судячи з післямови, тож, можливо, історії, схожі на цю, справді могли би бути, не знаю...
У її центрі — Юлік. Йому 15 років, але він досить-таки затримується в розвиткові. Юлік мешкає у вільшанському інтернаті; пише листи Святому Миколаю; але йому здається, що ті листи викрадають волонтери; тому Юлік іде шукати Миколая…
Такий собі екшн. Купа міст, купа людей, і всі допомагають Юлікові знайти Миколая: здебільшого, в лапках.
Напевно, книжка розрахована на підліткову авдиторію. Саме тому, на мою думку, деякі персонажі змальовані дещо шаблонно: наприклад, якщо блогери — то гайпожери, якщо бандити — то прямо, як у фільмах. Хоч якби був молодше, певно, мені б таке було цілком ок. Та й в інші ситуації мені не особливо вірилося.
Можливо, ця книжка більше сподобається підліткам або можливо з цієї книжки добре починати знайомство з авторами.

[dasha · Rating 5 out of 5]

сильно


поєднання різних, важливих, актуальних тем в одній історії, з не менш цікавим та зв'язаним сюжетом. деякі персонажі запали в сердечко (особливо з Дому та волонтери 🫶)


"Якщо кожен просто робитиме свою роботу, а не уникатиме відповідальності та класти чуже собі в кишеню, це буде щасливий світ"

[Liudmyla Vasylkivska · Rating 3 out of 5]

Забагато сюжетних ліній. В якийсь момент починає набридати перескакування між лініями і хочеться просто швидше дочитати книжку.
P.S. Сюжет про слідчого дуже поверхневий.

[Ольга Мисливець · Rating 5 out of 5]

Не ідеальна, насичена і "напхана" величезною кількістю героїв, але надзвичайно тепла і добра книга. У найтемніші часи серцю хоче трішки віри у диво

[Lilia Lytvyn · Rating 5 out of 5]

Я не очікувала, що сюжет так мене захопить. Динамічна оповідь, багато героїв, які врешті переплітаються один з одним. І гострі соціальні питання, які піднімають автори у книзі. Прекрасно.

[Elena Shabratskaya · Rating 5 out of 5]

Мабуть це одна з кращих книжок, які я прочитала останнім часом, і безмежно рада, що написана вона українськими авторами.

«Я іду шукати»
Анастасія Нікуліна
Олег Бакулін

Головна сюжетна лінія полягає у тому, що дивакуватий, по-дитячому наївний, п’ятнадцятирічний хлопчик на ім’я Юлік, через усю країну везе свого листа святому Миколаю. Цей хлопчик безмежно вірить в добро і в те, що мрії можуть здійснитися. Варто лише не переставати мріяти. А добру просто треба трохи допомогти.

І якщо зараз ви вирішили, що це буде мила безневинна казочка, то круто помиляєтесь.

Під час читання я ловила себе на думці, що читаю книги Фредріка Бакмана та дивлюсь фільми Гая Річчі одночасно.

Книга розповідає нам історії купи персонажів: засновника благодійного фонду, слідчого карного розшуку, мажорів, бандитів, блогерів-мільонників, депутатів, молодих хлопців, які крадуть автівки, волонтерів, вихователів та вихованців інтернату, який називають просто Дім. Що взагалі у них може бути спільного? Відповідь дивна – Юлік.

Через пригоди цієї світлої дитини нам розкриваються багато гострих тем від насильства у сім’ї до великих корупційних схем. Та головна думка, що червоною різдвяною стрічкою проходить крізь весь роман – це те, як важливо берегти дитинство, захищати його, згадувати та любити дітей не тільки на свята! І стосується це не тільки дітей з неблагонадійних сімей та будинків дитини, а й тих, які зростають начебто у повних сім’ях, де немає ні в чому потреби.

Книга написана легкою та красивою літературною мовою. Болючі теми загорнуті у динамічні пригоди, прописані яскраво та соковито. Від деяких епізодів, як от про «добрий ранок у сараї» та «сюрприз у краденому BMW», я сміялася вголос.

Мені було і весело і сумно, коли читала, та фінал виявився саме таким, на який я очікувала. Знаєте, це було схоже на Діккенса, який писав на гостросоціальні теми, проте робив фінал саме таким, на який очікували читачі, адже, знав вподобання своєї аудиторії. Хоча може тут було просто влучне потрапляння, хтозна?

