What do you think?
Rate this book
B.P.R.D. #6-8
B.P.R.D.: Plague of Frogs, Vol. 3
Following the Bureau's catastrophic encounter with the monster-god Katha-Hem, Kate heads to France with hopes of bringing Roger back to life, and Daimio reveals the truth about his death in the jungles of Bolivia. The coming frog apocalypse heats up as Abe meets a secret society of Victorian cyborgs with ties to his origins, and Liz's visions grow increasingly dire.
Collects:
B.P.R.D. – Volume 6: The Universal Machine
B.P.R.D. – Volume 7: Garden of Souls
B.P.R.D. – Volume 8: Killing Ground
Collects:
B.P.R.D. – Volume 6: The Universal Machine
B.P.R.D. – Volume 7: Garden of Souls
B.P.R.D. – Volume 8: Killing Ground
448 pages, Hardcover
First published April 17, 2012
32 people are currently reading
464 people want to read
About the author
Mike Mignola
1,882 books2,506 followersMike Mignola was born September 16, 1960 in Berkeley, California and grew up in nearby Oakland. His fascination with ghosts and monsters began at an early age (he doesn't remember why) and reading Dracula at age 13 introduced him to Victorian literature and folklore from which he has never recovered.
In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.
In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.
Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.
Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.
In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.
In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.
Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.
Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 108 reviews
April 4, 2019
The best of these omnibuses so far. All three stories are fantastic. The thing I really like about this series is that Arcudi and Mignola aren't scared to have bad things happen to the cast in order to further the story. They take it where it needs to go instead of worrying about protecting their I.P. value.
March 16, 2017
This is the best volume so far. Three sublime stories.
My favourite all time comic runs are as follows:
Preacher
Fantastic Four - Hickmans run.
Daredevil - Bendis and Brubaker run
The Sixth gun
Separately- Lone wolf and cub. Probably on par.
This however tops the lot. I could read this forever and ever.
I just don't know how he does it. He's created such fantastic characters and a mythos that totally captures the imagination.
Each individual whether it be Kate, Abe, Krauss or Roger you really get to know them and fall in love with them all for different reasons.
Let's not forget the sublime artwork throughout. Such detail and fantastic colouring!!
I'm just upset I can't read these forever.
I'm so in love with these books.
My favourite all time comic runs are as follows:
Preacher
Fantastic Four - Hickmans run.
Daredevil - Bendis and Brubaker run
The Sixth gun
Separately- Lone wolf and cub. Probably on par.
This however tops the lot. I could read this forever and ever.
I just don't know how he does it. He's created such fantastic characters and a mythos that totally captures the imagination.
Each individual whether it be Kate, Abe, Krauss or Roger you really get to know them and fall in love with them all for different reasons.
Let's not forget the sublime artwork throughout. Such detail and fantastic colouring!!
I'm just upset I can't read these forever.
I'm so in love with these books.
April 27, 2016
This third deluxe hardcover omnibus collects the best story-arcs in the 'Plague of Frogs' BPRD cycle: 'The Universal Machine', 'Garden of Souls', and 'Killing Ground'. These were the three trade paperback volumes that completely changed my opinion of the series; it went from being an excellent and entertaining read with incredible art, to one of the high water-marks of recent horror and SF comics.
The current storyline, 'Hell on Earth', which picks up where Volume 4 left off, has thus far proven to be an excellent sequel, as the BPRD's desperate attempts to prevent the modern world from collapsing under the weight of the Lovecraftian extra-dimensional behemoths known as the 'Elder Gods' finally fail. Like a bizarre amalgam of the Brachiosaurus, a skyscraper, a Praying Mantis, a Sumerian Death-God, and an aircraft carrier, the Behemoths are aided by the Frog-demons and their mutagenic virus that transforms afflicted humans into amphibian-soldiers; then there are the Hammer-head Mantis-dragons, perhaps the most terrifying of the three. As civilization continues to erode, and city after city is destroyed, the BPRD fight to save whoever and whatever they can, even as tragedies, personal enmities, and betrayals threaten to destroy the Bureau from within.
From 'The Universal Machine' (some brilliantly fucked-up monsterism, courtesy of Guy Davis):
Unfortunately, Guy Davis left BPRD after providing art for the first several issues of 'Hell on Earth', but that just makes BPRD: Plague of Frogs all the more unique and impressive. His run of 56 issues on BPRD (48 issues on P.o.F. and 8 issues on H.o.E.) is a stunning example what a talented artist can do when the publisher loosens their shackles. Instead of trying to meet the harsh monthly deadlines used by Marvel and DC, Mignola decided to produce BPRD as a series made up of mini-series. Davis was given the time to do things right, and he repaid the consideration by creating some of the most unique and imaginative art in mainstream comics. Taking 2-5 month gaps between story arcs provided the time to revise weaker pages and create the odd mix of sketchy lines and sharp, nuanced details that make his style so appealing. Averaging about 9 issues a year as penciller and inker, he was still quite prolific. Davis' run on BPRD: Plague of Frogs is second only to Eduardo Risso's superhuman artistry on 100 Bullets, and is tied (IMO) with even the great Mike Mignola's run as artist on Hellboy. The collaboration between John Arcudi and Guy Davis is almost as perfect as the artistic chemistry between Azzarello and Risso, Brubaker and Phillips, Morrison and Quitely, Gaiman and McKean.
From 'Garden of Souls':
Arcudi is one of the more talented writers in mainstream comics, and BPRD: Plague of Frogs - Vol. 3 showcases his ability to manage the complicated group dynamics other writers (particularly in the Superhero genre) always botch. Although Volume 3 is unquestionably the best of the 4, the writing is superb throughout, with the books that features Arcudi's scripts, volumes 2,3 and 4 taking the characters into the darkest and most shocking circumstances thus far in the relatively short time-line of the Mignolaverse. 4.25/5 stars, 85%
From the last volume collected in this omnibus, 'Killing Ground' (don't dwell on this image too much, it's fairly important and kind of a spoiler...):
The current storyline, 'Hell on Earth', which picks up where Volume 4 left off, has thus far proven to be an excellent sequel, as the BPRD's desperate attempts to prevent the modern world from collapsing under the weight of the Lovecraftian extra-dimensional behemoths known as the 'Elder Gods' finally fail. Like a bizarre amalgam of the Brachiosaurus, a skyscraper, a Praying Mantis, a Sumerian Death-God, and an aircraft carrier, the Behemoths are aided by the Frog-demons and their mutagenic virus that transforms afflicted humans into amphibian-soldiers; then there are the Hammer-head Mantis-dragons, perhaps the most terrifying of the three. As civilization continues to erode, and city after city is destroyed, the BPRD fight to save whoever and whatever they can, even as tragedies, personal enmities, and betrayals threaten to destroy the Bureau from within.
From 'The Universal Machine' (some brilliantly fucked-up monsterism, courtesy of Guy Davis):
Unfortunately, Guy Davis left BPRD after providing art for the first several issues of 'Hell on Earth', but that just makes BPRD: Plague of Frogs all the more unique and impressive. His run of 56 issues on BPRD (48 issues on P.o.F. and 8 issues on H.o.E.) is a stunning example what a talented artist can do when the publisher loosens their shackles. Instead of trying to meet the harsh monthly deadlines used by Marvel and DC, Mignola decided to produce BPRD as a series made up of mini-series. Davis was given the time to do things right, and he repaid the consideration by creating some of the most unique and imaginative art in mainstream comics. Taking 2-5 month gaps between story arcs provided the time to revise weaker pages and create the odd mix of sketchy lines and sharp, nuanced details that make his style so appealing. Averaging about 9 issues a year as penciller and inker, he was still quite prolific. Davis' run on BPRD: Plague of Frogs is second only to Eduardo Risso's superhuman artistry on 100 Bullets, and is tied (IMO) with even the great Mike Mignola's run as artist on Hellboy. The collaboration between John Arcudi and Guy Davis is almost as perfect as the artistic chemistry between Azzarello and Risso, Brubaker and Phillips, Morrison and Quitely, Gaiman and McKean.
