До психолога Костянтина Каменського потрапляє несподіваний пацієнт. Через аварію молодий хлопець утратив шанс вступити до художньої академії. Невідомо, чи вдасться це йому тепер — не тільки через ушкодження руки, через утрачений час чи забуті навички, а ще й через хибні спогади, у яких його мрія все ж здійснилася. Збираючи по уламках минуле й теперішнє, Каменський має допомогти йому прокласти шлях до іншого, справжнього майбутнього. Та чи приведе цей шлях в очікуване місце? Чи зуміють герої дістатися мети, коли непередбачена подія поставить перед новим вибором усю країну? Пройшовши вже далеко й повернувшись до основ, кожен — у буремній столиці або напівзабутому містечку біля моря — раз у раз ухвалюватиме доленосні рішення.
Ця книга наче розповідь старого доброго друга, який намагається тримати інтригу якомога довше. Але тобі затишно і атмосферно. З головою поринаєш у ті місця і краєвиди, які ніколи у житті не бачив. Усім серцем розумієш ті речі, про які написано завуальовано. Відчувається, що у цю книга вкладена частка душі і справжні, близкі кожному із нас емоції.
Тема цікава особисто мені мені подобається психотерапія і мистецтво,та люди які мають до нього стосунок, але на жаль сам стиль авторки я продиралась крізь терни всілякого ,що як на мене взагалі можна було упустити , не гаяти безцінний час на те ,що врешті не мало значення для сюжету , але мені врешті дещо ж таки зачепило , бо справжня драма криється так глибоко,дуже витончено завуальована .... Але хочется вірити ,що наступна книга ( в неї є явний талан ) авторки буде більш захоплюючим і легкою в читанні , бо справді тематика вражає ,я не читала нічого подібного , а атмосфера маленького приморського містечка , старовинного маєтку з своїми таємницями , така загадкова,але приємна Мира...
Люблю відкривати для себе книги сучасних українських авторів й авторок. А якщо це ще й історії, які змушують задуматися в процесі читання, тоді вдвічі приємніше читати цю книгу💭
Так у мене сталося і з «Острів забутої Пасхи» Світлани Васильченко. Вона стояла у мене на полицях вже деякий час, але я все відкладала її прочитання. І мені здається, що ця книга ідеально підійшла мені для читання на початок року. Незважаючи на те, що вона художня, хотілося аналізувати, співпереживати героям, допомогти їм розібратися з їхніми травмами й віднайти той спокій, який вони шукають.
Авторка вміло вплела сюжет навколо місць та людей. Ми спостерігаємо за долею Мири (жінки, яка намагається подолати власні страхи), молодого хлопця Жені (після аварії він має проблеми з пам'яттю) та Костянтина Каменського (психолога, який прагне допомогти їм обом).
Кожен з головним героїв до цього мав цілі та бажання. Наприклад, Женя дуже хотів вступити до художньої академії, але аварія завадила цьому статися. І одним із викликів й методів терапії Каменського буде намагання допомогти хлопцю відновити його пам'ять через малювання.
Разом з цим їм всім допоможе особливе місце – містечко Маркс на півдні Донеччини, де навколо не лише море й степ, але й люди, які завжди готові прийти на допомогу❤️🩹
• Незнайоме місто – як нова людина: усю сутність починаєш розуміти, коли проводиш у її компанії належний час. І навіть цього бракує, коли вона розкривається в найнесподіваніший момент.
• Двадцять років тому інше сонце пробуджувало ті ж теплі почуття, інша осінь викликала у свідомості ті ж спогади, які встигли зберегтися, щойно закінчилося інше, далеке літо. Спогади ті ж, але в голові іншої людини. Ті ж почуття, але вже в іншій душі. Двадцять років тому спостерігачка, зараз – повноправна учасниця життя. Усі зміни – на краще. Але нехай спогади залишаються незмінними.
• Зрозумій лише одне: те, де ти зараз, ніяк не визначає того, де ти будеш згодом. Це визначаєш тільки ти, у своїй системі цінностей та пріоритетів.
🎧 Люди – БумБокс
Видавництво «Темпора» Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Сьогодні познайомлю вас із новинкою видавництва «Острів забутої Пасхи» Світлани Васильченко.
Це книга, яка одночасно мене захопила, здивувала, вразила та трішки засмутила.
Якщо, беручи до рук цю книгу, ви розраховуєте на бурхливий та захоплюючий сюжет з крутими поворотами, то ні! Ви цього в книзі не знайдете. Навпаки, тут повільна розповідь з багатьма роздумами.
