B.P.R.D.: Plague of Frogs, Vol. 1

B.P.R.D. #1-3

by Mike Mignola, Guy Davis (Illustrator)

In 2001, Hellboy quit the B.P.R.D., leaving Abe Sapien, Liz Sherman, and a bizarre roster of special agents to defend the world from any occult threats, and the growing menace of the frog army.
Mike Mignola and Dark Horse present the complete Plague of Frogs saga in four volumes, from Hollow Earth to King of Fear. This first book explores the Bureau for Paranormal Research and Defense after Hellboy's departure, cracks open the secrets of Abe Sapien's origin, and sets the war on frogs in motion.

Genres: Comics, Graphic Novels, Horror, Fantasy, Comic Book, Fiction, Supernatural

406 pages, Paperback

First published January 19, 2011

About the author

Mike Mignola was born September 16, 1960 in Berkeley, California and grew up in nearby Oakland. His fascination with ghosts and monsters began at an early age (he doesn't remember why) and reading Dracula at age 13 introduced him to Victorian literature and folklore from which he has never recovered.

In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.

In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.

Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.

Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.

Reviews

[Mark · Rating 4 out of 5]

This is the first collection of tales of the B.P.R.D without Hellboy being part of the team. When the stories start we read about the important part Hellboy played in the lives of the B.P.R.D. Team. They have to find themselves before they can continue traveling the journey they are on.
An interesting collection of stories ending it with plague of Frogs. Which is the prologue of Armageddon.

A fun read for people exploring the extended universe of Hellboy.

[XenofoneX · Rating 5 out of 5]

While many series of varying quality are getting the 'Deluxe Hardcover Omnibus' treatment, few deserve it more than the 1600 page epic that has been retroactively dubbed the 'Plague of Frogs' cycle. Beginning as a spin-off series following Hellboy's departure from the 'Bureau for Paranormal Research and Defense' (for Hollywood and Guillermo Del Toro's comic-to-film adaptation), it showcased talented writers and artists, providing an audition for the expanding Mignolaverse via single-issue tales.

Ryan Sook, art from the original mini-series, with a sharp style very suited to Mignola's:


The first two of the three trade paperbacks collected in this very well-produced 408 page omnibus are made up of these early 'one-shots'. Artists like Ryan Sook, Scott Kolins and Cameron Stewart provide pleasing new perspectives on each character, and the writing is mostly entertaining, occasionally great, rarely mediocre or worse. It is the last third of the volume, collecting the original 'Plague of Frogs' series, that makes Volume 1 a must-own. Guy Davis takes his place as the BPRD regular artist, beginning a 60+-issue run that will see him win the Eisner award for Best Penciller-Inker, and win over thousands of fans initially baffled that Mike Mignola would choose Davis' idiosyncratic, sketchy interpretation of European styles, rather than someone closer to his own brilliant and distinctive chiaroscuro.

Guy Davis, in an early story demonstrating a very non-Mignola style... the only artist who seems like an obvious influence is Jacques Tardi:


It is not until Volume 2, with the story following the Mignola scripted 'Plague of Frogs', titled simply 'The Dead', that writer John Arcudi completes the team line-up (which also includes star colorist Dave Stewart). Arcudi and Davis go on to produce some of the most fascinating, emotionally engaging and consistently thrilling sequential art in mainstream horror comics. By the end of Volume 2, BPRD: Plague of Frogs does the impossible and surpasses Hellboy as the better of the two, despite the fact that Hellboy remains one of the best comics on the market.

Guy Davis:


By the end of Volume 3, with a scene as wrenching, brutal and shocking as any I've read, John Arcudi climbs the ranks as a writer near the top of the comic heap, just below the true elite -- Moore, Morrison, Aaron, Ellis and Ennis -- but well-situated next to A-listers like Brian Michael Bendis, Jonathan Hickman, and B.K. Vaughan. For further evidence of this, check out Arcudi and Snejbjerg's 'A God Somewhere', which revisits the American superhero myth by taking influences from Japanese masterpieces 'Akira' and 'Domu', by Katsuhiro Otomo... one of the more brutal and emotionally devastating comics I've read lately.

Michael Avon Oeming, from the 'Soul of Venice' volume collected in the first hardcover:


While I hate to say it, the best reason for buying BPRD: Plague of Frogs - Volume 1 is so you can buy Volumes 2, 3, & 4; nevertheless, it is well worth the money in its' own right. And in terms of quality, the books use canvasboard covers with the titles embossed in silver, tight smyth-sewn binding, and a heavy, high-gloss, acid-free paperstock perfect for reproducing the artwork. Buy it. If you like horror comics, you'll love it... and then buy the rest.

[Chad · Rating 4 out of 5]

Who would have thought at the time that BPRD would turn into a comic just as good as Hellboy, especially when the first thing that happens is Hellboy leaves the BPRD. By the end of this, BPRD has turned into the Mignolaverse's version of the Justice League but with stakes. People die. A threat is introduced that follows this book for the next 10 plus years and it all ties back to the very first Hellboy story. Mignola has turned out to be a much better storyteller than anyone ever gives him credit for. This book does take a while to find its sea legs. The first 2/3rds of this collection are short stories before Mignola came up with a threat big enough for an ongoing series.

[Lukas Sumper · Rating 5 out of 5]

This is what I originally wanted Hellboy to be.. and since there is some folks out there hyping him up to be the best comic creation in history, for a long time I believed that to be the case till I actually read it but it wasn't the guy with the stone fist, it was the rest of the Bureau that actually stole the show! So of course I had to get into the team up of the mis fits, and who'd a thunk it? It's incredibly good.

Actually I am convinced now that all those hype people actually meant to say this: the hellboy UNIVERSE is one of the best in comic history, lead by BPRD.
5.0 out of 5.0 stars

[Seth T. · Rating 5 out of 5]

[Review of the whole Plague of Frogs arc.]



Spin-offs are always a bit of a dicey proposition. For every well-received Frasier or Rhoda, there are many more that fail to capture that spark of interest that dazzled the audiences of their progenitors. The Tortellis, Just the Ten of Us, Joey. Every spin-off is something of a funambulist and over a variety of perils there are these fine lines they must traverse. Beyond the normal gamut of ways in which a new series might fail, spin-offs have additional baggage threatening. Too derivative. Not derivative enough. Under-developed characters. Too deep in the shadow of the original.

Still, in some cases, a spin-off is the only way in which to preserve well-loved supporting characters when their series turns in a new direction. Such was the case for the cast of BPRD. While long at home in the pages of Hellboy, Abe Sapien, Liz Sherman, Kate Corrigan, and the mononymous homunculus Roger (each members of the Bureau of Paranormal Research and Defense) were left lurched in the conclusion to "Conqueror Worm." Hellboy, discouraged by the duplicity with which the Bureau had treated Roger, leaves the organization to pursue a more personal venture. The series Hellboy at this point cuts ties with the BPRD and, more importantly, with Abe, Liz, and the others. Hellboy becomes a book with a cast of one.

The only problem here is that Hellboy's BPRD cohorts are great characters and readers want to know what happens to them. Behold the birth of BPRD, the series.

I was nervous. I loved these characters. Kate was as yet underdeveloped, but Abe had a rich history to be explored, Liz's inner struggle was left unresolved, and Roger was just fun. I wanted BPRD to be as awesome as Hellboy was. I wanted this spin-off to be the exception to the rule.

