What do you think?
Rate this book
Гонихмарник
Талановита дослідниця теми містичного кохання може стати українською Стефані Майєр, з її уславленою вампірською сагою. Адже Аліні, головній героїні "Гонихмарника", судилося зустріти свого Едварда Каллена - дивного незнайомця в чорному, тільки от п'є він не кров, а каву зі смаком гвоздики, любить волошки й дощі та зветься Кажан. За його душу варто поборотися!
336 pages, Hardcover
First published January 1, 2010
10 people are currently reading
161 people want to read
About the author
Дара Корній
41 books94 followersМирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.
Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).
Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».
Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).
Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».
Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 54 reviews
July 9, 2022
ЧИТАТИ ВСІМ!!!!
August 5, 2022
ви думали звідки береться дощ?
що, якщо це справа рук дуже закоханого Гонихмарника?
«Гонихмарник» @darakorniy
Кожна книга пані Мирослави, то про український колорит, містичні історії та сімейні таємниці.
Мені пощастило читати цей твір в Карпатах, де я відчула максимальну його атмосферу.
Це можна назвати історією кохання або ж підтвердженням існування долі.
Аліна — художниця, Сашко — скульптор, але чи це все, що ми про них знаємо? Яка насправді їхня українська душа і взагалі чи одна вона в них?
Нажаль, в мене не сталось кохання з цією історією, бо варто було дочитати її в Карпатах, щоб втримати цю особливу естетику, а я зробила перерву і відчула повний дісконект.
що, якщо це справа рук дуже закоханого Гонихмарника?
«Гонихмарник» @darakorniy
Кожна книга пані Мирослави, то про український колорит, містичні історії та сімейні таємниці.
Мені пощастило читати цей твір в Карпатах, де я відчула максимальну його атмосферу.
Це можна назвати історією кохання або ж підтвердженням існування долі.
Аліна — художниця, Сашко — скульптор, але чи це все, що ми про них знаємо? Яка насправді їхня українська душа і взагалі чи одна вона в них?
Нажаль, в мене не сталось кохання з цією історією, бо варто було дочитати її в Карпатах, щоб втримати цю особливу естетику, а я зробила перерву і відчула повний дісконект.
June 3, 2023
Це було відверто погано. Взяла читати книгу, бо була приємно заінтригована описом і відгуками, але дуже розчарувалась. Герої пласкі, діалоги ніякі. Місцями гарні описи, але здебільшого стиль письма дуже поганий. Авторка постійно перескакує в тексті з оповіді від лиця одного персонажа на іншого, і це по кілька разів за один діалог. Неприємно здивували елементи мізогінії і гомофобії, хоча треба звертати увагу на рік публікації книги.
Загалом, неприємний досвід знайомства з українським фентезі, більше авторку читати не планую.
Загалом, неприємний досвід знайомства з українським фентезі, більше авторку читати не планую.
May 18, 2023
Мене ця історія зачепила тим, що героїня - студентка Академії мистецтв у Львові, згадками Карпат й романтизацією підліткового кохання. Проте абсолютно не сподобалось, як це написано, надмірна барвистість тексту, притчевість, багатослівність та й діалоги теж😅
Зізнаюсь, багато частин просто прогортала, але вирішила вже дізнатись, до чого приведе сюжет.
В післямові побачила, що буде продовження й вирішила, що це я читати точно не буду
Зізнаюсь, багато частин просто прогортала, але вирішила вже дізнатись, до чого приведе сюжет.
В післямові побачила, що буде продовження й вирішила, що це я читати точно не буду
May 19, 2023
Замозакохане, розбещене батьками дівчисько лень не згубило хлопця, якому не пощастило закохатися, бо вона ж обрана й знає, як буде правильно й краще.
Як же змінився наш світ з часів написання цього твору....
Як же змінився наш світ з часів написання цього твору....
November 12, 2021
От це чисте фентезі, та чомусь у випадку Дари Корній, хочеться сказати, що це міфологія. Можливо, їй настільки вдається вигадати і прописати героїв, що здається вони належать до народного фольклору, і відточувалися не одним поколінням людей.
Аліна, молода художниця, зустрічає хлопця, який володіє надприродними здібностями управляти погодою - Гонихмарника. І є між ними якийсь зв'язок, містичний, незрозумілий. Все пов'язано з минулим, з прокляттям, з надприродним. Тут і історія матері Аліни, і злий фатум. Та Аліна теж виявляється не простою людиною. Все закручено, заплутано. Мені дуже сподобалась книга. Неочікувана кінцівка. Небанальна історія кохання.
Аліна, молода художниця, зустрічає хлопця, який володіє надприродними здібностями управляти погодою - Гонихмарника. І є між ними якийсь зв'язок, містичний, незрозумілий. Все пов'язано з минулим, з прокляттям, з надприродним. Тут і історія матері Аліни, і злий фатум. Та Аліна теж виявляється не простою людиною. Все закручено, заплутано. Мені дуже сподобалась книга. Неочікувана кінцівка. Небанальна історія кохання.
September 5, 2024
5⭐️
Уперше читав давно, певно десь 10 років тому, і зараз коли Корній профіксила цю, написала продовження, перечитував. Видання гарно оформлено. Дара Корній певно одна з перших познайомила мене з фентезійним світом, і це все до істерій з крилами, фейрами, і всім тим шо зараз твориться (місцями це вже клініка, як на мене), за це їй дякую. Під час читання все згадувалось, і ставало на свої місця, але як на мене багато різних скачків у сюжеті і це якби відволікає, і так, все не ідеально, але треба памʼятати що це фентезі і тут може бути будь-що. Хоча авторка тоді 14 років тому не думала про продовження, і тому майже завершила історію… Проте фанати «довбали» за продовження, яке вона таки написала і тепер ще й переживає чи норм воно вийшло і чи треба було його. З того що я вже прочитав, точно треба, і мені навіть більше все подобається за першу книгу, але попереду у мене ще фінал.
Читайте українських авторів/авторок.
Цю дилогію точно рекомендую.
Уперше читав давно, певно десь 10 років тому, і зараз коли Корній профіксила цю, написала продовження, перечитував. Видання гарно оформлено. Дара Корній певно одна з перших познайомила мене з фентезійним світом, і це все до істерій з крилами, фейрами, і всім тим шо зараз твориться (місцями це вже клініка, як на мене), за це їй дякую. Під час читання все згадувалось, і ставало на свої місця, але як на мене багато різних скачків у сюжеті і це якби відволікає, і так, все не ідеально, але треба памʼятати що це фентезі і тут може бути будь-що. Хоча авторка тоді 14 років тому не думала про продовження, і тому майже завершила історію… Проте фанати «довбали» за продовження, яке вона таки написала і тепер ще й переживає чи норм воно вийшло і чи треба було його. З того що я вже прочитав, точно треба, і мені навіть більше все подобається за першу книгу, але попереду у мене ще фінал.
Читайте українських авторів/авторок.
Цю дилогію точно рекомендую.
