Юнак Волин — вічний підліток, який ніколи не зазнає старості. Украдений у Купальську ніч русалками, він мешкає в озері, прокидаючись від зимового сну навесні молодим хлопцем, улітку живе в коханні з Царівною Озера, а над осінь мужніє. І так триває доти, доки не приходить до нього, напівлюдини й напівдемона, людське кохання, яке зігріває його тіло й душу, що їх остудила озерна вода. Проте найвищі сили визначили для нього іншу долю — не людську, а безсмертну, вічну...
Ю́рій Володи́мирович Покальчу́к — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. Син відомого літературознавця, українського діалектолога, краєзнавця, педагога, дослідника життя і творчості Лесі Українки, філолога, викладача Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки (нині — ВНУ ім. Лесі Українки) Володимира Феофановича Покальчука. Старший брат письменника та психолога Олега Покальчука. Онук статського радника, діяча УНР Павла Тушкана.
Був членом літературного гурту «Пси святого Юра». Організатор і керівник музичного гурту «Вогні великого міста», який виконує пісні на його тексти.
Був найстаршим учасником мистецького об'єднання «Остання Барикада».
Хороша книга. Магічна, чаруюча, ніби огортає тебе теплим вітерцем. Почала читати і не змогла відірватися до останньої сторінки. Розчинаєшся у ній, і ось уже стоїш на березі озера, де панує Царівна О, де є русалки та інші жителі, а поруч - ліс, де живе безліч лісових істот. І вони не викликають ніякого страху, а надають відчуття спокою і гармонії. Було досить цікаво прочитати книгу з українською міфологією, перенестися у ліса Волині. Цікава і сама історія хлопця Волина. Хоча мене більше зачепила атмосфера книги, відчуття, які вона подарувала. Навіть не можу це описати словами. Просто стало так добре і затишно. Можливо в цьому ще винний мороз за вікном, адже так приємно було опинитися хоч подумки у літньому лісі, на березі озера, де лагідно віє вітерець. Та й мова українська дуже гарна, мелодійна, вона також грає не останню роль у створенні казки. Автору вдалося вдало поєднати світ людей і магічних істот, реальність і містику. І кохання. Куди ж без нього. Чи то людина, чи містична царівна, чи княжич озерний, а всі хочуть одного... А фінал такий, як і має бути.
Волиняни мали би дуже любити цю книжку. Покальчук легкою манерою створив гарний міф свого краю, ґрунтуючись на слов'янській міфології. Спочатку складно звикнути до імені головного героя, але десь посередині це все ж вдається)
І тоді, коли багато років тому читала "Озерний вітер" вперше, і зараз усе дивуюся, що Юрко Покальчук, відомий здебільшого своїми еротичними оповідками, створив таку ніжну, романтичну казку.