And then I read the first arc, The Hollow Earth, a story delving into a neat piece of 19th century fantasy lit legend. It fell flat. The story (with three writers) struggled to find its feet. The elements were there, but the tone was off. Ryan Sook's art was accomplished but felt too much like an aping of Mignola's work on Hellboy. When I first saw panels from the book, I thought Sook would be a good fit, taking over where Mignola left off. It didn't work out.

The group of stories caused my fears to grow. A series of one-shots, each featuring a different artist/writer combination, almost wholly failed to do anything worthwhile with the Bureau's peculiar agents. There was one exception. "Dark Water," written by Brian Augustyn with art by Guy Davis, was the perfect mix of who the BPRD should be and what the series could be. I suspected that it was Davis' art that really sold home this vision of the book. Sadly, "Dark Water" came early in this series of short stories, so by the time the next arc began, I was ready to bid farewell to the Bureau and to characters for whom I no longer cared.



Fortunately, the fates would intervene. The day the first issue of the next arc, "Plague of Frogs," came out, someone from my local comics provider accidentally placed the book in my pull box. I got home with the week's haul and found chapter one of BPRD: Plague of Frogs shuffled in with my other books. I picked it up, discouraged that I had paid for what was in all likelihood a dog, flipped through and discovered that Guy Davis had drawn the story. Comforted that at worst I would be able to indulge in some very good art while trying to ignore some mediocre story and inept handling of characters, I plowed through the book.

It was good. Very good. I wasn't ready to pronounce BPRD now a book that I wanted, but I wasn't any longer convinced that I didn't. At the least, I would get the rest of this arc. Again, at worst: I still had Guy Davis to enjoy.



The thing about BPRD is that "Plague of Frogs" is just the start. That story is when things finally click. The series not only becomes this dynamic mix of quiet character moments and large, Hollywood set pieces, but it takes on a harness of building tensions. BPRD is absolutely driven by Big Ideas. It starts in "Plague of Frogs" and even if you have some idea that Things Are Afoot, you really can't conceive just how tremendous these will be in scale.

"Plague of Frogs" does three things right. More really, but I'll focus on just three.

1) The third volume of BPRD stories introduces a driving story-force for the series. Previously, both BPRD and Hellboy had simply been a series of loosely connected (if that) investigations into discreet episodes of the paranormal. There had never yet been the feeling that there was a larger story at play. (While Hellboy did have the whole Ogdru Jahad thing going on, it was never really anything more than this ominous background to the series.)

"Plague of Frogs" introduces a Threat, something that couldn't be wrapped up over the course of a single arc. Something dangerous. Something that not only would bite the Bureau in the ass over and again, but something that if not contained, would pose a real threat to the entire world. Within "Plague" it's not clear just how big a threat the frogs would become, but this is where it all starts—and while it starts small enough, things rather quickly escalate over the following books.



One of the really cool things about BPRD as a series is that it doesn't fear alternating drastically the status quo of the world it takes place in. Not only do the characters age at the same rate we do, but if the story demands it, entire cities or nations can be destroyed (sorry Nebraska!). At the beginning of the series, the threats the BPRD encounters are generally unknown to the average citizen, but by even halfway through the series, everyone with a television knows of the frog menace. This sets up some very interesting storytelling possibilities for future series.

2) "Plague of Frogs" begins to draw Abe Sapien out from merely being a simple sketch. Previously, he had never been depicted as much beyond being a man-fish with no history prior the Bureau discovering him in suspended animation. "Plague" starts exploring that Prior and Abe, in many ways, begins to become the driving force for the series.



Taking lessons from the exploration of Abe, Mignola (joined by John Arcudi from volume four onward) take pains to focus on characterization for all the primary agents of the Bureau. These are complex people with complex histories living in complex circumstances. It makes sense that their personal stories would require special attention even in the midst of great cataclysm. Frequently, the book retreats from action-packed battles or investigations to eavesdrop on conversations between agents far from the field, holed up in cafeterias or offices, prisoners to mundane tasks and their own wounded psyches. It makes for a great story and BPRD's is built on the strengths of such moments.

3) Guy Davis. Just as I can't imagine a Hellboy apart from Mike Mignola's exquisite artwork, it now seems impossible that a worthwhile BPRD could exist without Guy Davis helming its illustration. His presence and world-building are felt in every volume. His talent is awe-striking and he essays these figures with an imagination that rivals or surpasses Mignola's own. So powerfully has he inscribed BPRD with his autograph that I would prefer to see Abe and Liz and Roger et al drawn by him rather than by Mignola himself.



Davis' strength lies all over the map. He draws compelling visions of terror: frog-monsters, Lovecraftian elder-beasts, demons, and proto-humans from time-before-history. He illustrates believably down-trodden humans: doughy, aging people who wear their histories in their faces. He offers up set-pieces that are inexplicably detailed: lush jungle environs, cluttered Victorian mansions, and smouldering cities in ruin. Guy Davis is easily one of the most talented artists working in comics today. His sense of visual storytelling is unfailing and the emotion he can carry in even a single panel is only matched, I think, by the work of Fabio Moon. There may be others who eclipse Davis' abilities, but I cannot think of who they might be.

Recently, with "The King of Fear," the first arc of BPRD has wrapped up. Counting "Hollow Earth" this first arc fills ten volumes, nearly 1500 pages. Mignola has termed this entire storyline Plague of Frogs and having just finished reading its final chapter earlier this week, I can say I'm entirely satisfied with how the team of Mignola, Arcudi, and Davis have wrapped up the plague. Of course there are plenty of loose ends, but seeing where we (and the Bureau) are left at the end of "The King of Fear," I'm hotly anticipating seeing where these three creators will take us next.

I was hesitant to pick up the conclusion to Plague of Frogs because I had read a number of negative reactions, some bordering on irate. I was silly to have been concerned. The act ends well, giving some sense of closure to several lines of story that have run throughout the series while still putting pieces in place for Act II. The feeling I get is that these several other reviewers desired something more like a Hollywood ending, a big on-screen conflagration with protagonists combating their foes in a knock-down, drag-out bout of superpowered fisticuffs. Certainly, in considered Liz-Sherman–style, there is something of a conflagration, but it and its effects occur almost entirely off-camera. In fact, the greatest moments of explosive climax occur unseen between the pen- and ultimate chapters of the volume. In a very real way, this is probably more fitting than to have the disaster take place in page after page of gut-wrenching action. The conclusion seems easy to the untrained eye, but really: this finale is less about the solution to these characters' overt problems (i.e. the frog menace) than it is about what these events do to the agents' constitutions.

BPRD remains one of my favourite books and Davis' art throughout sings in a way unheralded. That Arcudi should be the primary writer on this series and still not be celebrated as one of the Great Writers of adventure comics is astounding. Even the covers that Mignola regularly prepares are works of art. BPRD is an entirely worthwhile series (though I might recommend skipping volume 2, The Soul of Venice, and the other volumes that do not contribute to the storyline as a whole).

[Review courtesy of Good Ok Bad.]

[Oscar · Rating 4 out of 5]

Cool Abe Sapien origin story!