From 'Garden of Souls':
Arcudi is one of the more talented writers in mainstream comics, and BPRD: Plague of Frogs - Vol. 3 showcases his ability to manage the complicated group dynamics other writers (particularly in the Superhero genre) always botch. Although Volume 3 is unquestionably the best of the 4, the writing is superb throughout, with the books that features Arcudi's scripts, volumes 2,3 and 4 taking the characters into the darkest and most shocking circumstances thus far in the relatively short time-line of the Mignolaverse. 4.25/5 stars, 85%
From the last volume collected in this omnibus, 'Killing Ground' (don't dwell on this image too much, it's fairly important and kind of a spoiler...):
August 17, 2019
Ще все дуже добре. Точніше, значно краще. Не пам'ятаю чи ставив максмальну оцінку попереднім томам, але тут п'ятірка без жодних сумнівав. Відчувається, що Міньйола та Аркуді вже дуже добре розуміють, куди рухається їхня історія. Так само вони прекрасно розуміють своїх персонажів, їхню мотивацію, спільну взаємодію та подальшу перспективу усього агенства. Якщо мені не вистачало раніше певної рішучості, чіткості в новій гілці Міньйолаверсу, то тут увесь текст, усі панелі супроводжувало тверде переконання: ці хлопці дуже добре усвідомлюють, що роблять. А ще вони б ніколи (або майже ніколи) не зробили подібного, якби великий і прекрасний Міньйола не керував процесом, хоча паралельно повністю присвятив себе іншим лінійкам всесвіту.
Передусім, Міньйола відразу ставить крапки над "і": герої не воскреснуть. Навіть якщо це намагаються зробити у першій арці, відправляючись до нєкого французького колекціонера, що володіє різними за вартістю і цінністю артефактами, зокрема й книгою про гомункулусів. Зрозуміло, що колекціонер так просто не віддасть Кейт Корріґан цю річ, яку ззовні чекатиме не зі своєї волі колишній професор Ендрю Девон, знавець сучасних і давніх мов. У оточенні всього багатства та вампірів, Корріґан спробує домовитись, хоча з цього мало що вийде. Тому Роджер лишається у тому статусі, якому був, хоча розмова із його духом (чи що там є у гомункулів) показує, що йому не так і погано в іншому світі. І ще тут є лавкрафтівські демони із людськими рисами, тому якщо раптом хтось заскучав за монстрами, то вони також будуть у дозованій кількості у цій і наступних арках.
Далі нас чекає не менш крута арка в Індонезії, де зустрінемо нового персонажа. Точніше, нову, хоча й спочатку це мав бути чоловік, судячи з першочергових скетчів. Це стара жінка Панья єгипетських часів, мумія якої ожила у Вікторіанську епоху, а потім змушена існувати прикутою до ліжка. Як не дивно, але Міньйолі та Аркуді вдалося створити харазматичну та, що найдивніше, симпатичну героїню, яку, хвала Тхулху, лишили для інших арок. Історія все ж не про мумію більше про Ейба Сапіена, найбільш загадкового героя із усіх, якого вже дуже добре розкривають у всесвіті, поступово підводячи до окремої лінійки про його пригоди. Трохи не сподобалось як Ейб усіх швидко замісив у цій арці, але ж не будемо ми тільки тішитись міфологічними алюзіями, езотерикою і загальним містицизмом. Ще в цій арці зверніть увагу на маленьку дівчинку з великими очима, що бігає із котами.
Нарешті, найбільш сумна й кров'яна арка про амазанського духа й капітана Бенджаміна Дайміо. Ми з ним знайомі ще з попередніх історій, який, відверто кажучи, мені взагалі не подобався. Мене завжди страшно напрягали своєю тупістю військові маскулінні герої, а тепер я розумію, що цей шаблон Міньйола вивернув із середини. У цій арці він змусив співпереживати його долі (особливо подальшій), зазираючи все глибше в його історію, додаючи певні факти про бабусю часів нацизму. Що цікаво, такими маленькими штрихами розкриваються усі персонажі, набувають глибини, рельєфності та характерності. Навіть Ліз Шерман, яка взагалі не задіяна безпосередньо в жодній арці, також продовжує розбиратись у своїх видіннях, зустрічаючись із вже відомим чи то злодієм, чи то добродієм - чимось амбівалентним. Словом, арка потужна й завершується крутим кліфхенґером, просто штовхаюучи нас до наступного, останнього тому в "Чумі жаб".
Загалом, читати Міньйолу це завжди особливий естетичний процес. Коли розумієш, наскільки добре продумані другорядні й третьорядні персонажі (про основних вже мовчу), то всередині виникає якесь дивне благоговіння перед чудесним і навіть високим. Візуальна робота Ґая Девіса та колориста Дейва Стюарта тут просто ідеально підходить темним історіям, яка завдяки балансуванню між теплими й холодними кольорами передає зрушення в реальному та фантастичному світах. Девіс не витрачає багато кадрів на ту чи ту подію, а передає основні моменти в русі завдяки влучним ракурсам і гострим лініями, візуально рухаючи історію синхронно із Міньйолою/Аркуді. Не менш майстерна робота з тінями й контрастами, чим відомий фірмовий стиль Міньйоли, які так необхідні для транслювання атмосфери загадковості й напруги. Однак це не сліпе мавпування Міньйоли, а цілком самодостатнє художнє бачення, відшліфоване ще в попередніх роботах. Це блискучий приклад вільної й водночас точної візуалізації авторського задуму, який тим більше вирізняється на фоні наступних робіт, адже Девіс лише проілюструє декілька номерів у Hell on Earth, покинувши BPRD серію назавжди.
Не часто коли масова культура може витворити настільки цілісний, самобутній і магнетичний світ, сповнений неймовірною кількістю перероблених міфів і легенд. Таке у графічній прозі зробив тільки Ніл Ґейман, але Міньйола, на мій скромний погляд, навіть перевершив світ Пісочної Людини. Хочеться вірити, що попереду лише сильні або як мінімум добротні арки, які тільки зацементують тверду й непорушну віру в Міньйолу та компанію.
Передусім, Міньйола відразу ставить крапки над "і": герої не воскреснуть. Навіть якщо це намагаються зробити у першій арці, відправляючись до нєкого французького колекціонера, що володіє різними за вартістю і цінністю артефактами, зокрема й книгою про гомункулусів. Зрозуміло, що колекціонер так просто не віддасть Кейт Корріґан цю річ, яку ззовні чекатиме не зі своєї волі колишній професор Ендрю Девон, знавець сучасних і давніх мов. У оточенні всього багатства та вампірів, Корріґан спробує домовитись, хоча з цього мало що вийде. Тому Роджер лишається у тому статусі, якому був, хоча розмова із його духом (чи що там є у гомункулів) показує, що йому не так і погано в іншому світі. І ще тут є лавкрафтівські демони із людськими рисами, тому якщо раптом хтось заскучав за монстрами, то вони також будуть у дозованій кількості у цій і наступних арках.
Далі нас чекає не менш крута арка в Індонезії, де зустрінемо нового персонажа. Точніше, нову, хоча й спочатку це мав бути чоловік, судячи з першочергових скетчів. Це стара жінка Панья єгипетських часів, мумія якої ожила у Вікторіанську епоху, а потім змушена існувати прикутою до ліжка. Як не дивно, але Міньйолі та Аркуді вдалося створити харазматичну та, що найдивніше, симпатичну героїню, яку, хвала Тхулху, лишили для інших арок. Історія все ж не про мумію більше про Ейба Сапіена, найбільш загадкового героя із усіх, якого вже дуже добре розкривають у всесвіті, поступово підводячи до окремої лінійки про його пригоди. Трохи не сподобалось як Ейб усіх швидко замісив у цій арці, але ж не будемо ми тільки тішитись міфологічними алюзіями, езотерикою і загальним містицизмом. Ще в цій арці зверніть увагу на маленьку дівчинку з великими очима, що бігає із котами.
