Цю книжку без перебільшення можна вважати взірцем творів, написаних у жанрі чорного гумору й абсурду. Жанр цей давно вже існує в розвинених літературах світу — досить згадати і Хорхе Луїса Борхеса, і Луїса Кортасара, і Шарля Бодлера, і Льюїса Керрола... Це, так би мовити, інша література і творилася вона завжди як своєрідний протест проти влади. Твори, які ввійшли до цієї книжки, писалися переважно у 70—80-ті роки минулого століття, як то кажуть, «для себе», тобто в жодному разі вони не призначалися для публікації. Натомість без зазначення авторства оповідання з’являлися у самвидаві. Звичайно, з часом прізвище автора стало відоме, і з тих пір Юрія Винничука небезпідставно називають «батьком чорного гумору». Окрім того, що ці твори знайшли свого читача на батьківщині, вони неодноразово перекладалися багатьма мовами, навіть есперанто.
Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
Останньою у 2017 році, 98-ю за обліком, стає збірка Юрія Винничука "Ги-ги-и".
Взагалі-то із цим ги-ги-и в мене пов'язана ціла історія із майже дитинства. Уявіть собі, десь середина-кінець 90-х, мобільних телефонів нема, інтернету нема (звісно, воно у принципі є, але тільки для багатих світу цього та десь там у світлому майбутньому), аж тут до рук мого торішнього друга випадково потрапляє збірка, видана у Видавництво Генеза - "Квіти у темній кімнаті". І там, серед інших чудових новел, ми із подивом та захопленням знаходимо те "Ги-ги-и" - яскравий, палкий нарис чорнющого гумору, який надовго оселяється в нас таким собі brainworm-ом. Але друг каже, що десь йому хтось казав, що таких збірок ТРИ! Тиждень ми шукали, де їх можна знайти. Тиждень поневірянь, розпачу та депресії. Аж от знаходимо адресу видавництва, десь там у промислових пустках-нетрях Видубичів можна купити всі три книжки за шалені 20 із чимось гривень! Півгодини блукань по брудному снігу, переповзань через іржавілі рельси та споглядання бетонних заборів різного ступеня руйнацій, ми нарешті приходимо до Генези, купляємо чи не останні екземпляри і "уставшие, но довольные" вертаємось додому. Це був трофей! Спійманий brainworm на твоїй полиці - ось він, маєш.
Тому, коли через майже 20 років я побачила цілу збірку чорного гумору Винничука під тим самим об'єднуючим "Ги-ги-и", я не вагаючись придбала для власної колекції. І там виявився найкращій різдвяний сюрприз - продовження "Ги-ги-и"!
Насправді, збірка стала вельми блискучим завершенням книжкового року, легким, гуморним (трішки чорнуватим, але таке вже, як є), у певній мірі - обнадійливим, у тому сенсі, що якщо із гумором рік книжковий почати, то такий цілий рік й пройде
Читаю видання 2015 року від Видавництво Фолiо - той самий рідкісний випадок, коли папір таки трішки товший за волосіння єдинорогу і зворотній бік просвічується не різко )))))
Колоритні оповідання про еротичне, політичне, мазохістичне, невротичне і апатичне... Настрій в оповіданнях змінюється від пікантного гумору, відкритого висміювання політичного устрою між рядками до самозаглиблення, пошуку сенсу, кафківського перетворення та деконструкції.