Geoffrey Hosking has been one of the foremost historians of Russia and her Empire for more than twenty years. He traces Russia's history from the settlement of Kiev through to the present day. He argues that two nation-building movements, one based on a messianic vision of Russia's destiny as God's people, the other a modernising and expansive imperial project of administration and assimilation, have clashed since the rise of Tsarism. These two nascent national identities offer a chance to compare & trace continuities in Tsarist and Soviet Russia & allow us to appreciate more fully the recurrent themes that have at times, and not least this century, appeared wholly without precedent in the history of the world.
Geoffrey Alan Hosking is a historian of Russia and the Soviet Union and formerly Leverhulme Research Professor of Russian History at the School of Slavonic and East European Studies (SSEES) at University College, London.
Чим мені імпонують західні історичні праці, так це фокусом. Якщо наша історіографія, переважно, це вивчення фактів, то західна - пошук пояснювальних схем чи моделей. І цим праця Госкінга, попри те, що написана 30 років тому (а якщо рахувати від першого видання, то вже 35 років), є цікавою і в 2020-х. Тезово зазначу ті речі, які мені були цікавими.
1. Російська імперія була секуляризованою і просвітницькою в плані ідеології, але консервативною та клерикальною в інституційному плані. А тому інтелігенція, яку виховувала державна ідеологія, не могла знайти собі місця в імперських структурах. Ці структури виглядали запереченням всіх цінностей, які сповідувала інтелігенція. Через це і з'явилися більшовики, якщо дуже спрощувати.
2. Чи був Ленін демонічний макіавеліанцем? Адже в укр. суспільстві поширене переконання, що більшовики просто хотіли зберегти Російську імперію, а населення гнобили, щоб утриматися при владі. Госкінг показує, що цей погляд хибний. Ленін 1921-22 року, і Ленін 1911-1912 рр. - це два різні Леніни. До 1917 р. Ленін "ортодоксальний" марксист (пишу в лапках, бо ні, ортодоксальний марксизм - це німці, а Ленін - це вже ленінізм, про що гарно пише Роман Шпорлюк в Комунізм і націоналізм: Карл Маркс проти Фрідріха Ліста), тобто вірить, що слідуючи теоретичним принципм марксизму можна збудувати справедливе і соціалістичне суспільство. Але, як кажуть росіяни, "было гладко на бумаге, да забыли про овраги". 1917 рік показав, що теорія та практика розходяться. Держава не відмирає, бо треба відбиватися від ворогів. Армія не може бути добровільною, бо інакше кінець Радянській Росії. Воєнний комунізм - це взагалі експлуатація експлуатованих. Але протягом 1917-1921 рр. Ленін імпровізує, щоб зберегти владу більшовиків. І це повна імпровізація. А от 1921-22 рр. він вже має час осмислити, що ж більшовики робити в час революції. І це вже мислення державного діяча, який - раптом! - усвідомлює, що теоретичний макрсизм - це добре, але держави мають свою логіку (інституційну логіку), а тому управління державою по підручнику - марна справа. І Ленін переформульовує принципи, де починає заперечувати себе ж самого. Адже тепер треба не просто зберегти владу, але дійсно робити суспільство щасливим - тому і НЕП та інші послаблення.
3. Чи Сталін був неминучий? Госкінг не ставить це питання, але між рядків читається, що так. Тут декілька факторів склалися. По-перше, боротьба "реалістів" (тобто прихильників Леніна версії 1921-22) та "ідеалістів" (тобто прихильників Леніна версії до 1917 р.). Реалісти вважали, що треба керуватися логікою держави, а ідеалісти - що треба "додавити" суспільство згідно з ідеалами та ідеями Маркса. Саме "ідеалісти" і підтримували Сталіна. По-друге, більшовики занадто рівнялися на історію. В минулому революції зазнавали поразки через "бонапартів", тобто військових диктаторів, які "зсередини" руйнували революційну державу. Тому в 1920-х більшовики боялися РСЧА. А от на Сталіна не дуже зважали. Натомість Сталін зрозумів силу картотек. І ведучи облік кадрів, зміг поставити на ключові посади своїх людей. По-третє, тактичні рішення, прийняті в час революції, виявилися визначальними для появи сталінізму. Перш за все йдеться про заборону фракційності в ВКП(б), яку продавив Ленін в 1921 р. Тоді це мало на меті згуртувати партію перед лицем загроз, але в 1920-х р. цим скористався Сталін, щоб зміцнити свою владу. Адже до 1917 р. партія була дуже неорганізована. Навіть в час революції одні більшовики були за одну програму, інші - за іншу, треті взагалі мовчали. І це могло б бути ще одним пунктом, за що книгу Госкінга варто читати. Адже монолітність більшовиків - це міф, придуманий більшовиками!