[Maksym Karpovets · Rating 4 out of 5]

Спроба розширити всесвіт, добудувати завдяки окремій команді та зовсім новим (хоча взятих із Хелбоя) історіям може вважатись цілком вдалою. Міньйола тут дуже посередньо був присутній, довіривши добудову лору іншим майстрам. Особисто мені найбільш сподобався початок, де найбільш заворожило вештання підземеллями й зустріч із мавпоподібним народом, та кінцева арка, де команді авторів нарешті вдалося віднайти правильну, як каже Міньйола у післямові, форму для наративу. Між цими маємо декілька ван-шотів, які теж непогані, але не геніальні.

Однак головне тут - команда. У мене було таке стійке відчуття того, як Ейб Сапіен зайняв місце лідера після Хелбоя. Це як актор другого плану, який довго чекав свого виходу на сцену. Загадковий, вольовий, меланхолійний Сапіен відразу привертає до себе увагу, створює відповідну ауру навколо себе. Також мені сподобався Йоган Краус, який має душу, але не має тіла. Усі персонажі по-своєму цікаві, мають своєрідну біографію, що уможливила їхню появу у Бюро. Вони добре між собою кооперують, проявляють свої скіли відповідно до викликів і перешкод. Важливо, що кожен чи кожна з них - особистість, а це додає переконливості історії, робить її все ближчою.

Повернення до псевдо-лавкрафтівського бога виправдана й доречна. Вона утворює місток від Хелбоя до Б.П.Р.Д., логічно об'єднує їх завдяки спільній міфологемі. Ще мені дуже добре зазвучав південний міф з відьмами, окультизмом та болотяно-туманним магнетизмом сільських ландшафтів. Не досліджував чи хтось із авторів є виходцем з Техасу чи іншого південного штату, але південний міф ідеально вписується в загальну атмосферу. Вибір художника Ґая Девіса теж вдалий. Мені подобається його акуратний малюнок із тонкими чіткими лініями. Зовсім інший аніж у Міньйоли чи Дункана Ферґедо, але цілком придатний для серії. Він блискуче прописує жабоподібних створінь, скелетів і всіх інших потвор, а також архітектоніку самого світу, додаючи свою специфічну нотку гротеску. Що казати, не всі митці вписуються у Міньйолаверс, як на мене, але є такі, які народжені для нього. Девіс і Ферґедо - одні з них.

Нарешті, тут розкривається оріджин Сапіена - і це чудесно! З нетерпінням чекаю прочитання окремих томів із його історіями. Мені взагалі видається, що "Форма води" вийшла з цього персонажа, бо дель Торо мало того, що має безпосередній зв'язок до Хелбоя (все ж таки, перша екарінзація), але й за світоглядом і стилем дуже близький Міньйолі. Тому тим більше приємно, що відбувається така спільнотворчість великих майстрів нашого часу. Словом, зачин зроблено, відчувається це намацування ґрунту й основи для історії, але врешті вона стає на свої рельси й обіцяє ще багато чого міньйолівського.

[Roman Zarichnyi · Rating 4 out of 5]

БПРО (Бюро Паранормальної Розвідки та Оборони) — це серія коміксів, яка відгалужується від основної серії коміксів про Геллбоя, яку довгий час писав Майк Міньйола. Багато хто стверджує, що вона не поступається, а то й перевершує оригінал, особливо коли мова йде про сюжетну арку «Жаб’яча чума». Ці комікси розповідають про команду дивовижних персонажів, які входили чи входять до БПРО, серед яких є людина-амфібія Абрагам Сапієн (Ейб), гомункул Роджер, молода пірокінетикиня Елізабет Шерман (Ліз), маг-медіум Йоганн Краус та директорка бюро Кейт Коррінґан, які раніше були тісно пов’язані з Геллбоєм.

Розпочинає цю збірку «БПРО: Жаб’яча чума, том 1» комікс «Порожниста земля» (2002) від сценаристів Майка Міньйоли, Крістофера Ґолдена, Том Сніґоскі, який намалював художник Раяна Сук із кольором Дейва Стюарта. Мета саме цього коміксу, звісно, окрім зацікавити читача новою історією, познайомити із членами команди БПРО (Бюро Паранормальної Розвідки та Оборони), які залишилися після того, як командир усіх небезпечних місій Геллбой відправився у свою подорож до Арфики. Це початок відгалуження від основної серії, яке має місце під час подій у коміксі «Геллбой: Хробак-завойовник».

Оповідь починається за два роки до того, як Елізабет Шерман, пірокінетикиня БПРО, шукає духовної рівноваги, вступаючи до монастиря Аґартха. Ця подія стає каталізатором теперішніх подій, і ми повертаємося в сьогодення до штаб-квартири БПРО, щоб зустрітися з рештою персонажів. Кейт Корріґан, директорка з операцій, намагається зберегти організацію в умовах тиску з боку уряду та відсутності відданості з боку агентів, таких, як Ейб Сапієн. Адже він, зокрема, розчарувався в бюро через їхнє рішення закласти бомбу в його друга Роджера, нікого не попередивши. Однак страшне видіння пов’язане з Ліз спонукає Ейба діяти, щоб врятувати свою колишню товаришку.

На перший погляд, «Порожниста земля» — це звичайна історія про формування команди, яка має заповнити порожнечу, що утворилася після від’їзду Геллбоя. Але при ближчому розгляді, помітно, що вона також заглиблюється в боротьбу персонажів, які відчувають себе загубленими і спустошеними без присутності Геллбоя в їхньому житті.

Також тут дебютує Йоганн Краус, який був духовним медіумом, доки невдалий сеанс не призвів до втрати його фізичного тіла, і лише його духовна сутність залишилася всередині спеціально розробленого костюма, створеного командою науковців БПРО. Це перегукується з темою «порожнечі», присутньою в історії. Але у випадку з Краусом, саме його фізичне тіло стало порожнім, залишивши, лише його духовне «я». Поява цього персонажа не тільки зацікавлює, але й відразу показує, що він буде відігравати важливу роллю у новосформованій команді.

Мабуть, постійне порівняння художників, які колись малювали чи малюють зараз комікси про Геллбоя, зі стилем самого Майка Міньйоли, трохи набридає. Але, чесно кажучи, пророблена робота художника Райана Сука мені сподобалася. Разом зі своїм напарником Кертісом Арнольдом (який допомагав із тушшю), створили малюнок, який нагадує стиль Майка Міньоли, використовуючи мінімальну кількість ліній і тіней для передачі жаху та емоцій. Малюнок працює ефектно, чи то обличчя Ейба затулене, щоби підкреслити його скорботу та цинізм, чи то група, яка вдивляється в темну, порожню та бездонну прірву. Мені, ос��бливо подобається дизайн Крауса, саме його цивільне вбрання, яке нагадує класичний образ людини-невидимки, але без бинтів. Однією з деталей, яка виділяється, є маленький шматочок стрічки на його сонцезахисних окулярах, який допомагає утримувати їх на місці на його «голові». Можливо, це дрібниця, але вона додає реалістичності персонажу і світу. Крім того, компонування панелей у цій історії мені вельми сподобалося. Наприклад, послідовність медитації Елізабет містить панелі, що складаються з вогняних символів, у той час, як меланхолія Ейба підкреслюється тим, що він переглядає старі книги перед тим, як дістати повідомлення від Елізабет. Споглядати й досліджувати різні деталі було класно.

«Вбивця в моєму черепі» — короткий комікс від сценариста Майка Міньйоли, художника Метта Смітта, який уперше знайомить нас із Лобстером та його помічником.