March 17, 2018
Очікував більшого від цього роману. Все ж таки, це твір для дівчат середнього шкільного віку, а не фентезі, що ґрунтується на слов'янській міфології. Власне ця міфологія відсутня. Сюжет не новий. Події відбуваються у відомих місцях - Львів, Карпати і, навіть, Гімалаї. Подаються карпатські легенди, вживаються діалектизми. Головна героїня, студентка, з роду травниць чи то відьом, бореться за своє кохання, рятує Олександра від темної сили, одночасно зцілює Марту від сліпоти. Олександр все забуває і, щасливий кінець, головні герої знову зустрічаються у Лондоні.
August 20, 2024
Гарно про Карпати, багато красивих описів почуттів і пейзажів. Місцями було скучно, тому не 5. І незрозумілий стрибок в почуттях, якось аж задуже той перехід нерівний.
May 24, 2025
Чудова історія. Містить згадки Львова і Карпат. "Трохи" підліткового кохання
Також вплетені історії-казки,чкі наштовхують на думку про фольклор
Приємно провела час з книгою
Також вплетені історії-казки,чкі наштовхують на думку про фольклор
Приємно провела час з книгою
June 20, 2019
Книгогасло – «Кохання – це Сонце!»
Книгосвіт – світ реальний. Наш час. Львів, Карпати, Волинь.
В центрі подій – дев’ятнадцятирічна Аліна, дівчина із салатово-русявим волоссям, бунтарка, художниця, книгогриз і відлюдько. І, звісно, хлопець, таємничий красень Кажан, який завжди носить чорне. Впертість на впертість: хто кого перепре? І на додачу: у кожного за плечима вороже минуле. Вона – з давнього роду травниць, а він – дводушник, який вміє управляти грозовими хмарами, – той, в кому живе дві душі. Ті, кому заборонено бути разом через давнє прокляття. Та, хто має вижити і той, кого неможливо врятувати. Але у сучасному світі вперті дівчиська вміють мислити нестандартно і набагато сильніші за своїх предків, котрі все життя втікають.
Книгоїжа – вареники з вишнями.
Книгонапій – Карпатський чай на травах.
Кому читати – тим, хто любить фентезі, харизматичних героїв, героїнь з вольовим характером, сучасний світ з перетином прадавньої міфології, українську культуру та звичаї, історія про кохання, силу духу та магію.
Що ще почитати – «Стожар», «Часодії», «Мандрівний замок Хаула», «Таймлес», «Озерний вітер», «Марічка і червоний король».
Книговраження – книга, прочитана вперше у 2013 році, і зараз із величезним задоволенням перечитана. Розкішна мова, яка співає, живі герої і крутезна українська міфологія. Романтік, який знову робить тебе підлітком, насичує бунтарські прояви душі, знайомить з цікавими легендами і закохує у себе. А після прочитання ще довго сидиш і зачудовано посміхаєшся.
Книгосвіт – світ реальний. Наш час. Львів, Карпати, Волинь.
В центрі подій – дев’ятнадцятирічна Аліна, дівчина із салатово-русявим волоссям, бунтарка, художниця, книгогриз і відлюдько. І, звісно, хлопець, таємничий красень Кажан, який завжди носить чорне. Впертість на впертість: хто кого перепре? І на додачу: у кожного за плечима вороже минуле. Вона – з давнього роду травниць, а він – дводушник, який вміє управляти грозовими хмарами, – той, в кому живе дві душі. Ті, кому заборонено бути разом через давнє прокляття. Та, хто має вижити і той, кого неможливо врятувати. Але у сучасному світі вперті дівчиська вміють мислити нестандартно і набагато сильніші за своїх предків, котрі все життя втікають.
Книгоїжа – вареники з вишнями.
Книгонапій – Карпатський чай на травах.
Кому читати – тим, хто любить фентезі, харизматичних героїв, героїнь з вольовим характером, сучасний світ з перетином прадавньої міфології, українську культуру та звичаї, історія про кохання, силу духу та магію.
Що ще почитати – «Стожар», «Часодії», «Мандрівний замок Хаула», «Таймлес», «Озерний вітер», «Марічка і червоний король».
Книговраження – книга, прочитана вперше у 2013 році, і зараз із величезним задоволенням перечитана. Розкішна мова, яка співає, живі герої і крутезна українська міфологія. Романтік, який знову робить тебе підлітком, насичує бунтарські прояви душі, знайомить з цікавими легендами і закохує у себе. А після прочитання ще довго сидиш і зачудовано посміхаєшся.
May 24, 2016
Ох і захопила Корній мене в свій полон!
Ну, принаймні цією книгою.
Як зайшла до книгарні - так і простовбичила з носом у книзі годин надцять. З полону визволив телефонний дзінок "Де тебе чорти носять?"
Перечитала книгу вже разів п'ять, а той більше.
Львів, містика, прадавня мі��ологія. Я - в захваті.
З обкладинкою не пощастило - краще б вже один із малюнків використали (я забула згадати мальовані вставки?)
Та й порівняння зі Стефані Майєр тут зовсім не до ладу.
РЕКОМЕНДУЮ!
Ну, принаймні цією книгою.
Як зайшла до книгарні - так і простовбичила з носом у книзі годин надцять. З полону визволив телефонний дзінок "Де тебе чорти носять?"
Перечитала книгу вже разів п'ять, а той більше.
Львів, містика, прадавня мі��ологія. Я - в захваті.
З обкладинкою не пощастило - краще б вже один із малюнків використали (я забула згадати мальовані вставки?)
Та й порівняння зі Стефані Майєр тут зовсім не до ладу.
РЕКОМЕНДУЮ!
September 14, 2020
Якби можна було поставити більше зірочок, то я б додала ще 5 точно.
За характерників, Карпати, Львів, Волинь, міфологію, гору Кайлаш, мистецькі відсилки, уривки віршів перед розділами. Стільки всього близького душі і розуму, здається давно не зчитувала стільки знаків. Думаю, ще раз однозначно перечитаю.
За характерників, Карпати, Львів, Волинь, міфологію, гору Кайлаш, мистецькі відсилки, уривки віршів перед розділами. Стільки всього близького душі і розуму, здається давно не зчитувала стільки знаків. Думаю, ще раз однозначно перечитаю.
May 1, 2022
Хотілось більшого. Міфології мало, багато пафосу, кінець якийсь теж поспішний. Десь посередині автор ще й вспіла всунути гомофобію.
Діалоги дерев'яні, а прописані "хіхі" та "гагага" ледве не вимусили мене не читати далі 😩.
Хотіла поставити 2 зірки, але все-таки це перший український фентезі, який я прочитала за 15 років, тому з поблажками.
Діалоги дерев'яні, а прописані "хіхі" та "гагага" ледве не вимусили мене не читати далі 😩.
Хотіла поставити 2 зірки, але все-таки це перший український фентезі, який я прочитала за 15 років, тому з поблажками.
September 30, 2021
Було б краще якби Аліна таки не підігравала родовому прокляттю, а стала першою з роду хто взагалі не піддався чарам Гонихмарника. Також книга трохи затягнута та в 2021-му році не всі елементи виглядають прогресивно, але жить можна.
July 29, 2022
обожнювала всім серцем.
перечитала.
досі щиро люблю.
перечитала.
досі щиро люблю.