4. Сталінізм є визначальним чи парадигмальним періодом в історії СРСР. Це ключова теза книги. І вона була для мене найбільшим відкриттям. По-перше, радянські інституції були сформовані саме в часи сталінізму. Історію до 1929 р. було "скасовано" Сталіном. По-друге, серед керівництва СРСР до 1985 р. домінували партійці, які починали (чи й зробили) кар'єру в часи Сталіна. Таким чином сталінізм прожив довге життя після 1953 р.
5. Всі радянські вожді так чи інакше мали давати раду зі сталінізмом. 5.1. Сільське господарство. Колгоспи показали свою неефективність одразу в 1930-х рр. (До речі, вони "наступили на ті ж граблі", що і воєнний комунізм. Тоді Ленін дозволив приватне сільське господарство. І в 1930-х рр. такого послаблення вже не було - хіба присадибні ділянки, але в часи Другої світової селянам знову дали начебто приватну землю (в обробіток і торгівлю надлишками). І далі після Сталіна та ж діалектика: давати селянам більше економічної свободи, чи утискати... 5.2. Армія. До Другої світової війни армія не була поважаною інституцією. Але далі ситуація змінилася. І кожен вождь мав придумати, що робити з воєнною машиною. Хрущов скоротив офіцерський корпус - і "пішов" у відставку. За Брежнєва армія тільки розросталася. 5.3. Релігія. Тут політика 1920-х заклала основи, а Друга світова поробила сплав православ'я та комунізму. Зокрема, намагання реформувати православ'я в 1920-х, зробити його ближчим до народу, були підірвані більшовиками. Точніше, більшовики пдітримали реформаторів, які вирішили укласти "пакт з дияволом", що відвернуло віруючих від реформаторів - і закріпило консервативність в релігії. І 1940-і просто використали це для цементування сплаву православ'я та комунізму.
6. Сталінізм в 1950-х котився до занепаду. ГУЛаг перетворювався на джерело проблем, перманентний терор породжував постійні нестабільності. Тому Хрущов просто відкинув те, що система і так готова була ігнорувати. Йшло це під гаслом законності, що і породило шестидесятників. Але сама система була не проти. Адже за Сталіна у відставку генсеки не йшли, а вищі чиновники... Їх часто просто розстрілювали. За Хрущова з'явилася практика почесних відставок / переведень. ГУЛаг ставав все більш проблемним, бо в'язні починали бунтувати, а рівень насильства доводилося зменшувати, адже... ГУЛаг вже не поповнювався так масово, а норми виробітку залишалися високими. Тому табірне начальство само йшло на поступки, аби мотивувати в'язнів працювати.
7. Перебудова. ІЦе було намагання повторити НЕП, але з купою внутрішніх суперечностей. Горбачов зробив вільний ринок, але залишив в державних руках засоби виробництва. Таким чином торгові кооперативи торгували продукцією держплану, яка мала йти на потреби населення "безплатно". Цим кооперативи посилювали дефіцит. Так само Горбачов хотів демократизувати СРСР, позбавити КПРС монополії на владу, але одночасно хотів отримати президентські повноваження, які були більшими, ніж генсеківські. Тобто перебудова не подобалася ні косерваторам, ні лібералам. Але, і це цікаво, імперці таким чином зімкнулися в союз з радянцями, оскільки і ті, й інші хотіли зберегти СРСР.
Фактично, історія СРСР розпадається на два періоди. До Сталіна це намагання "прикласти" Маркса до реальності, причому більшовики імпровізують, відходять від ідеології. Але ця імпровізація закладає інструменти, якими будуватиме тоталітарну державу Сталін. Сталін закладає СРСР як набір інституцій, так і ідеологічну систему. Це заганяє СРСР в дуже складну ситуацію. І вже за Сталіна система починає "збоїти", тому найбільш жорсткі прояви починають зніматися (терор та ГУЛАг). Але далі і Хрущов, і Брежнєв намагаються сяк-так зберегти систему, але ремонт у них більш косметичний. Але на 1985 р. система вже майже колапсувала, а тому Горбачов намагався її оновити. І демонтаж залишків сталінської системи означав розвал СРСР...
Тому книга цікава саме концептуальною схемою, яка пояснює історію СРСР - її закономірності та внутрішні сили, що визначали її.
