Щоденник страченої

by Maria Matios

Історію пристрасті – як пік приватної насолоди й водночас невидимий, але прямий шлях до трагедії багатьох – вона розкриває з не меншою скрупульозністю, ніж розкрила історичну драму в попередньому романі «Солодка Даруся». Літописець полюсів людського життя – легального й прихованого – Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного трилера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, дефективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.

First published January 1, 2005

About the author

Maria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.

Reviews

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

Інтригує форма щоденника. Це оформлення: книга не згоратається, а складається, мов сокровенна таємниця. А за прекрасною обкладинкою - сльози, біль, страждання, метафори, які можна виписувати і цитувати завжди і всюди і... А що ще?
⠀
Мені важко оцінити цю книгу, справді важко. Тут прекрасна мова - соковиті вислови, смачні порівняння, чутливі лексичні сполучення. Але разом з тим - такий дивний, штучний, натягнутий зміст. Жінка страждає все своє життя від кохання до чоловіка. На звороті зазначено, що - певна психологічна розвідка. Щось схоже на те є: копання в почуттях, саморефлексія, купа депресивних думок. При цьому проблема депресії чомусь вирішується не психіатром, а будиночком біля озера.
⠀
Ця жінка глибоко нещасна і хвора. Така патологічна залежність від чоловіка - це наслідок якихось внутрішніх комплексів, страхів, упереджень. Я не бачу в цій любові нічого нормального, прекрасного і неземного. Я взагалі страшенно приземлена і всі ці "люблю-нє-магу" мене дуже дивують, а у випадку з цією книгою - лякають.

Героїня потребувала допомоги, психіатра, психолога, кого завгодно, хто б заліз до неї в голову і дістав звідти причини такої замороченості - цього хворобливого кохання, співзалежності від чоловіка, який вважає її ніким.
⠀
Мені було б дуже цікаво почитати передісторію цієї жінки: чому вона така стала? Що в її дитинстві чи житті пішло не так, що вона виросла настільки глибоко невпевненою в собі?
⠀
Ще я не до кінця зрозуміла оці ремарки про "нереалізованість" жінки, які бриніли між рядків. Знаєте, оця ідея про те, що жінка без дітей і чоловіка - це нереалізована і неповноцінна жінка, аборт - це гріх страшний, а бездітність - прокляття. Я не знаю, це думки героїні чи і авторка має щось подібне на поличках свого світогляду? ⠀

Зазирнула на лайвліб. Клас: я цю книгу вже читала.😒 Там є мій відгук три роки тому. 2 з 5. Читала в магістратурі, під час навчання, залпом, коли вивчали сучасну літературу. Тоді мене ця книга не вразила і роздратувала, цього разу я вже маю певні причини і чітко сформульовані запитання.

Росту, що сказати😇

Читали?

За що ви любите цю книгу, якщо любите?

[Алла Херовимчук · Rating 2 out of 5]

Добре, що я не почала читати цю книгу ще тоді, в університеті, коли придбала. Не те щоб за ці роки в мене незрозуміло який досвід життєвий був, і не все мені зрозуміло й зараз. Але я принаймні дочитала її та спробувала осмислити. Не дуже вийшло.
Отже, на першій сторінці читаємо, що це психологічна розвідка. І хоч сюжет звісно є, тут більше про потік свідомості, психоаналітику і бла-бла-бла. За сюжетом на перших сторінках ми дізнаємося, що Він приходить до Неї з пістолетом і там де є пістолет - є постріл. На цьому з вступом все, далі основна частина - ЇЇ щоденних де ми в хаотичному порядку дізнаємося про Її вкрай депресивний потік свідомості в різні етапи життя. Вона й сама пише про те, що нотувати щасливі, радісні миті їй лінь, бо в ті моменти ручка не хоче торкатися паперу, а от сум, біль, відчай і невимовну самотність - це все, будь ласка.
Вона час від часу зустрічається з одруженим чоловіком і пише про біль після того, які він йде і передчуття, що цього разу - назавжди. Вона закохана в Нього. Але це кохання не приносить щастя.
І саме про це вона пише. Про перервану вагітність від цього ж таки чоловіка.
І увага СПОЙЛЕР у кінця вони разом доживають вік, але ото й все - д о ж и в а ю т ь.

Героїня не викликала в мене співчуття, таке враження, що Вона свідомо кладе своє життя (і кладе на своє життя) на Його вівтар. Було схоже, що у головної героїні депресія (це я не зі стелі взяла там були спроби самогубства). Усе життя - це плач за одним чоловіком. І героїня не намагалася щось змінити, вона поставила на собі сотні хрестів, на кожні сторінці свого щоденника.
У книжці були цікаві вислови, я дещо занотувала.

Я не знаю кому радити цю книгу. І не можу розібратись з тим, що нового вона мені показала? Чи розважила, чи змучила замислитися?

[Ivanka Mykhailiuk · Rating 3 out of 5]