У 1938 році поліція розслідує загадкове вбивство в Нью-Йорку. Чоловіка на ім’я доктор Скіннер було знайдено мертвим, розчавленим під столом у своїй кімнаті, але не було жодних ознак присутності когось іншого. Лобстер Джонсон разом зі своїм асистентом прибуває на місце події і пов’язує це вбивство з трьома іншими, адже всі вони були співробітниками лабораторій Zinco-Davis. Знайшовши у квартирі доктора Скіннера фотографію, Лобстер впізнає одну людину, яка і стає головним підозрюваним. І головному героєві потрібно розібратися в цій справі, щоб знайти справжнього убивцю.

Тут можна спробувати поговорити чи змогла б ця історія, яка йшла додатком до першого випуску короткої арки «Геллбой: Скринька, повна зла», змусити полюбити Лобстером Джонсоном. Найімовірніше ні, адже десять сторінок занадто мало, щоби пізнати героя та зрозуміти, як ти ставишся до нього. Але це досить хороший комікс, щоб зацікавитися цим героєм. Та малюнок Метта Сміта, разом із тушшю Раяна Сука та фарбами колориста Дейва Стюарта, роблять цю історію ще й красивою. Тому на таку кількість сторінок цілком добре.

Ще одним коротеньким коміксом, який йшов уже додатком до другого випуску «Геллбой: Скринька, повна зла» #2 є «Ейб Сапіен проти науки», історію якого придумав Майк Міньола, а намалював Метт Сміт. Але цікаве тут те, що інкером тут був теж Майк Міньола. Таке незвичне поєднання.

Двоє вчених намагаються оживити Роджера, застосовуючи до його тіла електричний струм. Востаннє Роджер був живим, коли він відновив сили Ліз Шерман, зрештою, пожертвувавши власним життям. Один із науковців пропонує застосувати до гомункула ще більше електрики, але інший стверджує, що тіло вже мертве. Зрештою, вони доходять висновку, що можуть дізнатися більше про істоту, препарувавши її. Ейб Сапієн підслуховує цю розмову і згадує схожий випадок, що стався 2 березня 1979 року. Тоді перед Ейбом, який нерухомо лежав у великій скляній «пробірці», стояли ті ж самі двоє вчених. Один із науковців запропонував препарувати Ейба, щоб дізнатися більше, тоді, як інший вважав, що варто спробувати оживити його за допомогою електричного струму. Останній учений погодився спробувати, але, лише один раз, а потім вони вдадуться до розтину. Згадавши ті відчуття, Ейб бажає допомогти Роджеру, щоб його не спіткало те, що задумали науковці.

Це коротка історія трішки розкриває характер і внутрішній світ Ейба Сапіена. Крім того, вона також вдало передає бажання героя врятувати Роджера, який для Ейба має велике значення. Комікс дає можливість побачити внутрішній конфлікт Ейба між його відданістю науці і його бажанням зберегти життя Роджера. Хоча про Ейба Сапіена поки досить мало відомостей, цей комікс дає можливість отримати певну інформацію про його характер. Такі маленькі деталі допомагають формувати образ героя.

Комікс «Ейб Сапіен: Барабани мертвих» вийшов у березні 1998 року, як єдиний випуск (або ж ваншот). На відміну від попередніх історій серії про Геллбоя, у цій не було цього персонажа (якщо не рахувати, звісно, картину на одній зі сцен). А також була першою історією, яку не писав і не намалював Майк Міньйола. Сценаристом цього коміксу є Браян МакДональд, художником Дерек Томпсон, а колористом Джеймс Сінклер.

Під час плавання на кораблі чоловік, приголомшений звуком барабанів, завдає удару ножем своєму товаришеві по команді і стрибає в море, щоб його зжерли акули. Екіпаж реагує так, ніби це вже траплялося раніше. Для розслідування Том Меннінґ відправляє на корабель Ейба Сапієна та агента Ґаррета Оматту. Місце в океані, де відбуваються дивні речі зі звуками барабанів та плавають акули, які тільки й чекають, щоби підживитися новими жертвами, приховує трагічну таємницю. Виглядає, що це якимось чином пов’язано із рабами, яких перевозили з Африки десятиліттями тому. Ейб та Ґаррет у цьому короткому коміксі намагаються розібратися у всьому, щоб певним чином убезпечити всі екіпажі, які будуть пропливати цим місцем у майбутньому.

«Барабани мертвих» — це моторошна самостійна історія, у центрі якої перебуває Ейб Сапіен. І відверто, у мене були досить дивні відчуття. Адже після такого, як Браян МакДональд показав нам зав’язку історії, підсвідомо очікував побачити Геллбоя, який має розслідувати цю справу. Але натомість у центрі уваги Ейб. Хоча концепція інтригуюча, а малюнок гротескний і виглядає досить цікаво, та без безпосередньої участі Міньоли історії бракує зв’язності. Хоча з іншого боку, вона досить непогано вписується в концепцію всього того, що я прочитав у основній серії про Геллбоя, де було багато коротких сюжетів у стилі «містична подія чи злочин — розслідування цієї справи». Тому не все так погано, просто середнього рівня комікс.

Комікс «БПРО: Душа Венеції» (2003), написаний Майлзом Ґантером і Майклом Ейвоном Оемінґом разом із Майком Міньолою та намальований тим же Оемінґом.

Елізабет Шерман, Ейб Сапієн, Роджер та Йоганн Краус вирушають до Венеції і помічають, що з каналами виникла проблема із забрудненням, хоча вони не знають, що спричинило його. Досліджуючи місто, Роджер помічає скульптуру жіночої фігури й дізнається, що вона зображує Клоацину, давньоримську богиню, яка, як вважалося, відповідала за утримання водяних каналів міста в належному стані. Йоганн відчуває зловісну присутність, що виходить з одного будинку, і переконує команду дослідити його. Виявляється, будинок колись належав Ромулу Діованні, який сумнозвісно катував вампіра й пив його кров у хибній спробі здобути вічне життя. Під час обшуку команда натрапляє на труп Діованні, що лежить у труні, і вони намагаються розібратися із цією проблемою, щоб врятувати Венецію.

Ця історія намагається втілити унікальний стиль оповіді Майка Міньоли, оскільки в ній представлено химерні істоти і відповідний настрій. Малюнок Майкла Ейвона Оемінґа ще більше підсилює відчуття коміксу в стилі Майка Міньоли, з його гострими лініями та інтенсивним використанням тіні й негативного простору. Цей художній підхід має разючу схожість з естетикою самого майстра, що відчувається всіма фібрами. І чесно, мені це вже перестає подобатися, ось це «копіювання» стилю Міньйоли іншими митцями. Якщо воно, звісно, виконано майстерно, зі своїми унікальними речима та підходами іншого художника, то це ще одна справа. Але робота Оеймінґа мені такою не здалася. Та все ж сама історія була досить непоганою, ще й дозволила згадати мої відвідини Венеції, яку можна досліджувати місяцями.

Ще один комікс у збірці «БПРО: Жаб’яча чума» — «БПРО: Нічний потяг» (2003) за сценарієм Джеффа Джонса (так, так, той що «Зелений Ліхтар», «Ліга Справедливості» й не тільки) та Скотта Коллінза, який також є і художником тут.