May 6, 2025
spectacular give me 14 of them right now🤌🏻
April 6, 2024
Початок та середина втішали цікавим наративом, але фінал розчарував настільки, що моя оцінка здобуття лише однієї зірки. Багато елементів сюжету викликали відчуття нудьги, від казок, притч і повчальних висловів до надмірного опису, який, на жаль, не малював повноцінну картину подій. Здається, що сам сюжет не має логічної послідовності, навіть за умови, що ми маємо справу з фентезі, відсутність логічної зв'язності розчарувала, виглядає навіть протилежно до очікувань.
August 5, 2025
Ледве на 3 ⭐️
Романчик для юних дівчат з нотками міфології. Забагато казок та притч в сюжеті, драма лізе через край, періодично нудно та натягнуто. Вцілому ідея непогана, але текст посередній. А кінцівка дуже нагромаджена.
Романчик для юних дівчат з нотками міфології. Забагато казок та притч в сюжеті, драма лізе через край, періодично нудно та натягнуто. Вцілому ідея непогана, але текст посередній. А кінцівка дуже нагромаджена.
February 11, 2025
Мабуть ця книга для підлітків, тому мені забагато пафосу в ній та нереалістичності діалогів. Якби читала років 15 тому то сподобалось би.
August 8, 2023
Насамперед що сподобалось - це підібрані красиві вірші перед кожною главою і захоплюючі казки та легенди вплетені в сюжет.
Проте, як на мене химерності в творі було трохи забагато.
Ну і основне - дуже хвилююча кінцівка, заради якої й варто було читати.
Окремо виділю один уривок з гарним філософуванням:
«… Яку ватру розпалиш у собі - таким буде і світ довколишній. Людина - то храм божий. Можна напустити в нього крамарів і шарлатанів, можна вимостити долівку соломою та розвести свиней або перетворити в болото. А можна в храмі поставити вівтар і впускати до нього всіх стражденних. Хоча то може бути і бібліотека, куди за водою пізнання прийдуть спраглі, чи картинна галерея, яка шокуватиме, вражатиме, тішитиме, веселитиме. Все у твоїх руках, що ти створиш - храм чи прихисток для стражденних, дім розпусти чи корчму. Хоча ви, люди, так любите нарікати на Бога, переводячи стрілки, типу: «Все в руках божих». Тож той вибір, який ти робиш щодня, щохвилини, впливає не тільки на твою долю, він впливає на долю цілого Всесвіту. Бо кожна жива істота є найціннішим гвинтиком в отій складній машині світу, важливо все - слова, думки, мрії, сни…»
Проте, як на мене химерності в творі було трохи забагато.
Ну і основне - дуже хвилююча кінцівка, заради якої й варто було читати.
Окремо виділю один уривок з гарним філософуванням:
«… Яку ватру розпалиш у собі - таким буде і світ довколишній. Людина - то храм божий. Можна напустити в нього крамарів і шарлатанів, можна вимостити долівку соломою та розвести свиней або перетворити в болото. А можна в храмі поставити вівтар і впускати до нього всіх стражденних. Хоча то може бути і бібліотека, куди за водою пізнання прийдуть спраглі, чи картинна галерея, яка шокуватиме, вражатиме, тішитиме, веселитиме. Все у твоїх руках, що ти створиш - храм чи прихисток для стражденних, дім розпусти чи корчму. Хоча ви, люди, так любите нарікати на Бога, переводячи стрілки, типу: «Все в руках божих». Тож той вибір, який ти робиш щодня, щохвилини, впливає не тільки на твою долю, він впливає на долю цілого Всесвіту. Бо кожна жива істота є найціннішим гвинтиком в отій складній машині світу, важливо все - слова, думки, мрії, сни…»
June 7, 2021
Моє перше українське фентезі – "Гонихмарник" Дари Корній.
⠀
Книжка, про яку я почула ще тоді, коли її надрукували вперше, 10 років тому. Тоді я її не купила. А потім зі мною стався кількарічний період майже нечитання.
⠀
Гонихмарник (гарна назва, правда?) зітканий з українських легенд, наприклад, легенда про те, як з'явились Карпати, казок, міфів та притч, щоправда, притчі не всі українські і сюди майстерно вплетена сучасна історія кохання юних львівнина та львів'янки, які теж трохи непрОсті.
⠀
В книжці багато діалектизмів, які відразу ж пояснюються в низу сторінки. Це класно.
⠀
Спочатку мені було важко читати через величезну кількість метафоричних описів. Метафора на метафорі, які дратували, бо десь між них губилася суть.
⠀
Потім, чи то я звикла, чи тої лірики таки поменшало і читати мені стало легше.
⠀
Ще одним мінусом були повтори, які хотілося відредагувати.
⠀
Наприклад: Це була повновида жвава молодиця. І буквально через кілька речень в тому ж абзаці: Незважаючи на об'ємисті форми, була доволі жвавою.
⠀
Ще були моменти, в які не вірилося:
героїня не знає про материнську плату, файли, операційну систему. Елементарне зі шкільної інформатики;
блондинка, яка в бісерних босоніжках на підборах пішла в гори.
Явний перебір.
⠀
Гора Кайлас в Тибеті.
Якщо розповідь базується на всьому українському, то ця гора з оповіді якось випадає.
⠀
Хоча про гору дізнатись було цікаво, до цього я ніколи про неї не чула. Священна гора, на яку нікому ще не вдавалось піднятися. Її форма майже правильна піраміда, сторони якої розвернуті на схід, захід, північ та південь.
(Я про неї ґуґлила).
⠀
А ще я думала, що якби Нетфлікс знімав в Україні, то Гонихмарник міг би стати основою класного фільму а то й серіалу.
⠀
Загалом мені сподобалось. Книжка вартує, щоб її прочитвли.
Особливо, якщо вам хочеться повернутися в юність або вам просто 15-20 років.
⠀
Тільки обкладинка мене засмутила, як і внутрішнє оформлення. Гонихмарник точно вартує кращого дизайну.
⠀
Instagram #lvivyanochka_про_книги
⠀
Книжка, про яку я почула ще тоді, коли її надрукували вперше, 10 років тому. Тоді я її не купила. А потім зі мною стався кількарічний період майже нечитання.
⠀
Гонихмарник (гарна назва, правда?) зітканий з українських легенд, наприклад, легенда про те, як з'явились Карпати, казок, міфів та притч, щоправда, притчі не всі українські і сюди майстерно вплетена сучасна історія кохання юних львівнина та львів'янки, які теж трохи непрОсті.
⠀
В книжці багато діалектизмів, які відразу ж пояснюються в низу сторінки. Це класно.
⠀
Спочатку мені було важко читати через величезну кількість метафоричних описів. Метафора на метафорі, які дратували, бо десь між них губилася суть.
⠀
Потім, чи то я звикла, чи тої лірики таки поменшало і читати мені стало легше.
⠀
Ще одним мінусом були повтори, які хотілося відредагувати.
⠀
Наприклад: Це була повновида жвава молодиця. І буквально через кілька речень в тому ж абзаці: Незважаючи на об'ємисті форми, була доволі жвавою.