Нарешті, найбільш сумна й кров'яна арка про амазанського духа й капітана Бенджаміна Дайміо. Ми з ним знайомі ще з попередніх історій, який, відверто кажучи, мені взагалі не подобався. Мене завжди страшно напрягали своєю тупістю військові маскулінні герої, а тепер я розумію, що цей шаблон Міньйола вивернув із середини. У цій арці він змусив співпереживати його долі (особливо подальшій), зазираючи все глибше в його історію, додаючи певні факти про бабусю часів нацизму. Що цікаво, такими маленькими штрихами розкриваються усі персонажі, набувають глибини, рельєфності та характерності. Навіть Ліз Шерман, яка взагалі не задіяна безпосередньо в жодній арці, також продовжує розбиратись у своїх видіннях, зустрічаючись із вже відомим чи то злодієм, чи то добродієм - чимось амбівалентним. Словом, арка потужна й завершується крутим кліфхенґером, просто штовхаюучи нас до наступного, останнього тому в "Чумі жаб".
Загалом, читати Міньйолу це завжди особливий естетичний процес. Коли розумієш, наскільки добре продумані другорядні й третьорядні персонажі (про основних вже мовчу), то всередині виникає якесь дивне благоговіння перед чудесним і навіть високим. Візуальна робота Ґая Девіса та колориста Дейва Стюарта тут просто ідеально підходить темним історіям, яка завдяки балансуванню між теплими й холодними кольорами передає зрушення в реальному та фантастичному світах. Девіс не витрачає багато кадрів на ту чи ту подію, а передає основні моменти в русі завдяки влучним ракурсам і гострим лініями, візуально рухаючи історію синхронно із Міньйолою/Аркуді. Не менш майстерна робота з тінями й контрастами, чим відомий фірмовий стиль Міньйоли, які так необхідні для транслювання атмосфери загадковості й напруги. Однак це не сліпе мавпування Міньйоли, а цілком самодостатнє художнє бачення, відшліфоване ще в попередніх роботах. Це блискучий приклад вільної й водночас точної візуалізації авторського задуму, який тим більше вирізняється на фоні наступних робіт, адже Девіс лише проілюструє декілька номерів у Hell on Earth, покинувши BPRD серію назавжди.
Не часто коли масова культура може витворити настільки цілісний, самобутній і магнетичний світ, сповнений неймовірною кількістю перероблених міфів і легенд. Таке у графічній прозі зробив тільки Ніл Ґейман, але Міньйола, на мій скромний погляд, навіть перевершив світ Пісочної Людини. Хочеться вірити, що попереду лише сильні або як мінімум добротні арки, які тільки зацементують тверду й непорушну віру в Міньйолу та компанію.
July 18, 2015
Okay this arrived in the post today and yes I do have to admit that everything got dropped to read it - now this is part of the omnibus editions which make up the Plague of Frogs story cycle - which in the world of BRPD and Hellboy was a pretty big (not to mention long running) story arc.
This is the fourth book and even though it talks on the covers about the plague drawing closer to its apocalyptic conclusion it didnt really feel like that as I read my way through - but this was not such a bad thing - instead what I read was clever way of bringing together old story threads and ending them in a suitable manner but also adding more substance to the characters and their back stories - but in such a manner as not to feel like it was the same story told in aa new way (think of all the different versions of young Bruce Wayne seeing his parents gunned down) but rather the stories told from different perspectives which for me is more plausible considering how we would retell a story with slight variations depending on who we were telling it to.
So this book could be put down as a filler title in the bigger picture or it could be called a true prelude to the final confrontation - either way it was still a great read with the same style and feel as all the other titles (which is no small feat considering the other series I have read where artists and story writers change with obvious and noticeable results)
This is the fourth book and even though it talks on the covers about the plague drawing closer to its apocalyptic conclusion it didnt really feel like that as I read my way through - but this was not such a bad thing - instead what I read was clever way of bringing together old story threads and ending them in a suitable manner but also adding more substance to the characters and their back stories - but in such a manner as not to feel like it was the same story told in aa new way (think of all the different versions of young Bruce Wayne seeing his parents gunned down) but rather the stories told from different perspectives which for me is more plausible considering how we would retell a story with slight variations depending on who we were telling it to.
So this book could be put down as a filler title in the bigger picture or it could be called a true prelude to the final confrontation - either way it was still a great read with the same style and feel as all the other titles (which is no small feat considering the other series I have read where artists and story writers change with obvious and noticeable results)
September 26, 2017
Absolutely great volume. So many plot threads culminating at once. This is the point in the series where shit gets real, with the strongest writing in the series so far. And, of course, the artwork by Guy Davis is still fantastic. Truly great stuff here.
February 8, 2019
Re read this after having a break from the hellboy series. Loved it!!
September 22, 2019
So far this is the best of the B.P.R.D. Joined forces of Mike and John (Arcudi) are at best performance, creating a story, places and characters which reeks with Hellboyverse style all around. With Guy Davis' art and Dave Steward's colours at hand, this feels great. Plague of Frogs had very Lovecraftian base (and potential) but it was deliberately suppressed to make everything more "Hellboyverse-ish" and that is maybe bit shame. Hellboyverse resonates on several places with Lovecraftian lore and with Plage of Frogs, it could be direct homage. The Hellboyverse take on Old Ones' mythos. Instead, I got "Agents of B.P.R.D." feeling. Less dread and horror, more fun, action and adventure. But Frogs got suspended and with the third omnibus, we got other things to attend. We got several stories, running alongside but somehow seamlessly holds together as one big event (this is great material for TV series). Cate's story with "collector", Roger's story, Daimio's story... everybody has one, and they are great. I can't say which one is my most favourite, but the one with marquis is great (I like the digging out of the old legends), Daryl is fun, touching and especially flashback to the Hellboy days but the "Garden of Souls", the ultimate follow-up to Abe's search for his past, is the greatest. The "Victorian" themed/based stories are usually excellent and this is not an exception. And it has a little bit of conclusion in the last part, which is a culmination of all previous stories to the action-packed blood-splashing story ending with a great cliffhanger.
April 25, 2024
I cannot get over how perfect this series is. It's one of the few out there that I genuinely look forward to. There are plenty of good comics on the shelves these days, but few manage to nail character, action, and originality simultaneously, and I don't think any do it as well as BPRD. This is one of those incredibly rare series that builds its mysteries and then actually PAYS THEM OFF. None of these lame excuses like "the journey is more important than the destination." Yes, the journey needs to be great, but if I take the best trip of my life and it ends up being to a toilet, I will wonder why I came so far just to take a dump.
This volume does little to heighten the Plague of Frogs itself, instead taking some time to really buckle down on the hazy backstories of Abe Sapien and Captain Daimio (who have rapidly become two of the most compelling characters in comics). Every issue is jammed full of meaning and action. I think this may stem from BPRD being written as short miniseries rather than an ongoing monthly comic. With time to focus on each arc, Arcudi, Mignola and crew get to really tighten things up and not waste a single panel.
This thing's got heart, humor, and some pretty eerie horror. I flew through this massive hardcover in no time, and I couldn't recommend it higher.
This volume does little to heighten the Plague of Frogs itself, instead taking some time to really buckle down on the hazy backstories of Abe Sapien and Captain Daimio (who have rapidly become two of the most compelling characters in comics). Every issue is jammed full of meaning and action. I think this may stem from BPRD being written as short miniseries rather than an ongoing monthly comic. With time to focus on each arc, Arcudi, Mignola and crew get to really tighten things up and not waste a single panel.
