"Кайдашева сім'я" - це літературний шедевр, це роман, який став одним із символів української літератури. Його автор, Іван Нечуй-Левицький, був визнаний представником українського реалізму, який своїми творами описував життя та побут українських селян. Роман став одним з найважливіших творів української літератури, який досі залишається актуальним та цікавим для читачів різних поколінь. "Кайдашева сім'я" була опублікована в 1879 році, коли українська література переживала свій золотий вік. Повість розповідає про життя звичайної селянської родини, що жила недалеко від Богуслава, в селі Семигори, наприкінці XIX століття. Описуючи повсякденне життя селян, автор показує, як вони борються з бідністю та тяжкими умовами існування. Автор показує жорстокість та несправедливість, з якими зіткнулися селяни в ті часи, та демонструє руйнівний вплив іноземної влади на традиційний спосіб життя українського народу. У повісті Іван Нечуй-Левицький демонструє про те, як важко було селянам жити у складних умовах бідності та відсутності можливості отримати хорошу освіту та працювати на добрій роботі. Книга також звертає увагу на проблему взаємин між людьми. Автор зображує не лише сувору дійсність життя селян, а й показує, як український народ зберігає свою національну гідність. Повість "Кайдашева сім'я" не просто описує життя селян, а й глибоко аналізує суспільне життя та відносини між людьми. Автор показує, як суспільство та зовнішні фактори впливають на життя "Кайдашева сім'я" стала одним з найбільш відомих творів української літератури XIX століття і досі має значну культурну та літературну цінність.
Український прозаїк, перекладач. Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика. У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 року вступає до Київської духовної академії. 1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.
Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).