Цього грудня відкладіть «Різдвяну пісню» та прочитайте наш сучасний твір - «Я іду шукати».



На десерт додам улюблені фрази з книги:


«Може головна проблема цих дітей полягала у тому, що в них не було яскравих, нехай і безглуздих спогадів? Тих, за які тримаєшся все життя?»

«Дитячі будинки – задушливі обійми упереджень. Особливо тих, хто там жодного разу не був особисто. І перший міф – про їх мешканців. Наче вони агресивні, злі, хворі, дурні й жадібні.»

«Найкраща вдячність – це наука. Адже якщо вдалося бодай одну людину навчити чогось правильного, значить, життя прожите не марно»

«Але снігу ставало дедалі менше, життєвих обов’язків – дедалі більше, і навіть у власній голові ти не міг бути собі господарем. Адже там усі місця вже зарезервовані під «треба» й «мусиш», і жодного – під «хочу»»

«За календарем - зимова казка, а за вікном – драматична проза»

«Автомобіль плавно їхав магістраллю, а холодне сонце нагрівало лобове скло. У салоні було тепло і спокійно – чудовий час для сну чи спогадів»

«Я часто жалкував, що мої батьки ніколи не відповідали на мої дурні запитання. Щоразу кричали, що не мають часу, казали, що скидаюся на тупого. Але в компанії баби Люби я не відчував себе тупим. Відчував, що мене… люблять»

«Юлік знав, що сонце завжди є, навіть коли його не видно. Це як дружба. І як любов. Їх не видно, але вони є. Просто часом є хмари. І Дім. Теж є. І просто треба зачекати, щоб хмари розійшли��я»

«Якщо ти змушений виживати на вулиці – це не адаптація, а проблема. Якщо ти змушений їсти раз на день, бо більше нічого, - це не дієта, а проблема. Якщо навколо постійна агресивна атмосфера – це не розвиток соціальних навичок, а проблема. Не можна підміняти поняття!»

«Їм не давали книжок, щоб не ставали занадто мудрими. Зате можна було сидіти в інстаграмі та стежити за чужим життям»

«Узимку якось по-особливому вмієш вірити, і жодна кава влітку не смакує так, як та, з якою прокидаєшся зимового ранку»

«Цей малий із тих, хто заведе дружбу з усіма. Навіть із тим, хто не вміє дружити»

[Наталія Денькович · Rating 5 out of 5]

🖊Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін
📚Я іду шукати
📖 448 сторінок
📆2022 рік
✅Видавництво  "Віват"

"Що довше коливаєшся, то більша ймовірність відступити"

🏠Нова книга молодих українських авторів Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна (який зараз служить в ЗСУ) "Я іду шукати", навіяла мені спогади з мого студенського життя про перші волонтерські кроки і відвідини сирітського будинку в Дрогобичі. Я досі пам'ятаю цих дітей і Вірочку, яку вдочерили за кордон, таку крихітну дівчинку з блакитними і теплими очима. І я пам'ятаю стан спустошення після таких поїздок. Я, направду, віддавала всю себе дітям, а потім ридала в автобусі, бо діти проводжали нас дуже неохоче...
🏠Ця книга про стільки важливих тем, що одразу і не опишеш. Але одне можу сказати з впевненістю, вона про диво і віру в нього. Про Дім! Про Миколая, який є в кожному з нас! Про наївність, з якої більшість з нас виростає, але не Юлік!
🏠Про те, що в Домі (сиротинці) жили різні діти, і "можливо, головна проблема цих дітей полягала в тому, що в них не було яскравих, нехай і безглуздих спогадів? Тих, за які тримаєшся все життя?" Тому і не всі трималися, але ж усі ці діти унікальні, зі своїми характерами і мріями.
🏠Про те, що є люди, які хочуть змінити світ на краще. Про Хельгу, жінку, якій не достатньо бути "на курорті життя" декором. Вона хоче приносити користь.
🏠Історія про підлітків-блогерів, в яких за віртуальними масками Інстаграму є глибокі душевні травми, бо часто "всіма" бути легше, зрозуміліше, ніж собою. Але що, якщо всі оці ярлики суспільства, оте "дурень, примітивний, простак, ідіот, дебіл" не мають значення, якщо ти себе таким не відчуваєш і не вважаєш?
🏠Історія про подорож зі Львова до  Харкова, Одеси і назад. Шлях, довжиною в дорослішання більшості героїв.
🏠Про те, що в "житті може траплятися різне лайно. Але ти маєш завжди контролювати, наскільки глибоко в нього занурюватися" і є багато спокус, але лише за тобою вибір!
🏠Про процес державної деінституалізації, про хабарі та благодійні фонди, які лише прикриваються благодійністю. Про процес викриття фінансових махінацій та боротьбу з головними учасниками. Про те, що "ніколи не знаєш, хто хороший, а хто поганий. Залишається лише довіряти, переконуватись, помилятися і знову довіряти".
🏠А ще історія про Миколу Святого чиє життя буде в центрі усієї сюжетної круговерті. Як і історія Юліка, який нікого не залишить байдужим.
🏠Важливо знати і вірити так як Юлік, "що сонце завжди є, навіть коли його не видно. Це як дружба, І як любов.Їх не видно, але вони є. Просто часом є хмари. І Дім. Теж є...просто треба зачекати, щоб хмари розійшлися"
П.С. у книзі багато героїв, багато сюжетних ліній, і якщо спочатку вони видаються нам як одинокі хрестики на полотні, то згодом всі хрестики складуть загальний взір і в кінці картина здивує кожного читача!
📚📖🇺🇦💙💛
#нікулінa_бакулін #яідушукати #віват #vivat #нашформат #українськіавтори #книги2022 #відгукнакнигу #осіннєчитання