⠀
Ще були моменти, в які не вірилося:
героїня не знає про материнську плату, файли, операційну систему. Елементарне зі шкільної інформатики;
блондинка, яка в бісерних босоніжках на підборах пішла в гори.
Явний перебір.
⠀
Гора Кайлас в Тибеті.
Якщо розповідь базується на всьому українському, то ця гора з оповіді якось випадає.
⠀
Хоча про гору дізнатись було цікаво, до цього я ніколи про неї не чула. Священна гора, на яку нікому ще не вдавалось піднятися. Її форма майже правильна піраміда, сторони якої розвернуті на схід, захід, північ та південь.
(Я про неї ґуґлила).
⠀
А ще я думала, що якби Нетфлікс знімав в Україні, то Гонихмарник міг би стати основою класного фільму а то й серіалу.
⠀
Загалом мені сподобалось. Книжка вартує, щоб її прочитвли.
Особливо, якщо вам хочеться повернутися в юність або вам просто 15-20 років.
⠀
Тільки обкладинка мене засмутила, як і внутрішнє оформлення. Гонихмарник точно вартує кращого дизайну.
⠀
Instagram #lvivyanochka_про_книги
October 21, 2019
Знаєте, деякі люди не люблять перечитувати книжки. Мовляв, у світі їх стільки, що і по одному разу прочитати не вистачить. То нащо ж даремно витрачати час? 😱
⠀
Я навпаки. Коли береш книгу до рук вперше, ти не можеш бути впевненим чи вона тобі сподобається, чи не розчарує. А коли перечитуєш улюблений твір - тут промашки не може бути.
⠀
"Гонихмарника" я вперше прочитала, мабуть, років 5 тому. Сподобалось настільки, що після нього я перечитала ледь не всі романи Дари Корній 😌
⠀
Тепер, це було ніби повернутись до будинку, в якому ти жив колись давно. Хоч деталі і забулися, але все одно знаєш, що де лежить, що коли станеться і чим це все завершиться. Я не з тих, кому спойлери псують враження, тому те, що я знала фінал зовсім не зіпсувало мені задоволення.
⠀
Тепер про саму книгу. Це романтичне фентезі. Хлопець, який вміє наказувати хмарам, знахарки і характерники, стародавнє родове прокляття, пророцтва - що ще треба? Впізнавана героїня, з добре прописаним характером; поєднання стародавніх Карпат і сучасного Львова; жартики і казочки - все тут є.
⠀
Так, це не висока література, це більше для душі. Читати класно і цікаво. Йде дуже легко і швидко, як я не старалась, не змогла розтянути більш, ніж на 2 дні 🤫
⠀
І ще, книгу порівнюють з "Сутінками", тільки на українському ґрунті. Не знаю, може мається на увазі, що "Гонихмарник" теж може стати всесвітньо популярним фентезі. Бо по сюжету не дуже багато спільного. А якщо брати головних героїв, то в Сутінках вони, ну, трішки потребують психолога 😏 Тут Аліна і Сашко нормальні, адекватні, живі люди. Зі своїми тарганами, але хто ж без них 😛
⠀
Ну, і я вже про це писала, але повторюсь. Тираж "Гонихмарника" вже закінчився, купити в книгарні не можна. Я довго шукала, нарешті купила з рук і не можу не натішитись 😁
⠀
Я навпаки. Коли береш книгу до рук вперше, ти не можеш бути впевненим чи вона тобі сподобається, чи не розчарує. А коли перечитуєш улюблений твір - тут промашки не може бути.
⠀
"Гонихмарника" я вперше прочитала, мабуть, років 5 тому. Сподобалось настільки, що після нього я перечитала ледь не всі романи Дари Корній 😌
⠀
Тепер, це було ніби повернутись до будинку, в якому ти жив колись давно. Хоч деталі і забулися, але все одно знаєш, що де лежить, що коли станеться і чим це все завершиться. Я не з тих, кому спойлери псують враження, тому те, що я знала фінал зовсім не зіпсувало мені задоволення.
⠀
Тепер про саму книгу. Це романтичне фентезі. Хлопець, який вміє наказувати хмарам, знахарки і характерники, стародавнє родове прокляття, пророцтва - що ще треба? Впізнавана героїня, з добре прописаним характером; поєднання стародавніх Карпат і сучасного Львова; жартики і казочки - все тут є.
⠀
Так, це не висока література, це більше для душі. Читати класно і цікаво. Йде дуже легко і швидко, як я не старалась, не змогла розтянути більш, ніж на 2 дні 🤫
⠀
І ще, книгу порівнюють з "Сутінками", тільки на українському ґрунті. Не знаю, може мається на увазі, що "Гонихмарник" теж може стати всесвітньо популярним фентезі. Бо по сюжету не дуже багато спільного. А якщо брати головних героїв, то в Сутінках вони, ну, трішки потребують психолога 😏 Тут Аліна і Сашко нормальні, адекватні, живі люди. Зі своїми тарганами, але хто ж без них 😛
⠀
Ну, і я вже про це писала, але повторюсь. Тираж "Гонихмарника" вже закінчився, купити в книгарні не можна. Я довго шукала, нарешті купила з рук і не можу не натішитись 😁
January 23, 2024
Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще нелегше – жити на дві душі!...
Ця частина прологу найкраще пояснює передісторію подій, що відбуваються в романі, і розкриває суть деяких героїв. І події починають поставати у новому світлі: герої існують, але вони не прості люди — вони прийшли до нас із міфології та легенд. Але від цього вони не менш реальні. Можливо, навіть більше, адже люди підуть, а історії залишаться.
Цей роман можна назвати сімейною сагою. І події часто описують як реальність, так і минуле. Ти так краще впізнаєш героїв, їхні сім'ї та мотиви їх вчинків. Але інколи це знання не допомагає зрозуміти людей. Завдяки деяким епізодам із життів, ти починаєш лише сильніше засуджувати персонажів за їхній вибір та життєву позицію. А також за жорстокість та подвійні стандарти. Люди самі приходять до дводушників, самі просять їх про допомогу! Але при цьому продовжують їх боятися, засуджувати та ненавидіти. І мені їх у такі моменти щиро шкода. То справді був не зовсім добровільний вибір. Це їхнє прокляття, яке передається з покоління в покоління, яке їх змінює і часто ламає життя.
Головними героями роману можна назвати представників кількох поколінь двох незвичайних сімей, у яких ожили стародавні легенди. Їхні долі тісно переплетені між собою і міцно пов'язані. І в кожному поколінні представники сімей неодмінно зустрічаються. Це їхня доля. І щоразу вона робить ще крутіший виток, ніж попереднього разу.
На першому плані на початку роману ми бачимо юну Аліну. Вона навчається в художній академії і поки що нічого не знає про легендарну родинну спадщину — її далекий предок є козаком-характерником, який прокляв власний рід, бо його син відмовився жити за його вказівкою. Але подробиці цієї історії будуть згодом.
Аліна бунтарка і вирізняється навіть у своєму незвичайному навчальному закладі. Але вона дуже талановита дівчина. І на початку розвитку сюжету, після досить стресової ситуації та незвичайного знайомства вона пише незвичайну картину, яка є відображенням її долі. Але дівчина поки що про це не знає.
