What do you think?
Rate this book
О скитаньях вечных и о Земле
Содержание:
[Владимир Джанибеков. Верить будущему]
451° по Фаренгейту
Марсианские хроники
Рассказы:
-- Уснувший в Армагеддоне
-- Были они смуглые и золотоглазые
-- Все лето в один день
-- Бетономешалка
-- О скитаньях вечных и о Земле
-- Превращение
-- Наказание без преступления
-- Каникулы
-- И все-таки наш...
-- Электрическое тело пою!
-- Вельд
-- Удивительная кончина Дадли Стоуна
-- Ветер
-- Чудесный костюм цвета сливочного мороженого
-- Ревун
-- И грянул гром
-- Луг
-- Смерть и дева
[Валерий Скурлатов. О творчестве Рэя Брэдбери]
[Владимир Джанибеков. Верить будущему]
451° по Фаренгейту
Марсианские хроники
Рассказы:
-- Уснувший в Армагеддоне
-- Были они смуглые и золотоглазые
-- Все лето в один день
-- Бетономешалка
-- О скитаньях вечных и о Земле
-- Превращение
-- Наказание без преступления
-- Каникулы
-- И все-таки наш...
-- Электрическое тело пою!
-- Вельд
-- Удивительная кончина Дадли Стоуна
-- Ветер
-- Чудесный костюм цвета сливочного мороженого
-- Ревун
-- И грянул гром
-- Луг
-- Смерть и дева
[Валерий Скурлатов. О творчестве Рэя Брэдбери]
656 pages, Hardcover
First published January 1, 1984
6 people are currently reading
51 people want to read
About the author
Ray Bradbury
2,560 books25.3k followersRay Douglas Bradbury was an American author and screenwriter. One of the most celebrated 20th-century American writers, he worked in a variety of genres, including fantasy, science fiction, horror, mystery, and realistic fiction.
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
January 26, 2024
Perchance to Dream 3/5
Інтрига так і залишилась, відкритий кінець. Потрапивши в аварію на своєму космольоті, Леонард Сейл опиняється на астероїді, і навіть, встигає надіслати сигнал про допомогу. Допомога прибуде через шість днів. Іжі багато, тож є час відпочити. Аля тільки-но Сейл засинає як його голову заповнює купа голосів. Багато тисяч або мільйонів років тому, астероїд був живим і на ньому існували істоти або люди, що вічно воювали між собою. Але цивілізація почала вимирати і істоти змогли зберегти розум, відкинувши фізичне тіло. І тепер Сейлу треба протриматся до рятувальної ракети аж шість днів без сну. Бо якщо його захоплять голоси істот, його фізичне тіло буде існівати поки буде продовжуватися війна голосів за його тіло.
Читаючи, я весь час відчувала невизначенність, і до кінця не впевнена, чи дійсно існують ці голоси, чи Лео просто зійшов з розуму. Автор залишає це питання відкритим підвісивши на гачок.
Здивувало фізичне питання існування астероїду. Схоже, що він знаходиться в сонячній системі, бо освітлюється сонцем. Також є атмосфера і нам вказують, що Лео Сейл бачит блакитне небо. Хоча, колись астероїди мали і іншу назву "мала планета", але вважати, що там може бути атмосфера нелогічно.
Dark They Were, and Golden-eyed 4/5
Спочатку в мене виникло питання, чого ця оповідка не є частиною циклу марсіанських хронік? Бо починалось все так, як основний сюжет хронік: колонізатори із Землі прилетіли на Мрс обживати нову планету. Місцеві марсіани вимерли. На Землі починається війна. Тож все як і в "хроніках". Але далі стало зрозуміло, чого ця оповідка туди не входить. Візьмемо дуску, що це альтернативна історія альтернативного Марсу. І тут нам показують звідки в принципі могли взятися марсіани на Марсі. Це могли бути земляни, а могли бути і інші люди з інших планет. Схоже, що населення з часом зливається з планетою, біомімікрує і забуває себе колишнім. Цікава ідея. Виникає питання: якщо земляни, прибувши на Марс, біомімікрували і стали марсіанами, то повернувши їх назад на Землю чи почнуть вони знову перетворюватися на землян? Чи може бути, що всі живі істоти мімікрують під планету? І те як земляни виглядають і ведуть себе є впливом Землі?
All Summer in a Day 3/5
Діти заздрісні і жорстокі. Вони натовпом зроблять комусь погано, а в кінці від сорому і в очі не можуть подивитися.