Перш ніж переходити до сюжету, хочу наголосити на тому, що назва книги «Острів забутої Пасхи» взагалі не пов’язана з сюжетом книги. Хоч і в романі згадується Острів Пасхи та свято Пасха, але з сюжетом назва абсолютно не пов’язана. Тому, коли будете купувати книгу не прочитавши анотацію до неї, не розраховуйте побачити в ній події на Острові Пасхи😅
Перейдімо до сюжету.
Як і зазначено в анотації, головний герой роману психолог Костянтин Каменський, який береться за складний випадок у психології. До нього потрапляє пацієнт, який, після тяжкої аварії, втратив жагу до життя. Він наче живе у якійсь своїй реальності, не бачучи нічого, що відбувається навколо нього.
Щоб повернутися до справжнього життя, до реальності, йому прийдеться пройти дуже складний шлях в пошуку себе та своїх можливостей.
Також в творі є ще одна героїня, якій присвячена добра половина книги - це Мирослава. Ця дівчина також пацієнтка Камеського. Вона приїздить на консультацію до психолога у невелике містечко на Донеччині та лишається погостювати там, щоб віднайти себе та правильний шлях у подальшому житті.
І вона знаходить те, що їй було потрібно. Адже самі події, які відбувалися в той час, допомогли знайти їй справу, яка переросте в її покликання.
Знаєте, на мою думку, це добротний роман для широкого кола читачів. Адже це, якоюсь мірою і психологічний роман, а якоюсь мірою і пригодницький.
Та все ж таки знайшлися в книзі і мінуси. Але це лише моя особиста думка.
Бувало таке, що я деякі діалоги по декілька разів перечитувала і не могла зрозуміти про що йдеться. Деякі сцени можна було б взагалі опустити, адже до сюжету вони ніяк не відносились і взагалі не вплинули.
Та дивлячись на те, що це лише перша книга авторки і її літературний досвід тільки починається, ці помилки не суттєві. Та буду сподіватися, що наступні книги будуть ще кращими.
До психолога Костянтина Каменського потрапляє несподіваний пацієнт, який перебуває в своїй реальності через травматичний досвід. Психолог має допомогти йому віднайти шлях до іншого, справжнього майбутнього. А ще це розповідь про дівчину Миру, яка також потребує допомоги і приїжджає в маленьке донбаське містечко на березі моря, намагається віднайти себе. І все це відбувається на фоні подій 2013-2014 року Це дуже затишна, спокійна, атмосферна і трохи затягнута книга. Вона про психологію, власний досвід і вибір. Але куди ж без мінусів. Як на мене, книга дуже повільна. В деяких діалогах взагалі важко зрозуміти, про що мова. Доводиться перечитувати по декілька разів, і все одно – не вистачає контексту, або я не змогла його зрозуміти, що теж можливо. Навіть події на Майдані і сході України описані так, що особливо яскравих емоцій в мене не викликали. Але книга дуже атмосферна. Фінал , як такий, в книзі майже відсутній, залишається багато тем для роздумів. І він про вибір. Який не завжди логічний і поміркований, але свій, власний. В моєму загальному рейтину 6/10
«Вітаю, мене звати доктор Хаус, і як давно ви психопатка?» - на щастя, а для когось, можливо, на жаль, це не про «Острів забутої Пасхи». Хоча в анотації вам цього ніхто й не обіцяв. Я придбав «Острів» доволі спонтанно, на розпродажі, на додаток до кількох інших книг. Як це зазвичай й буває, зацікавлення викликав дизайн обкладинки. Це не драматична історія, в ній немає ані безмежного кохання, ані пристрастей, чи то карколомних пригод, з усім тим, вона по-своєму причаровує. Причаровує своєю кінематографічністю в гарному сенсі. Кінематографічність проявляється у розбудові речень, величезній кількості персонажів, зміні планів, місць фільмування тощо. З перших розділів впало в око, що авторка має талант як сценаристка. Наче подивився серіал — не банальний, досить вміло вибудований у часі та просторі фільм, після якого не шкода грошей на умовний «квиток». Є одне «але» - для того, щоб отримати задоволення, мені довелося зробити своєрідний кастинг — уявити в ролях персонажів улюблених акторів. Не вдаватимуся в деталі сюжету, бо буде не цікаво. В книзі не вистачило лише одного – вона наче застигла на півслові, й потребує продовження розвитку персонажів в умовному Real Time. З елементами сюжету, запозиченими з реальних кейсів психолога у надскладний воєнний час – було б справді цікаво. А поки історія жде свого продовження, ставлю максимальну оцінку авансом, сподіваючись побачити другу частину роману.
Дуже затишна книга, читається на одному подиху. Сюжет перенесе вас у затишне містечко Маркс та дасть змогу відпочити від наших реалій життя. Однозначно рекомендую!