Цю картину знаходить батько, і його настільки вражає, що він плаче від гордості, що її написала його дочка, але присутня і дрібка заздрості, що він за все життя не створив і близько нічого такого ж вражаючого. Але перш ніж він знаходить полотно він бачить дочку в змученому стані і підозрює не добрі його причини. Щоправда лише до того часу, поки Аліна не прокидається і пояснює як саме спричинила побачений розгром та чому так почувається.
Ця картина стає індикатором, пізніше, коли її побачила мати Аліни, вона зрозуміла, що від долі не втечеш і в житті її дівчинки теж відбулася ця подія — зустріч із Гонихмарником. Від долі не втечеш, як не намагайся. А як події розвиватимуться далі? Чи зможе її дочка уникати смертельної небезпеки самостійно? Чи її слід сховати, доки не пізно? Тільки питання чи захоче Аліна ховатися не знаючи правди про себе та її батьків? А дізнавшись її?
Кожен робить головний вибір у житті самостійно. І кожне нове покоління виходить сильнішим за попереднє. Ірина дізнається про це на прикладі своєму та її дочці. Там, де мати відступила і вирішила просто втекти і сховатися за спиною надійного хлопця, її дочка кинула виклик усьому світові. А хто в результаті вчинив правильніше судити не нам.
Герої в романі просто чудові - вони об'ємні і глибокі. У людях немає тільки добра чи лише зла. Вони, як і життя, різні. У них є відтінки. І кожен читач має право для себе прийняти рішення, хто і в якій ситуації правий.
У романі багато людського егоїзму, важких рішень та зламаних доль. Але він все одно світлий. І в ньому є щасливий кінець, хоча і він стає несподіваним для всіх. Розгадати чим і як усе закінчиться неможливо, навіть якщо зазирнеш у кінець. І це одна із родзинок автора. Вона непередбачувана, але логічна, а найголовніше – вона справедлива. Адже герої, які заслужили на щастя, його отримали, але заплатили за нього повну ціну.
Я цей роман читала разів п'ять. І ще стільки ж прочитаю, а може й більше. Він не простий, глибокий і дуже гарний. І щоразу при прочитанні ти відкриваєш для себе його нові грані, читаєш легенди та казки по новому і занурюєшся в атмосферу давнини та загадок. І читаючи твір у черговий раз, ти поступово змінюєшся і сам, роблячи висновки з чужих помилок.
"У 988 році у Києві, під час прийняття Християнства, за указом князя Володимира знищили капище Перуна та інших богів, а ритуальний священний дуб Перуна спилили та кинули до Дніпра.
(...)
Але пам'ять народу зовсім не коротка. І вже нові легенди розповідають про силу тих, хто спроможний розвіяти хмари, спровокувати бурю, пролити дощі та вдарити блискавкою. Про тих, кому могутній Перун передав свою силу та велич. Чи вони самі відібрали цю силу в нього? І гріхи. І страхи. І долю. І павутиння злих сил, що огорнули кожного, хто зважився керувати дощами, грозами та блискавками. Бо ті сміливці вже не боги! Прості люди. Люди із двома душами. Дводушники. Вони й сьогодні ходять поруч із нами” (з передмови Люко Дашвар).
Ця частина прологу найкраще пояснює передісторію подій, що відбуваються в романі, і розкриває суть деяких героїв. І події починають поставати у новому світлі: герої існують, але вони не прості люди — вони прийшли до нас із міфології та легенд. Але від цього вони не менш реальні. Можливо, навіть більше, адже люди підуть, а історії залишаться.
Цей роман можна назвати сімейною сагою. І події часто описують як реальність, так і минуле. Ти так краще впізнаєш героїв, їхні сім'ї та мотиви їх вчинків. Але інколи це знання не допомагає зрозуміти людей. Завдяки деяким епізодам із життів, ти починаєш лише сильніше засуджувати персонажів за їхній вибір та життєву позицію. А також за жорстокість та подвійні стандарти. Люди самі приходять до дводушників, самі просять їх про допомогу! Але при цьому продовжують їх боятися, засуджувати та ненавидіти. І мені їх у такі моменти щиро шкода. То справді був не зовсім добровільний вибір. Це їхнє прокляття, яке передається з покоління в покоління, яке їх змінює і часто ламає життя.
Головними героями роману можна назвати представників кількох поколінь двох незвичайних сімей, у яких ожили стародавні легенди. Їхні долі тісно переплетені між собою і міцно пов'язані. І в кожному поколінні представники сімей неодмінно зустрічаються. Це їхня доля. І щоразу вона робить ще крутіший виток, ніж попереднього разу.
На першому плані на початку роману ми бачимо юну Аліну. Вона навчається в художній академії і поки що нічого не знає про легендарну родинну спадщину — її далекий предок є козаком-характерником, який прокляв власний рід, бо його син відмовився жити за його вказівкою. Але подробиці цієї історії будуть згодом.
Аліна бунтарка і вирізняється навіть у своєму незвичайному навчальному закладі. Але вона дуже талановита дівчина. І на початку розвитку сюжету, після досить стресової ситуації та незвичайного знайомства вона пише незвичайну картину, яка є відображенням її долі. Але дівчина поки що про це не знає.
Перед ним на мольберті стояла картина. Грозова ніч, кудлаті хмари сердито снують небом, і цю пекельну чорноту роздирає навпіл, освітлюючи те, що приховує лиходійка ніч. На горі стоїть самотня жіноча постать, яка, піднявши над собою руки, щось міцно стискала в кулачках. Через завісу дощу, який починається разом у блискавкою, важко розгледіти що це, тільки видно, як цівочки води стікають по гарному юному обличчю. А може, це сльози.
Цю картину знаходить батько, і його настільки вражає, що він плаче від гордості, що її написала його дочка, але присутня і дрібка заздрості, що він за все життя не створив і близько нічого такого ж вражаючого. Але перш ніж він знаходить полотно він бачить дочку в змученому стані і підозрює не добрі його причини. Щоправда лише до того часу, поки Аліна не прокидається і пояснює як саме спричинила побачений розгром та чому так почувається.
Та божевільна хвиля, що заполонила її суботнього ранку, тримала її міцно і не відпускала, доки останню краплю дощу не було виведено на полотні. Вона довго шукала чорну фарбу. Раніше нею практично ніколи не користувалася, бо любила пастельні кольори. Коли небо було виписане на полотні, Аліна відчула - це ще не все, бо знала - на картині є хтось ще... І йому страшно в темряві... Тоді вона згадала свій сон. Між книгами вона колись сховала гумові рукавички, ось і шукала їх, щоб блискавка її не вдарила. Останнє, звичайно, здавалося повною маячнею, тобто повною маячнею для нормальної людини. Однак на татовому обличчі не здригнувся жодний м'яз, очі залишилися серйозними. А потім, коли блискавка висвітлила гору, з'явилася вона — та дивна жінка. І Аліна мала стояти перед мольбертом, поки не виписала і її...
Потім миттю відчула всередині таку порожнечу, наче картина висмоктала з неї всю енергію. Від шаленої втоми ноги підкосилися, і вона банально заснула.