Ідея з Венерою цікава. Планета на якій без зупину йдуть дощі і раз на сім років на годину-дві виглядає сонце. Все населення із Землі живе у підземних тунелях і як я розумію майже не виходить назовні. Звідси і береться питання нащо жити на цій планеті? Колонізувати немає сенсу, умови проживання на такій планеті вкрай низькі. Населення або їсть місцеву їжу, що має походити більше на водоросьі або вирощує в підземеллях земну їжу. Нестача сонця має істотно вплинути на людей і погіршити якість життя. Але можливо, населення планети - це робочі люли і добувають або виробляють щось, що потім транспортується на Землю. Для цього потрібно багато робочих людей, які з часом створюють сім'ї, заводять дітей, і так створюються міста або країна під землею Венери.
The Concrete Mixer 5/5
Чорна сатира. Земля описана як планета з народом споживання. Світом керують гроші, алкоголь та розваги. Головний герой марсіанин предрікав, що марчіани не зможуть перемогти у війні із землянами. Тільки його думки торкалися того, що їх всіх винищать, але прибувши на Землю їх поховав за собою світ споживання. Цікаво, хоча марсіани описані достатньо людяно.
Forever and the Earth 4/5
Не дивлячись на сумний кінець оповідки, мені дуже світло на душі. Дуже радію за героя, якому дали два додаткових місяця, щоб він зміг зроити щось нове і унікальне і те що йому подобається.
Chrysalis 3/5
Класно, що головна інтрига все ж таки відкрилася в кінці. Непогана оповідка. Чогось я думала, що це алюзія на Кафку, але добре що я помилилися. В якості повної фантастики - ця оповідка краща.
Punishment Without Crime 2/5
Є цікавий задум і інтрига, але чогось мені все ж таки не вистачило. Ну, і підняття питання штучного інтелекту і чи можна вважати вбивство робота із зовнішністью і розумом людини за злочин?
The Vacation 4/5
Все людям не спокійно. Мріяли про довгі канікули і тишу - отримайте. Але тепер поверніть все назад, бо нам нудно. На секунду мені здалося, що сім'я потрапила в рай або утопію, але їх відношення... Правильно кажуть, що "добре там, де нас немає", бо якщо ми там вже є, то і буде все не добре.
Tomorrow's Child 3/5
В мене відчуття, що блакитний куб, яким тут описують дитину, що народилася в четвертому вимірі - це алюзія на дітей, з аутизмом, синдромом дауна і т. д. Просто тут, зробили більш фантастичний підхід. Але якщо подивитися, то переживання батьків і їхні пошуки ліків дуже схожі на батьків чиї діти народилися з інвалідністю. Може і не так, але перехід батьків у четвертий вимір до дитину був чхожий мені на прийняття ситуації в цілому. Хоча, я могла сама собі придумати таку мораль, а оповідь зовсім і не про це.
I Sing the Body Electric 3/5
Дуже сумне оповідання. Згадався фільм "Двухсотрічна людина" (не читала однойменні роботу Азімова), що також був сумний із самого початку. І хоча тут в нас історія не про робота, а більше про сім'ю, в якій він проживає, все одно мотив обох історій схожий.
The Veld 5/5
Ну, діти досягли тільки короткострокової цілі вбивши своїх батьків. Через дуже короткий час брат із сестрою опиняться у психіатричній лікарні і вийдуть ще не скоро.
The Wonderful Death of Dudley Stone 5/5
Про письменника, що став великим, бо вчасно зупинився у письменницькій кар'єрі. А "померши", напешті зміг зажити в своє задоволення.
The Wind 4/5
Містична, коротка оповідка про друзів і вбивчий вітер. Добре, що Томсон до останнього підтримував свого друга. Будь-хто інший давно б вже махнув би рукою.
The Wonderful Ice Cream Suit 3/5
Тут немає і краплі фантастики, але чудова життєва історія. Для того щоб бути гарним не обов'язково мати "білий костюм", достатньо любити себе і мати впевненість у собі.
The Fog Horn 2/5
Відчуття, що Бредбері покусав трохи Лавкрафт. Невелика замальовка про морське чудовисько.
A Sound of Thunder 4/5
Дуже дивно, як досі працює бізнес "сафарі у часі", якщо так легко змінити хід історії просто випадково вбивши метелика або відірвавши квіточку. Нелогічно, нащо взагалі, треба такий бізнес? Чому в якості безпеки від ідіотизму клієнтів, тут лише металева стежка? Як на мене треба було всіх посадити під бар'єр або грати, щоб клієнти точно нічого не порушили у минулому.