[Kostiantyn Maiboroda · Rating 5 out of 5]

Кожна книга має чомусь вчити — художня, бізнес, прикладна. Художній, завдяки гнучкості написання історії, це вдається найлегше, проте авторам художніх творів найважче — вигадані події мають узгоджуватись із реаліями життя.
У той час як письменники раз у раз вдаються до припущень та вигадок, які згодом грають з читачем — читач вірить у написане у книзі, користується цими знаннями у житті… наслідки відрізняються від бажаних, бо у книзі написано те, що підійшло по сценарію, а не було узгоджено з реаліями, наприклад, кримінального кодексу. А тому хороший хлопець — головний герой, що не міг був зробити інакше, бо лише у такий спосіб можна було позбутись зла за сюжетом — не отримує жодного покарання, та насолоджується життям. Як і задоволений читач, що запам’ятав для себе, що якщо робити «справедливо» — про караність можна забути. Але ж так не буває. Так само як і не трапляється багато речей, якими наділяють правоохоронні органи у своїх книгах письменники. І добре, що деякі з них звертаються до фахівців з певних сфер, що їх торкаються у книзі, задля створення максимально реалістичної історії.
===
Саме так і зробили автори книги «Я іду шукати» і це неабияк тішить, бо Настя та Олег залишають мене як рідера, а згодом і читача, задоволеними — збережено повну автентичність дій правоохоронних органів, що не лише закрутило сюжет та додало динамічності, а й дозволило вигаданим героям пожити у реальному світі.

Бо що може бути краще гри мозку та цікавих пригод Україною під час подорожі Юліка сторінками книги? 😎

Пам’ятаю, як із самого початку мав сумніви, чи той твір я читаю, що мені його обіцяли як щось доросле, для якого шукали мене — рідера з правоохоронної діяльності. Перший раз це спало на думку, коли я познайомився з Юліком, який був дуже далеко від жодних проблем з правоохоронними органами.
Сторінка за сторінкою, розділ за розділом, я знайомився з Юліком все ближче та тихо ненавидів цього хлопа. Такі прості люди, чиєю долею — покликом — є бути простим, настільки простим, навіть особливим у своїй простоті, що оточуючи навіть не матимуть цю людину за щось серйозне, за щось вагоме та за щось таке, що вартує бути помітним.
Здається, що подібні прості люди не зможуть досягти бодай чогось, але лишень погляньте на Юліка — цей хлоп зміг не лише зробити більше, ніж усі інші герої книги, а ще й об’єднати навколо своїх дій усіх героїв книги, а потім й всю Україну.
Захід — Схід — Південь України, метафоричне об’єднання людей з різних регіонів країни заради своєї мети, заради свого бажання, що це, як не невідступність людини, яка вірить у себе?
А ви так зможете? Ото ж бо, а тому — будьте простішими, інколи це складніше, ніж здається.