Ця картина стає індикатором, пізніше, коли її побачила мати Аліни, вона зрозуміла, що від долі не втечеш і в житті її дівчинки теж відбулася ця подія — зустріч із Гонихмарником. Від долі не втечеш, як не намагайся. А як події розвиватимуться далі? Чи зможе її дочка уникати смертельної небезпеки самостійно? Чи її слід сховати, доки не пізно? Тільки питання чи захоче Аліна ховатися не знаючи правди про себе та її батьків? А дізнавшись її?
Кожен робить головний вибір у житті самостійно. І кожне нове покоління виходить сильнішим за попереднє. Ірина дізнається про це на прикладі своєму та її дочці. Там, де мати відступила і вирішила просто втекти і сховатися за спиною надійного хлопця, її дочка кинула виклик усьому світові. А хто в результаті вчинив правильніше судити не нам.
Герої в романі просто чудові - вони об'ємні і глибокі. У людях немає тільки добра чи лише зла. Вони, як і життя, різні. У них є відтінки. І кожен читач має право для себе прийняти рішення, хто і в якій ситуації правий.
У романі багато людського егоїзму, важких рішень та зламаних доль. Але він все одно світлий. І в ньому є щасливий кінець, хоча і він стає несподіваним для всіх. Розгадати чим і як усе закінчиться неможливо, навіть якщо зазирнеш у кінець. І це одна із родзинок автора. Вона непередбачувана, але логічна, а найголовніше – вона справедлива. Адже герої, які заслужили на щастя, його отримали, але заплатили за нього повну ціну.
Я цей роман читала разів п'ять. І ще стільки ж прочитаю, а може й більше. Він не простий, глибокий і дуже гарний. І щоразу при прочитанні ти відкриваєш для себе його нові грані, читаєш легенди та казки по новому і занурюєшся в атмосферу давнини та загадок. І читаючи твір у черговий раз, ти поступово змінюєшся і сам, роблячи висновки з чужих помилок.
"Хто найсильніше заслуговує на щастя? Так, ті, кого ми найсильніше любимо, тільки вони. Навіть коли це щастя вони не можуть розділити з нами".
January 22, 2025
Сподобалось, що це підліткове фентезі на основі наших язичницьких вірувань. Мені було цікаво чим же ж все закінчиться. Мені подобається концепція, вайб і сюжет.
Але я щиро заявляю, що, на жаль, я книгу вистраждала, а не просто прочитала.
У мене є 2 меми стосовно стилю тексту.
1. How do you do, fellow kids?
Коли доросла людина намагається писати на мові підлітків, але не виходить. Діалоги картонні. Я всю книжку не могла не думати про це. Воно як театральна постановка, де награно і пафосно.
2.
- i ain't reading it all
- i'm happy for you tho
- oh sorry that happened
Більше описів, метафор і притч богу описів, метафор і притч.
Я в другій половині тупо шматки пропускала, бо ну це прям ту мач. Ну взагалі не моє.
Стільки якогось пафосу і награності (знову), я навіть не знаю як це пояснити.
Загалом, я бачу потенціал і цікаву історію, але слабке виконання. Зробіть мені серіал на нетфліксі живою мовою і крутими спец ефектами.
Дякую, що не було любовного трикутника. Дякую, що у мами і доньки були різні Гонихмарники, а не один попаяний чувак, який не старіє.
Я давно хотіла прочитати Гонихмарника і мені сумно, що не виправдалися очікування.
Стиль Дари Корній геть не моє. Сузір'я Дів мені теж не зайшло саме через стиль і я кинула книжку.
Але я щиро заявляю, що, на жаль, я книгу вистраждала, а не просто прочитала.
У мене є 2 меми стосовно стилю тексту.
1. How do you do, fellow kids?
Коли доросла людина намагається писати на мові підлітків, але не виходить. Діалоги картонні. Я всю книжку не могла не думати про це. Воно як театральна постановка, де награно і пафосно.
2.
- i ain't reading it all
- i'm happy for you tho
- oh sorry that happened
Більше описів, метафор і притч богу описів, метафор і притч.
Я в другій половині тупо шматки пропускала, бо ну це прям ту мач. Ну взагалі не моє.
Стільки якогось пафосу і награності (знову), я навіть не знаю як це пояснити.
Загалом, я бачу потенціал і цікаву історію, але слабке виконання. Зробіть мені серіал на нетфліксі живою мовою і крутими спец ефектами.
Дякую, що не було любовного трикутника. Дякую, що у мами і доньки були різні Гонихмарники, а не один попаяний чувак, який не старіє.
Я давно хотіла прочитати Гонихмарника і мені сумно, що не виправдалися очікування.
Стиль Дари Корній геть не моє. Сузір'я Дів мені теж не зайшло саме через стиль і я кинула книжку.
February 16, 2022
Не перестаю дивуватися таланту й майстерності не просто писати, а створювати навдивовижу прекрасні історії та світи Дари Корній. Щойно дочитала її "Гонихмарника". Він прекрасний. Тут є все, що потрібно душі, яка відчувала й відчуває кохання. Від минулого, яке стало причиною подій у теперішньому, залежать долі людей в майбутньому. Сили природи, частиною якої є кожна людина, хоч і дещо приспані серед урбаністичних деталей, все ж дають про себе знати в потрібну мить. Таланти, як і отримані від предків дари, рано чи пізно пробуджуються. Жертовність, закоханість, смерть, гірка прав��а, інакшість, справжність, сила, страх, хіть… Походи в гори, життя в селі, переїзд у місто, навчання в академії, здобування освіти за кордоном… Яка ціна почуттів між Гонихмарником-Градобуром-Дводушником та людиною-сонцепоклонницею-характерницею? І чи бути їм коли-небудь разом? А що буде, якщо додати до історії душу міста? Це, безперечно, одна з найцікавіших книг, які мені доводилося читати. Ця книга торкнула всіх струн душі і, я впевнена, засіла там надовго. Раджу прочитати і вам.
April 23, 2025
Еххх... Випадково видалила свій відгук на цю книгу.
Загалом: мені не сподобалося. Проміжні історії були цікаві, і навіть начебто в іншому стилі написані. А от основна історія: форма подачі, опис персонажів, і те, як ці персонажі між собою спілкуються, сюжет, посили - все мимо мене. А вже ж ця головна героїня! Такої зарозумілої, інфантильної, всезнаючої й 'тільки моя думка єдино-правильна' я витерпіти не змогла (звісно, персонажі й не зобов'язані бути ідеальми чи мені у всьому подобатись, але враження було таке, наче авторка подає таку поведінку як дуже правильну).
Може я вже просто переросла такі історії
Загалом: мені не сподобалося. Проміжні історії були цікаві, і навіть начебто в іншому стилі написані. А от основна історія: форма подачі, опис персонажів, і те, як ці персонажі між собою спілкуються, сюжет, посили - все мимо мене. А вже ж ця головна героїня! Такої зарозумілої, інфантильної, всезнаючої й 'тільки моя думка єдино-правильна' я витерпіти не змогла (звісно, персонажі й не зобов'язані бути ідеальми чи мені у всьому подобатись, але враження було таке, наче авторка подає таку поведінку як дуже правильну).
