Нові пригоди жвавої дівчини-аматорки детективних розслідувань додадуть Наталці Доляк популярності, адже вона обрала для надзвичайної події місце, про яке моторошно згадувати. Проте читатимуть роман прихильники таких історій з усмішками, а інколи навіть з реготом. Оповідачка, звісно, добре обізнана з роботою того закладу, в якому наша детективка шукає убивцю, як і добре знається на психології поведінки осіб різної соціальної драбини, тому персонажі постануть перед вами, як живі. Навіть мертві…
Третя книга про Зою. У порівнянні з попередньою книгою тут все було не настільки динамічно, хоча і надалі все у жартівливій формі. Фінальна заруба вийшла несподіваною. Усе вже відбулось, і лише під час святкування Зоя розказує колегам як все було, постфактум. Вгадати вбивць чи вбивцю було важко, але до чого все йшло, згідно подій у книзі було зрозуміло, але це не точно:) Така проблема є, і це вірняк відбувається в Україні, скоріш за все не офіційно. Дотепер це питання не вирішили, хоча уже давно добре працює у Європі (без спойлерів) а краще читати книгу. Авторка добре все тут написала, і старалась про це голосно говорити. Скоріш за все, якщо будуть ще історії про Зою детективку - читатиму. Першу книну спробую знайти, але не факт що вона десь є. Читайте українських авторів!
Прочитала 85 сторінок і кинула, бо для мене це часомарнування. Якщо є бажання дізнатися інтригу прочитайте останні 4,5 сторінки. Там героїня підсумовує все доволі лаконічно.
✍🏻Веселий детективчик, який розважить читача протягом двох-трьох вечорів. Ця історія про морг і дивні речі, які в ньому відбуваються: оживші мерці, вбивство прибиральниці, інтриги між персоналом. Головна героїня завжди мала тягу до розслідувань вбивств, тому її ця справа зацікавила і вона вирішила працевлаштуватись в морг на посаду вбитої прибиральниці, щоб провести своє власне розслідування і знайти вбивцю. Такий собі самоназваний коп під прикриттям.
✍🏻Чимось мені нагадує Ненсі Дрю українського походження. Місце дії — Вінниця. У книзі непогано заплутаний сюжет, багато підозрюваних, я до кінця книжки декілька разів змінювала свою думку стосовно того, хто міг би бути вбивцею. Детективна лінія виявилась досить вдалою, хоча наприкінці вже мала здогадки, які виявилися правдою.
✍🏻Книга написана з гумором, головна героїня здалась мені трохи пришелепкуватою, мабуть, так і має бути, але мені чомусь не було смішно. Гумористична складова пройшла повз мене, я не сміялась, просто розважилась за читанням, ні над чим не замислюючись. Поспішаю сказати, що це субʼєктивне, комусь може бути смішно)
☁️Це моє перше знайомство з творчістю авторки. Не скажу, вдалим воно виявилось чи ні, воно просто відбулося і я рада, що мала змогу познайомитись та відкрити для себе ще одну сучасну українську авторку)
Дуже дивні враження від цієї книги. Вона ніби й читається швидко, і постійно щось відбувається, але інтриги та детективу якось не сталось. Головна героїня на диво неприємна особа. Сам стиль написання доволі легкий та іронічний, чимось нагадав мені Донцову. Одначе дуже не сподобалось, як в книзі були розкриті (точніше, не розкриті) теми людей з особливостями розвитку. Дико читати такий текст в 24 році, хай навіть він і був написаний раніше. Сподіваюсь, редакторська команда перегляне хоча б цей момент та прибере образливі речення, адже вони ніяким чином не впливають на сюжет і на формування головної героїні.
Дивна книга. Ніби, написана гарно, читати легко, текст викладений із непоганим почуттям гумору, але як представник детективного жанру книга ніц не вартує. Вся розв'язка сконцентрована на трьох останніх сторінках і, ніби, простежується логіка у подіях, але ну виглядає вже надто натягнуто і неправдоподібно. Окрему увагу заслуговує головна героїня. Одне, що можна про неї написати, це те, що вона занадто багато бреше (це, мов, її кредо - аби чогось довідатись від людей, бреши їм). Чи рекомендувала я б цю книгу, на жаль, ні.
Не стало сил дочитувати. Ідея чудова і перспективна. Гарний гумор+сарказм+чорнуха. Але більшість тексту в книзі то думки головної героїні, що затримують сюжет і втомлюють. А ще відсутність глав - текст наче потік свідомості.
За те що вінничанка +1 зірка. Взагалі непогана історія, закручений сюжет. Проте надто швидка розв'язка на останніх сторінках. Хотілось би більш плавної розв'язки.
Ще одна історія про Зою, яка вже не юристка, а, неочікувано 😊, прибиральниця в морзі. Але не все так просто, як завжди. Ця книга не така динамічна, як попередня, але , як завжди, все з жартами, іронією, іноді сарказмом. Подекуди аж занадто, але ж то жанр такий. Для мене в цій книзі головна героїня не така приваблива, бо зібрала в собі стільки упереджень, що в це складно повірити. «Тітці далеко за п’ятдесят, і ваги в ній вдвічі більше, ніж віку» - ейджизм і бодішеймінг в одному реченні, враховуючи що та жінка нічого поганого героїні не сказала і не зробила, тай на сюжет, як такий особливо не впливала, ще й недоречний. Плюс романтизація зґвалтувань, що вже аж ніяк не смішно. І таких «дрібних» моментів у книзі багато, аж занадто. Та й сюжет, разом з фіналом викликають стільки запитань до своєї правдоподібності, не буду тут спойлерити. Для себе я зрозуміла, що іронічний детектив – то не мій жанр. В моєму особистому рейтингу 5/10.