[Kateryna Brostovska · Rating 5 out of 5]

ТИ – ТЕ, У ЩО ТИ ВІРИШ

Я іду шукати. Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін🖤

Це моє перше знайомство із тандемом авторів, тому я ще не знала чого очікувати від тексту, але признаюся чесно, я дуже приємно вражена. Вийшла настільки смачна і динамічна історія, загорнута і прекрасно написаний текст із надзвичайно живими героями.

Я дочитала цю книгу під час однієї із повітряних тривог, і чесно, це той випадок коли книга тримала мої думки та емоції. Це була така щира, насправді дуже зимова і нотками святкової магії історія, тому незважаючи на всі гострі повороти сюжету, на карколомні пригоди головного героя, ця книга залишила по собі багато тепла і приємних спогадів.

Головний герой Юлік - мій однозначний краш. Дивакуватий п’ятнадцятирічний хлопець, що втікає із дитячого будинку аби через усю країну завезти свого листа Миколаю. Наївний, щирий, прямолінійний, одним він здається дурником, тюхтієм і слабаком, який тільки-що і плаче; інші почувають жалість, бо дивний хлопчак, дуже безпосередній, відкритий і якимось незбагненним чином, він знаходить людей, які йому допомагають і опікуються у його шляху.

Юлік задавав купу уточнюючих запитань, запитань, на які більшість дорослих не зможе дати простої відповіді.

-Красти машини це погано? – раптом порушив тишу Юлік.
-Це філософське запитання.
-Що таке «філософське запитання»?
-Ну...Це таке, на яке не можна відповісти однозначно.
-Тобто красти машини це добре?
-Ні, це погано, якщо ти крадеш їх у хороших людей.
-Але добре, якщо крадеш у поганих?
-Та ні, це теж...погано.
-Тоді чому це філософське запитання?

Книга піднімає багато сучасних проблем, проблем дітей і дорослих; батьківства і безвідповідальності; сучасних трендів і сліпого поклоніння ідолам з мереж; прірви між батьками і дітьми, а головне вона показує, що увага та підтримка, які здавалося б нічого не коштують є чи не найважливішими. Сподіваюся, вам цікаво, чи довіз хлопчик листа до Миколая, кого із героїв і поганців він зустрів на своєму шляху і чи здійснилося його бажання. Адже ми всі, насправді, шукаємо здійснення своїх бажань.

P.s. Я не читала "Викрадачів снігу", але навіть я
відсилки вловила🖤

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Сьогодні дочитав вашу книгу
«Я іду шукати»
Гадаю вам як авторці, буде цікаво почути думку читача)
Чудова історія. Починаючи читати книгу, я не очікував нічого. Просто ще одна книга, але з кожною сторінкою, я все більше заглиблювався в цей світ. Я пригадую як завмер, коли вперше чітко побачив зв'язок між персонажами. Чоловік який живе в Старих Петрухах і є прикладом пияцтва. Волонтери з МПДК, Марта і "Бобер") які їдуть на ділову зустріч з партнерами. Дві різні історії, які сплелилсь в одну. Книжка "Горизонт", яка стало початком. Звичайний хлопець який має папку, з оригінальною назвою "Порно". Ще два шнурочки, які сплелилсь. На перший погляд звичайний чоловік, який був коханцем дружини Миколи і голова найбільшою махінаційної схеми. Слідчий, який просто хотів допомогти донці і вийшов на МПДК та безліч інших на перший погляд різних подій, людей, місць, які сплелилсь в одне. Іноді нам здається, що все випадкове, але насправді все між собою пов'язане і навіть мале рішення, може змінити спочатку тебе, людей поряд а потім і країну. Цю книгу можна розбирати на безліч сюжетних поворотів і зв'язків. Кожен персонаж продуманий. Це неймовірна історія з сильною увагою до усіх деталей. Я радів, сумував, переживав і надіявся разом з героями. Дякую за цю книгу. Викладаючи цю книгу у сторіс, під пісню «Ой хто, хто, Миколая любить», зрозумів що дуже чекаю снігу). Миколай приїде. Не обов'язково з бородою і мішком за плечима. Можливо в образі приємної розмови з Батьком, як в завершенні книги (Цей момент пробрав до мурах і кожне слово випалилось на серці. "Можливо він просто шукав Батька".) Можливо в образі коханої людини, яка буде поруч в потрібний момент. Можливо в образі незнайомця, який дасть хорошу пораду, або дитини, що заставить гляну на світ по новому. Але це лише перша частина. Друга частина, це та, в якій Миколаєм для когось стану я. Миколаєм, що дасть пораду, посміхнеться, пригостить цукеркою, або просто буде поруч. Все-таки круто бути, онуками Миколая і подорожувати за свій власний горизонт.