This thing's got heart, humor, and some pretty eerie horror. I flew through this massive hardcover in no time, and I couldn't recommend it higher.
June 17, 2012
Whether because I know the characters better than in the first two volumes or because the stories have become that much stronger is irrelevant, this is one of the best comic collections I've read. The world is one where actions have consequences, and where everything isn't always explained at the end like a TV sitcom.
May 28, 2020
Oddly, despite being in the omnibus 'Plague of Frogs' series, this 3rd volume doesn't feature the frog monsters - That threat is firmly on the back-burner. It's alluded to, through Liz' Lovecraftian-apocalyptic dreams, but otherwise we know the frogs are out there, but really not the focus of this, instead we turn inwards for character development and some new team members.
Kate gets sucked into an alternate dimension trying to get a grimoire which could resurrect Roger. We meet Devon who later joins the team.
Abe continues to piece together his past, he encounters his old society of Oanes buddies - who have trapped their bodies in diving suit robots, and plan to transfer their consciousness into newly grown bodies. They also have a mummy upstairs - Panya, who looks like she is also set to join the team, but for god or ill, only time will tell, she certainly has secrets galore.
Johann reveals his tragic love story - how he fell in love with the ghost of one of his clients. He acquires a human body and goes AWOL, just when he's most needed, to explore pleasures of the flesh.
Liz is plagued by visits from the mysterious and cryptic Chinaman and has a breakdown so as to be almost catatonic.
The team encounter a wendigo, Daryl who fascinates Captain Daimio, which compliments the biggest plot arc of this volume - The transformation of our troubled captain.
I loved this volume, it is really strong on character and doesn't shy away from tragedy - characters die and don't come back, heroes fail and breakdown at crucial moments. Add to this the threat of a Lovecraftian apocalypse, villains and beasts galore and you have a highly engaging series that manages to hold its own, even without the iconic Hellboy.
Kate gets sucked into an alternate dimension trying to get a grimoire which could resurrect Roger. We meet Devon who later joins the team.
Abe continues to piece together his past, he encounters his old society of Oanes buddies - who have trapped their bodies in diving suit robots, and plan to transfer their consciousness into newly grown bodies. They also have a mummy upstairs - Panya, who looks like she is also set to join the team, but for god or ill, only time will tell, she certainly has secrets galore.
Johann reveals his tragic love story - how he fell in love with the ghost of one of his clients. He acquires a human body and goes AWOL, just when he's most needed, to explore pleasures of the flesh.
Liz is plagued by visits from the mysterious and cryptic Chinaman and has a breakdown so as to be almost catatonic.
The team encounter a wendigo, Daryl who fascinates Captain Daimio, which compliments the biggest plot arc of this volume - The transformation of our troubled captain.
I loved this volume, it is really strong on character and doesn't shy away from tragedy - characters die and don't come back, heroes fail and breakdown at crucial moments. Add to this the threat of a Lovecraftian apocalypse, villains and beasts galore and you have a highly engaging series that manages to hold its own, even without the iconic Hellboy.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 20, 2015
I read a lot of comics...like...a lot. Single floppy issues, trades, digital, whatever gets the job done.
Needless to say, it takes quite a lot to surprise me. Well, this book did it. I actually cried out in surprise on a few things near the end of the penultimate issue.
Beyond that, it's a great change of pace from the world ending circumstances in the previous two (hardcover) volumes. All the stories are much more personal, and less global in scale. The stakes, while lower for the world at large, are much greater for the team itself.
You can definitely feel the universe pulling together to unleash more hell in the final volume of Plague of Frogs. If this is the inevitable calm before the storm, it's going to get ugly. Some of the most tragic things in the team's history happen during that calm.
Needless to say, it takes quite a lot to surprise me. Well, this book did it. I actually cried out in surprise on a few things near the end of the penultimate issue.
Beyond that, it's a great change of pace from the world ending circumstances in the previous two (hardcover) volumes. All the stories are much more personal, and less global in scale. The stakes, while lower for the world at large, are much greater for the team itself.
You can definitely feel the universe pulling together to unleash more hell in the final volume of Plague of Frogs. If this is the inevitable calm before the storm, it's going to get ugly. Some of the most tragic things in the team's history happen during that calm.
November 6, 2022
Absolutely Entertaining....................
BPRD Omnibus is an absolutely entertaining graphic novel, which gives you a taste of horror, thriller, action and adventure. The first two volumes are filled with action and horror. The plot picks up right from the start. Also, the graphics are nice which adds on extra adventure element. The third volume is a little bit slow. But, do not expect Hellboy in any of these volumes. Very interesting plots with emotions makes the book a must read.
Definitely, 4 stars to the all the volumes. Thanks to Edelweiss and Dark Horse Books for providing me an opportunity to read and review the book.
Read more on https://bibliophileverse.blogspot.com...
BPRD Omnibus is an absolutely entertaining graphic novel, which gives you a taste of horror, thriller, action and adventure. The first two volumes are filled with action and horror. The plot picks up right from the start. Also, the graphics are nice which adds on extra adventure element. The third volume is a little bit slow. But, do not expect Hellboy in any of these volumes. Very interesting plots with emotions makes the book a must read.
Definitely, 4 stars to the all the volumes. Thanks to Edelweiss and Dark Horse Books for providing me an opportunity to read and review the book.
Read more on https://bibliophileverse.blogspot.com...
July 7, 2016
Interesting development with Daimio, but I still don't care for his personality. I really like where Liz's plot line is going. Also, Johann in a human body is a mega-douche, but I can forgive him lol
February 23, 2024
Collecting "The Universal Machine", "Garden of Souls", and "Killing Ground", the third omnibus edition of Mike Mignola's B.P.R.D. contains some of the best episodes in the "Plague of Frogs" saga.
The frogs have mostly been sidelined in favor of stories honing in on individual members of the Bureau for Paranormal Research and Defense (B.P.R.D.). "The Universal Machine" puts the spotlight on Kate Corrigan, a history professor by day and liaison to supernatural B.P.R.D. agents at night. She's a smart, resourceful and endearing member oaf the team, and her relatively more ordinary stature makes for an interesting perspective. Here, she and Agent Andrew Devon travel to a countryside area in France to meet an antiquities dealer who hosts a bizarre catalog of arcane things, one of which might help with undoing the death of Roger the Homunculus. Other subplots involves delving into the past of Captain Daimio who regales the B.P.R.D. team with the story of his own death, Johann Kraus' odd little love triangle that arose from a séance mishap, Abe Sapien's reminiscing about an old job he did with Hellboy, and Liz Sherman's terrifying secret about her own family.
In "Garden of Souls" shifts prominently to focus on Abe Sapien as we learn more about his past during a mission with Daimio in Indonesia. Again, the series juggles a broad cast of characters as the story shifts focus towards developing storylines featuring Johann, Liz, Kate and others, but John Arcudi capably navigates this by keeping the subplots light and keeping the broader focus on Abe's adventure. "Killing Ground" rounds out this volume , with emphasis placed on Johann's transformation, Liz's nightmares supplied by Memnan Saa and Daimio's hesitance to fully integrate into the team.
Throughout, Mignola and Arcudi navigate a complex series of interconnecting tales but maintain their flair for pulp horror and paranormal weirdness. Guy Davis illustrates the majority of the work here (with Mignola adding a few pages of his own), and it's all top form stuff from Davis. While Mignola's aesthetic is notably distinct, Davis' contributions to B.P.R.D. really allow the book to come into its own out of the shadow of the Hellboy series. This stretch in particular represents the best work from Arcudi and Davis in adding to the beautiful tapestry that is Mignola's Hellboy Universe.
