З цього можна зробити кілька оповідань

by Taras Prokhasko

Кожен письменник пише свої книжки по-своєму, але при всій неподібності в їхній роботі можна виділити певні етапи, що можуть нагадати немовби елементи промислової технології. Твір замислюється, для нього підбирається те, що прийнято зазвичай називати "життєвим матеріалом", потім зібране сортується, компонується, розповідається, записується, читається, редагується, друкується. Хоча багато хто вміє сполучати операції — приміром, замислювати, підбирати матеріал, компонувати, розповідати й записувати з мінімальним розривом у часі, просто за письмовим столом — послідовність все одно майже завжди дотримується.

Genres: Ukraine, Short Stories, Fiction

128 pages, Unknown Binding

First published January 1, 2005

About the author

Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).

Reviews

[Настасія Євдокимова · Rating 5 out of 5]

Вперше прочитала цей текст. І доти улюбленим вважала роман «НепрОсті». Однак «З цього можна зробити кілька оповідань» — найпотужніша з усіх книжкок Тараса Прохаська.

Починати читати Прохаська варто з неї, вкотре підступатися — теж. Цей текст багато пояснює про автора, про Івано-Франківськ 80-90 років, про світобудову.

Мені здається, що текст повісті «З цього можна зробити кілька оповідань» нагадує ритм укрзалізниці — тудум-тудум-тудум-тудум, бо саме в такому ритмі його варто читати. Кожен абзац — інша ситуація, кожен спогад — ціла історія. Якщо писати мемуари — то лише так, якщо писати автобіографічні замальовки — то лише з такою любовʼю.

[Csilla Dózsa · Rating 4 out of 5]

“Hovoril málo a väčšina z toho, čo povedal, boli buď žarty alebo kalambúry, prípadne nesúvislé fragmenty príbehov, ktoré navzájom spájal iba rad asociácii vyplývajúcich z jeho osobitého spôsobu premýšľania.” - To je veta o dedkovi z prvej strany, platí ale aj pre rozprávača príbehu prvej novely a musím povedať, že taký spôsob rozprávania sa mi veľmi páči, môj mozog je na toto nastavený, mám pocit, že všetko, čo poviem, znie presne takto. Nechcem tým povedať, že sa mi páči, lebo mi pripomína seba, ale páči sa mi. Ajkeď mi pripomína seba. Či ako.

Z druhej novely som sa dozvedela, že talent Hrabala spočíval v tom - a to považujem za veľmi krásnu poznámku - že v umení neoddeľoval každodenný život od každodennej literatúry (sic!). “Potom aj život môže byť celkom iný.”

To, že som to čítala práve v týchto časoch, pridalo textu zvláštny smútok. Keby som to čítala pred niekoľkými rokmi, nepoznala by som tak podrobne mapu Ukrajiny. Bolo by krásne naučiť sa mená miest z knižky a nie zo správ a podľa toho, ktoré mesto bolo tentokrát zničené. 🇺🇦🕊

[Roksolana Sviato · Rating 5 out of 5]

5 зірочок, бо, мабуть, усе-таки найкраще в Прохаська.
книжка, яка своєю "необов"язковістю" (ну, бо ж це, мовляв, не література, а тільки матеріал для потенційної літератури) видобуває з автора найсильніше, те, що він уміє найкраще, - розповідати історії. не дбаючи про те, щоб між історіями був плавний перехід чи навіть логіка. просто нанизування історій різного ступеня обов"язковості.
ближче до кінця калейдоскоп прискорюється, історії скорочуються. і вже не плавно перетікають, а просто мерехтять, швидко змінюючись у вічку.
тут у Прохаська, здається, найбільше гумору. саме того, який мені в нього найбільше подобається, - делікатного.
наприклад, про тету Міру, яка найбільше в світі боялася землетрусу, бо тоді всі книжки в помешканні заваляться на її ліжко, і вона звідти не вибереться.
або,як у 90-ті він їздив електричкою в Делятин. а його діти любили гризти черствий хліб. тому він давав їм по скибці, і контролери не вимагали в них квитки. бо вони здавалися святою родиною)
де родинна міфологія покликана не додати оповіді поважності, а навпаки, ще більшої легкості.

родинна, родова історія і власна пам"ять: те, з чого росте весь Прохасько.
мабуть, він на це і не розраховував. але вийшло одне з найкращого, що в нього є.

[Alice · Rating 4 out of 5]

Dieses schmale Büchlein für 10€ beinhaltet zwei sehr unterschiedliche Geschichten. Die erste dreht sich um die Geschichte der Ukraine, die der Autor selbst erlebt hat, in einer... sehr interessanten Form, die ich nicht verstanden habe ^^' Ich habe mir dort SEHR viel unterstrichen ❤️ Die zweite kann ich thematisch weniger einordnen, finde sie aber stilistisch deutlich besser.
Das Inhaltsverzeichnis findet man hinten, genauso wie den Anhang/die Worterklärungen.

[Piotr · Rating 5 out of 5]

Kapitalna!
Nie zdziwię się ani trochę, jeśli ta niewielkich rozmiarów książka za kilka miesięcy będzie jedną z ważniejszych książek tego roku.

[Piotr Kopka · Rating 5 out of 5]

Nie wiadomo, czy to nieuporządkowana autobiografia, czy mityczne opowieści spod znaku Brunona Schulza. I dlatego są takie fascynujące – nawet, gdy trudno nastawić swój odbiornik na częstotliwość, w której Prochaśko nadaje autorską audycję dla siebie i dla nikogo.

Cała recenzja: http://www.literaturasautee.pl/taras-...

[Ivana · Rating 5 out of 5]

Čo sa deje v druhej polovici leta v pamäti širokej a plnej nepotrebných detailov?