Дякую вам за книгу, ідеї, емоції і мислення. Натхнення вам та хорошого Миколая, який принесе перемогу і лопатий сніг😁✨

[Марічка Макарчук · Rating 5 out of 5]

" Я ІДУ ШУКАТИ " АНАСТАСІЇ НІКУЛІНОЇ І ОЛЕГА БАКУЛІНА

Надзвичайно важлива книга моїх улюблених авторів! Я не знаю як, та з кожною новою книгою Насті і Олег дивують мене все більше! І викликають такий сплеск емоцій, що просто немає слів! Над книгою я сміялась і плакала, а чого варте, те відео , що я записала @innspirit зразу ж після закінчення книги( дочитувала на минулому тижні у ванній під час обстрілів Києва) .

Ця книга про п'ятнадцятирічного Юліка, що має ментальні проблеми! Він занадто наївний для свого віку і через це потрапляє в різні ситуації.. Часом в небезпечні!

Тут ви зустрінете багато героїв: це і діти з інтернату, і волонтери , і блогери, слідчі і прості люди, які зустрінуться Юліку під час його подорожі!

Ця книга про віру в дива і про щирість, про жорстокість і дружбу, про надію в хороше майбутнє!

Ця книга відкриває стільки проблем українського суспільства: ментальні проблеми, сирітство, волонтерство, алкоголізм, корупцією і багато чого ще!

Ця книга, про те що є люди які хочуть змінити все! Такі люди як Хельга! Я з свого досвіду знаю як непросто працювати з дітьми, але якщо ти любиш дітей і свою роботу, то воно повертається тобі сторицею!

Це історія про те як за допомогою соцмереж ми ховаємо свій біль і проблеми. Особливо як це роблять підлітки.....

У книзі багато героїв, які спочатку здаються не пов'язані між собою, та потім доля об'єднує їх між собою.... Ну чи Юлік?!

Життя жорстоке... І може статися будь-що ! Але при друже, що " ТИ — ТЕ, У ЩО ВІРИШ"

Натхненна, цікава і актуальна книга від моїх улюблених @innspirit і @bakulin.o! Як написав Олег, це як " "Сам удома", тільки з мандрами і українським колоритом і нестерпного головного героя"!

Ще раз хочеться подякувати за книгу, а ще пану Олегу за те, що нас захищає на фронті!

Мені просто бракує слів щоб описати наскільки я полюбила цю історію, яка сподобається і підліткам, і дорослим! Раджу від усього серця!

Дякую Насті й Олегу і видавництву @vivat_book
що в такий непростий час війни і кризи у видавничій галузі продовжують робити круту українську літературу! Пишаюсь 💙💛

[Tetiana Kostiuk · Rating 3 out of 5]

Якщо коротко - то це історія про хлопчика, який трохи не такий як інші, який не вірить в те, що Святого Миколая немає і він рушає на його пошуки через всю Україну, щоб віднести листа і щоб він виконав справжні бажання, а не ті, що пишуть вихователі. На його шляху зустрічаються різні люди та різні пригоди.
І тут відразу ж питання до обкладинки - по ній геть не скажеш, що тут якась святкова зимова атмосфера і якось налаштовуєшся зовсім на інше.
Я знала, що тут буде багато персонажів, але не очікувала, що аж на стільки, десь на середині книги я нарахувала їх більше 40 героїв і все було б нічого, якби вимальовувалась якась картина і ти розумів, хто головний, а хто другорядний. Мене це дуже збивало з пантелику і навіть трохи дратувало, бо я веду нотатки під час читання - і я втомилась записувати імена героїв і хто з них що робить. В книзі дууууже багато різних подій, вона динамічна, але подекуди виникає в голові питання: до чого це все? нащо? Дуже багато було піднято соціальних тем, а також багато тут було кримінальних злочинів.
Але найбільші претензії у мене до кінцівки - до долі поганців, бо я для себе сприймала цю книжку більше як підліткову літературу, а тут майже ніхто не отримав покарання за свої діяння, крім Турка. Чому більшість з них просто дременули за кордон? Якось виходить, що якщо ти багато награбував, твої рахунки не закриті - то ти просто маєш вчасно покинути країну - і все, жити собі далі. Ну і яким чином дісталась квартира Марті - мені теж не сподобалось, бо це також незаконно.
Щодо кінцівки Юліка і Миколая Святого - питань нема, очевидно, зворушливо, гарно.
Довго думала над оцінкою, бо читалось мені важко, але тут є гарні історії (про дружбу, про філософське питання і про участь блогерів в сучасному світі) і те, що чіпляє