The frogs have mostly been sidelined in favor of stories honing in on individual members of the Bureau for Paranormal Research and Defense (B.P.R.D.). "The Universal Machine" puts the spotlight on Kate Corrigan, a history professor by day and liaison to supernatural B.P.R.D. agents at night. She's a smart, resourceful and endearing member oaf the team, and her relatively more ordinary stature makes for an interesting perspective. Here, she and Agent Andrew Devon travel to a countryside area in France to meet an antiquities dealer who hosts a bizarre catalog of arcane things, one of which might help with undoing the death of Roger the Homunculus. Other subplots involves delving into the past of Captain Daimio who regales the B.P.R.D. team with the story of his own death, Johann Kraus' odd little love triangle that arose from a séance mishap, Abe Sapien's reminiscing about an old job he did with Hellboy, and Liz Sherman's terrifying secret about her own family.
In "Garden of Souls" shifts prominently to focus on Abe Sapien as we learn more about his past during a mission with Daimio in Indonesia. Again, the series juggles a broad cast of characters as the story shifts focus towards developing storylines featuring Johann, Liz, Kate and others, but John Arcudi capably navigates this by keeping the subplots light and keeping the broader focus on Abe's adventure. "Killing Ground" rounds out this volume , with emphasis placed on Johann's transformation, Liz's nightmares supplied by Memnan Saa and Daimio's hesitance to fully integrate into the team.
Throughout, Mignola and Arcudi navigate a complex series of interconnecting tales but maintain their flair for pulp horror and paranormal weirdness. Guy Davis illustrates the majority of the work here (with Mignola adding a few pages of his own), and it's all top form stuff from Davis. While Mignola's aesthetic is notably distinct, Davis' contributions to B.P.R.D. really allow the book to come into its own out of the shadow of the Hellboy series. This stretch in particular represents the best work from Arcudi and Davis in adding to the beautiful tapestry that is Mignola's Hellboy Universe.
Read
May 18, 2020“The Universal Machine” sees Kate and new guy Devon in France seeking a rare book that could potentially revive Roger. These scenes are juxtaposed by the team back at headquarters telling personal stories about death. I love the character work in this arc, with Daimio and Johann’s stories doing much to flesh out their backgrounds. Abe’s story about Hellboy and the Wendigo is very powerful, too. And the stuff in France is prime B.P.R.D.: occult-based, creepy, and exciting. This also marks the first real showcase for Kate, who was already cool and now is awesome. Honestly, it does seem like the frog war is more pressing at the moment, but as a character-driven interlude about death and mourning, this arc succeeds. The final few pages drawn by Mignola are incredibly affecting.
Abe discovers just how insane his past is in “Garden of Souls.” Mignola and Arcudi have been strategically delivering information about Abe throughout the series, and it’s all been building to this. I gotta say, I did not expect some of the stuff revealed here. It’s nuts. I still feel like there’s more to Abe’s past, but I’m sure it’s being withheld for a reason. One more thing: the villains in the Hellboy universe are all compelling. Sure, they might be over-the-top in their evil machinating, but their characterization is always interesting and leaves an impression. The villains in this story are no exception.
“Killing Ground” primarily focuses on Daimio and takes place entirely in the Colorado compound. We learn about his big secret which comes to head with Daryl the Wendigo after he’s transferred to the facility. This story is fairly action-packed and has some surprises by the end. Honestly though, I think this is one of the weaker B.P.R.D. stories. The pacing is off and the last issue is one big infodump. I’m more interested in what’s going on with Liz and Johan than Daimio, but I have to commend Mignola and Arcudi for moving the latter’s story in surprising directions.
Abe discovers just how insane his past is in “Garden of Souls.” Mignola and Arcudi have been strategically delivering information about Abe throughout the series, and it’s all been building to this. I gotta say, I did not expect some of the stuff revealed here. It’s nuts. I still feel like there’s more to Abe’s past, but I’m sure it’s being withheld for a reason. One more thing: the villains in the Hellboy universe are all compelling. Sure, they might be over-the-top in their evil machinating, but their characterization is always interesting and leaves an impression. The villains in this story are no exception.
“Killing Ground” primarily focuses on Daimio and takes place entirely in the Colorado compound. We learn about his big secret which comes to head with Daryl the Wendigo after he’s transferred to the facility. This story is fairly action-packed and has some surprises by the end. Honestly though, I think this is one of the weaker B.P.R.D. stories. The pacing is off and the last issue is one big infodump. I’m more interested in what’s going on with Liz and Johan than Daimio, but I have to commend Mignola and Arcudi for moving the latter’s story in surprising directions.
December 16, 2020
Жаб'ячий кінець світу вже ось-ось. Але головним героям треба ще де з чим розібратися: оживити Роджера, наприклад; або вибити з Дайміо правду про його загибель у Болівії. Ейб, в свою чергу, вирішив дізнатися більше про свій зв'язок з вікторіанськими окультистами. Отже, у нас та частина будь-якої багатошарової історії, в якій персонажам надають об’єму.
Дайміо нарешті притисли, і у їдальні нової штаб-квартири Б'юро він погоджується розповісти свою історію. Бо ж як так вийшло, що він три дні був мертвим, а потім повернувся до життя. Тут варто звернути увагу на саму побудову діалогу, на його динаміку та майже кінематографічні ходи, коли у розмову вмішується ще один персонаж, якого взагалі не було видно у сцені, але який дуже органічно в неї вписався. Потім Дайміо починає розповідати, і це дуже динамічно та криваво, з фіналом, у якому воякові пропонують відкинути старий світ та прийняти новий. Сцена з мертвою монашкою дуже ефектна. Флешбек у джунглях - це “Хижак” у кращих проявах.
Весь той діалог у їдальні призначений саме для того, щоб краще розкрити персонажів. Наприклад, виявилось, що інколи у своєму доектоплазменому житті Йоганн Краусс вів себе як мудак. Він навіть примудрився закохатися в мертву дружину ветерана війни. Ну, не в сам труп, а в духа, привида. Некрофілія 2.0. Це заплутало його, він почав ставити питання, до якого світу більше належить. Тобто у персонажа уже був надлом характера до того, як йому довелося буквально переселитися до спеціального скафандра. Зі скафандром, звичайно ж, пов’язані його основні комплекси (і це, трясця, нормально).
Для Ліз Шерман придумали розкриття персонажу через дитячий нічний жах. І той її сон дійсно страшний. Вдалося передати поступовий ріст загрози, різкий перехід від живої плоті до спаленої - історія талановито зрежисована.
Ейб вирішив приховати свою історію, пов'язану з поверненням у світ живих, а оскільки діалог начебто вели про відносність смерті, то він пригадав розслідування справи про вендіго, яке вів разом з Хеллбоєм. Ну що ж, хоч так згадали про нього. Та й про вендіго згадали недарма.
У авторів Міньолаверсу любов до маленьких європейських містечок, тому Корріган разом зі своїм помічником Девоном відправляється туди, аби викупити в таємничого колекціонера книжку, в якій може міститися інформація про відновлення гомункула Роджера. Варто звернути на задній план в крамниці колекціонера. В певний момент саме приміщення перетвориться в велетенську залу з високою стелею. Все захаращено, забито різними старовинними штуками, книжками та артефактами. Натяк на те, що колекціонер - зовсім не звичайна людина. Коли Девон вривається у крамницю, то не знаходить там ні її господаря, ні доктора Корріган, а лише картину з замком, що колись височів над містом. Ще один прийом з дуже явним натяком. У замку там своя окрема історія.
Трохи відступимо в сторону. Образ колекціонера дуже популярний у літературі жахів. Найяскравіший приклад - це продавець з магазину "Найнеобхідніше", з яким можна познайомитись у романі Стівена Кінга з такою ж назвою. Істота, яка міняє щось цінне на послуги чи душу (а буває, що і за все разом) - досить загрозлива сутність.