Тот случай, когда стоит взглянуть на свою историю со стороны, глазами непредвзятого наблюдателя. На удивление неперегруженное изложения, где при этом четко подмечены основные исторические закономерности.
An account of the USSR focusing on how the civil war and the policies of Lenin and Stalin shaped society and power-structures within the union, and trying to explain social/economic/political developments as a ripple effect to the present (1990). Thorough and dense, yet very engagingly written, especially the main sections up to 1953. It is quite dated in some respects, and it falters somewhat when discussing the post-stalin era of Khrushschev/Brezhnev, but well deserving of 5 stars even with defects taken into account.
In the Soviet Union, you don't learn history; history learns you. Well sort of, if you remember silly Soviet Union jokes at school. A History of the Soviet Union is a history book that covers the entirety of the Soviet Union, from before the 1917 revolution to the 1980s. Unlike other more recent Soviet Union history books written on the subject, Geoffrey Hosking's A History of The Soviet Union covers the Soviet Union up until the 1980s which means that the Soviet Union was still in existence when the book was written.
A History of the Soviet Union for does not hold back from covering what is a dark history. It looks at all the details of how the revolution led to a political system based on repression. The focus on War Communism just shows how brutal and ruthless the Bolsheviks were in pursuing their goals. Lenin was just as ruthless in the pursuit of political goals as Stalin. However, Lenin lacked the paranoia of Stalin which in many ways is what brought massive suffering to millions in the USSR.
The book depicts the creation of socialism within the USSR as haphazard and disorderly from the beginning. It makes the reader ask questions about the success and failures of politics. The depiction of socialism within the USSR as a flawed but rather matter of fact, with statistics on the production of materials. It would be nice to look at more detailed understanding of how the 5 year plans led to increases in production and how railways played a role in Soviet society. The discussion on the purges and political repression are just a harrowing part of the history. There isn't really anything good to say about Joseph Stalin.
One of the more interesting parts of the book was the focus on lesser talked details of the USSR. The aspects of USSR history such as religion is something that isn't really discussed in detail. I knew of the repression of religion but didn't know there was a pro-socialist Christian movement called the Living Church who supported the revolution. Another part of the book I found interesting was the the chapter "Soviet Society under Developed Socialism" which looks at the USSR post-1950s and focused on the issues faced by the USSR. Factories in the USSR suffered from high staff turnover which contributed to lower productivity. The USSR was always plagued by an underproductive agricultural sector which has probably been the biggest failure of Communist governments in failing to provide enough resources for people to have a decent life. It was also interesting to look at the birthrates of the USSR to see birthrate was 1.7 in parts of the USSR even in the 1970s.
One criticism I would have of the book is it overly focuses on the period of Stalin and early years of the regime. The time period between 1917 and 1952 was given around 3/4 of the focus of the book whilst the 1952 to 1980s only had a few chapters dedicated to it despite the events and policy changes throughout that period. This is particularly telling given that one of the causes of the USSR collapse was the Dutch Disease or over reliance on oil exports to its satellites and Western European countries. There were mentions of the problems that was found in the USSR in the 1970s and 1980s but a more detailed analysis would be useful in understanding why the USSR collapsed. Another criticism was the lack of citations which is made up for with the extensive bibliography at the back.
A History of the Soviet Union gives an intriguing overview of the USSR and hos it functioned as the first Communist state following it until six years before its collapse in 1991 when the book was written and published.
A concise and readable history of a historiographical subject of immense size, both in terms of geography and relevance for our modern geopolitical situation (particularly the Russia/Ukraine conflict). For such a vast subject, a heavy amount of curation of what is and isn't as relevant if necessary, it's just a shame that said curation leant so hard on sources either official/party or dissident or expat rather than more direct sources such as the many people who lived through what was actually the very recent history of the late superpower. Having studied under other historians who had taken the steps to incorporate primary sources such as people from the territories of the ex-USSR, I know that it is possible to incorporate a more nuanced interpretation of life in the soviet union based on oral history practices. I don't know for sure whether Hosking conducted any such direct research, but if he did it is sadly not reflected here.
The overall analysis is based on an understanding of history as a process of conflict between diametrically opposed forces (in this case, the centralised monolith of the central party organism and dissident groups opposed to this). the few moments where the book explores the many moments throughout the history of the USSR where seemingly opposed groups were forced into alliances are skimmed over in favour of a more traditional 'heroes and villains' narrative which dominates the majority of the book. I'm by no means a great fan of the USSR or soviet style of government but it is a shame to see such an ideologically blinkered view put across mostly uncritically (i.e democracy liberalism good - communism totalitarianism bad) which whilst not necessarily false, falls into the same 'closed case judgements' that arguably led to many of the most egregious crimes commited in the USSR. We can see in it the triumphant 'end of history' view that in my eyes has contributed to the continued decay of the very 'liberal democracy' which was purported to have won with the collapse of the USSR in 91. The conclusion does suggest the uncertainty of the future of the Russian Federation (which we have seen in action since then) but downplays the scope such uncertainty would take.
None of this makes it unworthy of a read in any way, but is still important to acknowledge before pursuing it's completion. Still a useful, if flawed, source when taken with a pinch of salt.
6/10
EDIT: I have since seen some more reviews from Russian speakers who have a more positive outlook on the book, which would suggest my criticism regarding the lack of 'close to the ground' sources is perhaps less relevant than I thought. That said, my rating still reflects my experience with the book, though it must be said that that particular criticism holds less true in the interests of fairness.
Read a couple of chapters of this for info on the Civil War and the Great Patriotic War. Very good supplementary reading for A level students, and boring old teachers.
a good overview of the history of the USSR. i came into this book knowing very little and finished it with a decent knowledge, particularly on the stalin years. some typos but overall a good read
I recently read ‘A History of the Soviet Union’ by Professor Geoffrey Hosking- which is a comprehensive overview of the Soviet Union from 1917-91. I read it mainly because I study a component on the Soviet Union as part of my A-level history course and I wanted to learn more about the wider impact of the leaders and policies that I’ve been studying on Soviet society at large. Despite the immense length and density of Hosking’s book, it met my needs absolutely. Hosking gives a detailed account of the history of the USSR and supplements this with in depth analysis of the wider effects of the Soviet regime on ordinary citizens.
Hosking covers the history of the Soviet Union from its founding in 1917 to its downfall in 1991- firstly covering the premiership of Vladimir Lenin, who oversaw the October Revolution, War Communism and the beginning of the New Economic Policy (NEP). The book then goes on examine the brutal dictatorship of Joseph Stalin, who brought the NEP to an end and ushered in a new era of collectivisation and mass industrialisation, accompanied by a totalitarian system of repression and coercion that eventually led to the Great Terror in the mid-to-late 1930s. Hosking analyses the Terror, Stalinist society and religion and nationality in the Soviet Union in depth before moving on to World War II- where the USSR successfully defended itself from German invasion despite huge deaths and casualties and ineffective war strategy from above. The book then looks at the last years of Stalin in the late 1940s and early 1950s before examining the Khrushchev period. Hosking specifically looks at Khrushchev’s approach to de-Stalinisation and to what extent he wanted to continue/discontinue Stalin’s policies, particularly those relating to the Terror, the NKVD (secret police) and cultural repression. Coming towards the end of the book, Hosking looks at Soviet society under ‘Developed Socialism’ and the premiership of Leonid Brezhnev- analysing the Kosygin reforms, the Prague Spring and the Brezhnev Doctrine as well as the political, economic and social decline of the Soviet Union in the late 1970s and early 1980s. In the penultimate chapter, Hosking looks at religion, nationality and dissent in the latter stages of the USSR- looking at the various policies employed by Khrushchev and Brezhnev to deal with dissent against socialism, rebellions from the republics and satellite states and religion. Lastly, the book analyses the reasons for the fall of the Soviet Union in 1991 and the roles played by the likes of Boris Yeltsin and Mikhail Gorbachev in the collapse- including the key Gorbachev policies of Glasnost and Perestroika.
What I found particularly interesting and useful about Hosking’s book was the focus put onto exploring the effects of the various Soviet leaders and their policies on ordinary citizens. Hosking doesn’t just look at the effects on Russian people but also on Ukranians, Estonians, Lithuanians, Latvians, Georgians, Armenians and Azerbaijanis. How the Communist Party treated the national identities, cultures and people of these countries is a heavily discussed topic in the book. Furthermore, Hosking explores the religious policies of the Soviet Union in detail- looking at what happened to Christians, Muslims and Jews in the USSR and how this treatment changed with the leaders. Consequently, I now have a wider and deeper understanding of the history of the Soviet Union than I did before reading this book as I now know about some of the real-life impacts of the leaders and policies I’ve learned about in A-level History.
Overall, ‘A History of the Soviet Union’ is a comprehensive retelling of the history by the experienced and knowlegeable Hosking. It is, however, a dense, hard to read and sometimes dry book and this should be kept in mind before getting it. In my opinion though, if you want to know more about the history of the USSR and like to read in-depth and detailed historical analysis, then it will provide incredible value in terms of understanding the period and its effects on people. 4*