The Meadow 1/5
Виникло відчуття, що ми бачимо ностальгію охоронця по локація "Ворнер Бразерс"
Death and the Maiden 2/5
Непогана алюзія того як смерть забирає старих людей. Помираючи, ми повертаємося в найкращий день нашого життя.
Інтрига так і залишилась, відкритий кінець. Потрапивши в аварію на своєму космольоті, Леонард Сейл опиняється на астероїді, і навіть, встигає надіслати сигнал про допомогу. Допомога прибуде через шість днів. Іжі багато, тож є час відпочити. Аля тільки-но Сейл засинає як його голову заповнює купа голосів. Багато тисяч або мільйонів років тому, астероїд був живим і на ньому існували істоти або люди, що вічно воювали між собою. Але цивілізація почала вимирати і істоти змогли зберегти розум, відкинувши фізичне тіло. І тепер Сейлу треба протриматся до рятувальної ракети аж шість днів без сну. Бо якщо його захоплять голоси істот, його фізичне тіло буде існівати поки буде продовжуватися війна голосів за його тіло.
Читаючи, я весь час відчувала невизначенність, і до кінця не впевнена, чи дійсно існують ці голоси, чи Лео просто зійшов з розуму. Автор залишає це питання відкритим підвісивши на гачок.
Здивувало фізичне питання існування астероїду. Схоже, що він знаходиться в сонячній системі, бо освітлюється сонцем. Також є атмосфера і нам вказують, що Лео Сейл бачит блакитне небо. Хоча, колись астероїди мали і іншу назву "мала планета", але вважати, що там може бути атмосфера нелогічно.
Dark They Were, and Golden-eyed 4/5
Спочатку в мене виникло питання, чого ця оповідка не є частиною циклу марсіанських хронік? Бо починалось все так, як основний сюжет хронік: колонізатори із Землі прилетіли на Мрс обживати нову планету. Місцеві марсіани вимерли. На Землі починається війна. Тож все як і в "хроніках". Але далі стало зрозуміло, чого ця оповідка туди не входить. Візьмемо дуску, що це альтернативна історія альтернативного Марсу. І тут нам показують звідки в принципі могли взятися марсіани на Марсі. Це могли бути земляни, а могли бути і інші люди з інших планет. Схоже, що населення з часом зливається з планетою, біомімікрує і забуває себе колишнім. Цікава ідея. Виникає питання: якщо земляни, прибувши на Марс, біомімікрували і стали марсіанами, то повернувши їх назад на Землю чи почнуть вони знову перетворюватися на землян? Чи може бути, що всі живі істоти мімікрують під планету? І те як земляни виглядають і ведуть себе є впливом Землі?
All Summer in a Day 3/5
Діти заздрісні і жорстокі. Вони натовпом зроблять комусь погано, а в кінці від сорому і в очі не можуть подивитися.
Ідея з Венерою цікава. Планета на якій без зупину йдуть дощі і раз на сім років на годину-дві виглядає сонце. Все населення із Землі живе у підземних тунелях і як я розумію майже не виходить назовні. Звідси і береться питання нащо жити на цій планеті? Колонізувати немає сенсу, умови проживання на такій планеті вкрай низькі. Населення або їсть місцеву їжу, що має походити більше на водоросьі або вирощує в підземеллях земну їжу. Нестача сонця має істотно вплинути на людей і погіршити якість життя. Але можливо, населення планети - це робочі люли і добувають або виробляють щось, що потім транспортується на Землю. Для цього потрібно багато робочих людей, які з часом створюють сім'ї, заводять дітей, і так створюються міста або країна під землею Венери.
The Concrete Mixer 5/5
Чорна сатира. Земля описана як планета з народом споживання. Світом керують гроші, алкоголь та розваги. Головний герой марсіанин предрікав, що марчіани не зможуть перемогти у війні із землянами. Тільки його думки торкалися того, що їх всіх винищать, але прибувши на Землю їх поховав за собою світ споживання. Цікаво, хоча марсіани описані достатньо людяно.
Forever and the Earth 4/5
Не дивлячись на сумний кінець оповідки, мені дуже світло на душі. Дуже радію за героя, якому дали два додаткових місяця, щоб він зміг зроити щось нове і унікальне і те що йому подобається.
Chrysalis 3/5
Класно, що головна інтрига все ж таки відкрилася в кінці. Непогана оповідка. Чогось я думала, що це алюзія на Кафку, але добре що я помилилися. В якості повної фантастики - ця оповідка краща.