Доктору Корріган не дуже пощастило, бо вона потрапила у пастку Колекціонера. Непідготовленість до подібних ситуацій лякає. Дідько, у вас вся організяція заточена на боротьбу з чимось потойбічним, а вас ловлять як дітей. Тут навіть цікавіше те, що сталося з Девоном, бо у його випадку можна піддавати сумніву саму реальність.
Історія протистояння Доктора Корріган та Колекціонера закінчується грандіозною бійкою з кількома новими гравцями, але книжку з алхімічними рецептами для гомункулів втрачено (ви ж були уважні, так, і побачили напис про спойлери?).
Фінальне прощання з Роджером зображено дуже душевно, розкривається сама суть персонажа, і чому він діяв саме так, як діяв. Припускаю, що читачам знову трохи переказали "Піноккіо" у надкороткому варіанті.
Далі маємо Лондон 1859 року та історію з мумією. Раніше любили оті всі історії про єгипетських мерців, які оживали і вимагали крові смертних. Отож і маємо. Щоправда, потім виявилося, що мумія не позиціонує себе як провідник злої волі.
Дайміо пішов на сеанс “голкотерапії”, де у видіннях йому ввижається що мавпа з банки з формаліном оживає, а він вже її бачив у джунглях Болівії. Дуже символічно, бо Дайміо не просто так вижив після сутички з кланом ягуара. У мене все ще дуже багато питань до керівництва Б'юро, яке найняло на службу такого нестабільного суб’єкта, та не веде за ним цілодобовий нагляд.
Поки Краусс риється у документах, які залишив на базі БРПД божевільний вчений, Ейб отримує дивну посилку. В ній була карта з відміченою локацією. Врешті решт, Краусс дізнається про те, що бабця Дайміо була на службі у нацистів, але, по суті, це нічого не міняє.
Дайміо та Ейб відправляються у локацію. Дайміо фейлить слідкувати за Ейбом, але той хоча б встиг розповісти йому свою історію.
Дівчинка-аутистка під телепатичним контролем древньої мумії, яку намагаються приспати, розкурюючи опіати. Дівчинка малює велетенську карту, аби можна було знайти бомби та врятувати людство від чергової змови таємного товариства, яке хоче знищити цілий регіон, тому що світ і без того приречений, але зберегти ейдолон (образ) людей все ж треба.
Для цього три гомункула-гіганта з пересадженими мізками членів товариства мали б поглинути душі всіх загиблих у спричиненій бомбами катастрофі, аби стати практично володарями світу. Ейб з цим не згоден і проскакує по цілій купі кадрів розбірок а-ля "іхтіандр проти стариганів у вікторіанських екзоскелетах" Ейб, до речі, сам колись був членом цього товариства. Бувші знайомі Ейба все ще вважали, що він лишився Коулом, їх колишнім товаришем.
"То що, генії, так і не винайшли оргскло?" - каже Ейб і трощить старигану ілюмінатор.
У фінальній бійці з вирощеним у колбі тілом автори не цураються крові та декапітації.
Кілька відповідей Ейб для себе отримав, та далеко не всі.
Третья частина цього тому нарешті закриває всі питання щодо Дайміо. Причому закриває дуже… м’ясорубно. Краус отримує фізичне тіло, Ліз дістає один цікавий персонаж, монстри бігають по новому штабу Б'юро - і все це одночасно.
Мумія переїхала в штаб Б'юро і завела собі кота по давньоєгипетській звичці.
Ейб нарешті вийшов з депресії та самокопання.
Фінал дуже і дуже, але сама бороться з жабами поставлена на паузу. Організація по боротьбі з паранормальним аж ніяк не підготовлена до боротьби з цим самим паранормальним. Та все це аж ніяк не заважає персонажам розвиватися, а сюжету обростати подробицями, які згодом перетворяться у щось більше. Я намагався відмітити все найцікавіше або неоднозначне, а в результаті переповів практично всю історію, бо від неї неможливо відірватися.
Ні, третій частині “Жаб'ячої Чуми” я не поставлю “відмінно” - я чекав чуми жаб, а отримав відхилення в різні боки. Цікаві, динамічні, неочікувані, та все ж поза основним конфліктом. Тому “добре”.
Дайміо нарешті притисли, і у їдальні нової штаб-квартири Б'юро він погоджується розповісти свою історію. Бо ж як так вийшло, що він три дні був мертвим, а потім повернувся до життя. Тут варто звернути увагу на саму побудову діалогу, на його динаміку та майже кінематографічні ходи, коли у розмову вмішується ще один персонаж, якого взагалі не було видно у сцені, але який дуже органічно в неї вписався. Потім Дайміо починає розповідати, і це дуже динамічно та криваво, з фіналом, у якому воякові пропонують відкинути старий світ та прийняти новий. Сцена з мертвою монашкою дуже ефектна. Флешбек у джунглях - це “Хижак” у кращих проявах.
Весь той діалог у їдальні призначений саме для того, щоб краще розкрити персонажів. Наприклад, виявилось, що інколи у своєму доектоплазменому житті Йоганн Краусс вів себе як мудак. Він навіть примудрився закохатися в мертву дружину ветерана війни. Ну, не в сам труп, а в духа, привида. Некрофілія 2.0. Це заплутало його, він почав ставити питання, до якого світу більше належить. Тобто у персонажа уже був надлом характера до того, як йому довелося буквально переселитися до спеціального скафандра. Зі скафандром, звичайно ж, пов’язані його основні комплекси (і це, трясця, нормально).
Для Ліз Шерман придумали розкриття персонажу через дитячий нічний жах. І той її сон дійсно страшний. Вдалося передати поступовий ріст загрози, різкий перехід від живої плоті до спаленої - історія талановито зрежисована.
Ейб вирішив приховати свою історію, пов'язану з поверненням у світ живих, а оскільки діалог начебто вели про відносність смерті, то він пригадав розслідування справи про вендіго, яке вів разом з Хеллбоєм. Ну що ж, хоч так згадали про нього. Та й про вендіго згадали недарма.
У авторів Міньолаверсу любов до маленьких європейських містечок, тому Корріган разом зі своїм помічником Девоном відправляється туди, аби викупити в таємничого колекціонера книжку, в якій може міститися інформація про відновлення гомункула Роджера. Варто звернути на задній план в крамниці колекціонера. В певний момент саме приміщення перетвориться в велетенську залу з високою стелею. Все захаращено, забито різними старовинними штуками, книжками та артефактами. Натяк на те, що колекціонер - зовсім не звичайна людина. Коли Девон вривається у крамницю, то не знаходить там ні її господаря, ні доктора Корріган, а лише картину з замком, що колись височів над містом. Ще один прийом з дуже явним натяком. У замку там своя окрема історія.
Трохи відступимо в сторону. Образ колекціонера дуже популярний у літературі жахів. Найяскравіший приклад - це продавець з магазину "Найнеобхідніше", з яким можна познайомитись у романі Стівена Кінга з такою ж назвою. Істота, яка міняє щось цінне на послуги чи душу (а буває, що і за все разом) - досить загрозлива сутність.
Доктору Корріган не дуже пощастило, бо вона потрапила у пастку Колекціонера. Непідготовленість до подібних ситуацій лякає. Дідько, у вас вся організяція заточена на боротьбу з чимось потойбічним, а вас ловлять як дітей. Тут навіть цікавіше те, що сталося з Девоном, бо у його випадку можна піддавати сумніву саму реальність.
Історія протистояння Доктора Корріган та Колекціонера закінчується грандіозною бійкою з кількома новими гравцями, але книжку з алхімічними рецептами для гомункулів втрачено (ви ж були уважні, так, і побачили напис про спойлери?).
Фінальне прощання з Роджером зображено дуже душевно, розкривається сама суть персонажа, і чому він діяв саме так, як діяв. Припускаю, що читачам знову трохи переказали "Піноккіо" у надкороткому варіанті.