У 1939 році в Колорадо Лобстер Джонсон переслідував диверсанта, який був частиною нацистської групи. Ця гонитва відбувалася на потягу, який перевозив науковців та обладнання для Мангеттенського проекту. На мосту Джонсон, нарешті, наздогнав нациста, але той вирішив стрибнути з парашутом, що спричинило вибух, у результаті якого загинули вчені та асистент Джонсона. Після цього за багато років Елізабет Шерман і Роджер отримали завдання розслідувати появу таємничого потяга-привида, що з’явився в Коттонвіллі, штат Алабама. Вони розбили табір, щоб спробувати побачити цього «залізничного монстра» та спробувати припинити його появу.

Виглядає так, що я вперше читаю щось від Джеффа Джонса, що не належить до жанру супергероїки. Проте, мені сподобався цей комікс та й виглядає він на рівні з іншими, які я читав раніше в цій збірці. Я не знаю, чи сам Джонс обрав головних героїв, чи це була спільна ідея з Коллінзом, але центральними персонажами є Ліз та Роджер, і мені це імпонує. Адже авторам вдалося створити кілька гарних сцен, які показують, як Роджер та Ліз взаємодіють і поступово стають близькими друзями. Малюнок Скотта Коллінза може здатись трохи «супергеройським» та незвичним для всесвіту Геллбоя, проте це дало змогу побачити комікс у всесвіті Геллбоя з іншого ракурсу, ніж зазвичай. Все вийшло достатньо добре, щоб насолодитися цією історією.

Комікс «БПРО: Темні води» (2003) — черговий у збірці «БПРО: Жаб’яча чума» від сценариста Браяна Авґустина, який крім історії ще знайомить нас із цікавим художником Ґаєм Девісом.

У центрі міста Шайло, штат Массачусетс, осушили ставок і виявили тіла трьох дівчат, які були прикуті один до одного ланцюгами. Було встановлено, що тілам, які чудово збереглися, було 300 років. Для розслідування було викликано БПРО, від яких прибули Ейб Сапієн і Роджер. Разом із тілами дівчат були знайдені артефакти, пов’язані з процесами знищення відьом. Згідно з місцевою історією, три сестри на ім’я Прісцилла, Пруденс і Полліанна Траск були звинувачені у відьомстві і вбиті під час суду в 1693 році. Процес полягав у тому, що їх прикували ланцюгами й кинули в ставок, щоби побачити, чи випливуть вони, оскільки вважалося, що справжні відьми плавають.

Сюжет короткий, але чудовий, що разом із малюнком робить цей комікс одним із кращих історій у цій першій збірці. Це перша робота Ґая Девіса для БПРО, а малюнок атмосферний і захопливий. Незважаючи на те, що його стиль відрізняється від Міньйоли, робота Девіса ідеально підходить для всесвіту Геллбоя. Малюнок Девіса більш деталізований, ніж у Міньйоли, зі складним тлом і вибудованими рисами замість одноколірного фону й затінених обличь. І такий підхід мені сильно до вподоби. Тому радий, що він стане основним художником серії коміксів про Бюро Паранормального Розшуку та Оборони.

Ще одним коміксом у збірці є «БПРО: Щось під моїм ліжком» (2003) від сценариста Джо Гарріса та художника Адама Полліна, що є черговою розповіддю про монстра під дитячим ліжком. І про те, що батьки не вірять своїй дитині, що там щось переховуються.

У селі в Пенсильванії після того, як хлопчик засинає вночі, під його ліжком з’являється монстр і безслідно забирає його. Це вже четверте подібне зникнення в містечку. Поліція помічає закономірність і вирішує провести розслідування. Кейт Корріґан доручає Елізабет Шерман, Ейбу Сапієну, Роджеру та Йогану Краусу захистити наступну потенційну жертву від викрадення таємничим монстром.

З усіх коміксів збірки «Щось під моїм ліжком» мені виглядає найслабшою історією. Автор, Джо Гарріс, веде дивні й неприродні діалоги із жартами, які не зовсім влучають у ціль. Та і взагалі, щоб зацікавити читача досить шаблонною ідеєю, треба щось більше, аніж просто страшна історія із жартами. Малюнок Адама Полліни також не вельми привабливий для мене. Хоча комікс не є сильно поганим, але в ньому дуже мало цікавого.

Комікс «БПРО: Ще один день в офісі» (2004) є останнім коротким ваншотом перед основною сюжетною аркою в цій збірці, сценарною роботою до якого займався Майк Міньйола, а малював Камерон Стюарт.

Ейб Сапієн і Йоганн Краус прибувають до Болграда, Молдова (хоча по карті я дивлюся, це містечко в Одеській області на кордоні із Молдовою; може це тільки якийсь інший Болград), де напередодні з’явилися зомбі. Але місцевим жителям вдалося з ними якимось чином впоратися. Йоганн дізнається, що за появу зомбі відповідальний тиран, який жив у цій місцевості в 1400-х роках. Вони прямують до монастиря, де був похований цей нелюд, де знаходять там ще зомбі.

Це чергова коротка історія, яка не надто відрізняється від інших. Уже неодноразово наголошував у відгуках до коміксів у цій збірці, що хотілося б трохи більше сторінок у них, щоб сценарист міг більше заглибити в атмосферу та сюжет.

Лімітка «БПРО: Жаб’яча чума» #1–5 — це ті комікси в збірці, на які варто було чекати. Це початок довгої подорожі крізь 5 збірок коміксів «Жаб’яча чума», де Майк Міньйола займався сценарієм, а Ґай Девіс розпочав свій шлях основного художника коміксів про БПРО.

«Жаб’яча чума», що є назвою заключної сюжетної арки цього тому, природно розвивається з попередніх коміксів у збірці. Спочатку оповідь розпочинається за знайомою схемою: БПРО викликають для розслідування загадкового явища, у даному випадку — гриба з неоднозначними та незрозумілими ефектами. Однак відмінністю цієї серії є більше можливостей для розповіді історії. Розслідування є більш масштабним, має кілька рівнів, і, порівняно з «Порожнистою землею» (найдовший ваншот у збірці), сюжетна лінія має достатньо місця для демонстрації того, чим займаються персонажі між місіями.

Перед дзвінком, де повідомлять організації про гриб, Ейб Сапіен снить про море, і це все дуже інтригує його. Уві сні він бачить сотні фігур, що тягнуться до безодні, і йому хочеться приєднатися до них. На задньому плані голос повторює вірш: «Чуєш, затонулі дзвони дзвонять до тебе, з печер Нум-Ябіску, темних і страшних глибин, океан кличе своїх дітей додому». Цей вірш не новий. Хоча Ейб рідко з’являвся в головній серії коміксів про Геллбоя, зловісні послання, включно з цим віршом, часто були присутні, коли він появлявся в них.

Прокинувшись від зловісного сну, Ейб вирішує тримати його при собі. Під час кави з Ліз вони стикаються з Йоганном і коротко обговорюють поняття сну, як такого, перш ніж Кейт перериває їх новим завданням. Незважаючи на те, що сон продовжує його турбувати, Ейб вирішує лише побіжно згадати іншим, що він погано спав. Під час пошуків науковців і дивного гриба в підвалі Ліз помічає, що Ейба щось турбує, і намагається змусити його відкритися. Однак Ейб виглядає нерішучим і обережним, створюючи враження, що він не дуже бажає говорити, особливо коли мова йде про його особисту історію. Невдовзі на заваді команді стають жахливі істоти, що демонструють жаб’ячі нахили, і, звісно, загрожують їм неприємностями. Це не перший раз, коли вони стикаються із цими людиноподібними жабо-монстрами. У минулому Ейб, Ліз і Геллбой боролися з ними в коміксі «Зерно руйнування», а Роджер і Геллбой зіткнулися з ними в «Хробаку-завойовнику». Ці істоти народжуються з людей, які були заражені містичним патогеном, у даному випадку спорами гриба, що спричинив нинішню ситуацію.

Ґай Девіс точно знає, як малювати монстрів та світ Геллбоя. На перший погляд, його роботи можуть здатися дивними через сильно «пошарпані» лінії, унікальні вирази обличь і багато деталізованих статичних кадрів з невеликим відчуттям руху. І, коли ти вже читаєш ось цю лімітовану серію коміксів, то розумієш, що щось «клацнуло» і ти сподобав його стиль ще під час читання «БПРО: Темні води», і він абсолютно шикарний для цієї серії. І тепер просто насолоджуєшся малюнком. Побудова антуражу є важливою складовою в коміксі. Вона може передати певний стиль або епоху, задає забарвелння сцени. Здавалося б, деталі, які знаходяться у кожному куточку кадру є незначними. Але від того, яким є дизайн приміщень, залежить не тільки настрій та атмосфера оповіді, але і характери персонажів, їхні можливості й звички. І в цьому Ґай Девіс майстер.

Спроба розширення всесвіту за допомогою нової команди та історій, на мою думку, все ж вийшла хорошою.

[Paz · Rating 4 out of 5]

4 stars

First impressions:
This was a surprise. This is the highest I've ever rated a hellboy volume, which is funny because this story starts after Hellboy leaves the B.P.R.D., though his presence is still felt, especially in the first mini arc Hollow Earth.

And though I really enjoyed the vibe of it, the stories collected in these 400 pages are not all equal in quality. But still, I had so much fun. This is what I wanted Hellboy to be (at least at the beginning).
Some good old cases with low stakes, yet they help building up the world. Some cases where you can have fun, where you can see the B.P.R.D agents being friends and caring for each other.

This volume centers on Abe Sapien (my favorite Hellboy character), Liz Sherman, Roger the Homunculus and introducing for the first time, Johann Kraus.
They are the star team we follow, and honestly I enjoy their dynamic a lot.

This is a great first volume in a very long series. I think I'm gonna have so much fun reading B.P.R.D., my expectations are high and I wish I could binge-read it as I did Hellboy (if only I had the money to buy them all at once, but alas, I do not).

[Andrew · Rating 4 out of 5]

I think by now you will have seen that I have a liking for the works of Mike Mignola, well you are not wrong. The one issue I guess I have with comics and graphic novels is that unless they are a limited run or you are incredibly lucky to be able to read them from the first issue. I always struggle starting a series knowing that there is potentially a whole back story out there I will never know or be able to catch up on. Okay I know that true fans will tell me that its not necessary but for me being reader part of the joy of a story is learning all the intricacies.
Well thankfully publishers have cottoned on to this and now start to publish omnibus editions - and this is one such book. Its he first of four such editions and its a god send for me - the uninitiated.
This book runs at over 400 pages and tells the tale of the BPRD first introduced in Hellboy but so successful were their stories that they soon found themselves their own books telling their own stories. I will not give away the plot but I will say that even without the titular Hellboy (after all he has his own series) the characters are more than strong enough to stand up on their own and for me is part of the joy of this series - a combination of unknown, action and sheer weirdness all wrapped in a style I feel adds to the atmosphere and charm of the story. I guess I better start saving for the other volumes.

[Krysia o książkach · Rating 3 out of 5]

Całkiem nieźle, chociaż brakuje jednak znajomości komiksów o Hellboy'u.

[Chris · Rating 4 out of 5]

I thought I'd miss Hellboy (as many of the characters do) but I find Abe, Liz, Roger, Johann and Kate worthy protagonists in their own right.

This omnibus contains several one-off stories, some written and drawn by others as well as Mike Mignola, so it's a relatively light read. The main story "Plague of Frogs" finally gives us Abe's backstory while linking back up to some of the earliest Hellboy adventures.

I find a lot of these kinds of collections pretty hit or miss but I really enjoyed all of it, particularly those written by new writers, since up until this point in my Hellboy reading it's all been done by Mignola.

[Vigneswara Prabhu · Rating 4 out of 5]

BPRD: Plague of frogs, is an anthology of tales, set in the Hellboy universe, focusing on his team, and how they function when he is away on a long sabbatical.

The team, composed of Hellboy’s second in command, Abraham Sapien the Icthyo- Humanoid, Liz Sherman the troubled pyrokinetic, The Homunculus Roger, Johann Kraus the deceased ectoplasmic psychic medium. Joining them are the non enhanced human agents of the Bureau for Paranormal Research and Defense, as they track paranormal phenomena across the globe with the aim of investigation, containment and as need arises, neutralization.



Plague of Frogs was my first foray in the world of Hellboy comics, having been acquainted with the character and universe thanks to Guillermo Del Toro's engaging yet haunting duology of movies starring Ron Pearlman, which even after 15 years or so, still stay fresh. It was a travesty that we never got the intended third movie in the series; less be said about the 2019 soft reboot of the character.

But this particular title seemed to be on top of everyone’s must read order for Hellboy. Having finished it, I can see why.



Seeing as how the Hellboy series, steeped deep in mythology and the paranormal, was largely associated with its titular namesake, a spin-off focusing on the other ‘less’ interesting characters had all the trepidations of turning into an unwanted undertaking. Yet, from the very first story Hollow Earth, we are thrown head first into the world of these somber, troubled yet ultimately well intentioned people who act as the watchmen for civilization against the ‘monsters’.

In that and the subsequent stories, narrated in a case of the week format, and often focusing on one particular member of the team, we learn the past and motivations of this misfit group, who have come to care for one another as a formed family, with the ever absent Hellboy as the titular patriarch. Hellboy, Red as he is called, casts a huge shadow of comfort even in his absence, having influenced each member of the team, and often being the motivation as to why they took up this perilous trade. The same characters, who in his absence, have to take up new roles and mantle to move forwards.



But at the same time, we also learn what makes these people tick, their inner thoughts, fears, anxieties and convictions.

As anyone who has read my other reviews would know, I’m a sucker for good world building. And BPRD has quite a lot of excellent world building, as well as exposition that isn’t just filler and bloated. Either is hard to do on its own, but here you barely feel the panels flow through, filled with text and details, as you take it in, while being lost in the rustic, gothic, grimy artwork which makes up the world.



You see panels, which contain the exact sentences as if required to convey the narrative, not one world more. Oftentimes, the panels are devoid of any dialogues at all, choosing to speak through its simplistic yet beautifully contrasting artwork. Which is placed front and center as we near the final book of the anthology, focusing on the titular ‘Plague of frogs’ storyline.



The previous two books ‘Hollow Earth’ & ‘The Soul of Venice’, are a standalone collection of stories, dealing with the isolated cases which the team have to face. Vengeful slave Spirits, Medieval vampires, ghost trains, subterranean Moloch like invaders, monsters under your bed (looks under bed); you know the usual retinue.



While the stories themselves are straightforward, their lore is deep and engaging. Plus their true intention is to be background noise; the foreground action is background noise, which allows us to enter each character’s mind and learn bits and pieces of their past. And throughout the anthology, is the prerogative for us a readers to piece together the fragments to come and understand the characters. This is not to mention the countless nods, Easter eggs, and unresolved threads which lead back to, or arrive from earlier or future stories, or other Hellboy tie-ins.