Punishment Without Crime 2/5
Є цікавий задум і інтрига, але чогось мені все ж таки не вистачило. Ну, і підняття питання штучного інтелекту і чи можна вважати вбивство робота із зовнішністью і розумом людини за злочин?
The Vacation 4/5
Все людям не спокійно. Мріяли про довгі канікули і тишу - отримайте. Але тепер поверніть все назад, бо нам нудно. На секунду мені здалося, що сім'я потрапила в рай або утопію, але їх відношення... Правильно кажуть, що "добре там, де нас немає", бо якщо ми там вже є, то і буде все не добре.
Tomorrow's Child 3/5
В мене відчуття, що блакитний куб, яким тут описують дитину, що народилася в четвертому вимірі - це алюзія на дітей, з аутизмом, синдромом дауна і т. д. Просто тут, зробили більш фантастичний підхід. Але якщо подивитися, то переживання батьків і їхні пошуки ліків дуже схожі на батьків чиї діти народилися з інвалідністю. Може і не так, але перехід батьків у четвертий вимір до дитину був чхожий мені на прийняття ситуації в цілому. Хоча, я могла сама собі придумати таку мораль, а оповідь зовсім і не про це.
I Sing the Body Electric 3/5
Дуже сумне оповідання. Згадався фільм "Двухсотрічна людина" (не читала однойменні роботу Азімова), що також був сумний із самого початку. І хоча тут в нас історія не про робота, а більше про сім'ю, в якій він проживає, все одно мотив обох історій схожий.
The Veld 5/5
Ну, діти досягли тільки короткострокової цілі вбивши своїх батьків. Через дуже короткий час брат із сестрою опиняться у психіатричній лікарні і вийдуть ще не скоро.
The Wonderful Death of Dudley Stone 5/5
Про письменника, що став великим, бо вчасно зупинився у письменницькій кар'єрі. А "померши", напешті зміг зажити в своє задоволення.
The Wind 4/5
Містична, коротка оповідка про друзів і вбивчий вітер. Добре, що Томсон до останнього підтримував свого друга. Будь-хто інший давно б вже махнув би рукою.
The Wonderful Ice Cream Suit 3/5
Тут немає і краплі фантастики, але чудова життєва історія. Для того щоб бути гарним не обов'язково мати "білий костюм", достатньо любити себе і мати впевненість у собі.
The Fog Horn 2/5
Відчуття, що Бредбері покусав трохи Лавкрафт. Невелика замальовка про морське чудовисько.
A Sound of Thunder 4/5
Дуже дивно, як досі працює бізнес "сафарі у часі", якщо так легко змінити хід історії просто випадково вбивши метелика або відірвавши квіточку. Нелогічно, нащо взагалі, треба такий бізнес? Чому в якості безпеки від ідіотизму клієнтів, тут лише металева стежка? Як на мене треба було всіх посадити під бар'єр або грати, щоб клієнти точно нічого не порушили у минулому.
The Meadow 1/5
Виникло відчуття, що ми бачимо ностальгію охоронця по локація "Ворнер Бразерс"
Death and the Maiden 2/5
Непогана алюзія того як смерть забирає старих людей. Помираючи, ми повертаємося в найкращий день нашого життя.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 18, 2022
Казалось бы, что о Марсе уже столько написанно, столько известно. Но нет, никто не может написать о нем лучше, нежели великий писатель из прошлого. У него много фантазии, восхищения невиданного ранее мира, безумное множество мыслей. За 2 месяца он создаёт великолепный труд, чтобы знать, жизнь прожита не зря.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 8, 2016
It took me more than a year to finish reading this. Largely because the Martian chronicles had seemed to be too painful to read. But in the end, it turned out to be the heart of this collection of short stories and novels. Bravo, as always. Ray Bradbury has become my favourite American sci-fi writer.
November 1, 2016
Это было незабываемое лето.
Ничто не сравнится с чтением Брэдбери в тени вишен в знойный июльский день.
О как вовремя попала мне в руки эта книга! Как глубоко отпечаталась она у меня в душе.
Особенно понравился "451° по Фаренгейту". Это настоящая классика.
"Марсианские хроники" были местами трудными для восприятия, но тем не менее оставили неизгладимое впечатление.
Ничто не сравнится с чтением Брэдбери в тени вишен в знойный июльский день.
О как вовремя попала мне в руки эта книга! Как глубоко отпечаталась она у меня в душе.
Особенно понравился "451° по Фаренгейту". Это настоящая классика.
"Марсианские хроники" были местами трудными для восприятия, но тем не менее оставили неизгладимое впечатление.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews