Cultural Memory and Western Civilization: Functions, Media, Archives

by Aleida Assmann

Cultures invest great efforts into creating a long-term memory on the basis of oral transmission, media technology, and institutional frameworks. This book provides an introduction to the concept of cultural memory, focusing on the “arts” of its construction, particularly various media such as writing, images, bodily practices, places, and monuments. Examining the period from the European Renaissance to the present, Aleida Assmann reveals the close association between cultural memory and the arts, arguing that the artists who have supplemented, criticized, transformed, and opposed it are its most lucid theorists and acute observers. Her analysis also addresses the interaction of cultural memory with individual memory and the ways in which cultural memory supports or subverts social and political identity constructions. Ultimately, this book offers a comprehensive overview of the history, forms, and functions of cultural memory, which has become a central analytical tool for scholars across disciplines.

Genres: Nonfiction, History, Research, Cultural, Cultural Studies, Germany, Sociology

422 pages, Hardcover

First published January 1, 1999

About the author

Aleida Assmann is a Professor of English Literature and Literary Theory in the Department of Literature, Art and Media at the University of Konstanz in Germany. She has also been a guest lecturer at universities including Rice, Princeton, Yale, and the University of Chicago. She is the author of several German-language books and has received international recognition for her scholarship, including the Max-Planck-Research Prize for History and Memory in 2009 and an Honorary Doctorate from the Theological Faculty at the University of Oslo in 2008.

Reviews

[Tijana]

Jedini čitalački problem s ovom knjigom jeste što zapravo sadrži više sasvim različitih manjih studija i bar tri osnovna pristupa konceptima pamćenja, sećanja i kulturnog pamćenja. I super je što su Prostori sećanja tako sveobuhvatna knjiga koja sadrži i biološki i psihološki i kulturološki pristup pamćenju i mini-studije o sećanju kod raznih autora, na desetine njih, od Šekspira preko Kiša do Anselma Kifera, ali prosto je previše zasitna i ne može se čitati u komadu, osim na silu i pod spoljnim pritiskom, i tako se moje čitanje oteglo sve do danas.

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

ґрунтовний академічний нонфік (який недостатньо прочитати один раз, до такої книжки треба періодично повертатись) про те, як працює культурна пам’ять (а ця проблема в Україні буде тільки гострішати, як на мене) та як її можна плекати або забувати (авторка - німкеня, тож питання культурної пам’яті для неї було не незнайомим). тут багато літературних прикладів (наприклад, аналіз історичних п'єс Шекспіра), тому було ще цікавіше читати. щоправда, наприкінці авторка пише про архіви і напводить приклад одного росіянина (відбувалось це в 60-80-х роках минулого століття), який ходить по сміттєзвалищах москви (і чомусь Києва) і збирає всілякі непотрібні речі.

а ще про цю книжку є випуск на Шалених авторках, раджу до пепергляду і саму книжку до прочитання https://www.youtube.com/watch?v=uRSm7...

[Denise Michelle · Rating 5 out of 5]

A vividly written book about cultural memory with loads of examples and clear explanations. Especially the part about memory places and places of memory was highly interesting. A book that shouldn't be missing in the bookcase of historians and people who are interested in the formation of collective memories of societies and cultures.

[Autumndawn · Rating 5 out of 5]

This book is well-written with many examples from both the literary and philosophical traditions. Some of her most vivid examples come from the way we remember what took place in Europe during World War 2.

[SS · Rating 5 out of 5]

Great book, helped me frame my Statement of Purpose. Eternally grateful.

[Tobias · Rating 5 out of 5]

By far the best I have read on cultural memory as a phenomenon.