Main focus is given to Abe Sapien and Roger the homunculus. The fish man is struggling with his alienness and lack of belonging to the world in general, while also dealing with the mystery of his origin, as well as recurring sinister nightmares. The latter is dealing with much of the same, while adding in a crisis of identity, conscience, and trying to ascertain if he fits into the box designated as a ‘person’ and not a doll.

One aspect I liked is that most of the tales don’t have some world ending consequences. Oftentimes cases involve some paranormal entity which may be haunting a simple town or family, slated for neutralization as a routine part of the job. Not everything needs to be changing the status quo. Sometimes you just need a good old haunting, with the monster of the week.

Book 3 is where things start to get serious. The remnant of an ancient entity, which was being grown in one of BPRD’s research facilities, got loose, and is now turning the inhabitants of a sleepy town into frog creatures. All the while Abe is being plagued with mysterious nightmares of a distant world and time.



With the cult-like townspeople, an ancient entity turning people into frog creatures and the general moodiness of the panels, the story bears a strong resemblance to Shadows over Innsmouth by Lovecraft. The open-ended conclusion to the story, sets up stakes for future events in the world, such as ‘Hell on Earth’.


This panel right here, it gave me vibes from the cult gathering scene from The Call of Cthulhu. Strong stuff.

For entrancing lore, and masterful character building, I’m rewarding this story 4 out of 5

[Leila Anani · Rating 4 out of 5]

So this first BRPD omnibus collects together: stories from: Hellboy - Box full of evil, Abe Sapien - Drums of the Dead, Hollow Earth, The soul of venice, Dark waters, night train, there's something under my bed and Plague of Frogs #1-#5

As such this does feel a bit fragmented - we have tales of vampires, zombies, killer toys, ghosts, vengeful spirits, gods. The BPRD do seem to have their work cut out even without Hellboy. The lack of Hellboy with his laconic wit and Mignola's iconic art is keenly felt, especially at first when BRPD was still finding its feet. Still the line up is still fun and quirky - Abe and Liz Sherman will be familiar to anyone who has see the Hellboy films, but we also have Roger the Golem, Johann Kraus a disembodied medium and human Kate Corrigan. The early stories comprising of just over half of this volume are solid, but very much episodic creature du jour.

However with Plague of Frogs this really comes into its own. The epic Lovecraftian story is exciting and I love the weaving in of Abe's up until know unknown origins. Frog people, ancient gods, mystic cults, fungus people - this has it all. Great stuff.

[Aaron · Rating 4 out of 5]

Takes this one a bit to really get going (the final storyline is by far the strongest), but I just love spending time with this gang of weirdoes. BPRD is one of my favorite comic series of all time (outranking even Hellboy), so it's hard for me to view this with anything except nostalgic love. But, still, this first omnibus reads like a wonderful collection of short stories, with tones ranging from the comedic to the apocalyptic, while also setting up what would become the main thrust of the entire BPRD storyline for the next several years. Great to look at, great to read, and it only gets better from here.

[Fugo Feedback · Rating 5 out of 5]

Pero qué linda sobredosis de Mignola & cía. me pegué con este tomote.
Metele que después escribo una reseña en particular para alguna de las sagas, pero por ahora sólo acoto que aunque ninguna es perfecta del todo, juntas forman un conjunto adictivo y recontra disfrutable.

[Relstuart · Rating 3 out of 5]

Would read more.

[Seamus Delaney · Rating 5 out of 5]

Johann Kraus my goat 🤩

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Перший том серії BPRD містить аж 400 сторінок різноманітних коротких історій про те,як собі давала раду вся організація після від'їзду Геллбоя.
На перший погляд нездійсненна ціль - змусити працювати всесвіт Геллбойверсу без його основного персонажа, насправді вдалася. Все через те,що окрім нього там було доста й інших цікавих характерів.
Дві основні історії : Король жаху з божественним артом Раяна Сука. І Чума Жаб з дебютом Ґая Девіса, чий малюнок я спершу відкидав, а потім звик і вважаю чи не найкращим для серії (хоча в наступних томах будуть дуже гідні титати типу Кемпбелла, Ґверіо і братів Фіумара).

Рекомендується до прочитання всім, хто вже поглинув всього Геллбоя і хоче більше історій з його дивного, апокаліптичного світу.

[Michael Hicks · Rating 4 out of 5]

(This review was originally published by GraphicNovelReporter.com on July 9, 2012)

B.P.R.D. began as a simple experiment to focus on a core group of characters within the Hellboy universe independent of Hellboy himself. Characters that were once sidekicks (for lack of a better word), like the amphibious Abe Sapien and pyrokinetic Liz Sherman, were pushed to the forefront of the Bureau for Paranormal Research and Defense, granted their own spinoff title and a chance to sink or swim on their own merits. Nearly a decade later, B.P.R.D. has proved to be a rousing success and a title that has become every bit the equal of its devilish franchise hero.

Plague of Frogs, Vol. 1 presents the first cycle of stories (also collected individually in the trade paperbacks Hollow Earth, The Soul of Venice,and Plague of Frogs) in an epic that came to define the overarching mythology that lies at the core of B.P.R.D. Presented in a thick hardback, this opening volley is the first of four collections that will piece together the “Frogs” storyline in its entirety.

Starting with Hollow Earth and The Soul of Venice, readers are introduced to the quirky ensemble as they struggle to find their place within the B.P.R.D. following Hellboy’s departure. Although there are references to past adventures, it’s a series very open to new readers unfamiliar with creator Mike Mignola’s ever-expanding gothic lore. Written by a stable of writers under Mignola’s supervision, the opening chapters provide some great character pieces set against chilling horror stories that manage to offer unique twists and a few surprises, along with a few inspirations reminiscent of old B-movies, blending superheroics with science-gone-wrong morality tales. After a lengthy introduction to establish the characters, their relationships, and the diverse realms they inhabit, the final chapter of this volume launches into Plague of Frogs properly, with an exciting, fast-paced story that raises the stakes considerably while tightening the noose around the ensemble. Each segment of this final chapter is designed to carry maximum weight after all the character building of the book’s earlier portions so that each action-packed set piece and cliffhanger is finely tuned and suspenseful.

The volume is also chock full of extras, as Dark Horse provides a look behind the scenes, reprinting character studies and design evolutions from the various artists involved in bringing B.P.R.D. to life. It’s fun to read about how the artists, like longtime B.P.R.D. illustrator Guy Davis and Michael Avon Oeming, developed their ideas with Mignola, and how much they enjoyed being a part of the Hellboy universe. There’s a clear love for the world and its mythology amongst the talent involved, and that enthusiasm shines through in these sketchbook reprints, particularly as many can’t help but craft their own visions of the iconic Hellboy character.

B.P.R.D. manages to break away from Hellboy and stand on its own successfully. It rises above the moniker of spinoff to become its own entity, with its own identity and brand of storytelling. It's a brilliant expansion to Mignola's Hellboy universe, but one that can stand proudly apart from that loveable, big red oaf. It's interesting to watch those involved in crafting this series as they begin to realize that and develop the assuredness required to execute the long-ranging epic that the Frogs storyline grew into. And the best part of all—it’s only just getting started.

