Свирепый ландграф

Меч без имени #2

by Андрей Белянин, Вадим Максимов (Narrator), Анна Кожевникова (Narrator)

Срединное королевство снова в опасности. Ризенкампф повержен, но его сын, склочный принц Раюмсдаль, умудряется захватить Локхайм - Тающий Город и взять в плен королеву Танитриэль. Нечисть поднимает голову, и лорд Скиминок, Ревнитель и Хранитель, Шагающий во Тьму, тринадцатый ландграф Меча Без Имени, он же Андрей, с верным пажом Лией и оруженосцем Бульдозером - снова в седле!
Свирепый ландграф шумно и весело крушит злодеев, легко находит новых друзей, помогает попавшим в беду, и даже богиня красоты спускается с небес к нашему герою...

Genres: Fantasy, Russia, Humor, Fiction, Magic

395 pages, Hardcover

First published January 1, 1998

About the author

Андрей Олегович Белянин (English: Andrei Belyanin) — русский прозаик, поэт и сценарист, работающий в жанре фэнтези. Образование получил в Астраханском художественном училище, рано начал писать стихи и вскоре перешёл к прозе. Служил в пограничных войсках, что оказало влияние на его мировоззрение. В девяностые годы стал членом Союза писателей России и начал активно публиковаться. Сотрудничество с издательствами принесло ему широкую известность благодаря популярным юмористическим и приключенческим романам. Помимо литературной деятельности, работал преподавателем, редактором и руководителем литературной студии. Его творчество отмечено премиями и наградами, включая «Аэлиту» и признание на фестивалях фантастики. Белянин считается одним из заметных авторов современной русской фантастики, продолжает активно писать книги и участвовать в культурной жизни.

Reviews

[Aleksey · Rating 5 out of 5]

Вторая книга из отличной серии!

[Olena · Rating 4 out of 5]

15/12/2013

Пойди туда - не знаю куда, принеси то - не знаю что. Если не вкусно выплюнь, если непрочно - сломай, если грязно - отмой, если так уж плохо, то вообще выброси. Главное, что в результате человечество было спасено.

Не везет Срединному королевству - у них там что ни день, то очередной злодей выходит из спячки и пытается реализовать свои не реализованные амбиции. И самое ужасное, что злодеи обладают живучестью повышенной - бил-бил Лорд Скиминок принца Раюмсдаля, но так и не добил. Недобиток вернулся и решил показать всем Кузькину Мать, а мимоходом и явить миру наследничка, который по могуществу и коварности превзойдет даже дедушку Ризенкампфа.

Из новенькой еще невиданной нечисти читателя ждут кришнаиты с Кришной, кастратки (сами догадайтесь отчего так прозвали соблазнительных дамочек), рогатые альбиносы, Голубые Гиены и... наемная убийца Луна, которой заказали самого Ландграфа.

В целом - довольно вторично по сравнению с "Меч Без Имени" , но по прежнему смешно. Перехожу к третьей части.

[Alena · Rating 3 out of 5]

То ли мое настроение ухудшилось, то ли вторая книга правда лучше первой с точки зрения юмора. Легко, захватывает, отлично идет в путешествиях

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/2984
(Відгук 2012-го року)
Напевно традиційно, після першої книги, що сподобалася, наступна (наступні) виглядає слабшою. Так і тут. Мені здається автор видихся. Все що він хотів сказати - він сказав у першій частині, всі задумки реалізовані там же. Ця ж книга мені здалася плодом успіху першої. І якщо перша являє собою веселу збірку маразмів, об'єднану бадьорим ритмом і досить стрункою логікою, побудованою на умовах світу, то хоча в другий ландграф і продовжує бадьоро махати мечем, але вже поприїлося якось. Щодо нових ідей, то, як я вже казав, виглядає вторинно і вже маразматично за межею логіки світу (цікаво, що нас чекає в продовжені?🙂). Ілюструю:

У першій книзі герой чай зі смертю пив? Сміливо? Але, так би мовити, у рамках світу (світ чіткий та цілісний) та добровільно — друзів рятував. То тепер наш лютий (він усю другу книгу реально лютий) помирає і потім воскресає бо «б-а-г-і-н-я» за нього замовила слівце, а добра Смерть, яка симпатизує нашому герою, дає йому відстрочку на 50 років 😮!?. Не знаю як вам, а мені весь сюжет після цього втрачає залишки сенсу та інтриги — ну який сенс у цих пригодах, якщо померти він зможе лише через 50 років, або коли втомить «багіню»?

Далі, якщо в першій книзі наш доблесний лорд Скімінок був воїном світла, що не попускав Зла, то в цій частині він навіщось (не мечем махати) поперся на весільний бенкет нечисті (після цієї сцени у мене оцінка відразу на бал уповзла). Якщо в першій частині його соратники відповідали своїм описам, то тепер яскравим прикладом зворотного є Бульдозер, який за сюжетом показує верхи сміливості та безбашності, але продовжує всерйоз іменуватися боягузливим лицарем. Лія поступово з вірного та безвідмовного пажа переходить у класичну істеричку, яка годинами може сперечатися та голосити. Амплуа інших героїв залишилося загалом колишнім.

Ще однією деталлю, а швидше деталіщею, що розчарувала, є відхід героя від принципів поміркованого сім'янина в якусь, певною мірою навіть модну, заклопотаність. Ні він не забуває що одружений, просто, на відміну від першої частини, це вже не заважає йому думати про подругу чи нову дружину. А подруги злітаються на нього як метелики на світло. У цьому витримано весь антураж другої книги, особливу увагу тут і там автор приділяє жіночим грудям. Щоб не бути голослівним наведу цитатою мовою москальського оригіналу (вона набагато ширша, я скоротив):

«Великолепная фигура, затянутая даже не в платье, нет, скорее ощущение платья, волшебный вздох полупрозрачной переливающейся ткани обалденного фасона. Волна золотых волос поднималась пышной естественной короной. Лицо было столь прекрасно, что любая попытка описать его казалась святотатством! А грудь… Там была такая грудь! Увидеть и умереть… Потому, что жить после того, как твоим глазам открылась вершина красоты в сверхчеловеческом совершенстве – бессмысленно!...

...Как она сумела без особенных просьб и усилий заставить нас выложить всю подноготную? Не знаю. Может, просто умеет слушать. С другой стороны… в смысле, когда она наклонялась над нашими планами… разрез ее декольте… Господи! Ну, вы меня понимаете! У нее такая грудь!!!...»

І так усю книгу. Ну, ви мене розумієте?😉 Воно може і теж непогано і не виходить за рамки (хоча сцена з кастраткою — шаленою дівчиною... яка вся...вся...вся..., а груди..!!! Ну, ви мене розумієте?😉), але між ніг зуби — під питанням), та все ж таки дещо не в стилі першої частини, і мене не порадувало... Краще, напевно, було цьому окрему книгу присвятити - еротичний фентезійний маразматично-гуморестичний бойовик.

Тож, я метався між 7 і 8, але все ж вирішив, що до першої частини їй 2-х балів таки точно не вистачає, тому 7/10.

[Nadia · Rating 5 out of 5]

2018: Вторая часть при этом (очередном) перечитывании понравилась больше первой. Что интересно. Бабуля была прикольная. Танитриэль как нервировала раньше, так и сейчас не особо располагает.

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Story continues, time passes but our herous stay the same: adventurous, hilarious, humorous and brave, without any doubt to kick new and ald enemies' asses.