Відгук на однойменне оповідання.
Антиквара Елайджу Етвуда зацікавив у місті Провіденс, штат Род-Айленд, будинок, зведений в 1697 році. Раніше там жив доктор Жан-Франсуа Шарьєр, який помер в 1927 році. Етвуд вирішує орендувати будинок і, попри те, що орендар і юристи, які опікуються будинком, спершу відмовляють його від цього, йому все ж вдається їх переконати.
Така їхня неохочість змушує Етвуда дізнатися більше про колишнього власника. Про нього майже нічого не відомо, проте на могилі написали рік поховання і місця його проживання – Байонна, Париж, Пудучеррі, Квебек, Провіденс. Але щось не збігається. Згідно з проведеними Етвудом дослідженнями, був інший доктор Жан-Франсуа Шарьєр, який жив у 17 столітті і жив у зазначених місцях, але він не міг бути тим самим, якого поховали в 1927 році.
Та найдивніше стається, коли він знаходить щоденник доктора, в якому той описував свої досліди над рептиліями. Шарьєр вважав, що певним чином можна продовжити людське життя до тривалості життя плазунів. І записи в щоденнику охоплювали три століття – від народження першого Шарьєра до смерті другого…
Етвуд вже деякий час відчував чиюсь присутність, але не був готовий до побаченого. Він націлює світло ліхтарика на подобу людини, покриту темною лускою, і в паніці висаджує у неї чотири кулі зі свого пістолета. Потвора висковзає з будинку і ховається у криниці на подвір’ї. Впевнений, що вона смертельно поранена, Етвуд спускається вниз і знаходить там тіло, спотворене обличчя якого все ще нагадує обличчя Шарьєра, яким він його бачив на портреті у будинку.