[Tom Ewing · Rating 4 out of 5]

A re-read for this (or for parts of it, see below) - the first steps toward establishing the BPRD title, which was in its heyday the best continuing series in comics. Not that there’s a lot of sign of that quite yet - BPRD doesn’t really become itself until John Arcudi comes along as scripter, though even in this volume the regular cast’s voices and outlooks are recognisable. And by the end of Volume 1 the equally essential Guy Davis has started his run on art, giving the monsters their fleshy, scratchy look and the Department its run-down, resource-poor demeanour.

The BPRD are a bunch of mostly-people altered by encounters with the supernatural - they debuted as Hellboy’s supporting cast. But Hellboy has left the building and the team is on the verge of dissolution, so the initial business of the book is re-establishing a working status quo, with taciturn fish-man Abe Sapien as a reluctant leader figure. The first of three volumes here, Hollow Earth, has the feeling of moving pieces around to set that up, though it’s well told and gorgeously illustrated by Ryan Sook, who draws a terrific lost underground civilisation.

Having set up the status quo, though, Mignola and collaborators don’t seem to know what to do with it. The next third of the book is a collection of short stories, mostly by other writers. It has the same feeling as a lot of the modern-day Mignolaverse titles - monster of the month stories which tread water (in variably stylish ways). The BPRD as a way for other creators to write Hellboy-adjacent tales isn’t a very inspiring use for them and this stuff is skippable (so I mostly did).

With the arrival of Davis for the third section, Plague Of Frogs, the comic suddenly finds its footing. It’s not obvious from this story but BPRD is shifting to being the primary vehicle for the wider Hellboy story, one of the world’s gradual (and sometimes sudden) transformation via a cthulhoid apocalypse. This takes a long, leisurely time to happen with plenty of opportunities for false hopes, Pyrrhic victories, losses and side stories. Plague Of Frogs itself is a strong five parter, a bit less sure-footed in its structure than future stories will be - the switches between the Frog menace and Abe’s mysterious origins are jarring even if the imagery is beautiful and ghastly. But there’s a feeling of momentum and purpose and a visual identity to BPRD by the end of Plague Of Frogs which promises good things to come; a promise that was thoroughly kept.

[Melissa McShane · Rating 5 out of 5]

This was an excellent purchase. I don't like single-issue comics--too easy to damage, not great for re-reading--so I look for the graphic-novel bound versions as a rule. I'd read the books contained in this larger volume, but this compilation is even better because it contains some extra material and makes it easier to keep track of the story. This is important because the Plague of Frogs series is fairly complicated, if also fairly linear. It's a dark, archetypal fantasy story, with art that stays true to the Mignola original concepts even though it's executed by several other artists. The B.P.R.D. series continues to develop characters from the original Hellboy books as well as adding new ones (I like Roger the homunculus very much) and this expanded collection makes the "novel" part of graphic novel seem particularly apt.

[Adam M · Rating 5 out of 5]

This book is great. It's Hellboy without Hellboy and that's not at all bad. Hellboy has walked off the job leaving Abe as the de facto leader of the BPRD's field squad. This also, to his chagrin, makes him kind of the moral heart and soul of the place. Neither seem to be jobs he wants and his love and respect for Liz Sherman (and Roger and eventually Johann) keep him around.

There are some really interesting side stories here and while the art kind of jumps around more than I'd like in the Hellboy-verse, it was never enough to pull me out of the story or action. The aforementioned "Plague of Frogs" seems to be setting us up for some pretty epic story action and there is even some introduction here to Abe actually origin story.
Wholehearted recommended.

[Siona Adams · Rating 5 out of 5]

My favorite storyline in this omnibus war probably the actual Plague of Frogs one. It was cool getting to see the origins of Abe Sapien (I'd already read about them, but it's always cool to get a first-hand account of it).

I also liked the Golden Age-esque Lobster Johnson shorts. I really will have to pick-up his run.

[Maria Kramer · Rating 4 out of 5]

If you're a fan of Hellboy, you should certainly read this series. And if you're not, you can still jump right in - some of the references might go over your head, but this series stands well on its own. Eldritch weirdness, mysteries and conspiracies, and a lot of blood and guts. What's not to like?

[Aaron · Rating 5 out of 5]

What starts as a solid collection of short stories and character studies quickly turns into a taut supernatural thriller. A promising opening chapter.

[Myk Pilgrim · Rating 5 out of 5]

The art is stunning, it's utter joy to be spending more time with BPRD and seeing how they move ahead without Hellboy.

[Christine · Rating 1 out of 5]

I honesty do not have the tolerance for a book where the only female agent with powers seems to be constantly sidelined or in the need of saving.

In fairness, the Venice story was interesting.

[Václav · Rating 4 out of 5]

Following the nice Multiversity reading order, I switched to B.P.R.D. omnibus Plague of Frogs vol. 1. It contains two books of short stories and the main story Plage of Frogs. There is a great mix of authors and artists on the short stories. Stories solely written by Mike are usually the best ones. The main short stories are great, Hollow earth by Smith, Sook & Mignola and Steward's coop is nice, Oeming and Steward's The Soul of Venice is great too (and very much in Mignola style). The rest vary. Thompson and Sinclair's result is a bit repulsive for me, on the other hand, Davis & Steward in Dark Waters are great. Then there I have bit issue with Night Train where Kolins & Johns chases very dedicated Nazi spy/saboteur in Colorado 1939, who wants to destroy USA and sabotage project Manhattan. That setup is bit too much fantasy for me and the art by Kolins and Steward annoys me, the inks look like from some crappy beginner indie comics artist. But it goes up to from here, the story about bogeymen is nice and then the main one, Plague of Frogs by Mignola and Davis hits the pages and everything gets perfect, right to that Hellboy-ish tracks. Hell, I enjoyed that very much and I would appreciate maybe little darker tone to the story when the setting is quite Lovecraftian, full of terror of immeasurable powers. For almost half of this book, I felt a bit disappointed about changing authors and the impact it had on the quality of the stories and overall feeling. Yes, some stories are bit underperforming in writing and/or art. But overall it is still great Hellboyverse comics, which struggled to find its way in the first two books, but it eventually did and managed scrape trough to perform in a four-star rating for me.

[Michael · Rating 3 out of 5]

This book marks my first foray into Mignola's Hellboy comics since Conqueror Worm (serialized in 2001, collected in 2004, as best as I can tell).

The omnibus is really the ideal way, for me anyway, to get into Hellboy. I enjoy the comics, but I'm not so attached to them that I want to read 2-4 trade paperbacks every single year. I'd rather wait and get a huge collection like this every 3-4 years. This book brings together Mignola's first BPRD serial, Hollow Earth (with Christopher Golden, Tom Sniegoski & Ryan Sook), a plethora of short stories by various creators, and the first Plague of Frogs series (Mignola & Davis). All the Mignola stories are quite good.

Actually, all the stories are pretty good. Joe Harris & Adam Pollina's mishmash of Toy Story and Monsters Inc. didn't feel very original, but the rest were enjoyable by themselves. Taken together, they felt a little too similar, however, and I don't remember many of them even 24 hours later.

The stories are pulpy and fun, just a touch of humor, great creature designs, some good intrigue. Lots of references to older Hellboy stories, none of which I recall at all (perhaps part of the reason I don't prioritize Hellboy - I enjoy it, but don't remember any of it. Hellboy fights a monster, one-liners, beats it. The monsters and plots don't stick with me at all.).