Може я вже просто переросла такі історії
April 15, 2022
A fantasy love story between two people who have a bit of magic inside. They have to overcome lots of difficulties to be together. The elements of Ukrainian mythology made the book especially attractive to me. The absence of unnecessary details and inappropriate long descriptions, simple characters and dialogues enabled me to concentrate on plot easily and dive into the story. A perfect choice to relax in the evening.
January 13, 2024
Це непогана історія і найбільше мені в ній сподобалося, що сама книга збудована на українській міфології/традиціях/звичаях. Я прочитала не багато книг побудованих на якихось міфологій, після цієї книги захотілося почитати таких книг більше.
Персонажі мені сподобалися, окреме дякую за опис їхніх особистостей, що я дуже люблю. Було досить багато моментів, де персонажі непогано так бісили, але зараз я цих моментів, наприклад, не згадаю, тому, смію припустити, вони не були настільки відстійними.
Мені здається багато сучасних українських книжок (не лише фентезі) можна відрізнити від зарубіжних досить просто:
*інколи діалоги ну зовсім не реалістичні, це відбиває будь-яке бажання читати далі, тому що тобі просто не зручно читати далі, після того, як персонаж сказав якусь фігню, яку в реальному житті та в побуті ніхто не використовує (я впевнена, навіть авторка не розмовляє так, як герої з її книжки). Я розумію, що мова в книзі має бути українською, а якщо книга про Львів, то тим більше та я все одно не бачу великої реалістичності навіть з цим фактом
*занадто банально/схожість майже з усіма українськими творами. Є головні герої, спочатку вони звичайні, потім у них виявляють сили, вони рятують світ, а потім рятують своє кохання чи дорогу людину, обов'язково стається щось погане і гг приходиться чимось жертвувати, та ви не переживайте вкінці знову все гаразд і закінчилося все "вони жили довго і щасливо"
інколи таке обіграно гарно та грамотно, не дивлячись на те, що стільки людей вже об'їли цю тему з усіх сторін.
*не вистачає оригінальності. Це можна було додати до попереднього пункту та в ньому ми говорили про сюжет, а в цьому хочу поговорити про деталі.
як на мене, тут маленькі (не)важливі дрібнички є, але вони вічно залишаються на задньому фоні, що досить логічно для таких деталей, але в книгах залишають місце для незначних деталей, які надалі можуть зіграти важливу роль у сюжеті, або важливу не для сюжету, а задля наповненості тексту.
Книга ж йде чітко по сюжету і коли бувають відступи від нього на один-два абзаци про природу чи думки гг, які вилізли з нічого - це виглядає дивно і не компоновано, що шкода, тому що мені сподобалися багато цитат, фраз та віршів
*книга поспішає. Мені сподобалася передісторія мами гг - це була послідовна окрема історія, яка хоч і була не головною сюжетною лінією, яку впихнули у книгу, але вона нікуди не поспішала та детально описала все що сталося з багатьма деталями. Чомусь основна історія так зробити не змогла. Спочатку вона дійсно нікуди не поспішала, були й непотрібні сцени, або ситуації, які можна було скоротити й нічого б не змінилося, та завдяки таким сценам і відступам історія була більш наповнено з життєвими деталями персонажів. Під кінець склалося таке відчуття ніби авторка думала що не встигає або, що вона не вмістить кінець, який запланувала, на ту кількість сторінок, скільки хотіла. Тому що кінцівку та розв'язку вона просто вивалила на нас зверху, як воду з тазика. Все вирішувати гг почала ще за 60 сторінок до кінця, але над головними проблемами почала думати аж вкінці, тому все вийшло занадто швидко та скомкано, якраз це я не могла нормально бачити картинку сюжету у себе в голові. Коли я читаю я уявляю все, що описано в книзі, але коли сюжет так швидко біг, я не могла нормально уявити картинку та досконало зрозуміти, що відчувається.
*любовна лінія. Мені зайшла їхня взаємодія коли вони ще не зустрічалися. Коли вони вже вступили у стосунки мене дуже бісили їхні діалоги, те що нам не описали їхньої взаємодії, не описали за що вони покохали одне одного, їхні спільні інтереси та про що вони можуть говорити. Неймовірно збісила фігня з "ми зустрічаємося пару місяців, алея готова віддати за тебе життя". Мені дуже не подобається таке, а їхнє кохання на такому і базується.
Дуже не сподобалося, як авторка висвітлює "відмову". У ванільних романах (та й у фентезі таке є), коли гг говорить, що не хоче щось, або хоче, щоб до неї не лізли, але чувак вважає, що знає ліпше тому буде її "типу добиватися". Це показують, як щось романтичне чи "та вона сама не знає чого хоче, а я знаю". Це мене харить ще більше ніж сама лл.
Ось ця фігня з ревнощами в Карпатах і клішованими дівчатками "міс Крим". Якщо ти хочеш, щоб дівчина на тебе звернула увагу чи щоб ти їй сподобався, не потрібно ускладнювати та напружувати ваші недостосунки, тому що зі сторони це виглядає тупо, а нормальна дівчина не буде біситися через те, що ти з кимось іншим, а буде бісити сама дівка, що не завжди, до речі, відчувається. Це навпаки відіб'є в неї будь-яке бажання налагодити з тобою стосунки чи взаємини.
*відношення до другорядних персонажів. Спочатку те, як до них ставиться автор.
Мені сподобалися другорядні герої, і епізодні, і довготривалі, але інколи складалося враження, що про деяких забували, коли здається хотіли зробити ще якісь ситуації та сюжетні лінії.
також мені не вистачило розкриття персонажів. про деяких, здається, і розповіли, і познайомилися, і про їхні стосунки, і про минуле знаємо, але по факту, якщо описувати персонажів, то більше речення-трьох розказати нічого
відношення персонажів до персонажів. Мене захарило від Аліниного "Петрові погано, але це зараз не на часі". Так я згодна, тоді у них було мало часу, але таке вона говорила не вперше і не лише в небезпечних ситуаціях. Взагалі, в деяких моментах мені здалося, що Петра додали в сюжет, щоб на нього скидати справи, якими зараз не може зайнятися хтось із героїв і щоб був хлопцем Марти. Це сумно.
ВЕЛИЧЕЗНИЙ ПЛЮС ЗА КАЖАНА
~я обожнюю високих хлопців, з коротким, гарно стриженим, вкладеним чорним/коричневим волоссям, що носять чорне, саркастичні, смішні, начитані та розумні
це любов на все життя, я впевнена
~мені сподобалася Аліна своїм характером, зовнішністю, пріоритетами та принципами. вона мене місцями задовбувала, але це було критично. хіба, мені не сподобалося те, коли на початку її показують всю таку класну та круту, а коли вони починають зустрічатися то її розмило, як яйце на пустельному сонці. Показано, що дівка втратила голову через чувака і тепер вона ось така. Так можна вона і залишилася твердою з мамою і тоді коли їй це потрібно було, та все одно, прикро за неї, тому що ця дівка не схожа на ту, що через когось буде приймати необґрунтовані рішення
~Карпати топ
~ідея з травами крута, шкода, що в сюжеті її талант ніде не знадобився у пригоді
~Морва крашиха
~стосунки Петра та Марти набагато ліпші ніж у тих двох
Персонажі мені сподобалися, окреме дякую за опис їхніх особистостей, що я дуже люблю. Було досить багато моментів, де персонажі непогано так бісили, але зараз я цих моментів, наприклад, не згадаю, тому, смію припустити, вони не були настільки відстійними.