[Yulia Korolenko · Rating 5 out of 5]

"Ми всі пов'язані. Але часто ми не про це не здогадуємось".

Вчора я завершила читати книгу "Я іду шукати" і до сих пір відчуваю легкий смуток, адже не хотіла прощатися з цієї історією. Все починається з того, що в засновника благодійного фонду викрадають доньку. І більше нічого не розповідають. Поки що. Перший подив, перше нерозуміння, перше запитання: а де ж продовження?.. Відразу після цього, не давши відповідей, нас знайомлять з Юліком - світлим, безпосереднім хлопцем, який має затримку в розвитку, але немає "затримки" в людяності. Знайомлять з іншими мешканцями Дому - будинку-інтернату, в якому живуть діти з тяжкими долями.

Події в книзі розвиваються стрімко. Ми подорожуємо з п'ятнадцятирічним хлопцем, який везе свого листа Миколаю і разом з ним знайомимось з новими персонажами, кожен з яких має свою історію; має свої переваги та недоліки; кожен з яких справжній, живий. Але виникає питання: що їх всіх об'єднує? І відповідь вже давно на поверхні - Юлік.

Автори в цій книзі піднімають низку важливих тем. Розповідають про цінність дитинства та мрій, про бажання мати люблячу родину, про важливість дружби. Говорять про те, що рано чи пізно, правда переможе брехню, і кожен отримає те, що заслуговує. А ще для меня ця історія про вибір. Допомогти чи залишитися осторонь?

В процесі читання я сумувала, посміхалася, роздумувала, сміялася, дивувалася і щиро сподівалася, що фінал буде таким, як я його собі уявляла. Останні сторінки я дочитувала трішки зі сльозами, але зі світлою радістю.

[Bogdan Tretiak · Rating 5 out of 5]

Миколай не прийде!

Ми часто перестаємо вірити у дива та мрії, але насправді якщо в це сильно повірити та проявити трішечки своєї сили – це обов'язково станеться.

Як і в цій книзі, головний герой п'ятнадцятирічний Юлік, не такий як усі, який впевнено вірить, що Святий Миколай існує. Вирушає через всю країну, щоб віддати свого листа з побажаннями, та попросити подарунки для всіх знайомих які йому трапляться в дорозі... Але все відбувається не так просто, як вважає Юлік.

На шляху Юліка з'являється безліч не дитячих пригод, таких як: нелегальні вуличні перегони, знайомство з бандитами, вбивство дорогої людини, і безліч різних неочікуваних пригод.
Хлопчик який може подружитися з будь–ким, але його доброта та наївність, може зіграти з ним великий жарт.

Гадаю – це було щось прекрасне за останній час, що я читав. Книга написана так чудово, а сама історія була неймовірно цікавою, настільки було приємно насолоджуватися нею.
Особливо приємно було читати про спільні пригоди Миколи Святого – засновника благодійного фонду "Миколай прийде до кожного" та Юліка.

В книзі досить добре розписано характер кожного героя, так як їх було досить багато, і це навіть не налякало, а навпаки, що я всіх добре запам'ятав, та було приємно дізнатися їхню історію життя.

Книга наповнена чарівною атмосферою зимових свят, саме "українською" атмосферою Святого Миколая. Тому сміло можна додавати її до списку "Що почитати взимку?"

[Олександра Лактіонова · Rating 5 out of 5]

«…Марта не користувалася парфумами й щойно нализалася пива. Але для Романа зараз це був запах моря. Вона була його морем. А він пірнув у її шторм…»

Я була б не я, якщо цитата була не про поцілунок з присмаком моря. Але ні, книга «Я іду шукати» від Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна - це зовсім не любовний роман.

