Свирепый ландграф

Меч без имени #2

by Андрей Белянин, Вадим Максимов (Narrator), Анна Кожевникова (Narrator)

Срединное королевство снова в опасности. Ризенкампф повержен, но его сын, склочный принц Раюмсдаль, умудряется захватить Локхайм - Тающий Город и взять в плен королеву Танитриэль. Нечисть поднимает голову, и лорд Скиминок, Ревнитель и Хранитель, Шагающий во Тьму, тринадцатый ландграф Меча Без Имени, он же Андрей, с верным пажом Лией и оруженосцем Бульдозером - снова в седле!
Свирепый ландграф шумно и весело крушит злодеев, легко находит новых друзей, помогает попавшим в беду, и даже богиня красоты спускается с небес к нашему герою...

Genres: Fantasy, Russia, Humor, Fiction, Magic

395 pages, Hardcover

First published January 1, 1998

About the author

Andrei Belyanin (Андрей Белянин) is a modern Russian science fiction and fantasy writer, who wrote at least 15 novels with many of then selling over 2 million copies. He is especially known for humour and parody in his fiction. Belyanin's novels are mostly ironcal chrono-operas, where the pun is based on anachronisms.

Belyanin is married. He had a son, Ivan, who was kidnapped in 2004 for sake of ransom. Although the kidnappers were arrested a few days after, Ivan Belyanin was found dead, as they killed him at the day of the kidnapping. The criminals, brothers Kirill and Ivan Kostylev, both were sentenced to prison.

Reviews

[Aleksey · Rating 5 out of 5]

Вторая книга из отличной серии!

[Alena · Rating 3 out of 5]

То ли мое настроение ухудшилось, то ли вторая книга правда лучше первой с точки зрения юмора. Легко, захватывает, отлично идет в путешествиях

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/2984
(Відгук 2012-го року)
Напевно традиційно, після першої книги, що сподобалася, наступна (наступні) виглядає слабшою. Так і тут. Мені здається автор видихся. Все що він хотів сказати - він сказав у першій частині, всі задумки реалізовані там же. Ця ж книга мені здалася плодом успіху першої. І якщо перша являє собою веселу збірку маразмів, об'єднану бадьорим ритмом і досить стрункою логікою, побудованою на умовах світу, то хоча в другий ландграф і продовжує бадьоро махати мечем, але вже поприїлося якось. Щодо нових ідей, то, як я вже казав, виглядає вторинно і вже маразматично за межею логіки світу (цікаво, що нас чекає в продовжені?🙂). Ілюструю:

У першій книзі герой чай зі смертю пив? Сміливо? Але, так би мовити, у рамках світу (світ чіткий та цілісний) та добровільно — друзів рятував. То тепер наш лютий (він усю другу книгу реально лютий) помирає і потім воскресає бо «б-а-г-і-н-я» за нього замовила слівце, а добра Смерть, яка симпатизує нашому герою, дає йому відстрочку на 50 років 😮!?. Не знаю як вам, а мені весь сюжет після цього втрачає залишки сенсу та інтриги — ну який сенс у цих пригодах, якщо померти він зможе лише через 50 років, або коли втомить «багіню»?

Далі, якщо в першій книзі наш доблесний лорд Скімінок був воїном світла, що не попускав Зла, то в цій частині він навіщось (не мечем махати) поперся на весільний бенкет нечисті (після цієї сцени у мене оцінка відразу на бал уповзла). Якщо в першій частині його соратники відповідали своїм описам, то тепер яскравим прикладом зворотного є Бульдозер, який за сюжетом показує верхи сміливості та безбашності, але продовжує всерйоз іменуватися боягузливим лицарем. Лія поступово з вірного та безвідмовного пажа переходить у класичну істеричку, яка годинами може сперечатися та голосити. Амплуа інших героїв залишилося загалом колишнім.

Ще однією деталлю, а швидше деталіщею, що розчарувала, є відхід героя від принципів поміркованого сім'янина в якусь, певною мірою навіть модну, заклопотаність. Ні він не забуває що одружений, просто, на відміну від першої частини, це вже не заважає йому думати про подругу чи нову дружину. А подруги злітаються на нього як метелики на світло. У цьому витримано весь антураж другої книги, особливу увагу тут і там автор приділяє жіночим грудям. Щоб не бути голослівним наведу цитатою мовою москальського оригіналу (вона набагато ширша, я скоротив):

«Великолепная фигура, затянутая даже не в платье, нет, скорее ощущение платья, волшебный вздох полупрозрачной переливающейся ткани обалденного фасона. Волна золотых волос поднималась пышной естественной короной. Лицо было столь прекрасно, что любая попытка описать его казалась святотатством! А грудь… Там была такая грудь! Увидеть и умереть… Потому, что жить после того, как твоим глазам открылась вершина красоты в сверхчеловеческом совершенстве – бессмысленно!...

...Как она сумела без особенных просьб и усилий заставить нас выложить всю подноготную? Не знаю. Может, просто умеет слушать. С другой стороны… в смысле, когда она наклонялась над нашими планами… разрез ее декольте… Господи! Ну, вы меня понимаете! У нее такая грудь!!!...»

І так усю книгу. Ну, ви мене розумієте?😉 Воно може і теж непогано і не виходить за рамки (хоча сцена з кастраткою — шаленою дівчиною... яка вся...вся...вся..., а груди..!!! Ну, ви мене розумієте?😉), але між ніг зуби — під питанням), та все ж таки дещо не в стилі першої частини, і мене не порадувало... Краще, напевно, було цьому окрему книгу присвятити - еротичний фентезійний маразматично-гуморестичний бойовик.

Тож, я метався між 7 і 8, але все ж вирішив, що до першої частини їй 2-х балів таки точно не вистачає, тому 7/10.

[Nadia · Rating 5 out of 5]

2018: Вторая часть при этом (очередном) перечитывании понравилась больше первой. Что интересно. Бабуля была прикольная. Танитриэль как нервировала раньше, так и сейчас не особо располагает.

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Story continues, time passes but our herous stay the same: adventurous, hilarious, humorous and brave, without any doubt to kick new and ald enemies' asses.