Мені здається багато сучасних українських книжок (не лише фентезі) можна відрізнити від зарубіжних досить просто:
*інколи діалоги ну зовсім не реалістичні, це відбиває будь-яке бажання читати далі, тому що тобі просто не зручно читати далі, після того, як персонаж сказав якусь фігню, яку в реальному житті та в побуті ніхто не використовує (я впевнена, навіть авторка не розмовляє так, як герої з її книжки). Я розумію, що мова в книзі має бути українською, а якщо книга про Львів, то тим більше та я все одно не бачу великої реалістичності навіть з цим фактом
*занадто банально/схожість майже з усіма українськими творами. Є головні герої, спочатку вони звичайні, потім у них виявляють сили, вони рятують світ, а потім рятують своє кохання чи дорогу людину, обов'язково стається щось погане і гг приходиться чимось жертвувати, та ви не переживайте вкінці знову все гаразд і закінчилося все "вони жили довго і щасливо"
інколи таке обіграно гарно та грамотно, не дивлячись на те, що стільки людей вже об'їли цю тему з усіх сторін.
*не вистачає оригінальності. Це можна було додати до попереднього пункту та в ньому ми говорили про сюжет, а в цьому хочу поговорити про деталі.
як на мене, тут маленькі (не)важливі дрібнички є, але вони вічно залишаються на задньому фоні, що досить логічно для таких деталей, але в книгах залишають місце для незначних деталей, які надалі можуть зіграти важливу роль у сюжеті, або важливу не для сюжету, а задля наповненості тексту.
Книга ж йде чітко по сюжету і коли бувають відступи від нього на один-два абзаци про природу чи думки гг, які вилізли з нічого - це виглядає дивно і не компоновано, що шкода, тому що мені сподобалися багато цитат, фраз та віршів
*книга поспішає. Мені сподобалася передісторія мами гг - це була послідовна окрема історія, яка хоч і була не головною сюжетною лінією, яку впихнули у книгу, але вона нікуди не поспішала та детально описала все що сталося з багатьма деталями. Чомусь основна історія так зробити не змогла. Спочатку вона дійсно нікуди не поспішала, були й непотрібні сцени, або ситуації, які можна було скоротити й нічого б не змінилося, та завдяки таким сценам і відступам історія була більш наповнено з життєвими деталями персонажів. Під кінець склалося таке відчуття ніби авторка думала що не встигає або, що вона не вмістить кінець, який запланувала, на ту кількість сторінок, скільки хотіла. Тому що кінцівку та розв'язку вона просто вивалила на нас зверху, як воду з тазика. Все вирішувати гг почала ще за 60 сторінок до кінця, але над головними проблемами почала думати аж вкінці, тому все вийшло занадто швидко та скомкано, якраз це я не могла нормально бачити картинку сюжету у себе в голові. Коли я читаю я уявляю все, що описано в книзі, але коли сюжет так швидко біг, я не могла нормально уявити картинку та досконало зрозуміти, що відчувається.
*любовна лінія. Мені зайшла їхня взаємодія коли вони ще не зустрічалися. Коли вони вже вступили у стосунки мене дуже бісили їхні діалоги, те що нам не описали їхньої взаємодії, не описали за що вони покохали одне одного, їхні спільні інтереси та про що вони можуть говорити. Неймовірно збісила фігня з "ми зустрічаємося пару місяців, алея готова віддати за тебе життя". Мені дуже не подобається таке, а їхнє кохання на такому і базується.
Дуже не сподобалося, як авторка висвітлює "відмову". У ванільних романах (та й у фентезі таке є), коли гг говорить, що не хоче щось, або хоче, щоб до неї не лізли, але чувак вважає, що знає ліпше тому буде її "типу добиватися". Це показують, як щось романтичне чи "та вона сама не знає чого хоче, а я знаю". Це мене харить ще більше ніж сама лл.
Ось ця фігня з ревнощами в Карпатах і клішованими дівчатками "міс Крим". Якщо ти хочеш, щоб дівчина на тебе звернула увагу чи щоб ти їй сподобався, не потрібно ускладнювати та напружувати ваші недостосунки, тому що зі сторони це виглядає тупо, а нормальна дівчина не буде біситися через те, що ти з кимось іншим, а буде бісити сама дівка, що не завжди, до речі, відчувається. Це навпаки відіб'є в неї будь-яке бажання налагодити з тобою стосунки чи взаємини.
*відношення до другорядних персонажів. Спочатку те, як до них ставиться автор.
Мені сподобалися другорядні герої, і епізодні, і довготривалі, але інколи складалося враження, що про деяких забували, коли здається хотіли зробити ще якісь ситуації та сюжетні лінії.
також мені не вистачило розкриття персонажів. про деяких, здається, і розповіли, і познайомилися, і про їхні стосунки, і про минуле знаємо, але по факту, якщо описувати персонажів, то більше речення-трьох розказати нічого
відношення персонажів до персонажів. Мене захарило від Аліниного "Петрові погано, але це зараз не на часі". Так я згодна, тоді у них було мало часу, але таке вона говорила не вперше і не лише в небезпечних ситуаціях. Взагалі, в деяких моментах мені здалося, що Петра додали в сюжет, щоб на нього скидати справи, якими зараз не може зайнятися хтось із героїв і щоб був хлопцем Марти. Це сумно.
ВЕЛИЧЕЗНИЙ ПЛЮС ЗА КАЖАНА
~я обожнюю високих хлопців, з коротким, гарно стриженим, вкладеним чорним/коричневим волоссям, що носять чорне, саркастичні, смішні, начитані та розумні
це любов на все життя, я впевнена
~мені сподобалася Аліна своїм характером, зовнішністю, пріоритетами та принципами. вона мене місцями задовбувала, але це було критично. хіба, мені не сподобалося те, коли на початку її показують всю таку класну та круту, а коли вони починають зустрічатися то її розмило, як яйце на пустельному сонці. Показано, що дівка втратила голову через чувака і тепер вона ось така. Так можна вона і залишилася твердою з мамою і тоді коли їй це потрібно було, та все одно, прикро за неї, тому що ця дівка не схожа на ту, що через когось буде приймати необґрунтовані рішення
~Карпати топ
~ідея з травами крута, шкода, що в сюжеті її талант ніде не знадобився у пригоді
~Морва крашиха
~стосунки Петра та Марти набагато ліпші ніж у тих двох
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 2, 2023
Дивовижна, атмосферна, незвичайна та дуже цікава книжка. Чесно спочатку не хотіла її читати, але після кількох сторінок вона мене захопила. Дуже цікаво, що трохи охоплює українську міфологію. Тому раджу усім почитати. Адже ця книга навіть принесла мені спокою і я дякую Дарі Корній за цей шедевр!
Displaying 1 - 30 of 54 reviews