Далі маємо Лондон 1859 року та історію з мумією. Раніше любили оті всі історії про єгипетських мерців, які оживали і вимагали крові смертних. Отож і маємо. Щоправда, потім виявилося, що мумія не позиціонує себе як провідник злої волі.
Дайміо пішов на сеанс “голкотерапії”, де у видіннях йому ввижається що мавпа з банки з формаліном оживає, а він вже її бачив у джунглях Болівії. Дуже символічно, бо Дайміо не просто так вижив після сутички з кланом ягуара. У мене все ще дуже багато питань до керівництва Б'юро, яке найняло на службу такого нестабільного суб’єкта, та не веде за ним цілодобовий нагляд.
Поки Краусс риється у документах, які залишив на базі БРПД божевільний вчений, Ейб отримує дивну посилку. В ній була карта з відміченою локацією. Врешті решт, Краусс дізнається про те, що бабця Дайміо була на службі у нацистів, але, по суті, це нічого не міняє.
Дайміо та Ейб відправляються у локацію. Дайміо фейлить слідкувати за Ейбом, але той хоча б встиг розповісти йому свою історію.
Дівчинка-аутистка під телепатичним контролем древньої мумії, яку намагаються приспати, розкурюючи опіати. Дівчинка малює велетенську карту, аби можна було знайти бомби та врятувати людство від чергової змови таємного товариства, яке хоче знищити цілий регіон, тому що світ і без того приречений, але зберегти ейдолон (образ) людей все ж треба.
Для цього три гомункула-гіганта з пересадженими мізками членів товариства мали б поглинути душі всіх загиблих у спричиненій бомбами катастрофі, аби стати практично володарями світу. Ейб з цим не згоден і проскакує по цілій купі кадрів розбірок а-ля "іхтіандр проти стариганів у вікторіанських екзоскелетах" Ейб, до речі, сам колись був членом цього товариства. Бувші знайомі Ейба все ще вважали, що він лишився Коулом, їх колишнім товаришем.
"То що, генії, так і не винайшли оргскло?" - каже Ейб і трощить старигану ілюмінатор.
У фінальній бійці з вирощеним у колбі тілом автори не цураються крові та декапітації.
Кілька відповідей Ейб для себе отримав, та далеко не всі.
Третья частина цього тому нарешті закриває всі питання щодо Дайміо. Причому закриває дуже… м’ясорубно. Краус отримує фізичне тіло, Ліз дістає один цікавий персонаж, монстри бігають по новому штабу Б'юро - і все це одночасно.
Мумія переїхала в штаб Б'юро і завела собі кота по давньоєгипетській звичці.
Ейб нарешті вийшов з депресії та самокопання.
Фінал дуже і дуже, але сама бороться з жабами поставлена на паузу. Організація по боротьбі з паранормальним аж ніяк не підготовлена до боротьби з цим самим паранормальним. Та все це аж ніяк не заважає персонажам розвиватися, а сюжету обростати подробицями, які згодом перетворяться у щось більше. Я намагався відмітити все найцікавіше або неоднозначне, а в результаті переповів практично всю історію, бо від неї неможливо відірватися.
Ні, третій частині “Жаб'ячої Чуми” я не поставлю “відмінно” - я чекав чуми жаб, а отримав відхилення в різні боки. Цікаві, динамічні, неочікувані, та все ж поза основним конфліктом. Тому “добре”.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 20, 2025
4.5 Stars
This series is really impressive. Hellboy's narrative always seemed a little scattered in that the stories weren't always linear, this series has very tight continuity. The characters are also very diverse, which provides plenty of material for new plot twists. The art also fits the story almost perfectly. It seems the creators took everything they'd learned with Hellboy and applied it to this series. I think this series is underrated, as Hellboy seems to get most of the attention.
This volume is sort of like "the origin volume" as we get closure (at least for now) on Abe Sapien's origin, and also find out more about Daimio. We also lose a major character, which I wasn't happy about. Overall, however, this is really good.
This series is really impressive. Hellboy's narrative always seemed a little scattered in that the stories weren't always linear, this series has very tight continuity. The characters are also very diverse, which provides plenty of material for new plot twists. The art also fits the story almost perfectly. It seems the creators took everything they'd learned with Hellboy and applied it to this series. I think this series is underrated, as Hellboy seems to get most of the attention.
This volume is sort of like "the origin volume" as we get closure (at least for now) on Abe Sapien's origin, and also find out more about Daimio. We also lose a major character, which I wasn't happy about. Overall, however, this is really good.
April 10, 2023
Among the best of the Hellboy universe, a great series of stories about monsters and the monsters trying to stop them. Probably the strongest volume of the BPRD series to date and up there with the best of Mignola's work
September 23, 2021
I think this is the best of the Mignola-verse, a slow burn of suspicion, mistrust and betrayal that finally erupts in a shocking conclusion. It's even better on second read. Knowing how the series ends, you spend the pages wanting to shake Abe and Johann out of their sulkiness, telling them to get up and do something while there's still time to save the world. But it's those human characteristics--their moping, squabbles and pettiness--that make these characters so compelling.
The art by Guy Davis is incredible. Victorian cyborgs and jaguar monsters find him at the top of his form. The characters are individualized and express, even as the action is thrilling and feral. Great stuff all around.
The art by Guy Davis is incredible. Victorian cyborgs and jaguar monsters find him at the top of his form. The characters are individualized and express, even as the action is thrilling and feral. Great stuff all around.
July 2, 2024
At what point will I just stop rating these five stars with no other explanation than "yeah this my shit???"
Hopefully far off in the future!
Hopefully far off in the future!
May 27, 2017
English (but not so good) / Italiano
Dr. Kate Corrigan leaves for a mission, which will reveal to be extremely dangerous, in an attempt to "bring back to life" Roger (which is fine where he is). Meanwhile, the past of Ben Daimio, Johann Kraus and Liz Sherman ... or at least one part. And then, the Wendigo!
The most articulate and complex story however is that of Abe, or maybe we should call him Caul. Panya's arrival is just one of the many changes that are happening inside the Bureau and its protagonists.
Italiano
La dott. Kate Corrigan parte per una missione, che si rivelerà estremamente pericolosa, nel tentativo di “riportare in vita” Roger (che sta bene dove sta). Nel frattempo il passato di Ben Daimio, Johann Kraus e Liz Sherman… o almeno una parte. E poi, il Wendigo!
La storia più articolata e complessa però è quella di Abe, o forse dovremmo chiamarlo Caul. L’arrivo di Panya è solo uno dei tanti cambiamenti che stanno avvenendo all’interno del Bureau e dei suoi protagonisti.
Dr. Kate Corrigan leaves for a mission, which will reveal to be extremely dangerous, in an attempt to "bring back to life" Roger (which is fine where he is). Meanwhile, the past of Ben Daimio, Johann Kraus and Liz Sherman ... or at least one part. And then, the Wendigo!
The most articulate and complex story however is that of Abe, or maybe we should call him Caul. Panya's arrival is just one of the many changes that are happening inside the Bureau and its protagonists.
Italiano
La dott. Kate Corrigan parte per una missione, che si rivelerà estremamente pericolosa, nel tentativo di “riportare in vita” Roger (che sta bene dove sta). Nel frattempo il passato di Ben Daimio, Johann Kraus e Liz Sherman… o almeno una parte. E poi, il Wendigo!
La storia più articolata e complessa però è quella di Abe, o forse dovremmo chiamarlo Caul. L’arrivo di Panya è solo uno dei tanti cambiamenti che stanno avvenendo all’interno del Bureau e dei suoi protagonisti.
December 30, 2017
This is definitely my favorite volume of the new hardcover edition of the series. To me, it's where the story really starts to move: Abe returns from exile, Liz's visions seem inescapable, Daimio's past is revealed, and the ending is a bloody cliffhanger. It's also where the collaborative team of Mignola and Arcudi and Davis really starts to hum along, and the result is a tightly-woven story that promises an amazing ending.