Я би сказала, що це гостро-соціальна проза. Адже автори піднімають питання про умови існування дитячих будинків, чесності благодійних фондів, тим, як дітей часто обманюють і змушують жебракувати. Навіть про жорстокість людей до інакших, і це може бути як дитина з затримкою в розвитку, так і звичайний хлопець, який просто яскраво вдягається і танцює тверк.

Здається, що сюжетних ліній так багато, що вони зовсім не пов’язані між собою, але всіх героїв пов’язує зустріч з Юліком. Він вирішує врятувати свято Миколая, вирушити через всю країну, щоб знайти омріяного дядька Миколая.

Іноді мені здавалось, що його подорож занадто фантастична, як люди можуть допомогти незнайомій дитині їхати незрозуміло куди. А потім мені спало на думку, що статися може, що завгодно. І добре, що Юлік таки знайшов Миколая з подарунками, а його бажання здійснилися.

Та і не тільки його.

Тому треба неодмінно вірити в дива, вірити в себе та свої сиди, не боятися змін і рушати вперед.

А ще, повертаюсь знов до цитати, вірити, що знайдеться людина, що пірне у ваш шторм без зайвих зайвих думок, в можливо така людина вже поруч з вами, як от волонтери Роман з Мартою

[Veronika · Rating 5 out of 5]

Ти – те, у що віриш! Дуже насичена і наповнена різними сенсами книга. Це та книга, читаючи яку, відчуваєш збагачення та насичення як душею так і мозком. Вона життєва і водночас мрійлива, весела і сумна, серйозна і смішна, страшна і навіть жорстока, але добра і щемка. Ця книга увібрала в себе багатогранність життя, а головне вона належить до сучасної української літератури. Дуже якісний і складний сюжет. Автори підіймають дійсно актуальні і проблемні питання нашої країни. Образи та персонажі продумані детально, характери живі, реальні, все дуже гармонійно зроблено. Також цікавинкою для мене було те що авторів двоє. Зазвичай я скептично відношусь до такого, бо завжди хтось тягне ковдру на себе, але тут прослідковується такий вдалий тандем, що було враження наче писала одна людина. Книга вийшла багатою оскільки тут присутні і глибинні емоційні, переживання, чуттєвість та роз’яснення почуттів, але водночас підхід дуже чіткий, все розкладено по полицям, не затягнуто, але і не занадто сухо. Мені дуже сподобалося вгадувати які рядки хто з авторів написав. І хоч в цьому я можу помилятися, проте сподобалося таке поєднання. Книга вийшла збалансовоною наче інь і янь без сексизму або феменізму.
І сам сюжет фантастичний, але розказувати не буду, бо дійсно раджу всім прочитати, тут є все, кожен знайде цікаве для себе.
Це книга яку я довго шукала, вона виправдала всі мої очікування, однозначно залишу її в своїй бібліотеці.

[Анастасія]

Ти — те, у що ти віриш. А й справді, ти — те, чому ти віриш і чим ти живеш. Будь ти звичайною студенткою, що хоче жити окремо від батьків, або хлопцем із затримкою в розвитку, які щиро вірять у свято та Святого Миколая, або блогером, що виставляє своє життя на показ та робить те, що від нього хочуть і очікують почути та побачити. Як долі цих людей переплітаються в одне і ведуть до одного — до дива, до свята Святого Миколая. Щось на кшталт "Як врятувати Різдво" та як один хлопець може врятувати свято, вирушаючи один через усю Україну, аби самостійно віддати лист Святому Миколаю. Через що йому доводиться пройти, з якими труднощами та зневірами стикнутися? Чомусь навколо всі кажуть неправду: Святого Миколая не існує. Проте Юлік знає, що він є. Щодо книги, сюжету — це неймовірне тепло, затишок, і те, що розпалює в тобі віру в добро і диво на свята. Наївність або позитив героїв інколи підкуповують, ти бачиш світ очима і хлопців, що намагаються вижити і для цього крадуть тачки десь під Києвом, і очима хлопця, що щиро вірить у Святого Миколая та диво. Ти ніби повертаєшся і починаєш бачити світ очима себе п'ятирічного, коли чекав на свята і вірив у диво.

Також неймовірний гумор, багато порушених важливих тем: взаємодія батьків та дітей, друзів та колег, підтримка віри дітей у щире свято та диво, а також любов і кохання.