Варто,мабуть, дорости і повернутися

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Іноді трапляється так, що читаєш книгу улюбленої письменниці не відразу після виходу літературної новинки у світ, а коли відкриваєш роман для себе по новому у прагненні зрозуміти одвічну незбагненність жіночої душі, яка перебуває в полоні суперечливих емоцій породжених палким коханням. Саме цю актуальну в усі часи тему висвітлює сучасна українська письменниця Марія Матіос у психологічній розвідці «Щоденник страченої».
Роман майстерно виписано у формі жіночого щоденника на сторінках якого перед уявою прискіпливого читача, поступово розкриваються душевні страждання самотньої жінки, яка живе у світі власних спогадів про палке кохання яке стало сенсом її життя, причиною емоцій та хвилювань.
Героїня Лариса Ковальчук детально нотує у своєму «жіночому літописі» найтонші пориви своєї сутності, найпотаємніші бажання свого серця, яким так і не судилось здійснитись, через жорстокість долі, невблаганність життєвих обставин та нерозуміння з боку оточуючих людей. Жінка повністю зосереджена на самопізнанні, своєму внутрішньому світі. Її серце пошматоване болісним пригадуванням про невиправну помилку минулого – зроблений в молодості аборт, внаслідок чого вона не може відчути радість материнства. Саме тому все єство згорьованої представниці прекрасної статі сповнене неймовірної пустки, тотальної порожнечі, що виникає через почуття провини.
Письменниця надзвичайно витончено піднімає проблему бездуховності, байдужості та відчуження з якою люди часто стикаються в реальному житті.
На мою думку, Марія Матіос із притаманним лише її творам психологізмом висвітлює два погляди на закоханість, з точки зору жінки та чоловіка. Авторка підводить читача до висновку, що кожна до нестями закохана жінка створює у власній уяві вимріяний ідеал чоловіка, досягти якого реальному чоловікові важко або навіть неможливо.
Втомлена одноманітністю сірої буденності життя жінка намагається заспокоїти свою збурену пристрастями душу, яка прагне відданого єдиного чоловіка, відвідавши монастир.
Чоловік, що незважаючи на рідкісні зустрічі з коханою відчуває сильну пристрасть, боячись емоційної залежності від свого нестримного кохання до цієї фатальної жінки вчиняє жахливий злочин – намагається вбити Ларису, а потім сам викликає лікарів. Натомість Лариса сприймає дві кулі, що прошили її нутро, як «порятунок» і звільнення від своїх власних переживань і думок про коханого.
Опритомнівши в лікарні і дізнавшись від слідчого, що чоловіка звинувачують у навмисному вбивстві, а йому загрожує тривале тюремне ув’язнення, вона прагне переконати правосуддя, що сама спровокувала напад, оскільки перебувала в стані сильного емоційного потрясіння. Все це вона робить для того аби виправдати людину, яку досі кохає. Для цього їй потрібно вижити, щоб дістати щоденник, як доказ свого емоційного стану та виправдання чоловіка. Так у героїні з’являється стимул для продовження свого стражденного життя. Однак, під час судового засідання чоловік стверджує, що в усьому винен лише він, бо й досі кохає її.
Таким чином письменниця змальовує непересічну драму двох душ спалених у полум’ї непереборних пристрастей, які не залишать байдужим найвибагливішого гурмана романтичного та психологічного чтива.

[Diana Halunko · Rating 3 out of 5]

Якщо коротко, з цієї книжки я почерпнула багато фраз та цитат. Я фанат метафор, натяків, алегорій усіх цих тропів. Мені сподобались описи та як побудована історія (ну виходить ніби навпаки).

Тепер щодо вмісту. На мою думку, щоб повністю зрезонувати на цю історію, треба пережити щось подібне. Поки що я боюся незнайомцям сказати "Привіт".

Було згадано, що героїня не любить писати про хороше...а мені б власне захотілося б мати якийсь її щоденник антипод. Проте, я думаю не важко здогадатись які обставини (травми) могли привести її до такого стану. Скажу чесно, мені навіть подобається, що немає детальних описів сім'ї, роботи та іншого дрантя. Це підкреслює зацикленість героїні на цих стосунках.

Я не можу якось захейтити цю книжку, чи сказати що героїня зациклена на собі, на своїх стражданнях. Тому що, ми читаємо її щоденник та історію розповідає вона. І очевидно, що це нам збоку видно, що все це...недобре (м'яко сказано).

У підсумку, я б рекомендувала прочитати цю книжку для ознайомлення. Книжка читається легко, бо це триллер, тим більше якщо ви самі у будь-якій кризі. Поки що не можу наводити приклади західних відповідників, щоб люди зрозуміли що це за книжка.

[Diana Hryniuk · Rating 2 out of 5]

Основна частина книги - щоденник жінки, яка закохана в одруженого чоловіка. Напевно, в кожному закладена хоча б найменша зацікавленість особистим життям інших, тому я була в передчутті цікавої історії внутрішніх переживань. Але цей потік свідомості мене якось не зачепив. Настрій записів у щоденнику героїні такий сумний, що після декількох сторінок цієї книги мені й самій хотілося жалітися на всіх і все. 


На звороті книги написано, що це психологічна розвідка, але як на мене, елементів детективу тут замало, щоб так сказати. Початок мене заінтригував, це й змушувало читати далі, щоб дізнатися, чим те все закінчиться. Але кінець теж виявився розчаруванням. 

[Anna · Rating 4 out of 5]

Ця книга була моїм першим знайомством з авторкою. І я неймовірно рада, що вибрала саме її для цього.
⠀
Коли почала читати, я зовсім не знала, що основна частина книги - це щоденник жінки. І загалом, про сюжет я не знала нічого.
⠀
І мене зачепило. Ні, накрило цією книгою. Я повністю поринула в неї, в думки головної героїні, поки не перегорнула останню сторінку.
⠀
Відверто кажучи, починала читати з недовірою, бо багато людей писали, що авторка дивно пише і сама книга дивна. Але, як на мене, зовсім не дивно. Відверто, так. Але не дивно.
⠀
Читаючи, я відчувала все, про що пише в щоденнику головна героїня, бо сама переживала такі почуття і пізнала на своїй шкурі що воно таке токсичне кохання.
⠀
Тому вважаю, що ті, кому не сподобалася книга не доросли до неї морально. Або щасливчики, яким в житті не довелося пізнати чогось подібного.
⠀
Потрібний життєвий досвід і ненайприємніший, щоб зрозуміти цю книгу.

[Olha Smal · Rating 2 out of 5]

Занадто сумно(