October 18, 2023
The storytelling in this series is spectacular.
All of the characters have reasons for their responses and actions. The twist with the captain I did NOT see coming. I knew something was up with him, but the way it played out was great.
Johann becoming a pig made a ton of sense since he finally had a chance to indulge after so many years.
I’m still confused who the man in Liz’s dreams is, but I guess time will tell.
All of the characters have reasons for their responses and actions. The twist with the captain I did NOT see coming. I knew something was up with him, but the way it played out was great.
Johann becoming a pig made a ton of sense since he finally had a chance to indulge after so many years.
I’m still confused who the man in Liz’s dreams is, but I guess time will tell.
March 3, 2013
Following a huge numbers of frogs in book 2, this collection offers more diversity and originality. Arcudi and Davis take the BPRD further along their dark and strange journey. And again, value for money makes this a no-brainer.
January 23, 2017
this is my second time reading through this series... it's great! There are quite a few scary parts in these stories and some gruesome things happen, but it just gives it an edge you won't forget... not for the faint of heart! Looking forward to reading volume 4!
March 23, 2015
* BPRD: The Universal Machine (BPRD #6) - 4 STARS
* BPRD: Garden of Souls (BPRD #7) - 5 STARS
* BPRD: Killing Ground (BPRD #8) - 4 STARS
Averaging 4 STARS for this collection.
* BPRD: Garden of Souls (BPRD #7) - 5 STARS
* BPRD: Killing Ground (BPRD #8) - 4 STARS
Averaging 4 STARS for this collection.
June 7, 2016
4 3/4 stars
June 7, 2023
Another series of stories featuring the Bureau for Paranormal Research and Defense, the place where Hellboy grew up and worked for years (though he is no longer with them in these stories). These tales naturally come after Volume 1 and Volume 2.
The Universal Machine--With the plague of frogs under control, the team assesses the damage. The biggest loss is the death of Roger the Homunculus, though Johann thinks he is not permanently dead. Kate Corrigan goes in search of an ancient tome that might have some way to bring Roger back, though the small, east European town she travels to has a lot more trouble than she bargained for. Meanwhile, back at HQ, Ben Daimio tells how he came back from the dead, a harrowing tale from the jungles of South America. The other staff tell horror tales from their past too. The overall story has a lot of character development for everyone with an unhappy ending for Roger.
The Garden of Souls--Abe gets another clue to the shrouded history of Everett Langdon Caul, his previous identity. He receives a strange message with a map to an Indonesian island. He and Daimio go there but find little in the city. Then Abe is approached by a little girl who gives him information about a secret island where Caul's former associates are waiting for his return. Abe takes an old boat provided, leaving Daimio in the dark about where he's gone. Daimio does some investigating on his end (because there's a bigger conspiracy taking place) as Abe sees the scientific horrors and ambitions of his old occult buddies. The story does a good job maintaining excitement and intrigue as the plot moves forward. A new recurring character is introduced, expanding an already rich cast. Abe's past is also very interesting, making the world of the B.P.R.D. larger and richer.
Killing Ground--Part of the transfer from Connecticut to Colorado for the B.P.R.D. headquarters is moving a prisoner. In a previous story, they had captured a Wendigo, a Canadian creature that takes the soul of its latest victim as its own. The soul has some control for a while but eventually the monster completely takes over. That's happened with this creature. Daimio has a weird fascination with the creature, so when it breaks out and starts killing, he has a lot of trouble (as does the rest of the Bureau). It's another melancholic tale that provides a lot of interesting moments and yet another sad ending, this time for Daimio.
The stories are becoming more personal, fleshing out the characters that have been introduced to the story. The developments with Abe Sapien, Kate Corrigan, and Ben Daimio are the most interesting. These volumes are a bit more pessimistic than the Hellboy stories. Hellboy struggles to overcome his fate of bringing about the end of the world. The B.P.R.D. struggles too but there seems to be less hope of success. The gore is very strong in this series, so it is definitely not for little kids.
Recommended.
The Universal Machine--With the plague of frogs under control, the team assesses the damage. The biggest loss is the death of Roger the Homunculus, though Johann thinks he is not permanently dead. Kate Corrigan goes in search of an ancient tome that might have some way to bring Roger back, though the small, east European town she travels to has a lot more trouble than she bargained for. Meanwhile, back at HQ, Ben Daimio tells how he came back from the dead, a harrowing tale from the jungles of South America. The other staff tell horror tales from their past too. The overall story has a lot of character development for everyone with an unhappy ending for Roger.
The Garden of Souls--Abe gets another clue to the shrouded history of Everett Langdon Caul, his previous identity. He receives a strange message with a map to an Indonesian island. He and Daimio go there but find little in the city. Then Abe is approached by a little girl who gives him information about a secret island where Caul's former associates are waiting for his return. Abe takes an old boat provided, leaving Daimio in the dark about where he's gone. Daimio does some investigating on his end (because there's a bigger conspiracy taking place) as Abe sees the scientific horrors and ambitions of his old occult buddies. The story does a good job maintaining excitement and intrigue as the plot moves forward. A new recurring character is introduced, expanding an already rich cast. Abe's past is also very interesting, making the world of the B.P.R.D. larger and richer.
Killing Ground--Part of the transfer from Connecticut to Colorado for the B.P.R.D. headquarters is moving a prisoner. In a previous story, they had captured a Wendigo, a Canadian creature that takes the soul of its latest victim as its own. The soul has some control for a while but eventually the monster completely takes over. That's happened with this creature. Daimio has a weird fascination with the creature, so when it breaks out and starts killing, he has a lot of trouble (as does the rest of the Bureau). It's another melancholic tale that provides a lot of interesting moments and yet another sad ending, this time for Daimio.
The stories are becoming more personal, fleshing out the characters that have been introduced to the story. The developments with Abe Sapien, Kate Corrigan, and Ben Daimio are the most interesting. These volumes are a bit more pessimistic than the Hellboy stories. Hellboy struggles to overcome his fate of bringing about the end of the world. The B.P.R.D. struggles too but there seems to be less hope of success. The gore is very strong in this series, so it is definitely not for little kids.
Recommended.
Read
October 27, 2019I was complaining recently to someone about how, right now, so much of culture is forgotten almost immediately. It's not that it's _forgettable_ -- it's that even when something is hotly anticipated, by the week after, it's almost all but forgotten. Season 2 of Stranger Things is going to air! And then it airs. And no one talks about it. Was it good? Did it have anything to say or is it trying to change anything? (This is so true that I think Stranger Things is already on Season Three, but it doesn't matter -- maybe there'll be a joke at an awards show, but that's about it.)
But maybe it's not the fault of the culture industry, so much as the fault of the state of the world. Who can remember anything when history is moving so fast?
Which is a long preamble to say that maybe BPRD is suited to this time and to me right now because it's full of things that happen, but at the end of the day, doesn't really impact me very much. There's an adventure with a demonologist that might be able to bring Roger back to life; there's more of Abe following his past, finding a bunch of crazy occultists, and an ancient mummy; and then there's Ben Daimio's secret of eternal life coming back to haunt the team.
In all of the stories, something major happens to one of the characters, at least, but... eh, I'm not really all that concerned or connected with any of them.
But maybe it's not the fault of the culture industry, so much as the fault of the state of the world. Who can remember anything when history is moving so fast?
Which is a long preamble to say that maybe BPRD is suited to this time and to me right now because it's full of things that happen, but at the end of the day, doesn't really impact me very much. There's an adventure with a demonologist that might be able to bring Roger back to life; there's more of Abe following his past, finding a bunch of crazy occultists, and an ancient mummy; and then there's Ben Daimio's secret of eternal life coming back to haunt the team.
In all of the stories, something major happens to one of the characters, at least, but... eh, I'm not really all that concerned or connected with any of them.
Displaying 1 - 30 of 108 reviews