[Лідія · Rating 5 out of 5]

Хочу поділитися своїми враженнями від прочитаної книги « Я іду шукати».
Почну з того ,що я її не просто прочитала ,а «проковтнула»за день.
Неймовірна книга з гарною сюжетною лінією,персонажами та літературною мовою.Книга яка перевершила всі очікування.
Книга яку хочеться ще раз прочитати та порекомендувати всім.👍Книга над якою в деяких моментах я просто плакала і хвилювалася за Юліка та долю всіх діток з дитячого будинку.
І тут я переконалася знову ,які б діти не були їм не потрібне багатство ,а любов ❤️просто багато любові та уваги,щоб їх почули та зрозуміли ,щоб переживали деякі моменти разом з ними не тільки на великі свята раз у рік.І насправді це напевне болюча тема для багатьох дітей з дитячих будинків і неблагополучних сімей .
Багато є смішних епізодів особливо у пари Марти і Романа,від яких я сміялася в голос.А Хельга то окрема любов до цього персонажа .Відкрита ,щира та сильна жінка з неймовірно добрим серцем.
Гарне завершення вкінці коли до Юліка прийшов все ж таки тато і він щиро повірив ,що це справжній Миколай ,сцена до сліз .

[Yuri Kovalchuk · Rating 5 out of 5]

Сьогодні закінчив читати книгу «я іду шукати», це було моє перше знайомство з авторами. Картаю себе, що так пізно почав знайомитися з творчість Анастасії Нікуліної.😍 Мені надзвичайно сподобалася атмосфера книги. Піднято надзвичайну кількість соціальних проблем, а що дуже сподобалося, це те що кожна тема описана ніби з близька, ніби здалека. Ви зберігаєте доцільність тем, але описуєте не в «травматичному», а навпаки, якоюсь мірою повчальному стилі, після книги лишається почуття розуміння. Сама книга читається легко, а історія змушує думати, що особисто я дуже ціную у книгах) Щодо героїв, попри їхню доволі велику кількість, усі вони добре пам’ятаються і не забуваються. Юлік, надзвичайно, як на мене, глибокий персонаж. Глибину та загадковість попри його затримку у розвитку вам вдалося розкрити на всі сто. Дякую, за чудові пригоди Юліка, розкриття корупційних махінацій, пошуки Святого Миколая і загалом за книгу🤍

[Helga · Rating 5 out of 5]

Якщо ви дивилися «Швидкісний потяг» - під час прочитання відчуєте таке ж здивування від настільки тісного переплетення ліній.
Якщо ви схожі на мене - вам таке переплетення сподобається.

Це було просто ВАУ! Вперше з 24.02 мене поглинула книга: проковтнула за три дні - читала в дорозі, після роботи, у кожну вільну хвилину (навіть пропустила заняття французької, ай-яй-яй). Вже кілька років такого не було!

А в кінці я просто плакала.

В історії багато сюжетних ліній. Деякі, як-от певні депутати та корумпованість і криміналітет, вганяли в депресію, інші наче нагадували: добрі люди є, надія є. І для мене це історія перш за все про віру в добро. Наївно, та мабуть це саме те що я потребувала.

А ці відсилки на попередні книги! Я сміялася вголос. При тому, що саме мною була прочитана тільки одна книга: «Все буде добре». Уявляю, як реготали ті, хто прочитав всі книги 😄

Безмежне дякую авторам за історію ♥️

[Olena Ursu · Rating 5 out of 5]

Я бачу, що є чимало критичних коментарів до цієї книги, але для мене це була перша прочитана книга цієї авторки (у співавторстві). Мені вона сподобалась. Читається легко, сюжет цікавий. Головний герой Юлік - вихованець дитячого будинку - довірлива, щира дитина, підліток, який намагається знайти Святого Миколая, щоб по-справжньому звернутися до нього з проханнями подарунків, багато з яких - для інших людей. У книзі переплелося багато різних тем - корупція, бандитський світ, соціальні проблеми, реформи і викривлена їхня реалізація, дружба, волонтерство. Дійсно, трохи багато героїв, але загалом історія цікава, варта прочитання, щоб через неї переосмислити також деякі свої стереотипи та життєві принципи. Хочеться, щоб у кожної дитини була родина, щоб реформа деінституціоналізації була успішно реалізована, корупціонери сиділи де їм належить, а молодь в Україні бачила своє майбутнє тут, бо тут можна себе реалізувати і добро завжди перемагає зло.