[Guilherme Smee · Rating 4 out of 5]

Já havia lido os primeiros capítulos deste livro para as aulas do PPG no início do ano passado, que considerei sensacionais e até desenvolvi um post que envolvia fama e memória dos mortos nos quadrinhos. Mas quando resolvi continuar a lê-lo, me deparei com uma extensa e enfadonha análise de sonetos de Shakespeare e poemas de Wordsworth, o que me fez abandonar o livro. Esse mês, ouvi uma das professoras do PPG dizer que este é um dos, senão O livro-base do nosso programa. Ok, hora de dar mais uma chance e ver o que ele tinha a oferecer para além dos capítulos dos escritores. Então me deparei com um rico tesouro de teorias sobre a memória, que eu deveria ter valorizado mais. Principalmente a segunda parte desse livro que fala sobre os meios de recordação. Uma parte que adorei foram os estabilizadores de memória que Aleida Assmann estabelece, algo importantíssimo para esse estudo. O livro me lembrou outro livro sobre memória que gostei muito que foi o A Memória Saturada, de Régine Robin, com um conteúdo muito parecido e também foi trazido ao Brasil pela Editora Unicamp, o que me fez ir ao site da Editora e encomendar três livros, este, de Assmann, incluído. A lição que Aleida deixa neste livro é que não se deve estudar a memória em si nas humanidades, como se estuda nas neurociências, por exemplo. Mais importante e primordial para a nossa cultura do que a memória em si, são as nossas recordações, sejam elas individuais ou coletivas.

[Юлія Гордійченко · Rating 5 out of 5]

Якщо людська пам'ять не довготривала, то чи культурна пам'ять може існувати довше? і Що це взагалі таке?

Читаючи текст, мені було важливо зрозуміти для себе, за які місця, артефакти, історію, спогади, тексти ми зараз боремося з росією. Бо вони є ключовими при формуванні нас, як ідентичностей, нашої нації та визначають майбутнє. Авторка наводить, дуже часто, приклад Голокосту і місць, які з ним пов'язані. Це місця-страждання і люди, які його пережили, не можуть нічого про нього сказати, бо страждання законсервоване у собі, не вистачить слів, аби його описати і донести реципієнтові. Так само і місця (Аушвіц, Бухенвальд, Бабин Яр) не можуть бути музеями, бо це надто висока концентрація болю і горя, щоб просто відвідувачі це зрозуміли. Тут цікаво було прослідкувати аналогію з Бучею, Маріуполем - як нам будувати політику пам'яті у майбутньому (та і зараз), які це мають бути форми мистецтва, урбанізму чи політики, аби запам'ятати, оформити, передати у майбутнє? Адже це не просто окуповані місця, це вже простори спогаду.

Цінний та глибинний текст, адже тут і про філософію, архітектуру, літературу, війни, нації, людину. Ми всі - згустки спогадів, всі шукаємо втрачений час, всі боїмося загубити пам'ять.

Ключова фраза для мене з тексту: "Кістяк ідентичності, нова самосвідомість спираються не на силу, а на сенси". Саме в цьому і є наша перемога над росією.

[jose coimbra · Rating 5 out of 5]

"‘O passado recordado’ não é para ser confundido com o conhecimento geral desinteressado do passado que denominamos ‘história’. Ele sempre está relacionado com os projetos identitários, com as interpretações do presente e as pretensões de validade. Assim, a reflexão sobre a recordação conduz ao cerne da reflexão sobre motivação política e formação da identidade nacional".

"O problema da tradição - e com ele o problema da memória cultural - torna-se muito mais complexo no momento em que não se trata mais de anotar e ler contra o esquecimento, mas de incorporar esse esquecimento como elemento constitutivo no processo de transmitir e legar coisas do passado".

[Babetik · Rating 4 out of 5]

Niektoré pasáže zbytočne naťahované a (s)komplikované. Dôležité myšlienky treba z toho prebytočného balastu ťahať pomaly a opatrne ako archeológ. Kniha je to dôležitá a kľúčová ale keby tam bolo o 50% básničiek a esejistických kapitol menej, vôbec by som sa nehnevala. Miestami je to čistý intelektuálny výron.